Постанова

від 28.08.2013 по справі 826/11596/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 28 серпня 2013 року               09 год. 45 хв.                              № 826/11596/13-а           Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Євроізол-Геосинтетикс» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області про скасування податкової вимоги від 23 квітня 2013 року № 326-19, - В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроізол-Геосинтетикс» (далі – позивач, ТОВ «Євроізол-Геосинтетикс») з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області (далі – відповідач, ДПІ) про скасування податкової вимоги від 23 квітня 2013 року № 326-19. В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на неправомірність виставлення Відповідачем безпосередньо на ім'я Одеської філії ТОВ «Євроізол-Геосинтетикс» (ідентифікаційний код 35689885) податкової вимоги від 23.04.2013р. № 326-19, згідно якої сума боргу (несплачена сума узгодженого податкового зобов'язання) по авансовим внескам з податку на прибуток цього відокремленого підрозділу становить 872, 00 грн. Оскільки вказана Одеська філія Товариства не зареєстрована у якості окремого платника податку на прибуток та не сплачує самостійно зазначений податковий платіж. При цьому ТОВ «Євроізол-Геосинтетикс» ще попередньо відповідно до норм           абз. 2 п. 152.4 ст.152 Податкового кодексу України було прийнято рішення про консолідовану сплату податку на прибуток за місцезнаходженням юридичної особи, про що було повідомлено податкові органи.   Крім того, на думку Позивача, норми п. 2 підрозд. 4 розд. ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (з урахуванням внесених змін згідно Закону України  від 05.07.2012р.      № 5083-VI, що набрали чинності з 01 січня 2013 року) не вносять зміни до існуючого порядку визначення платником податків свого грошового зобов'язання (в т.ч. визнання бази оподаткування), відображення його в податковій звітності за січень 2013 року та визнання такого зобов'язання узгодженим. Таким чином, позиція відповідача про обов'язковість сплати Філією 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за 9-ть місяців 2012 року не ґрунтується на нормах цього Кодексу. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити. Представник відповідача письмових заперечень та будь-яких заяв, клопотань до суду не надав, в призначене судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. 12 серпня 2013 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке. Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроізол-Геосинтетикс» (ідентифікаційний номер 24373042) зареєстроване 03 вересня 1996 року як юридична особа Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією. До складу цього Товариства входить філія «Одеська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроізол-Геосинтетикс» (ідентифікаційний код 35689885), що не має права юридичної особи та діє на підставі Положення про Одеську філію Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроізол-Геосинтетикс» (затверджене протоколом загальних зборів учасників Товариства № 01/08 від 09.01.2008р.). Відповідно до рішень Державної податкової служби в Одеській області від 01.06.2013р.                № 1179/10/19-0110 «Про результати розгляду первинної скарги» та Міністерства доходів і зборів України від 18.06.2013р. № 5146/6/99-99-11-02-01-15 «Про результати розгляду повторної скарги» Одеська філія ТОВ «Євроізол-Геосинтетикс» перебуває на обліку в ДПІ. Як платнику податків Філії позивача були відкритті особові рахунки за кодами бюджетної класифікації: 110210000 – податок на прибуток приватних підприємств та 110240000 – авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств. При цьому будь-яких інших документальних доказів на підтвердження факту перебування зазначеного відокремленого підрозділу позивача на податковому обліку ДПІ (зокрема, у вигляді оригіналу чи копії довідки про взяття Одеська філія ТОВ «Євроізол-Геосинтетикс» на облік платника податків) відповідач суду не надав. В березні 2008 році головним підприємством - ТОВ «Євроізол-Геосинтетикс» було прийнято рішення про сплату консолідованого податку на прибуток підприємства у 2008 році, що засвідчується наявною в матеріалах даної справи копією письмового повідомлення позивача за формою затвердженою наказом ДПА України від 10.02.2003р. № 68. 07 листопада 2012 року Одеська філія ТОВ «Євроізол-Геосинтетикс» направила до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси електронний розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за 3-и квартали 2012 року, в якому у платника податків - ТОВ «Євроізол-Геосинтетикс» визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства за останній календарний квартал звітного періоду у розмірі 4  252, 00  грн. (ряд. 8). В ряд. 9 – 11 такого Розрахунку («Авансовий внесок податку на прибуток згідно з підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 та абзацом дев'ятим пункту 152.4 статті 152 розділу ІІІ Податкового кодексу України», «Авансовий внесок з податку на прибуток за попередній податковий період поточного року» і «Авансовий внесок з податку на прибуток за останній календарний квартал звітного періоду (гр. 9 - гр. 10)»  містяться прочерки. 23 квітня 2013 року відповідачем виставлено Одеській філії ТОВ «Євроізол-Геосинтетикс» податкову вимогу за № 326-19 на суму податкового боргу по авансових внесках з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 872, 00 грн. Вказана податкова вимога була отримана позивачем, що не заперечується представниками сторін. Згідно рішень Державної податкової служби в Одеській області від 01.06.2013р. № 1179/10/19-0110 та Міністерства доходів і зборів України від 18.06.2013р. № 5146/6/99-99-11-02-01-15, винесених за результатами розгляду первинної і повторної скарги ТОВ «Євроізол-Геосинтетикс» на спірну податкову вимогу, скарги підприємства залишені без задоволення, а податкова вимога від 23.04.2013р. № 326-19 – без змін. Згідно усних пояснень представника відповідача за Одеською філією ТОВ «Євроізол-Геосинтетикс» значиться заборгованість із сплати сум авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 872, 00 грн. Разом з тим, відповідач жодних витягів з облікової картки платника податків-відокремленого підрозділу позивача з відомостями про нарахування Одеській філії ТОВ «Євроізол-Геосинтетикс» протягом січня-лютого 2013 року сум авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, до суду не пред'явив. При вирішення даного спору суд виходить з наступного. Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України). У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «грошове зобов'язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Згідно із  ст. 16 ПК України  платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (пп. 16.1.2 п. 16.1 цієї статті Кодексу); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (пп. 16.1.3 п. 16.1 цієї статті Кодексу); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп. 16.1.4 п. 16.1 цієї статті Кодексу). Відповідно до п. 54.1  ст. 54 ПК України   крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Платник податків згідно до п. 57.1  ст. 57 цього Кодексу зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу. Порядок та строки сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток визначені розділом ІІІ «Податок на прибуток підприємств» ПК України. Безпосередньо порядок обчислення податку визначений  ст. 152 ПК України, а саме: - податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною п. 151.1  ст. 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі  ст. 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до  розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності (п. 152.1 цієї статті Кодексу); - платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів (абз. 2 п. 152.4 цієї статті Кодексу); - для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал (п. 152.9 цієї статті Кодексу). Відповідно до норм п. 2 підрозд. 4 розд. ХХ «Перехідні положення»  ПК України  з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу  платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року. Платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Згідно з п. 57.1 ст. 57 Кодексу (з доповненнями, внесеними  Законом України від 05.07.2012р. № 5083-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» (набрав чинності з 12 серпня 2012 року), що почали діяти з 01 січня 2013 року) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань. При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому встановлено граничний строк подання річної податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік, до місяця подання податкової декларації за поточний звітний (податковий) рік. Форма розрахунку, передбачена у цьому пункті, затверджується у порядку, встановленому цим Кодексом. Зокрема, наказом Міністерства фінансів України від 05.12.2012р. № 1281  «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства фінансів України» затверджено зміни до форм податкових декларацій з податку на прибуток, які передбачають розрахунки авансових внесків у складі річних податкових декларацій. Відповідно до пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу платниками податку на прибуток є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами. Водночас згідно з пп. 133.1.5 цього пункту платниками податку на прибуток є відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу, визначені відповідно до розділу I цього Кодексу, за винятком представництв. Відповідно до пп. 14.1.30 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу поняття відокремлених підрозділів застосовується у значенні, визначеному Цивільним кодексом України від 16.01.2003 р. № 435-IV, згідно зі ст. 95 якого філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій; представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Порядок нарахування податку на прибуток в разі наявності відокремлених підрозділів у складі платника податку - юридичної особи визначено  ст. 152 ПК України, згідно    положень якої, платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням відокремлених підрозділів (абз. 2 п. 152.4 ст. 152 цього Кодексу). Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку. Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються контролюючі органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів). Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому відокремлені підрозділи подають контролюючому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, виходячи з положень цього пункту. Рішення про сплату консолідованого податку поширюється також на відокремлені підрозділи, створені таким платником податку протягом будь-якого часу після такого повідомлення. Наказом ДПС України від 24.01.2011р. № 36 «Про затвердження форми Розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства та форми Повідомлення платника податку про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства» затверджено форму  розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства  та форму  повідомлення платника податку про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства (попередньо форми таких Розрахунку та Повідомлення визначалися Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.02.2003р. № 68 «Про затвердження форми розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства та Порядку його складання, а також форми повідомлення платника податку про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства»). Відповідальність за несвоєчасне та неповне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник податку, у складі якого перебувають такі відокремлені підрозділи (абз. 8 п. 152.4 ст. 152 ПК України). Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Пунктом 59.3 статті 59 цього Кодексу передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Аналізуючи вищевикладені норми в сукупності, суд прийшов до висновку, що в контексті норми п. 59.1 ст. 59 ПК України під платником податків розуміється особа, яка несе обов'язки визначені ст. 16 цього Кодексу та фактично відповідальна за нарахування та/або сплату узгодженого грошового зобов'язання. Як встановлено судом на підставі наявних матеріалів даної справи, сума податкового боргу в розмірі 872, 00 грн. обліковується за відокремленим підрозділом позивача на підставі спірної податкової вимоги від 23.04.2013р. № 362-19, який відповідно до даних розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за 3-и квартали 2012 року (ряд. 3 Розрахунку) та повідомлення платника податку (ТОВ «Євроізол-Геосинтетикс») про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства у 2008 році – не являється по суті платником податку на прибуток підприємства. В ході судового розгляду даної справи відповідачем не було надано суду документальні докази зміни платником податків (ТОВ «Євроізол-Геосинтетикс») свого рішення про сплату консолідованого податку на прибуток підприємства в подальшому. Відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. В силу норм  п. 60.ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:  сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення (пп. 60.1.1); контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу (пп. 60.1.2); контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (пп. 60.1.3);  рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (пп. 60.1.4);  рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (пп. 60.1.5). Враховуючи викладене, виставлення податкової вимоги від 23.04.2013р № 326-19 Одеській філії ТОВ «Євроізол-Геосинтетикс» як платнику податків, на суми податкового боргу по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств, є протиправним, оскільки в даному випадку платником податку є саме юридична особа, а тому спірна податкова вимога підлягає визнанню протиправною із скасуванням. В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України). За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Євроізол-Геосинтетикс» та вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправною та скасувати спірну по справі податкову вимогу. Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –           П О С Т А Н О В И В:           1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроізол-Геосинтетикс» задовольнити повністю. 2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Одеської області від 23 квітня 2013 року № 326-19. Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 – 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.                              Суддя                                                                      О.В. Дегтярьова