Ухвала

від 28.08.2013 по справі 7/503-17/332

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 7/503-17/332 28.08.13 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О.Довженка»

про стягнення 101007,92 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Гаркавенко С.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Верхолаз О.М., Лошаков Д.С. (представники за довіреностями).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» (далі - Позивач) в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка» про стягнення 379 674,55 грн. за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8604039 від 01.09.2001, з яких 363 157,18 грн. основного боргу, 13 826,37 грн. інфляційних та 2 691 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.10.2009 у справі № 7/503 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2010 рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2009 у справі № 7/503 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2010 вищевказані рішення господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду скасовано, а справу № 7/503 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.07.2010 справа № 7/503 прийнята до провадження суддею Удаловою О.Г., їй присвоєно номер 7/503-17/332 та призначено до розгляду.

Ухвалою від 15.09.2010 судом зупинено провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 8/588, що розглядається Шевченківським районним судом міста Києва, та набрання законної сили рішенням у вказаній справі.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 05.04.2012, в зв'язку з перебуванням судді Удалової О.Г. у відпустці по догляду за дитиною, було зобов'язано уповноважену особу здійснити автоматичний розподіл справи №7/503-17/332, і за його результатами дана справа надійшла для подальшого розгляду судді Сташківу Р.Б., та ухвалою від 05.04.2012 була прийнята до провадження.

Ухвалою від 30.07.2013 враховуючи, що відпали обставини, які зумовили зупинення провадження у даній справі, суд на підставі ч. 3 ст. 79 ГПК України поновив провадження у справі та призначив її до розгляду.

Так, заявлені позовні вимоги вмотивовані Позивачем невиконанням з боку Відповідача взятих на себе зобов'язань за вищевказаним договором на постачання теплової енергії у гарячій воді, внаслідок чого за період з 01.01.2009 до 01.05.2009 виникла заборгованість.

Крім того, як вбачається з наданого Позивачем Статуту товариства, затвердженого 22.04.2013 загальними зборами його учасників, Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» змінила своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», та отже правильним найменуванням Позивача станом на час розгляду справи та винесення рішення по ній, є Публічне акціонерне товариство «Київенерго».

В судовому засіданні 28.08.2013 представники Позивача усно уточнили позовні вимоги, відповідно до викладеного в постанові Вищого господарського суду України від 07.07.2010, та заявляють до стягнення 96591,88 грн. основного боргу, 3696,89 грн. інфляційних та 719,15 грн. 3% річних, що обґрунтовано в новому наданому суду розрахунку.

Судом задоволена дана усна заява представників Позивача, та отже відповідно до ст. 22, 55 ГПК України має місце нова ціна позову в розмірі 101007,92 грн., з якої підлягає вирішенню спір у даній справі.

Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи, що за його обрахунками заборгованість відсутня в зв'язку з погашенням, на докази чого в судовому засіданні 28.08.2013 надав відповідні платіжні доручення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01 вересня 2001 року між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Споживач) було укладено Договір № 8604039 про постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), згідно з умовами якого Позивач зобов'язався продавати, а Відповідач купувати теплову енергію та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору.

Згідно з пп. 2.2.1 та 2.3.1 Договору Позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з Відповідачем для потреб опалення в період опалювального сезону, гарячого постачання - протягом року в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору, яку Відповідач оплачує щомісячно своєчасно та в повному обсязі.

Визначення кількості спожитої теплової енергії протягом звітного періоду здійснюється по приладах обліку та розрахунковим способом згідно договірних навантажень (п. 5.1 Договору).

Розрахунки за теплову енергію здійснюються за тарифами, встановленими та затвердженими Київською міською державною адміністрацією (Додаток № 3 до Договору), та на підставі табуляграми фактичного споживання теплової енергії за попередній період та актів звірки на початок розрахункового періоду (Додаток №4 до Договору).

Оплата використаної енергії здійснюється не пізніше 28 числа місяця, що слідує за розрахунковим (Додаток № 4 до Договору).

У відповідності до частини 1 статті 275 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Як вбачається з залучених до матеріалів справи Облікових карток та Відомостей споживання теплової енергії, Позивачем Відповідачу постачалась та останнім була спожита теплова енергія за період з січня 2009 року до травня 2009 року, та сторонами не заперечується надання послуг по Договору у вказаний період належним чином та в погоджених сторонами обсягах.

Спір по даній справи виник в зв'язку з незгодою Відповідача з застосованими Позивачем тарифами для обрахунку спожитої Відповідачем на підставі Договору теплової енергії.

Так, з матеріалів справи вбачається, що протягом спірного періоду плату за надані послуги Позивач визначав на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №1661, №1662, від 27 листопада 2008 року, №1780 та №1780/1 від 25 грудня 2008 року, №127 від 5 лютого 2009 року.

Згідно з Указами Президента України №1199/2008 від 24 грудня 2008 року, №65/2009 від 3 лютого 2009 року, №76/2009 від 9 лютого 2009 року, зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень.

Нарахування ж Позивачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує Відповідача робити те, що не передбачено законодавством.

Зазначена позиція викладена зокрема і в постанові Вищого господарського суду України №42/380 від 03.02.2010.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Дані Позивача (відповідно до залучених до позову облікових карток) щодо обсягу спожитої за січень 2009 року теплової енергії співпадають з даними Відповідача, та враховуючи, що до 01.06.2009 було чинним розпорядження КМДА № 86 від 31.01.2007 р., за яким тариф було встановлено у розмірі 219,72 грн. за 1 Гкал. (з ПДВ), то вартість спожитої Відповідачем теплової енергії у січні 2009 року становить 135811,01 грн.

Натомість, як вбачається з наданих Позивачем відомостей, та що підтверджується Відповідачем, останнім за вказаний період (по 01.05.2009) було сплачено лише 844,80 грн., та до цього мала місце переплата в розмірі 38374,33 грн., та заборгованість становила 96591,88 грн.

Наступні ж оплати Відповідачем було вчинено поза строком нарахування Позивачем штрафних санкцій.

При цьому, щодо заявлених Позивачем штрафних санкцій в порядку ст. 625 ЦК України, то новий розрахунок Позивача визнається судом обґрунтованим та таким, що виконаний арифметично правильно, та отже за період прострочення з січня 2009 року до травня 2009 року, обґрунтованими є 3696,89 грн. інфляційних та 719,15 грн. 3% річних.

Разом з цим, оскільки в платіжних дорученнях № 7162 від 23.05.2012, №7760 від 03.09.2012, № 7809 від 11.09.2012, № 7563 від 01.08.2012, № 7342 від 25.06.2012 та № 7268 від 12.06.2012 Відповідачем не вказувалось, за який конкретний період або за що саме - за основну заборгованість чи за штрафні санкції ним вносилась оплата, та було вказано призначення платежу лише як «оплата теплопостачання», а також враховуючи, що дані платежі беззаперечно приймались Позивачем, суд приходить до висновку, що суми коштів, перераховані по вищевказаним платіжним дорученням, повинні були бути зараховані Позивачем в погашення існуючих сум заборгованостей, інфляційних та 3% річних, зокрема 96591,88 грн. основного боргу, 3696,89 грн. інфляційних та 719,15 грн. 3% річних.

Відтак, оскільки Відповідачем погашено заявлені до стягнення суми, то провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що судом встановлено вину Відповідача у виникненні спору про стягнення 96591,88 грн. основного боргу, 3696,89 грн. інфляційних та 719,15 грн. 3% річних, що спричинило звернення Позивача до суду, то суд покладає на Відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2020,16 грн. за розгляд вищевказаних визнаних судом обґрунтованими, та погашених Відповідачем після порушення провадження у справі, позовних вимог.

Керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Припинити провадження у справі.

Стягнути з Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» (м. Київ, пр. Перемоги, 44; ідентифікаційний код 02404380) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (м. Київ, площа Івана Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 2020 (дві тисячі двадцять) грн. 16 коп. судового збору.

Видати наказ.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Суддя Р.Б. Сташків