Постанова

від 17.09.2008 по справі 2а-7262/08

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                                                                       Справа №2а-7262/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ                                                                                                            

   17 вересня 2008 року  Одеський окружний адміністративний

суд у складі :

головуючого -судді Іванова Е.А.

при секретарі -Мезнер О.Е.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні у

приміщені суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,

ОСОБА_3про визнання неправомірною бездіяльність,  та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

     ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом у

якому просив визнати незаконними дії ОСОБА_2 при розгляді його заяви від

28.08.2006 року та стягнути з відповідача кошти у сумі 150 000грн. на

відшкодування моральної шкоди, завданої його незаконними діями на підставі

ст.56 Конституції України.

   В судовому засіданні представник позивача

уточнив позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій та просив: визнати

неправомірною бездіяльність ОСОБА_2. по: не виконанню пп.. 39 п.4 Постанови КМ

України НОМЕР_1 від 15.11.2005 року „Про затвердження Положення про Державний

департамент промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду” щодо

наявності трудового договору та його обов'язків за ним; не виконанню п.38

Постанови Кабінету Міністрів України НОМЕР_2 від 25.08.2004р. щодо перевірки

невірностей, які було у акті та зробити припис при розгляді його Заяви про

незгоду, щодо законності проведення розслідування нещасного випадку від 28.08.2006

р.; визнати незаконними дії ОСОБА_2 про розгляді заяви позивача  від 28.08.2006р. які суперечать ст.7 Закону

України „Про звернення громадян”, а саме направлення його скаргу на розгляд до

ОСОБА_4. на яку він скаржився, та просив стягнути з держави в особі ОСОБА_3

кошти у сумі 150000грн. на відшкодування моральної шкоди завданої йому

незаконними діями та бездіяльністю, мотивуючи це тим, що внаслідок втрати стопи

позивач змушений робити неодноразово операції, тривало лікуватися, змінити свій

звичайний уклад життя,  він став

інвалідом,  тому він оцінює моральну

шкоду у суму 150000грн., так як за неправомірні дій посадових осіб державних

органів влади шкоду відшкодовує держава, та згідно роз'яснень наданих

Пленумом   Верховного суду України у цих

справах відповідачем виступають органи казначейства.

     Представники ОСОБА_2 позов не визнали, та

пояснили, що заява позивача, яка надійшла до нього 28.08.2006року була уважно

розглянута, вжити відповідні заходи для перевірки обставин, які зазначав

позивач, та за відсутністю нових обставин, які б вказували на неправомірність

складання акту розслідування нещасного випадку, що стався 11.06.2006 року була

дана відповідь -за недоцільним змінювати матеріали розслідування, також не

встановив підстав для винесення припису. Заява яка надійшла від позивача не

передавалась ОСОБА_2. на розгляд ОСОБА_4., якій було доручено отримати

додаткові пояснення від свідків. Також не було необхідності встановлювати які

трудові обов'язки були у позивача під час роботи, так як було встановлено,

що нещасний випадок стався з ним не під час виконання трудових обов'язків, та на території не пов'язаною  з виконанням роботи,  тому просили відмовити у позові.

Судом під час попереднього судового засідання 18.06.2008 року було

залучено другого відповідача ОСОБА_3

Представник ОСОБА_3позов не

визнав, та пояснив, що позивач не довів причинного зв'язку між

втратою ступні та моральними стражданнями від цього та діями начальника під час

розгляду його зайви щодо перевірки обставин нещасного випадку, окрім того ОСОБА_3 не повинно відповідати за дії чи

бездіяльність посадових осіб інших державних органів.

      Вислухавши представників позивача,

відповідачів, дослідивши матеріали справи суд доходить висновку, що позовні

вимоги підлягають задоволенню частково за наступних підстав.

      Сторонами визнається, що з позивачем

11.06.2006 року стався нещасний випадок на території пункту контрольно

технічного обслуговування вагонів станції ІНФОРМАЦІЯ_1, та він 28.08.2006р.

звернувся до ОСОБА_2 з заявою про перегляд тексту та рішення в акті про

розслідування нещасного випадку форми ІНФОРМАЦІЯ_2, що стався 11.06.2006 року

та отримав на неї відповідь від 15.09.2006 року, тому відповідно до ч.3 ст.72

КАС України суд вважає ці обставини доведеними.

     В заяві від 28.08.2006 року позивач

викладає обставини дня, коли стався нещасний випадок, та посилається на певні

на його думку порушення, що були під час розслідування  та складення акту від 11.06.2007 року, серед

яких він звертав увагу на те, що він не пом'ятає, щоб укладав письмовий

трудовий договір, у якому б були визначені його трудові обов'язки, тому

незрозуміло на підставі чого у акті роблять висновок про те, що нещасний

випадок стався не під час виконання трудових обов'язків, якщо посадової

інструкції взагалі не існує.

      Спірні правовідносини регулюються

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2005 р. НОМЕР_1 „Про

затвердження Положення про Державний департамент промислової безпеки, охорони

праці та гірничого нагляду”, діючей на час виникнення спірних правовідносин

(втратила чинність 04.12.2006р.).

     Пункт 37 Постанови Кабінету Міністрів

України від 25 серпня 2004 р. НОМЕР_2

„Деякі

питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних

захворювань і аварій на виробництві” визначає, що контроль за своєчасністю і

об'єктивністю розслідування нещасних випадків, їх документальним оформленням та

обліком, виконанням заходів щодо усунення причин нещасних випадків здійснюють

органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці,

виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції.

Зазначені у цьому пункті органи та особи мають право вимагати у межах своєї

компетенції від роботодавця проведення повторного (додаткового) розслідування

нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта форми

ІНФОРМАЦІЯ_2, акта форми ІНФОРМАЦІЯ_3 (або форми ІНФОРМАЦІЯ_4), визнання

нещасного випадку пов'язаним з виробництвом і складення акта форми

ІНФОРМАЦІЯ_3, якщо ними виявлено порушення вимог цього Порядку чи інших

нормативно-правових актів з охорони праці.

    Згідно п.п.39 п.4. Положення про Державний

департамент промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду

Держпромгірнагляд відповідно до покладених на нього завдань: розглядає в установленому

порядку звернення громадян з питань, що належать до його компетенції, та

здійснює в межах своїх повноважень заходи щодо вирішення порушених у таких

зверненнях питань.

     Тому суд приходить висновку, що позивач

правомірно звернувся з заявою (а.с.7,8) щодо питань порушенних у неї до

ОСОБА_2.

     Пункт 13 Постанови Кабінету Міністрів

України НОМЕР_2  зобов'язує комісію по

розслідуванню нещасних випадків  протягом

трьох діб після нещасного випадку: обстежити місце нещасного випадку, одержати

пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та

причетних до нього осіб; визначити відповідність умов праці та її безпеки

вимогам законодавства про охорону праці; з'ясувати обставини і причини

нещасного випадку; визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом;

установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці,

розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам.

     Разом з тим, у п. 14 Постанови Кабінету

Міністрів України НОМЕР_2  визнаються пов'язаними

з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання

трудових обов'язків, у тому числі у відрядженні.

   Як вбачається з заяви позивача він посилався

на не визначеність комісією питання щодо його трудових обов'язків, чим

встановлено, їх зміст та його ознайомлення з ними.

Проте це питання, як вбачається з відповіді від 15.09.2006р.(а.с.10) та

пояснень представників відповідача ОСОБА_2. не перевірялось та залишилось

невирішеним, тому суд доходить висновку, що ОСОБА_2. допустив неправомірну бездіяльність, чим порушив п.39 Постанови

Кабінету міністрів України НОМЕР_1 від 15.11.2005р., а тому в цій

частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

     Разом з тим, судом не встановлено

порушення відповідачем п.38 Постанови Кабінету Міністрів України НОМЕР_2, так

як відповідно до цього пункту посадова особа органу Держнаглядохоронпраці має

право у разі відмови роботодавця скласти або затвердити акт форми

ІНФОРМАЦІЯ_2, акт форми ІНФОРМАЦІЯ_3 (або форми ІНФОРМАЦІЯ_4) чи незгоди потерпілого

або особи, яка представляє його інтереси, із змістом акта форми ІНФОРМАЦІЯ_2,

акта форми ІНФОРМАЦІЯ_3 (або форми ІНФОРМАЦІЯ_4), надходження скарги або

незгоди з висновками розслідування про обставини та причини нещасного випадку

чи приховання нещасного випадку видавати обов'язкові для виконання

роботодавцем або робочим органом виконавчої дирекції Фонду - у разі нещасного

випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, приписи за

формою ІНФОРМАЦІЯ_5 згідно з додатком 8 щодо необхідності проведення

розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи

перегляду затвердженого акта форми ІНФОРМАЦІЯ_2, акта форми ІНФОРМАЦІЯ_3 (або

форми ІНФОРМАЦІЯ_4), визнання чи невизнання нещасного випадку пов'язаним з

виробництвом і складення акта форми ІНФОРМАЦІЯ_3 (або форми ІНФОРМАЦІЯ_4).

     Рішення посадової особи органу

Держнаглядохоронпраці може бути оскаржено у судовому порядку. На час розгляду

справи у суді дія припису припиняється.

     Як встановлено судом, відповідач розглянув

заяву позивача,  вжив заходи по її

перевірці в тому числі -зроблені додаткові опитування свідків (а.с.17-19), та

за наслідками перевірки позивачу дана 

15.09.2006 року відповідь у якої зазначено, що факти не підтвердились та

недоцільно змінювати матеріали розслідування(а.с.10).

     Видання припису посадовою особою органу

Держнаглядохоронпраці за вказаною нормою постанови є дискрецією, тому за

відсутністю встановлення ним порушень під час перевірки заяви, він не повинен

був його видавати, так як це його право, тому суд вважає, що в цій частині

позовні вимоги не підлягають задоволенню.

    Також судом не встановлено, та відповідач

не надав жодного доказу того, що заява про порушення, на  які він посилався при проведенні

розслідування та складенні акту була спрямована на особу на яку він скаржився

-ОСОБА_4.(начальник сектору охорони праці вагонного депо ІНФОРМАЦІЯ_6), з

огляду на те, що ця особа тільки склала протоколи опитування (а.с.17-19) за

дорученням ОСОБА_2. для вирішення питань, про які позивач зазначав в заяві, що

не є порушенням ч.4 ст.7 Закону України „Про звернення громадян”, яка забороняє

направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії

чи рішення яких оскаржуються. Скаргу позивача від 28.08.2006р. ОСОБА_4. не

розглядала, проект відповіді не готовила. та відповіді за її розглядом не

давала, тому суд доходить висновку, що в цій частині позовних вимог також слід

відмовити.

    Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного

суду України від 31 березня 1995 року НОМЕР_3

„Про

судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”

обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної

(немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її

заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням

заподіювача та вини останнього в її заподіянні, чим підтверджується факт

заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового

характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в

якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому

шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають

значення для вирішення спору.

     Судом під час розгляду справи не

встановлено наявність причиннного зв'язку між втратою ступні позивачем,

неодноразовими операціями, та стражданням від цього з встановленою

бездіяльністю ОСОБА_2. під час розгляду його заяви, також позивач не надав суду

жодного обгрунтування розміру моральної шкоди.

     Ваховуючи викладене суд приходить

висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

       Керуючись ст.2,7-9,158,160,163КАС

України,      

ПОСТАНОВИВ:

        Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3

задовольнити частково.

      Визнати неправмомірною бездіяльністю

ОСОБА_2, яка виразилась у невирішенні ним під час розгляду заяви ОСОБА_1 від

28.08.2006 року питання, які трудові обов'язки були у нього.

       В решті позову відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути

подано протягом десяти

днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі

відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після

подання заяви про апеляційне оскарженя. Заява про апеляційне оскарження та

апеляційна скарга подаються до Одеського апеляційного адміністративного

суду  через Одеський окружний

адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка

її подає, до Одеського адміністративного апеляційного суду.

  Апеляційна скарга може бути подана без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у

строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова

виготовлена у повному обсязі 22 вересня 2008 року.

                 Суддя                                                                       Е.А.Іванов