Ухвала

від 04.02.2013 по справі 0538/6950/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий у 1 інстанції Адамова Т.С.

Категорія ч.2 ст.15, п.7 ч.2 ст.115 УК Украины

Доповідач Лупінова Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2013 року Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Донецької області в складі:

Головуючого судді Лупіновой Л.М.

суддів Топчій Т.В., Рибака В.Й.

за участю прокурора Дойнова М.С.

засудженого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_2 діючого в інтересах засудженого ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_1 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 листопада 2012 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Волноваха Донецької області,громадянина України, маючого вищу освіту, не одруженого, раніше не судимого,

визнано винним та засуджено за ч. 2 ст.15, п.7 ч.2 ст.115 КК України до покарання у вигляді 10 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Новоазовської центральної районної лікарні кошти, витрачені на лікування потерпілого ОСОБА_3 в сумі 1054,30 грн.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що 18 квітня 2011 року в період часу з 16-00 годин до 17-00 годин, будучи в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи випадково на вулиці Миру в селі Широкіно Новоазовського району Донецької області, де був уперше, прокинувшись після сну, побачив у дворі будинку АДРЕСА_1 раніше не знайомого йому потерпілого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, після чого без будь-якої причини, із хуліганських мотивів, внаслідок явної не поваги до суспільства, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття та нормами моралі, грубо порушуючи громадський порядок, з особливою зухвалістю та цинізмом, діючи умисно,з метою противоправного завдання смерті потерпілому,озброївшись складним похідно-туристичним ножем, що перебував у нього, проник у подвір'я вказаного будинку, де намагаючись продемонструвати грубу силу та домінування, нехтуючи похилим віком потерпілого,ззаду напав на господаря даного подвір'я, ОСОБА_3, та наніс потерпілому не менш ніж 6 ударів у грудну клітину, голову та шию, що є життєво важливими органами, завдавши ОСОБА_3, тілесні ушкодження у вигляді різаної рани шиї праворуч з пошкодженням зовнішньої яремної вени, різаних ран обличчя та голови ліворуч з пошкодженням лицьової та поверхневої скроневої артерії, проникаючої колото-різаної рани грудної клітини праворуч, різаної рани 4 пальця лівої кисті, геморрагічного шоку 1-2 ступеню, які у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент їх завдання. Після завдання вказаних тілесних ушкоджень потерпілому, ОСОБА_3, та вважаючи їх достатніми для спричинення смерті останньому, ОСОБА_1 з місця злочину зник. Однак не зважаючи на виконання усіх дій, які ОСОБА_1 вважав необхідними для доведення до кінця злочину,протиправного завдання смерті ОСОБА_3 з хуліганських мотивів, вказаний злочин не був закінчений з причин, що не залежали від волі ОСОБА_1,оскільки потерпілому була надана своєчасна медична допомога.

Захисник - адвокат ОСОБА_2 діючий в інтересах засудженого ОСОБА_1 у своїй апеляції, просить вирок суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 15,п.7 ч.2 ст.115 КК України на ч.1 ст. 121 КК України та призначити йому мінімальне покарання, передбачене санкцією даної статті із застосуванням ст.75 КК України. Вважає вирок суду незаконним і необґрунтованим у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону у зв'язку з чим призначене покарання є занадто суворим і не відповідає ступеню тяжкості скоєного і особі засудженого.

В обґрунтуванні апеляції вказує, що приймаючи рішення по справі, суд не взяв до уваги причини припинення дій з боку ОСОБА_1 Суд не надав значення тому факту, що ОСОБА_1 будучи молодим хлопцем, спортсменом, маючи умисел на вчинення вбивства потерпілого похилого віку ОСОБА_3, міг би легко довести свій намір до кінця, однак завдав потерпілому декілька ударів складним туристичним ножем з невеликим лезом, зник і залишився неподалік від місця скоєння злочину, де був виявлений і затриманий співробітниками міліції. На думку захисника, зазначені обставини, встановлені в суді, свідчать про те, що дії засудженого були спрямовані на умисне заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, тому його дії слід кваліфікувати за ст.121 ч.1 КК України. З урахуванням особистості засудженого, який раніше не судимий, задовільно характеризується, відшкодував шкоду, заподіяну потерпілому, просив призначити ОСОБА_1 покарання з випробуванням в порядку ст. 75 КК України.

Засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляцією аналогічного змісту, в якій не погоджується з висновками суду про наявність у нього умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_3 Вважає, покарання призначене судом занадто суворим, з урахуванням того, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, примирився з потерпілим та відшкодував йому завдану шкоду, просив кваліфікувати його дії за ст. 121 ч. 1 КК України та призначити йому мінімальне покарання, передбачене санкцією даної статті із застосуванням ст.75 КК України.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_2,якій діє в інтересах засудженого, засудженого ОСОБА_1, якій підтримали доводи своїх апеляцій, думку прокурора не підтримавшого доводи апеляцій, вислухавши останнє слово засудженого,перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій,колегія судів визнала,що апеляції не підлягають задоволенню за таких підстав.

Виводи суду про винність засудженого ОСОБА_1 у об'ємі встановленому вироком, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні і викладеним у вироку доказами.

Так, сам засуджений ОСОБА_1 з огляду на його показання і на стадії досудового слідства, і в судовому засіданні по суті визнав факт спричинення ним ножем ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, навіщо він напав на потерпілого,я кого раніше не знав пояснити не може.

Потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що 10 квітня 2011 року ОСОБА_1 якого він раніше не знав, несподівано по середі його двору підбіг до нього і приставав ніж до горла, нічого не казав, вдарив його кілька разів ножем у горло, та наніс два удари в бік. Він намагався чинити опір і хапав ножа руками,щоб припинити нанесення ударів,тому руки у нього були порізані (а.с.54-57 т.1) (а.с.236-237 т.1).

Згідно висновкам судово-медичної експертизі ОСОБА_3 - були нанесені тілесні ушкодження у вигляді різаної рани шиї праворуч з пошкодженням зовнішньої яремної вени, різаних ран обличчя та голови ліворуч з пошкодженням лицьової та поверхневої скроневої артерії, проникаючої колото-різаної рани грудної клітини праворуч, різаної рани 4 пальця лівої кисті, геморрагічного шоку 1-2 ступеню, утворилися від колюче-ріжучого предмета, яким міг бути клинок ножу, представленого на експертизу,можливо в зазначений термін,і по своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент їх завдання.

Враховуючи характер і локалізацію ушкоджень,потерпілий до нападника міг бути звернений передньою або боковою поверхнею тіла,як у вертикальному,так і в близькому до нього положенні. Описані тілесні ушкодження могли утворитися як мінімум від шести ударів. Тілесне ушкодження в вигляді різаної рани основної фаланги 4 пальця лівої кисті може свідчити про можливу боротьбу або самооборону,що могло бути при вихоплюванні ножа ( а.с.197-199 т.1 ).

На підставі оцінки й аналізу наведених доказів,які повно і всебічно перевірялись в судовому засіданні, суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 в скоєні закінченого замаху на умисне вбивство,з хуліганських мотивів.

Суд дійшов такого висновку, виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого діяння,враховуючи спосіб,знаряддя злочину, численність поранень,характер і локалізацію ушкоджень, що були заподіяні потерпілому,причину припинення злочинних дій,і правильно кваліфікував дії засудженого за ч.2ст.15п.7 ч.2 ст.115 КК України.

Твердження захисника та самого засудженого про відсутність у засудженого умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_3 належно перевірялись у судовому засіданні й обґрунтовано визнані безпідставними,оскільки не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються зібраними у справі та покладеними в основу вироку доказами.

Покарання,яке призначено засудженому з дотриманням вимог ст.65 КК України,є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів,а тому підстав для його пом'якшення,про що йдеться в апеляційних скаргах засудженого ОСОБА_1 та його захисника ,колегія суддів не вбачає.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.365,366 КПК України,колегія судів .-

У Х В А Л И Л А :

Апеляції захисника ОСОБА_2, якій діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 5 листопада 2012 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін.

С У Д Д І :

Л.М. Лупінова В.Й.Рибак Т.В. Топчій