Рішення

від 28.08.2013 по справі 911/2549/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2013 р. Справа № 911/2549/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕТРАНССЕРВІС", м. Рівне

до Приватного підприємства "Руна", Київська область, Броварський район, с. Бобрик

про стягнення 38 567, 43 грн.

Суддя С.Ю. Наріжний

За участю представників:

від позивача: Колесник Ю.М. - довіреність № 1;

від відповідача : не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВНЕТРАНССЕРВІС" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Руна" (далі - відповідач) про стягнення 38 567, 43 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполучені № 13/02/12 від 13.02.2010 р. та заявки № 533 від 01.06.2011 р. з оплати за перевезений вантаж, у зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 38 567,43 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.07.2013 р. порушено провадження у справі № 911/2549/13 та призначено її до розгляду на 30.07.2013 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.07.2013 р. суд відклав розгляд справи на 28.08.2013 р. з підстав, передбачених ст. 77 ГПК України.

28.08.2013 р. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'яжу з оплатою відповідачем 500 грн. основного боргу.

Таким чином, суд розглядає остаточні позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 37 861,03 грн., з яких: 26 799 грн. основного боргу, 3 969,47 грн. пені та 7 092,56 грн. 30% річних.

Відповідач свого представника в судове засідання 28.08.2013 р. знову не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.

Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача, так як його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

13.02.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "РІВНЕТРАНССЕРВІС" (за договором - перевізник, позивач у справі) та Приватним підприємством "Руна" (за договором - замовник, відповідач у справі) було укладено договір № 13/02/12 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполучені (далі - договір).

З метою здійснення перевозок замовник надав позивачу заявку на транспортування вантажу в міжнародному та міжміському сполучені від 01.06.2011 р. (далі - заявка).

Так, на виконання умов договору та заявки позивач виконав взяті на себе договірні зобов'язання, а саме здійснив міжнародне перевезення вантажу за маршрутом Італія -(Солігнано) - Україна (Слов'янск), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 007026 про отримання вантажу вантажоодержувачем.

Судом встановили, що у товарно-транспортній накладній зазначені наступні відомості: назва вантажу, вантажовідправник, адреса таможні, вантажоодержувач з його адресою, тип транспортного засобу та вартість фрахту.

Вказана ТТН підписана та засвідчена печаткою вантажовідправника та вантажоодержувача без зауважень чи застережень при отриманні вантажу з боку вантажоодержувача.

Статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - КДПВ), що є чинною відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 року (57-V), визначено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Отже, факт надання послуг з перевезення вантажу за договором та заявкою на загальну суму 39 000 грн. підтверджується, зокрема, товарно-транспортною накладною (CMR).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача документи з рахунком № 7614 від 11.06.2012 р. на суму 40 290 грн., що підтверджується поштовим повідомленням № 3302703932875 від 20.06.2012 р. про отримання відповідачем вище вказаних документів 25.06.2012 р.

Однак, судом встановлено, що вартість фрахту узгоджена сторонами у заявці на суму у 39 000 грн. не відповідає сумі яку позивач виставив на оплату відповідачу у рахунку № 7614 від 11.06.2012 р.

Суми дописані від руки невідомою особою у розмірах 100 грн. та 120 Євро на заявці не можуть мути належним доказом щодо погодження сторонами договору нової вартості фрахту без належного оформлення.

Таким чином, за наслідками дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо перевезення вантажу на суму 39 000 грн.

Приписами ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 5.1. договору оплата рахунків здійснюється на протязі 15 днів з дня їх отримання замовником.

Проте відповідач свої зобов'язання з оплати отриманих послуг за перевезений вантаж виконав частково, а саме перерахував позивачу 7091 грн., що підтверджується платіжним дорученням 1367 від 26.11.2012 р., 5000 грн., що підтверджується платіжним дорученням 1441 від 30.01.2013 р., 900 грн., що підтверджується платіжним дорученням 1502 від 13.05.2013 р. та 500 грн. про які позивач зазначив у заяві про зменшення позовних вимог.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача 26 799 грн. підлягає частковому задоволенні у сумі 25509 грн.

Окрім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7 092,56 грн. 30% річних, нараховані за період з 13.07.2012 р. по 31.05.2013 р. на суму боргу - 27299 грн.

Перевіривши розрахунок 30% річних позивача, господарський суд встановив, що він розрахований невірно, оскільки позивач здійснив даний розрахунок з використанням невірної суми борги (27299 грн.), замість 26009 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 26009 13.07.2012 - 31.05.2013 323 30 % 6904.86 За вищенаведеним розрахунком, здійсненим судом вірна сума 30% річних складає 6904,86 грн., тому господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 7092,56 грн. 30% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 6904,86 грн. В іншій частині вказаних позовних вимог суд відмовляє.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивачем заявлена до стягнення з відповідача пеня в сумі 3969,47 грн., згідно наданого розрахунку позивача.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Проте, перевіривши розрахунок пені позивача, враховуючи суми часткових оплат та вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок пені є невірним, оскільки позивач також як і в розрахунку 30% річних невірно визначив суму боргу на яку нараховується пеня. Крім того, під час здійснення розрахунку пені позивач не вірно визначив період за який нараховується пеня ч.6 ст. 232 ГК України (6 місяців) .

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 26009 13.07.2012 - 11.01.2013 183 7.5000 % 0.041 %* 1950.67 За вищенаведеним розрахунком, здійсненим судом вірна сума пені складає 1950,67 грн., тому господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3969,47 грн. пені підлягає частковому задоволенню в сумі 1950,67 грн. В іншій частині вказаних позовних вимог суд відмовляє.

У відповідності з правилами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Руна" (07431, Київська обл., Броварський район, с. Бобрик, вул. Ватутіна, 8 код ЄДРПОУ 19403829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕТРАНССЕРВІС" (33028, м. Рівне, вул. Мазепи, 29/20, код ЄДРПОУ 33276798) 25 509 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот дев'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 6904 (шість тисяч дев'ятсот чотири) грн. 86 коп. 30% річних, 1950 (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят) грн. 67 коп. пені та 1561 (одну тисячу п'ятсот шістдесят одну) грн. 61 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 02.09.2013 р.

Суддя Наріжний С.Ю.