Рішення

від 28.08.2013 по справі 904/5348/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.08.13р. Справа № 904/5348/13

За позовом Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Криворізького державного комерційно - економічного технікуму Міносвіти і науки України, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 258 519,26 грн.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: Кожемятов К.М. - довіреність №4235/01 від 08.08.13р.;

від відповідача: Ємельянова А.Г. - довіреність №581 від 09.08.13р.

Суть спору:

Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Криворізького державного комерційно - економічного технікуму Міносвіти і науки України (далі - відповідач) заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 229 335,92 грн., 2183,87 грн. - 3 % річних, 10 945,97 грн. - пені, 16 053,50 грн. - 7 % штрафу та витрати по сплаті судового збору. На стадії порушення провадження у справі винести ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки та майно Криворізького державного комерційно - економічного технікуму Міносвіти і науки України.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №257 про закупівлю послуг за державні кошти від 12.11.2012 року в частині своєчасної та повної оплати теплової енергії за період з грудня 2012 р. по січень 2013 року. У зв'язку з несвоєчасними розрахунками за теплову енергію позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню, 7% штрафу та 3% річних.

Позивач свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вхідний № 50180/13 від 16.08.2013 р.) проти позову заперечує, посилаючись на що відповідач є неприбутковою бюджетною організацією, яка повністю фінансується з державного бюджету. Фінансування з державного бюджету яке відповідач отримав у 2013 р. для сплати за теплову енергію становить 36 306 грн. на рік. При цьому стверджує, що різниця між коштами, які він отримав та коштами, які повинні сплати та сплачуються за рахунок коштів технікуму є величезними. Також загальний розмір пені, штрафу та нарахованих відсотків є приблизно тією сумою, що відповідач отримує з бюджету для розрахунків за теплову енергію і є непомірно великим для відповідача, тому просить відмовити позивачу у стягненні з відповідача штрафу, пені та відсотків за прострочення строків сплати за теплову енергію, у зв'язку з тим, що вони є неспіврозмірними сумі боргу.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 28.08.2013 року оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2012 року між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (постачальник) та Криворізьким державним комерційно - економічним технікумом Міносвіти і науки України (споживач) був укладений договір про закупівлю послуг за державні кошти №257(далі- договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року надати "Споживачеві" послуги зазначені в п. 1.2. Договору, а Споживач - прийняти і оплатити такі послуги по встановленим тарифам в строки, передбачені цим договором.

Найменування послуг: 40.30.1 Послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодо-агентами) (надалі теплова енергія).

Відповідно до п. 1.3. договору передбачено, що обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (ст. 23 ч. 1 Бюджетного кодексу України).

Згідно з п. 1.5. договору постачальник відпускає споживачеві теплову енергію у відповідності з установленим планом теплоспоживання на 2013 рік, на об'єкти вказані в дислокації.

Під час виконання цього договору сторони керуються чинним Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", "Правилами технічної експлуатації електричних станцій і мереж", ГКД 34 -20.507-2003, "Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж" № 71 від 14.02.2007 року, "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 11 від 30.09.2011 року.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013 року, відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України (п.10.1 Договору).

Відповідно до п.4.1 договору оплата за теплову енергію здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, відповідно до встановлених тарифів за фактично спожиту теплову енергію до 14-го числа місяця наступного за місяцем споживання теплової енергії.

На виконання умов договору постачальник надав споживачу в період з грудня 2012 р. по січень 2013 р. теплову енергію га суму 229 335,92 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття послуг № 0088 від 29.12.2012 року на суму 111 922,28 грн., № 0088 від 31.01.2013 року на суму 117 413,64 грн. (копії актів знаходяться в матеріалах справи - а.с. 16-17).

Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" зазначає, що Криворізький державний комерційно - економічний технікум Міносвіти і науки України не здійснив оплату за теплову енергію за період з грудня 2012 р. по січень 2013 року, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 229 335,92 грн., що є причиною спору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

З огляду на приписи п. 4.1 договору строк оплати наданих послуг за спірний період (грудень 2012 р., січень 2013 р.) є таким, що настав.

Доказів оплати теплової енергії у сумі 229 335,92 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову не спостував.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 229 335,92 грн.

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.2.6 договору за порушення строків оплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі 0,1% вартості послуг, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми.

Позивачем здійснено нарахування на суму основного боргу за період з 15.01.2013 р. по 27.05.2013 р. суму пені до стягнення 10945,97 грн. та суму 7% штрафу до стягнення 16053,50 грн. відповідно до розрахунку, який наданий суду. Перевіривши розрахунок пені та 7% штрафу за означений період, суд вважає його вірним і таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Перевіривши розрахунок 3% річних у сумі 2183,87 грн. (за період з 15.01.2013 р. по 27.05.2013 р.), суд вважає його таким, що підлягає задоволенню.

Водночас, представник відповідача стосовно суми основного боргу не заперечила. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що відповідач є неприбутковою бюджетною організацією та у зв'язку із відсутністю кошторисних призначень відповідачу без додаткових надходжень з бюджету оплатити дану заборгованість неможливо.

Враховуючи дані обставини, суд зазначає слідуюче.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Також суд звертає увагу на постанову Вищого господарського суду України від 17.06.2013 року у справі № 902/238/13-г в якій зазначається, що фінансування відповідача за рахунок бюджетних коштів не звільняє його від обов'язку виконати договірні зобов'язання.

При цьому, ст. 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року по справі № 11/446, яка в силу статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою до застосування для всіх судів України при застосуванні норм матеріального права у подібних правовідносинах, вказується на те, що на підставі частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року, відсутність бюджетних коштів у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, при подачі позовної заяви позивач крім стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 229 335,92 грн., 2183,87 грн. - 3 % річних, 10 945,97 грн. - пені, 16 053,50 грн. - 7 % штрафу та витрати по сплаті судового збору. просив з метою забезпечення позову винести ухвалу та накласти арешт на рахунки та майно Криворізького державного комерційно - економічного технікуму Міносвіти і науки України.

В обґрунтування цього позивач послався на те, що відповідач проводить господарську діяльність, за яку отримує кошти та ухиляється від виконання своїх зобов'язань перед позивачем . Ігнорування відповідачем вимог позивача про виконання умов договору свідчить про ухилення від виконання зобов'язань і у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та банківські рахунки відповідач може суттєво ускладнити виконання рішення суду або наявність зробити його неможливим у майбутньому.

У відповідності до ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєю ініціативою має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог прокурора.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже, вимога про накладення арешту на майно та рахунки відповідача повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.

Відповідно до змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України, у вирішенні питання про забезпечення позову суд з'ясовує обсяг позовних вимог, здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також з огляду на те, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців - учасників судового процесу.

Як вбачається зі змісту вимоги про накладення арешту на рахунки та майно відповідача, відповідних доказів в обґрунтування вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на них, позивач не наводить.

Більш того, у розумінні положень розділу 10 Господарського процесуального кодексу України "Забезпечення позову", розглядаючи вимогу про забезпечення позову суд оцінює, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимога позивача про накладення арешту на рахунки та майно відповідача, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі: 229 335,92 грн. - заборгованості, 2183, 87 грн. - 3% річних, 10 945,97 грн. - пені, 16 053,50 грн. - 7 % штрафу.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір по справі покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Криворізького державного комерційно - економічного технікуму Міносвіти і науки України (50042, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Курчатова, 13, код ЄДРПОУ 01565922) на користь Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, код ЄДРПОУ 00130850) 229 335, 92 грн. (двісті двадцять дев'ять тисяч триста тридцять п'ять грн. 92 коп.) - заборгованості, 2 183,87 грн. (дві тисячі сто вісімдесят три грн. 87 коп.) - 3 % річних, 10 945,97 грн. (десять тисяч дев'ятсот сорок п'ять грн. 97 коп.) - пені, 16 053,50 грн. (шістнадцять тисяч п'ятдесят три грн. 50 коп.) - 7 % штрафу, 5 170,38 грн. (п'ять тисяч сто сімдесят грн. 38 коп.) - судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.А. Рудовська

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК

України " 02" вересня 2013р.