Постанова

від 28.08.2013 по справі 826/10444/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

28 серпня 2013 року 10:27 справа №826/10444/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Покотило М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Книжковий ринок" доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04 липня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Книжковий ринок" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Книжковий ринок") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 червня 2013 року №0004912230.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/10444/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 12 серпня 2013 року.

В судове засіданні 12 серпня 2013 року позивач позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 27 червня 2013 року №0004912230 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ "Книжковий ринок" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 804 666,25 грн., у тому числі за основним платежем на 643 733,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 160 933,25 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 11 червня 2013 року №27/22-3/24598002 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Книжковий ринок" (код за ЄДРПОУ 24598002) з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.12.2013 по 31.03.2012" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 643 733,00 грн., у тому числі за грудень 2012 року - 114 848,00 грн., січень 2013 року - 260 553,00 грн., за лютий 2013 року - 130 309,00 грн., за березень 2013 року - 138 023,00 грн.

Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовані наступним: за перевірений період ТОВ "Книжковий ринок" мало взаємовідносини з ТОВ "Олсідз Груп Україна" щодо придбання олії соняшникової; згідно висновку експерта встановлено, що підписи від імені особи, уповноваженої за дорученням ТОВ "Книжковий ринок", - ОСОБА_2 на видаткових накладних, виписаних ТОВ "Олсідз Груп Україна", виконані не ОСОБА_2, а іншою особою; ТОВ "Книжковий ринок" не надано документів, які б підтверджували транспортування олії соняшникової та відрядження посадових осіб до міста Миколаєва, а також докази зберігання олії на складах.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить, що ТОВ "Книжковий ринок" документально не підтвердило реальність господарських операцій із ТОВ "Олсідз Груп Україна" щодо придбання олії соняшникової, тому підстав для податкового обліку вказаних господарських операцій та формування податкового кредиту з податку на додану вартість не було.

Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи позовні вимоги наступним: спірні господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, а придбаний товар у подальшому експортований за межі України.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ "Книжковий ринок", виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Книжковий ринок" та ТОВ "Олсідз Груп Україна", мету придбання та обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "Книжковий ринок" (покупець) та ТОВ "Олсідз Груп Україна" (постачальник) укладено контракти від 17 грудня 2012 року №02/1865-S, від 23 січня 2013 року №02/1880-S, від 01 лютого 2013 року №02/1918-S, від 20 лютого 2013 року №02/1951-S, відповідно до яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця олію соняшникову, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар; постачальник поставляє товар на умовах СРТ перевезення оплачено до (…місце назначене) ТОВ "МП "Термінал-Укрхарчозбутсировина" (ст. Жовтнева-експорт/Дніпро-Бузький морський торгівельний порт, м. Миколаїв) (склад покупця) згідно правил Інкотермс.

Відповідно до видаткових накладних та актів приймання-передачі товару ТОВ "Олсідз Груп Україна" протягом грудня 2012 року - лютого 2013 року поставило олію соняшникову на загальну суму 3 862 398,00 грн. у кількості 367,273 метричних тон, та виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 3 862 398,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 643 733,00 грн.

Оплата за поставлені товар та послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки банку, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2012 року-лютий 2013 року, відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Олсідз Груп Україна", у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Олсідз Груп Україна" - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ "Книжковий ринок" здійснює діяльність, зокрема у сфері оптової торгівлі харчовими оліями та жирами.

Матеріали справи підтверджують, що придбана у ТОВ "Олсідз Груп Україна" олія соняшникова в подальшому експортована позивачем за межі України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених з компанією Allseeds Switzerland S.A. (Швейцарія).

Митне оформлення олії соняшникової та по оформленню сертифікатів походження для ТОВ "Книжковий ринок" здійснювало ТОВ "МП "Термінал-Укрхарчозбутсировина" згідно договору від 26 грудня 2012 року №26/12/2012.

При цьому зберігання та транспортування товару за межі України здійснювалося за рахунок компанії Allseeds Switzerland S.A. (Швейцарія) на підставі договору транспортного експедирування та митно-брокерського обслуговування від 04 вересня 2012 року №ALS/04/09/2012, укладеного між компанією Allseeds Switzerland S.A. (Швейцарія) та ТОВ "МП "Термінал-Укрхарчозбутсировина", зокрема останній зобов'язується надати для тимчасового зберігання олії соняшникової відповідні резервуари на комплексі наливних вантажів (ст. Жовтнева-експорт/Дніпро-Бузький морський торгівельний порт, м. Миколаїв). Вказана обставина спростовує висновки Акта перевірки про відсутність у позивача доказів зберігання товару на складі, оскільки позивач не ніс витрат на зберігання олії соняшникової.

На підтвердження реальності господарських операцій та обставин використання придбаної олії соняшникової у межах господарської діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: контрактів, укладених з ТОВ "Олсідз Груп Україна" на поставку олії соняшникової, видаткових накладних, податкових накладних, актів приймання-передачі товару, товарно-транспортних накладних; зовнішньоекономічних контрактів на експорт олії соняшникової, укладених з компанією Allseeds Switzerland S.A. (Швейцарія), вантажних митних декларації; договору транспортного експедирування та митно-брокерського обслуговування від 04 вересня 2012 року №ALS/04/09/2012, укладеного між компанією Allseeds Switzerland S.A. (Швейцарія) та ТОВ "МП "Термінал-Укрхарчозбутсировина"; договору від 26 грудня 2012 року, укладеного між позивачем та ТОВ "МП "Термінал-Укрхарчозбутсировина" на митне оформлення олії соняшникової, актів приймання-передачі виконаних послуг та податкових накладних; сертифікатів здоров'я на олію соняшникову.

Судом відхиляються доводи відповідача щодо обов'язкової наявності документів, що підтверджують транспортування товару від ТОВ "Олсідз Груп Україна" до складів ТОВ "МП "Термінал-Укрхарчозбутсировина", з огляду на наступне.

Як встановлено вище, поставка олії соняшникової від ТОВ "Олсідз Груп Україна" здійснювалась на умовах СРТ перевезення оплачено до (…місце назначене) ТОВ "МП "Термінал-Укрхарчозбутсировина" (ст. Жовтнева-експорт/Дніпро-Бузький морський торгівельний порт, м. Миколаїв) (склад покупця) згідно правил Інкотермс.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс визначено, що термін CPT CARRIAGE PAID TO (... named place of destination) ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва місця призначення) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. При цьому покупець не має зобов'язань ні по договорам перевезення, ні по договорам страхування.

Таким чином, в даному випадку умови поставки передбачають доставку товару за власний рахунок продавця, тому, на думку суду, що позивач, як покупець, не має обов'язку мати документи щодо транспортування товару продавцем.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на висновок експерта СТКЗР Білоцерківського МВ Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 24 травня 2013 року №424, відповідно до якого підписи від імені особи, уповноваженої за дорученням ТОВ "Книжковий ринок" ОСОБА_2 на видаткових накладних, виписаних ТОВ "Олсідз Груп Україна", виконані не ОСОБА_2, а іншою особою; оскільки такий висновок не позбавляє видаткових накладних ТОВ "Олсідз Груп Україна" юридичного значення, та в силу статті 84 Кримінального процесуального кодексу України може бути використаний лише в якості процесуального джерела доказів в кримінальному провадженні.

За таких підстав суд приходить до висновку, що операції позивача з між ТОВ "Книжковий ринок" та ТОВ "Олсідз Груп Україна" здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Олсідз Груп Україна" було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ "Книжковий ринок" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Олсідз Груп Україна", а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 27 червня 2013 року №0004912230 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Оболонському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Книжковий ринок" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Книжковий ринок" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 27 червня 2013 року №0004912230.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Книжковий ринок" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко