Рішення

від 14.08.2013 по справі 911/2043/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2013 р. Справа № 911/2043/13

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Велідіт», м. Київ

до Державного комунального виробничого підприємства «Комунальник», Київська область, смт. Терезине

про стягнення 14005,63 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: Мамаєв Д.Ю. (рішення №1 від 1 вересня 2010 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Велідіт» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного комунального виробничого підприємства «Комунальник» (далі - відповідач) про стягнення 14005,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання юридичних послуг за №13/07/09-09 від 13 липня 2009 року, договору про надання юридичних послуг за №20/02/11-01 від 20 лютого 2011 року та договору про надання юридичних послуг за №02/07/10-01 від 2 липня 2010 року, а саме, відповідач не сплатив грошові кошти за надані позивачем послуги, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 13184,19 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував інфляційні втрати у розмірі 197,76 грн. та 3% річних у розмірі 623,68 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 30 травня 2013 року та призначено справу до розгляду на 12 червня 2013 року.

Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

5 серпня 2013 року через канцелярію суду представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до зазначеної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача 129444,67 грн. основного боргу, 194,16 грн. інфляційних втрат та 611,52 грн. 3% річних.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням зазначеної заяви.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.

14 серпня 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством «Солідіт» (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) 13 липня 2009 року укладено договір про надання юридичних послуг за №13/07/09-09.

Відповідно до пункту 1 договору виконавець зобов'язується надавати, а замовник приймати та оплачувати послуги по представництву замовника перед ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» по підписанню та проведенню взаєморозрахунків згідно ст. 53 ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік» та постанови КМУ №193 зі змінами та доповненнями «Про реалізацію статті 53 Закону України про Державний бюджет України на 2009 рік» станом на 1 квітня 2009 року.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що замовник зобов'язується до сьомого числа місяця за звітним надавати виконавцю інформацію про стан та обсяг погашення заборгованості з різниці в тарифах на підставі постанови КМУ №193 зі змінами та доповненнями «Про реалізацію статті 53 Закону України про Державний бюджет України на 2009 рік».

Пунктом 5.2 договору встановлено, що виконавець на підставі наданої інформації зобов'язується протягом двох днів з моменту їх отримання надавати замовнику акт прийому-передачі послуг, який є невід'ємною частиною цього договору, з зазначенням виду, обсягу та вартості послуг, які були надані замовнику.

Згідно пункту 6.1 договору вартість послуг, становить 7000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до пункту 10.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання і діє на протязі двох місяців, визначених цим договором.

8 вересня 2010 року між Приватним підприємством «Велідіт» (за договором - вторинний кредитор) та Приватним підприємством «Солідіт» (за договором - виконавець) укладено договір за №01/09/10-02 «Право вимоги до Державне виробниче комунальне підприємство «Комунальник».

Згідно пункту 1.1 даного договору сторони домовились про передачу боргу згідно договору №13/07/09-09 від 13 липня 2009 року «Про надання юридичних послуг» Державне виробниче комунальне підприємство «Комунальник» по проведенню взаємозаліків та отриманню субвенцій державного бюджету відповідно до постанови КМУ №193, яка складає 7000,00 грн. та підтверджується договором.

21 серпня 2012 року позивачем на адресу відповідача надіслано повідомлення про уступку права вимоги.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору про надання юридичних послуг за №13/07/09-09 позивач надав відповідачу послуги згідно договору, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 жовтня 2011 року на загальну суму 7000,00 грн., копія якого наявна в матеріалах справи та оригінал якої оглянуто у судовому засіданні.

Однак, як вбачається з поданого позивачем акту, в останньому не зазначено, що послуги надані саме за договором про надання юридичних послуг від 13 липня 2009 року за №13/07/09-09, в той час, в акті зазначено: «… виконавцем були проведені такі роботи (надані такі послуги) по договору №01/09/10-02 від 1 вересня 2010 року…».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем до суду не подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували надання відповідачу юридичних послуг на умовах договору про надання юридичних послуг від 13 липня 2009 року за №13/07/09-09, зокрема, в період дії даного договору.

До того ж, суд вважає, що у позивача, а саме, Приватного підприємства «Велідіт» за договором уступки права вимоги за договором №01/09/10-02 не виникло право вимоги до відповідача про стягнення 7000,00 грн. за договором про надання юридичних послуг від 13 липня 2009 року за №13/07/09-09, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 517 Цивільного кодексу України встановлено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Як вбачається з пункту 1.1 договору про уступку права вимоги від 8 вересня 2010 року сторони домовились про передачу боргу згідно договору №13/07/09-09 від 13 липня 2009 року «Про надання юридичних послуг» Державне виробниче комунальне підприємство «Комунальник» по проведенню взаємозаліків та отриманню субвенцій державного бюджету відповідно до постанови КМУ №193, яка складає 7000,00 грн. та підтверджується договором.

Суд вважає за необхідне зазначити, що належним та допустимим доказом надання послуг по договору №13/07/09-09 від 13 липня 2009 року може бути акт прийому-передачі послуг (параграф 5 договору №13/07/09-09 від 13 липня 2009 року), який би підтверджував надання Приватним підприємством «Солідіт» юридичних послуг відповідачу в період дії договору, оскільки, як визначено умовами договору, зокрема пунктом 10.1, договір діє на протязі двох місяців.

Отже, як встановлено судом, договір №13/07/09-09 від 13 липня 2009 року діяв в період з 13 липня 2009 року по 13 вересня 2009 року.

В матеріалах справи відсутні докази, зокрема акт прийому-передачі послуг, який би підтверджував надання послуг відповідачу Приватним підприємством «Солідіт» в період дії договору, а саме, з 13 липня 2009 року по 13 вересня 2009 року.

Крім того, суд вважає, що договір не може підтверджувати суму боргу (як це зазначено в договорі про уступку права вимоги), оскільки, умовами договору №13/07/09-09 від 13 липня 2009 року встановлено лише умови та порядок виконання сторонами взятих на себе за цим договором зобов'язань.

Отже, суд вважає, що до Приватного підприємства «Велідіт» не перейшло право вимоги до відповідача за договором про надання юридичних послуг за №13/07/09-09 від 13 липня 2009 року.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача 7000,00 грн. боргу, інфляційних втрат у розмірі 105,00 грн. та 3% річних у розмірі 322,27 грн. (за договором №13/07/09-09 від 13 липня 2009 року) задоволенню не підлягає, оскільки, у позивача не виникло право вимоги.

20 лютого 2011 року між позивачем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) укладено договір про надання юридичних послуг за №20/02/11-01.

Відповідно до пункту 1 зазначеного договору виконавець зобов'язується надавати, а замовник приймати та оплачувати юридичні послуги з представництва в окружному адміністративному суді Київської області по справі з приводу оскарження дій Управління у справах захисту прав споживачів в Київській області.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що вартість послуг становить 2400,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 6.3 договору встановлено, що замовник сплачує виконавцю 2400,00 грн. після отримання ухвали про відкриття провадження у справі по даній позовній заяві.

Судом встановлено, що на виконання умов зазначеного договору позивач надав відповідачу послуги з представництва відповідача в окружному адміністративному суді Київської області у справі з приводу оскарження дій Управління у справах захисту прав споживачів в Київській області, що підтверджується ухвалою Київського окружного адміністративного суду про відкриття провадження у справі від 14 березня 2011 року за №2а-1328/11/1070 та постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року.

Однак, відповідач взяті на себе за договором зобов'язання не виконав, а саме, не сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 2400,00 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не виконав умови договору. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла у відповідача через порушення умов договору №20/02/11-01 від 20 лютого 2011 року у розмірі 2400,00 грн. підлягає задоволенню.

За прострочення виконання зобов'язань за договором №20/02/11-01 від 20 лютого 2011 року позивачем нараховано відповідачу 36,00 грн. інфляційних втрат та 116,78 грн. 3% річних.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, складає 36,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при подачі заяви про зменшення розміру позовних вимог здійснив розрахунок інфляційних втрат за період з листопада 2011 року по березень 2013 року та просить стягнути з відповідача 36,00 грн. При цьому, позивачем при розрахунку інфляційних втрат в розрахунковому періоді не враховано, що з квітня 2012 року по серпень 2012 року, жовтень - листопад 2012 року мала місце не інфляція, а дефляція.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Крім того, як встановлено судом, в назві розрахунку суми боргу, зокрема, розміру інфляційних втрат, позивач визначає період (відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог) з листопада 2011 року по березень 2013 року, в той час, як в табличному варіанті розрахунку визначено інший період нарахування інфляційних втрат, а саме: листопад 2011 року - січень 2013 року.

Враховуючи зазначену обставини, суд здійснює перерахунок інфляційних втрат за періоди, зазначені в табличному варіанті розрахунку.

За таких обставин, згідно з вірним розрахунком, зробленим судом, до стягнення з відповідача за період з листопада 2011 року по січень 2013 року підлягають інфляційні втрати у розмірі 7,20 грн.

Розмір 3% річних, визначений позивачем, складає 116,78 грн.

Зазначений розмір 3% річних є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

2 липня 2010 року між Приватним підприємством «Солідіт» (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) укладено договір про надання юридичних послуг за №02/07/10-01.

Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець зобов'язується надавати, а замовник приймати та оплачувати юридичні послуги з представництва в окружному адміністративному суді Київської області у справі з приводу оскарження дій Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що вартість послуг, становить 2400,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до пункту 6.2 договору винагорода за отримання рішення на користь замовника, а саме, скасування рішення про застосування фінансово-економічних санкцій становить 3% від суми скасованого рішення.

Згідно пункту 6.3 договору сплата послуги відбувається наступними платежами: - 2400,00 грн. після отримання ухвали про відкриття провадження у справі по даній позовній заяві; - 5% після вступу рішення в повну силу, тобто проходження апеляційної інстанції.

8 вересня 2010 року між Приватним підприємством «Велідіт» (за договором - вторинний кредитор) та Приватним підприємством «Солідіт» (за договором - виконавець) укладено договір за №01/09/10-03 «Право вимоги до Державне виробниче комунальне підприємство «Комунальник».

Згідно пункту 1.1 даного договору сторони домовились про передачу боргу згідно договору №02/07/10-01 від 2 липня 2010 року «Про надання юридичних послуг» Державне виробниче комунальне підприємство «Комунальник» по представництву замовника в Київському окружному адміністративному суді по справі за позовом ДКП «Комунальник» до Державної інспекції з контролю за цінами, зазначений борг підтверджується договором, матеріалами судової справи, довіреностями та первинним документами. Борг існує перед первинним кредитором та складає загальну суму 3544,67 грн. та переданий у повному обсязі вторинному кредитору в тому числі всі зобов'язання по сплаті податків.

21 серпня 2012 року позивачем на адресу відповідача надіслано повідомлення про уступку права вимоги.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з представництва в окружному адміністративному суді Київської області у справі з приводу оскарження дій Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області, що підтверджується ухвалою Київського окружного адміністративного суду про відкриття провадження у справі від 22 липня 2010 року за №2-а-6298/10/1070.

Таким чином, за умовами договору №02/07/10-01, після отримання ухвали про відкриття провадження у справі відповідач був зобов'язаний перерахувати позивачу кошти у розмірі 2400,00 грн.

Однак, відповідач взяті на себе за договором зобов'язання не виконав, а саме, не сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 2400,00 грн.

В той час, позивачем, за неналежне виконання умов договору №02/07/10-01, заявлено до стягнення з відповідача 2400,00 грн. боргу та 3% винагороди від суми скасованого рішення у розмірі 1144,67 грн.

Як вже зазначалось вище, відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 517 Цивільного кодексу України встановлено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Судом встановлено, що рішення на користь замовника було прийнято 9 листопада 2010 року, що підтверджується постановою Київського окружного адміністративного суду.

Отже, право вимоги суми винагороди у Приватного підприємства «Солідіт» виникло з 9 листопада 2010 року.

Проте, як вбачається з договору уступки права вимоги за №01/09/10-03 від 8 вересня 2010 року Приватне підприємство «Солідіт» передало Приватному підприємству «Велідіт» право вимоги до відповідача щодо стягнення 2400,00 грн. боргу та 3% винагороди у розмірі 1144,67 грн.

Враховуючи те, що право вимоги 3% винагороди у розмірі 1144,67 грн. у Приватного підприємства «Солідіт» виникло з 9 листопада 2010 року, станом на момент укладання договору №01/09/10-03 від 8 вересня 2010 року у Приватного підприємства «Солідіт» не виникло право вимоги до відповідача щодо стягнення 3% винагороди у розмірі 1144,67 грн., а отже, Приватне підприємство «Солідіт» не могло передати Приватному підприємству «Велідіт» право вимоги до відповідача щодо стягнення 3% винагороди у розмірі 1144,678 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 2400,00 грн., яка існувала на момент укладання договору №01/09/10-03 від 8 вересня 2010 року, та підтверджена належними та допустимими доказами.

Оскільки, на момент укладання договору №01/09/10-03 від 8 вересня 2010 року у Приватного підприємства «Солідіт» не виникло право вимоги до відповідача щодо стягнення 3% винагороди у розмірі 1144,67 грн., суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

За прострочення виконання зобов'язань за договором №20/07/10-01 від 2 липня 2010 року позивачем нараховано відповідачу 53,16 грн. інфляційних втрат та 172,47 грн. 3% річних.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, складає 53,16 грн.

Згідно з вірним розрахунком, зробленим судом, до стягнення з відповідача за період з листопада 2011 року по березень 2013 року на суму заборгованості у розмірі 2400,00 грн. підлягають інфляційні втрати у розмірі 7,20 грн.

Розмір 3% річних, визначений позивачем, складає 172,47 грн.

Згідно з вірним розрахунком, зробленим судом, до стягнення з відповідача за період з 30 вересня 2011 року по 13 травня 2013 року на суму заборгованості у розмірі 2400,00 грн. підлягають 3% річних у розмірі 116,78 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного комунального виробничого підприємства «Комунальник» (09133, Київська область, Білоцерківський район, смт. Терезине, вул. Першотравнева, 2, код 25297219) на користь Приватного підприємства «Велідіт» (02160, м. Київ, пр. Возз'єднання, 7а, оф. 320, код 37292373 ) - 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп. заборгованості, 14 (чотирнадцять) грн. 40 коп. інфляційних втрат, 233 (двісті тридцять три) грн. 56 коп. 3% річних та 631 (шістсот тридцять одна) грн. 62 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 19 серпня 2013 року

Суддя Заєць Д.Г.