Ухвала

від 24.04.2014 по справі 826/11596/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11596/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

24 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроізол-Геосинтетикс" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкової вимоги №326-19 від 23.04.2013, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкову вимогу від 23 квітня 2013 року № 326-19.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроізол-Геосинтетикс» (ідентифікаційний номер 24373042) зареєстроване 03 вересня 1996 року як юридична особа Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією. До складу цього Товариства входить філія «Одеська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроізол-Геосинтетикс» (ідентифікаційний код 35689885), що не має права юридичної особи та діє на підставі Положення про Одеську філію Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроізол-Геосинтетикс».

В березні 2008 року головним підприємством - ТОВ «Євроізол-Геосинтетикс» було прийнято рішення про сплату консолідованого податку на прибуток підприємства у 2008 році.

07 листопада 2012 року Одеська філія ТОВ «Євроізол-Геосинтетикс» направила до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси електронний розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за 3-и квартали 2012 року, в якому у платника податків - ТОВ «Євроізол-Геосинтетикс» визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства за останній календарний квартал звітного періоду у розмірі 4 252, 00 грн. (ряд. 8). В ряд. 9 - 11 такого Розрахунку («Авансовий внесок податку на прибуток згідно з підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 та абзацом дев'ятим пункту 152.4 статті 152 розділу ІІІ Податкового кодексу України», «Авансовий внесок з податку на прибуток за попередній податковий період поточного року» і «Авансовий внесок з податку на прибуток за останній календарний квартал звітного періоду (гр. 9 - гр. 10)» містяться прочерки.

Податковим органом 23 квітня 2013 року складено та направлено позивачу податкову вимогу за № 326-19 на суму податкового боргу по авансових внесках з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 872, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження даної податкової вимоги рішеннями Державної податкової служби в Одеській області та Міністерства доходів і зборів України її залишено без змін, а скарги товариства - без задоволення.

Так, позиція податкового органу мотивована тим, що Одеська філія ТОВ «Євроізол-Геосинтетикс» перебуває на обліку в ДПІ. Як платнику податків Філії позивача були відкритті особові рахунки за кодами бюджетної класифікації: 110210000 - податок на прибуток приватних підприємств та 110240000 - авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств.

Вважаючи, що податкову вимогу винесено відповідачем протиправно, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.

В обґрунтування вимог посилався на те, що Одеська філія Товариства не зареєстрована у якості окремого платника податку на прибуток та не сплачує самостійно зазначений податковий платіж. При цьому ТОВ «Євроізол-Геосинтетикс» ще попередньо відповідно до норм абз. 2 п. 152.4 ст.152 Податкового кодексу України було прийнято рішення про консолідовану сплату податку на прибуток за місцезнаходженням юридичної особи, про що було повідомлено податкові органи. Крім того, на думку Позивача, норми п. 2 підрозд. 4 розд. ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (з урахуванням внесених змін згідно Закону України від 05.07.2012р. № 5083-VI, що набрали чинності з 01 січня 2013 року) не вносять зміни до існуючого порядку визначення платником податків свого грошового зобов'язання (в т.ч. визнання бази оподаткування), відображення його в податковій звітності за січень 2013 року та визнання такого зобов'язання узгодженим. Таким чином, позиція відповідача про обов'язковість сплати Філією 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за 9-ть місяців 2012 року не ґрунтується на нормах цього Кодексу.

Суд першої інстанції на підставі системного аналізу положень пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14, пп. 16.1.2, 16.1.4 п. 16.1, п. 54.1 ст. 54, п. 57.1 ст. 57, пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, ст. 152, п. 57.1 ст. 57, пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133, пп. 133.1.5, пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133, пп. 14.1.30 п. 14.1 ст. 14, п. 56.1 ст. 56, п. 60.ст. 60 ПК України дійшов висновку про задоволення позову, при цьому виходив з того, що виставлення податкової вимоги від 23.04.2013р № 326-19 Одеській філії ТОВ «Євроізол-Геосинтетикс» як платнику податків, на суми податкового боргу по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств, є протиправним, оскільки в даному випадку платником податку є саме юридична особа.

Відповідач з таким висновком не погодився, в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що у зв'язку з прийняттям головним підприємством рішення про сплату консолідованого податку на прибуток та авансового внеску з цього ж податку за місцезнаходженням структурного підрозділу з метою обліку та сплати податків Філії позивача були відкритті особові рахунки за кодами бюджетної класифікації: 110210000 - податок на прибуток приватних підприємств та 110240000 - авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств. Оскільки товариством не сплачено до бюджету узгоджену суму грошового зобов'язання, відповідачем, на його думку, правомірно сформовано та направлено Одеській філії ТОВ «Євроізол-Геосинтетикс» спірну податкову вимогу.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «грошове зобов'язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Положеннями ст. 16 ПК України на платника податків покладено обов'язок, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

В силу приписів п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Відповідно до пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 ПК України платниками податку на прибуток є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з пп. 133.1.5 цього пункту платниками податку на прибуток є відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 ПК України, визначені відповідно до розділу I цього Кодексу, за винятком представництв.

Відповідно до пп. 14.1.30 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу поняття відокремлених підрозділів застосовується у значенні, визначеному Цивільним кодексом України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

Згідно положень ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій; представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Відповідно до п. 152.1 ст. 152 ПК України, податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною п. 151.1 ст. 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі ст. 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

Згідно п. 152.4 ст. 152 ПК України платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.

Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються контролюючі органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів).

Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому відокремлені підрозділи подають контролюючому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, виходячи з положень цього пункту. Рішення про сплату консолідованого податку поширюється також на відокремлені підрозділи, створені таким платником податку протягом будь-якого часу після такого повідомлення. Наказом ДПС України від 24.01.2011р. № 36 «Про затвердження форми Розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства та форми Повідомлення платника податку про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства» затверджено форму розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства та форму повідомлення платника податку про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства (попередньо форми таких Розрахунку та Повідомлення визначалися Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.02.2003 року № 68 «Про затвердження форми розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства та Порядку його складання, а також форми повідомлення платника податку про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства»).

Відповідальність за несвоєчасне та неповне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник податку, у складі якого перебувають такі відокремлені підрозділи.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3 статті 59 цього Кодексу передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Таким чином, в контексті норми п. 59.1 ст. 59 ПК України під платником податків розуміється особа, яка несе обов'язки визначені ст. 16 цього Кодексу та фактично відповідальна за нарахування та/або сплату узгодженого грошового зобов'язання.

Як встановлено судом першої інстанції, до складу ТОВ «Євроізол-Геосинтетикс» входить філія «Одеська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроізол-Геосинтетикс», що не має права юридичної особи та діє на підставі Положення про Одеську філію Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроізол-Геосинтетикс».

При цьому, ТОВ «Євроізол-Геосинтетикс» відповідно до норм абз. 2 п. 152.4 ст.152 Податкового кодексу України було прийнято рішення про консолідовану сплату податку на прибуток за місцезнаходженням юридичної особи, про що було повідомлено податкові органи.

Разом з тим, на підставі спірної податкової вимоги від 23.04.2013р. № 362-19 за відокремленим підрозділом позивача обліковується сума податкового боргу в розмірі 872, 00 грн., який відповідно до даних розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за 3-и квартали 2012 року (ряд. 3 Розрахунку) та повідомлення платника податку (ТОВ «Євроізол-Геосинтетикс») про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства у 2008 році - не являється по суті платником податку на прибуток підприємства.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виставлення податкової вимоги від 23.04.2013р № 326-19 Одеській філії ТОВ «Євроізол-Геосинтетикс» як платнику податків, на суми податкового боргу по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств, є протиправним, так як платником податку є саме юридична особа, а тому спірна податкова вимога підлягає визнанню протиправною із скасуванням.

При цьому, доводи апелянта колегією суддів відхиляються, оскільки, по-перше, в силу положень абз. 7 п. 152.4 ст. 152 ПК України відповідальність за несвоєчасне та неповне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник податку, у складі якого перебувають такі відокремлені підрозділи, а по-друге, відповідачем, на якого приписами ч. 2 ст. 71 КАС України покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не надано жодного доказу на підтвердження власної позиції, в тому числі доказів на підтвердження доводів відповідача щодо перебування зазначеного відокремленого підрозділу позивача на податковому обліку ДПІ (зокрема, у вигляді оригіналу чи копії довідки про взяття Одеська філія ТОВ «Євроізол-Геосинтетикс» на облік платника податків).

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроізол-Геосинтетикс" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкової вимоги №326-19 від 23.04.2013 - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.