Постанова

від 29.08.2013 по справі 5002-8/943-2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 року Справа № 5002-8/943-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Латиніна О.А.,

суддів Заплава Л.М.,

Проценко О.І.,

за участю представників сторін:

прокурор: Алісов Олег Володимирович, посвідчення № 005827 від 25.09.12, Старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

позивача:не з'явився, Сакська районна державна адміністрація;

позивача: не з'явився, Кольцовська сільська рада Сакського району в АР Крим;

позивача: не з'явився, Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим;

відповідача: Ставіло Андрій Олександрович, довіреність № б/н від 17.12.12, товариство з обмеженою відповідальністю "ВС Євпаторійський";

третя особа: не з'явився, Павленко Віталій Вікторович;

розглянувши апеляційну скаргу Сакського міжрайонного прокурора на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 04 квітня 2013 року у справі №5002-8/943-2012

за позовом Сакського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі (вул. Леніна, 34,Саки,96500)

Сакської районної державної адміністрації (вул. Леніна, 15,Саки,96500)

Кольцовської сільської ради Сакського району в АР Крим (вул. К. Терещенко, 2,Кольцове,Сакський район, Автономна Республіка Крим,96522)

Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська, б.48/1,Сімферополь,95015)

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Євпаторійський" (вул. Ескадронна, 22,Євпаторія,97400)

3-тя особа Павленко Віталій Вікторович (вул. Ворошилова, 10, кв. 41,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)

про стягнення 101196,32 грн.

ВСТАНОВИВ :

Сакський міжрайонний прокурор Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Сакської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим, Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, Кольцовської сільської ради Сакського району в Автономній Республіці Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Євпаторійський" про стягнення суми заборгованості в розмірі 104496,32 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, прокурор посилався на встановлений судами загальної юрисдикції факт самовільного зайняття земельної ділянки та завдання шкоди в сумі 101196,32 грн. діями працівника товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Євпаторійський" внаслідок її незаконного використання.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2012 позов задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Євпаторійський" на користь держави в особі Сакської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим суму на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного використання земельної ділянки у розмірі 101196,32 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.08.2012 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2012 у справі №5002-20/943-2012 змінено.

Викладено пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2012 у справі №5002-20/943-2012 у наступній редакції: "Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Євпаторійський" (вул. Аксабай, буд. 9, с. Уютне, Сакський район, АР Крим, 96555, ідентифікаційний код 32945562) з будь-якого рахунку виявленого під час виконання судового рішення на користь місцевого бюджету Кольцовської сільської ради Сакського району в Автономній Республіці Крим суму на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного використання земельної ділянки у розмірі 101196,32 грн., зарахувавши кошти на р/рахунок 31412536700253, код за ЄДРПОУ отримувача 38006171, за кодом класифікації доходів бюджету 21080600, відкритий в ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, код банку 824026.".

В іншій частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2012 у справі №5002-20/943-2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.01.2013 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2012 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.08.2012 у справі 5002-20/943-2012 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 квітня 2013 року у справі №5002-8/943-2012 у позові відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції з посиланням на норми Цивільного законодавства прийшов до висновку щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин строків позовної давності.

Не погодившись з рішенням суду, Сакський міжрайонний прокурор звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема заявник апеляційної скарги з посиланням на кримінальну справу стосовно Павленка В.В., за фактом самовільного зайняття земельної ділянки на території Кольцовської сільської ради була порушена лише 11.02.2009, однак слідчий про це не повідомляв Сакській райдержадміністрації, Кольцовській сільській раді та Державній інспекції з контролю за використанням та охороною земель АР Крим (правонаступником якої на теперішній час є Державна інспекція сільського господарства в АР Крим). Так само в подальшому не повідомлялось позивачам про притягнення Павленко В.В. як обвинуваченого у цій кримінальній справі, а також про спрямування цієї справи до суду. Крім того, після порушення кримінальної справи стосовно Павленко В.В. згідно вивчених матеріалів справи будь-які запити органом досудового слідства до позивачів не спрямовувались. Крім цього, 11.02.2009 не було відомо про порушення кримінальної справи слідчим і Сакському міжрайонному прокурору, оскільки вказана постанова цього ж дня прокурором не одержувалась, її винесення з ним не погоджувалось, а тому висновки суду про підтвердження матеріалами справи факту обізнаності позивачів із обставинами порушення та розслідування кримінальної справи стосовно Павленко В.В. з 11.02.2009 не підтверджені жодними доказами, ґрунтуються на припущеннях та повністю спростовуються матеріалами кримінальної справи № Іп-261/09.

Про факт порушення їхніх прав та інтересів саме діями Павленко В.В. як працівника ТОВ «ВС «Євпаторійський» їм стало відомо тільки після звернення Сакським міжрайонним прокурором до Сакського міськрайонного суду із позовом в інтересах держави до Павленка В.В. про відшкодування шкоди, завданої у зв'язку із самовільним зайняттям земельної ділянки, де Сакська РДА виступала в якості позивача, а Держземінспекція АР Крим в якості третьої особи, та відкриття провадження у справі № 2-3161/09 ухвалою Сакського міськрайонного суду від 30.11.2009.

Так, 11.02.2009 усі позивачі не довідалися та не могли довідатися про особу, яка вчинила самовільне зайняття земельної ділянки, що підтверджується матеріалами кримінальної справи № Іп-261/09.

До Господарського суду АР Крим прокурор звернувся із позовною заявою до ТОВ «ВС Євпаторійський» 15.03.2012, тобто в межах трирічного строку позовної давності з моменту, коли Сакській РДА та Державній інспекції з контролю за використанням та охороною земель АР Крим (правонаступником якої є Державна інспекція сільського господарства в АР Крим) стало відомо про порушення їх цивільних прав та інтересів діями працівника ТОВ «ВС Євпаторійський».

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 травня 2013 року, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки, прийнято апеляційну скаргу Сакського міжрайонного прокурора до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду та призначено справу до розгляду на 10 червня 2013 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався з різних підстав.

Склад колегії з розгляду справи також неодноразово змінювався з підстав зазначених в розпорядженнях керівництва суду, які містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 29 серпня 2013 року, прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції, представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції з підстав спливу строків позовної давності, інші представники сторін та третя особа у судове засідання не з'явились.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до вимог статей 6 і 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим було проведено перевірку земель сільськогосподарського призначення пашні Кольцовської селищної ради та встановлено, що на землях запасу (пашні) Кольцовської селищної ради без правовстановлюючих документів на землю самовільно зайнята земельна ділянка площею приблизно 95,0 га під посів ярового ячменя, про що 24.03.2008 був складений відповідний Акт (том 1, арк.с. 16).

26.03.2008 державним інспектором по контролю за використанням та охороною земель проведено обстеження земельної ділянки, про що був складений Акт, за результатами якого встановлено самовільне зайняття у березні 2008 року без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 92 га, що є порушенням вимог статей 125, 126, 211-1 Земельного кодексу України (том 1, арк.с. 17).

25.04.2008 Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим був виданий Припис № 010584, за яким у відповідності з частиною першою статті 144 Земельного кодексу України зобов'язано ПП "Омега БН" прийняти заходи по усуненню порушень земельного законодавства (том 1, арк.с. 18).

За фактом самовільного зайняття земельної ділянки та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням у 2008 році Сакським міжрайонним прокурором було порушено кримінальну справу за звинуваченням заступника генерального директора ТОВ "ВС Євпаторійський" Павленка В.В. у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 197-1 Кримінального кодексу України.

Постановою Сакського міськрайонного суду від 12.06.2009 у справі №1п-261/2009 за обвинуваченням Павленка В.В. у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 197-1 Кримінального кодексу України, кримінальну справу у відношенні Павленка В.В. за частиною першою статті 197-1 Кримінального кодексу України припинено внаслідок акту амністії.

При прийнятті вказаної постанови судом встановлено, що Павленко В.В., будучи на початок березня 2008 року заступником генерального директора ТОВ "ВС Євпаторійський" та повідомленим про неможливість зайняття і використання земельної ділянки площею 92 га земель запасу Сакської районної державної адміністрації, розташованої на території Кольцовської селищної ради, в порушення частини третьої статті 125 Земельного кодексу України, за відсутністю правовстановлюючих документів, самовільно засіяв вказану земельну ділянку посівом ярового ячменю, уклав при цьому усну угоду про спільну діяльність з ПП "Омега БН", у якого правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку знаходились лише на стадії оформлення (том 1, арк.с. 9-10).

У подальшому, Сакський міжрайонний прокурор звернувся до Сакського міського районного суду АР Крим в інтересах держави в особі Сакської районної державної адміністрації з позовом до Павленка В.В. про відшкодування шкоди, завданої у зв'язку з самовільним зайняттям земельної ділянки у розмірі 216619,15 грн.

У ході судового розгляду цивільної справи відповідачем було заявлено клопотання про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи з метою встановлення фактичного розміру шкоди, завданої у зв'язку з самовільним зайняттям земельної ділянки.

Висновком №1086 судової будівельно-технічної експертизи від 28.05.2010 встановлено, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення за умовою розміру площі земельної ділянки - 92 га, розташованої на території Кольцовської сільської ради Сакського району АР Крим, станом на 26.03.2008 складатиме - 101196,32 грн. (том 1, арк.с. 12-14).

Натомість, рішенням Сакського міського районного суду АР Крим від 04.10.2010 у справі № 2-906/2010, яке набрало законної сили, у задоволенні вказаного позову було відмовлено з посиланням на положення статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України, оскільки, відповідач - Павленко В.В. діяв як працівник юридичної особи - ТОВ "ВС Євпаторійський".

Приймаючи до уваги вищевказані постанову Сакського міськрайонного суду АР Крим від 12.06.2009 у справі № 1п-261/2009 та рішення Сакського міського районного суду АР Крим від 04.10.2010 у справі № 2-906/2010, а також вважаючи дії відповідача щодо самовільного зайняття спірної земельної ділянки незаконними, та такими, що спричинили шкоду інтересам держави, прокурор звернувся до суду з відповідним позовом.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За умовами частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з пунктом 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 № 6 у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.

Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

За приписами статей 83, 84 Земельного кодексу України землі, які, належать на праві власності територіальним громадам сіл, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім державної та приватної власності. В державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За умовами пункту 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 № 6 підстави набуття прав на землю визначені розділом IV ЗК України. Після прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність або в користування, затвердження результатів аукціону, укладення відповідної цивільно-правової угоди, набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду особа має право на одержання земельної ділянки у власність або в користування і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України). За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону.

Як вже зазначалось вище, перевіркою та рішеннями судів, які набрали законної сили, встановлено, що у ТОВ "ВС Євпаторійський" були відсутні необхідні правовстановлюючі документи на використання та зайняття спірної земельної ділянки.

В силу статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи відповідно до приписів пункту "б" частини першої статті 211 Земельного кодексу України несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства

Статтею 90 Земельного кодексу України встановлено, що власники земельних ділянок мають право: самостійно господарювати на землі; на відшкодування збитків у випадках передбачених законом. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (стаття 1166 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Так, у матеріалах справи наявні вищезазначені акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства, припис про усунення порушень земельного законодавства, постанова Сакського міськрайонного суду АР Крим від 12.06.2009 у справі №1п-261/2009 про закриття провадження у кримінальної справі внаслідок акту амністії, висновок №1086 судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі №2-906/10 від 25.05.2010, які підтверджують факт самовільного зайняття земельної ділянки працівником відповідача під час виконання ним своїх трудових обов'язків та розмір заподіяної шкоди.

Факт перебування Павленка В.В., у трудових відносинах з ТОВ "ВС Євпаторійський" станом на березень 2008 року сторонами не заперечується та підтверджується довідкою (том 1, арк.с. 89) і належним чином засвідченою копією трудової книжки Павленка В.В. (том 1, арк.с. 90). Крім цього, постановою Сакського міськрайонного суду АР Крим від 12.06.2009 у справі № 1п-261/2009 встановлено, що Павленко В.В. скоїв злочин, будучи заступником генерального директора товариства, під час виконання організаційно-розпорядчих обов'язків.

Підсумовуючи вище встановлені обставини справи, судова колегія погоджується із доводами прокурора та вважає дії відповідача щодо самовільного зайняття спірної земельної ділянки незаконними, та такими, що спричинили шкоду інтересам держави, що виразилось у спричиненні шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Проте судова колегія не може прийняти зазначені факти до уваги та покласти їх в основу постанови апеляційної інстанції, у зв'язку із наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Вищого господарськгого суду України від 08 січня 2012 року у справі №5002-20/943-2012 суд касаційної інстанції вказав, що задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що перебіг терміну позовної давності у даній справі починається з дати набрання чинності постановою Сакського міськрайонного суду АРК від 12.06.2009р., якою була встановлена вина працівника відповідача у скоєному за ч. 1 ст. 197-1 КК України злочині, однак вирішуючи спір у даній справі суди попередніх інстанцій не було належним чином з'ясовано обставин, пов'язаних з початком перебігу строку позовної давності. Суди довільно тлумачили закон та відповідні обставини щодо початку перебігу позовної давності, передчасно визначивши його 23.06.2009р. - датою набрання чинності постановою Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2009р. у справі № 1п-261 2009р., якою була встановлена вина заступника генерального директора ТОВ "ВС Євпаторійський" Павленка В.В.

Проте, судами попередніх інстанцій не з'ясовано, чи було відомо позивачам у даній справі про обставини винесення Сакським міжрайонним прокурором постанови про порушення кримінальної справи за звинуваченням заступника генерального директора ТОВ "ВС Євпаторійський" Павленка В.В. у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 Кримінального кодексу України, та про особу, яка порушила вимоги земельного законодавства, самовільно використовуючи земельну ділянку на території Кольцовської сільської ради Сакського району АР Крим, площею 92 га під засів ярового ячменю.

Вищезазначені вказівки суду касаційної інстанції у розумінні статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись правами, які надані апеляційній інстанції статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія на виконання вказівок касаційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач з посиланням на норми Цивільного кодексу України просив у задоволенні позову відмовити, з підстав на пропуску останніми строку позовної давності.

Так, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

За змістом статті 260 цього Кодексу позовна давність обчислюється за загальним правилами визначення строків, встановлених статтями 253-255 Цивільного кодексу України та не може бути змінена за домовленістю сторін.

Згідно з частиною п'ятою статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебігу позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Відповідно до пунктів 2-4 статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачено, що за умови дослідження у судовому засіданні доказів, судом буде установлено, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, ухвалюється рішення про відмову в позові у зв'язку із закінченням строку давності , а при визнанні причини пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене.

Детальніше розглянувши матеріали справи та надані доказі, судова колегія вважає, що у даному випадку суд першої інстанції правомірно застосував строк позовної давності до спірних правовідносин, у зв'язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, за фактом самовільного зайняття земельної ділянки та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням Сакським міжрайонним прокурором у 2008 році було порушено кримінальну справу за звинуваченням заступника генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Євпаторійський" Павленка В.В. у скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 статті 197-1 Кримінального кодексу України.

Відповідно, порушивши зазначену кримінальну справу Сакській міжрайонній прокуратурі було відомо про особу, яка самовільно використовувала земельну ділянку, що в свою чергу спростовує доводи прокурора про те, що останньому не було відомо про порушення кримінальної справи.

Згідно з частиною 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №10 " Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що для встановлення наявності підстав для застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, у даному випадку істотне значення має обізнаність Сакської районної державної адміністрації в Автономній Республіки Крим, Республіканського комітету по земельним ресурсам Автономній Республіки Крим, Кольцовської сільської ради Сакського району в Автономній Республіки Крим, як позивачів у даній справі, про порушення своїх прав або відомостей щодо особи, яка їх порушила.

Так, в матеріалах справи міститься пояснення прокуратури АР Крим (том 3 арк.с. 90-93) в яких прокурор зазначає, що в матеріалах кримінальної справи є інформація Сакської районної державної адміністрації за вих. №01.1-26/729 від 25.03.2008 про те, що райдержадміністрація не укладала з ПП „Омега БН" договору оренди землі території Кольцовської сільської ради, а також за вих. №01.1-26/2008 від 15.04.2008 про відсутність у ПП „Омега БН" правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 92га.

Тобто, Сакська районна державна адміністрація в Автономній Республіки Крим та Кольцовська сільська рада Сакського району в Автономній Республіки Крим, довідалися або могли довідатися про особу, яка його порушила.

Також факт обізнаності Сакської районної державної адміністрації в Автономній Республіки Крим підтверджується постановою старшого слідчого Сакського міськвідділу МВ ГУ МВС України в АР Крим - Е.Е.Нафєєва (том 3 арк.с.116-122).

Більш того, зі змісту відповіді Сакської районної державної адміністрації в Автономній Республіки Крим (том 3 арк.с. 143) вбачається, що остання довідалась про наявність кримінальної справи, яка була порушена за фактом самовільного зайняття земельної ділянки та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Факт обізнаності Сакської районної державної адміністрації в Автономній Республіки Крим також підтверджується листом від 15.04.2008 №01.1-26/2008 (том 3 арк.с. 144).

Таким чином на думку судової колегії перебіг позовної давності має починатися з 2008 року, оскільки як Сакська районна держадміністрація, так і Кольцовська сільська рада, а також і Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіки Крим не могли не знати про злочин (про порушення свого права) та відповідно порушення кримінальної справи.

Однім з підтверджень того, що Сакська районна держадміністрація та Кольцовська сільська рада довідалися про порушення свого права та про особу, яка його порушила, є відповіді Сакської районної держадміністрації та Кольцовської сільської ради на запроси, яки були зроблені у рамках кримінальної справи проти Павленко В.В.

До того ж, згідно цієї постанови Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2009 вина Павленко В.В. також підтверджується показаннями свідків, у тому числі Тимошевським Н.Л., який у 2008 році був землевпорядником Кольцовської сільської ради, тобто уповноваженою особою.

Як встановлено Державна інспекція сільського господарства в Автономної Республіки Крим була створена на базі Дерземінспекції з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим шляхом реорганізації.

Отже, оскільки уповноважена особа дерземжінспекції складала 24 березня 2008 року акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, згідно якого і були встановлені порушення які у подальшому привели до відкриття кримінальної справі, у судової колегії не має підстав вважати, що Державній інспекції сільського господарства в Автономної Республіки Крим не було відомо про факт порушення земельного законодавства відповідачем у 2008 році.

Більш того сам прокурор у апеляційній скарзі зазначає, що про розслідування кримінальної справи стосовно Павленко В.В. та вчинення саме ним самовільного зайняття земельної ділянки було відомо лише представникам Кольцовської сільської ради.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що той факт, що позивачі: Сакська районна державна адміністрація в Автономній Республіки Крим, Державна інспекція сільського господарства в Автономної Республіки Крим, Кольцовська сільська рада Сакського району в Автономній Республіки Крим були обізнані про факт самовільного зайняття земельної ділянки та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, отже останнім було відомо про наявність факту порушення земельного законодавства з боку відповідача ще у 2008 році, коли була відкрита кримінальна справа, а не 04.10.2010, як вказує у своїй заяві прокурор.

Також, судова колегія звертає увагу на те, що прокуратура та позивачі знаючи про факт самовільного зайняття земельної ділянки та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням саме підприємством - товариством з обмеженою відповідальністю "ВС "Евпаторійський", не мали звернутися, а повинні були звернутися саме до юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Євпаторійський" від імені якої діяв генеральний директор Павленка В.В. при самовільному зайнятті земельної ділянки та використанні земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно, строк позовної давності по даній справі починає свій перебіг з 2008 року, з часу, коли Сакським міжрайонним прокурором було порушено кримінальну справу за звинуваченням заступника генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Євпаторійський" Павленка В.В., та закінчується у 2011 року, отже на момент звернення прокурора із відповідним позовом до господарського суду, строк передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України вже сплинув.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що висновки суду про підтвердження матеріалами справи факту обізнаності позивачів із обставинами порушення та розслідування кримінальної справи стосовно Павленко В.В. з 11.02.2009 не підтверджені жодними доказами, ґрунтуються на припущеннях та повністю спростовуються матеріалами кримінальної справи № Іп-261/09 у ході розгляду справи у апеляційній інстанції не знайшли свого підтвердження.

Натомість у ході розгляду справи, апеляційною інстанцією було встановлено, що прокуратурі та позивачам було відомо про факт порушення відповідачем вимог земельного законодавства, що виразилось у самовільному зайнятті земельної ділянки ще у 2008 році.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято у відповідності із нормами матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Сакського міжрайонного прокурора залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 квітня 2013 року у справі №5002-8/943-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя О.А.Латинін

Судді Л.М. Заплава

О.І. Проценко

Розсилка:

1.Кольцовська сільська рада Сакського району в АР Крим (вул. К. Терещенко, 2,Кольцове,Сакський район, Автономна Республіка Крим,96522)

2.Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська, б.48/1,Сімферополь,95015)

3.Товариство з обмеженою відповідальністю "ВС Євпаторійський" (вул. Ескадронна, 22,Євпаторія,97400)

4.Павленко Віталій Вікторович (вул. Ворошилова, 10, кв. 41,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)

5.Сакський міжрайонний прокурор (вул. Леніна, 34,Саки,96500)

6.Прокуратура міста Севастополя (м. Севастополь, вул. Павліченко, 1, 99011)

7. Прокуратура Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21,Сімферополь,95000)

8.Сакська районна державна адміністрація (вул. Леніна, 15,Саки,96500)