Рішення

від 27.08.2013 по справі 902/1061/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 серпня 2013 р. Справа № 902/1061/13

Провадження № 14/902/77/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представників сторін:

позивача: Захарчука М.В., довіреність №б/н від 04.04.13, паспорт серії АВ 991987 виданий Ленінським РВ УДМС України у Вінницькій області 31.08.2012 року;

відповідача: Гапченка С.А., довіреність №350/119/402/11с, паспорт серії АВ 075067 виданий Староміським РВУ МВС України у Вінницькій області 29.02.2000р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : приватного підприємства фірма "Сніжинка" (вул. Едельштейна, 6, м. Вінниця, 21050)

до : військової частини А 1231 Міністерства оборони України (с. Гавришівка, Вінниця-7, 21007)

про стягнення 4277,12 грн.,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство фірма "Сніжинка" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з військової частини А 1231 Міністерства оборони України боргу в сумі 4277,12 грн.

Ухвалою суду від 29.07.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/1061/13 з призначенням її до розгляду.

В судовому засіданні (27.08.2013р.) представник позивача позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в ньому.

Натомість, представник відповідача проти позову заперечив, про що надав суду відзив на позовну заяву №330/119/1/1043/11с від 22.06.2013р., в якому він просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Поряд з цим, у вказаному відзиві та у своїх усних поясненнях останній не заперечував проти виконання позивачем обумовлених у договорі робіт.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

13.03.2013 року між військовою частиною А 1231 Міністерства оборони України (замовник) та приватним підприємством фірмою "Сніжинка" (виконавець) укладено договір №13 на надання послуг (а.с. 7-10).

Відповідно п.1.1 Договору виконавець на замовлення замовника протягом визначеного в договорі періоду надає послуги: по пранню білизни, обмундирування та іншого речового майна (білизна) в обсягах згідно із специфікацією.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31.12.2013р. (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору загальна сума договору становить 25000 грн. У разі перевищення суми договору, сума перевищення не підлягає оплаті.

Згідно із п. 5.1 Договору розрахунки з виконавцем за надані послуги здійснюються шляхом оплати належним чином прийнятих виконаних послуг на протязі 30 календ. днів після надання виконавцем замовнику наступних документів: рахунку (1 прим.), акту прийому передачі послуг (3 прим.), за умови надходження бюджетних коштів на реєстраційний рахунок В/ч А1231.

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання по даному договору позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується актом приймання контролю якості та кількості наданих послуг з прання, квитанцією договором №С3525, актом виконаних робіт від 24.05.2013р., квитанцією-договором №С3432, актом виконаних робіт від 03.05.2013р., актом приймання контролю якості та кількості наданих послуг з прання, квитанцією-договором №С3679, актом виконаних робіт від 14.06.2013р, квитанцією-договором №С3688, актом виконаних робіт від 20.06.2013р. (а.с. 12-21).

Таким чином, за відповідачем станом на час подання позову рахується борг в сумі 4277 грн. 12 коп. згідно договору №13 від 13.03.2013р.

Непроведення відповідачем розрахунків згідно договору №13 від 13.03.2013р. в обумовлені строки, спонукало позивача звернутися з даним позовом до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З моменту укладення сторонами договору №13 від 13.03.2013р., між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 63 Цивільного кодексу України "Послуги".

Згідно із ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення 4277 грн. 12 коп. боргу правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

При цьому, судом не беруться до уваги заперечення відповідача, викладенні у відзиві №330/119/1/1043/11с від 22.06.2013р., щодо нездійснення оплати наданих йому послуг у зв'язку із зупиненням ДКСУ у Вінницькій області проведення платежів В/ч А1231, так як на підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року вказані ним обставини не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Дану правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року по справі № 3-28гс12.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвали суду від 29.07.2013р. відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з військової частини А 1231 Міністерства оборони України (с. Гавришівка, Вінниця-7, 21007, код ЄДРПОУ 07941533) на користь приватного підприємства фірми "Сніжинка" (вул. Едельштейна, 6, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 23109604) 4277 грн. 12 коп. боргу та 1720 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28 серпня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи