Рішення

від 28.08.2013 по справі 919/686/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року справа № 919/686/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Чисте місто"

(99040, м. Севастополь, вул. Геловані, 1,

ідентифікаційний код: 32117462)

до Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне

підприємство №11" Севастопольської міської Ради

(99022, м. Севастополь, вул. Горпіщенко, 78

ідентифікаційний код: 03360644)

про стягнення2183,05 грн,

представники сторін в судове засідання не з'явились

Суть спору:

17.06.2013 товариство з обмеженою відповідальністю "КП Чисте місто" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №11" (далі - відповідач, КП "РЕП №11" СМР) про стягнення 33 611,79 грн, з яких: 31 428,74 грн - сума основного боргу, 1819,21 грн - пеня, 363,84 грн - 3% річних.

Ухвалою суду від 18.06.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні, в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати докази, необхідні для своєчасного та правильного розгляду справи. Розгляд справи призначено на 09.07.2013.

Ухвалою суду від 09.07.2013 у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 08.08.2013.

У судовому засіданні 08.08.2013 оголошено перерву до 15.08.2013.

Ухвалою суду від 15.08.2013 продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 02.09.2013 та у судовому засіданні оголошено перерву до 28.08.2013.

Представники сторін в судове засідання 28.08.2013 не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява про зменшення позовних вимог. Просить стягнути з відповідача лише штрафні санкції у розмірі 2183,05 грн, у зв'язку з оплатою відповідачем суми основного боргу.

Враховуючи, що відповідно до положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог це право позивача, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами.

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

01.01.2012 між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживач) було укладено договір № 8-03/498 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів (далі - Договір).

Предметом договору є зобов'язання виконавця згідно графіку надавати послуги з вивезення твердих побутових відходів (далі - ТПВ) з житлових будинків, та зобов'язання споживача своєчасно сплачувати послуги у відповідності з встановленими тарифами в строки і на умовах, визначених договором на підставі розпорядження голови НРДА м. Севастополя № 588-р від 30.12.2011 «Про введення в дію рішення конкурсної комісії по визначенню виконавця послуг зі збирання та перевезення побутових відходів з території Нахімовського району м. Севастополя» і у відповідності до схеми санітарного очищення, затвердженої: не затверджена (п. 2.1. Договору).

У пункті 4.2.1 Договору споживач зобов'язався підписати акт наданих послуг та повернути один примірник акту виконавцю протягом трьох робочих днів з моменту отримання або надати письмову мотивовану відмову від підписання акту. У разі неповернення акту в зазначений термін та відсутності письмової відмови, послуги виконавця вважаються прийнятими споживачем у повному обсязі без зауважень. Крім того, споживач зобов'язався сплачувати у встановлений договором строк надані йому послуги з вивезення ТПВ у повному обсязі (п. 4.2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунковим періодом для оплати послуг з вивезення ТПВ є календарний місяць. Споживач вносить оплату за послуги на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виставленого виконавцем рахунку, акту наданих послуг.

Договір вступає в силу з 01.01.2012 та діє до 31.12.2012 (п. 9.1. Договору).

Згідно протоколу розбіжностей від 01.01.2012 до договору № 8-03/498 від 01.01.2012 розрахунковим періодом для оплати послуг з вивезення ТПВ є календарний місяць. Споживач вносить оплату за послуги на розрахунковий рахунок виконавця протягом місяця, наступного за розрахунковим, але не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виставленого виконавцем рахунку, акту виконаних робіт.

Підставою для звернення позивача до суду з даним позовом стало невиконання з боку відповідача умов договору щодо виконання зобов'язання зі сплати отриманих з вивезення ТПВ послуг.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 173 Господарського кодексу України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між позивачем та відповідачем договір є договором про надання послуг.

Згідно із статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (стаття 903 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами договору передбачено, що виконані послуги оплачуються замовником щомісячно після підписання сторонами акта виконаних робіт, на підставі наданого виконавцем рахунку.

Судом встановлено, що позивачем було надано відповідачу послуги за договором № 8-03/498 від 01.01.2012 на зальну суму 33 521,54 грн, в підтвердження чого позивачем надані акти здачі-приймання робіт № ОУ-012773 від 30.11.2012, № ОУ-013202 від 12.12.2012, № ОУ-013714 від 26.12.2012, № ОУ-013750 від 31.12.2012, які були підписані замовником та виконавцем та скріплені печатками сторін .

На підставі вказаних актів позивачем відповідачу були виставлені рахунки - фактури № СФ-0012047 від 31.12.2012, № СФ-0011812 від 12.12.2012, № СФ-0012028 від 26.12.2012, № СФ-0011623 від 30.11.2012 на загальну суму 33 521,54 грн.

Однак відповідач у встановлений договором строк отримані послуги в повному обсязі не оплатив, на час звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість КП «РЕП №11» СМР перед ТОВ «КП «Чисте місто» складала 31 428,47 грн. Проте під час розгляду справи в суді відповідач в повному обсязі сплатив суму заборгованості за договором, у зв'язку із чим позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача пеню та 3 % річних.

Проаналізувавши сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за отримані послуги.

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.1 Договору, з урахуванням протоколу розбіжностей від 01.01.2012 до договору № 8-03/498 від 01.01.2012, передбачено, що за несвоєчасне внесення плати за послуги споживач виплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми неплатежів за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період за який сплачується пеня, а також суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та три відсотки річних від простроченої суми.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірені надані позивачем розрахунки 3 % річних і пені та суд вважає їх правильними.

Отже суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 1819,21 грн та 3% річних у розмірі 363,84 грн, що разом складає 2183,05 грн.

Також, позивачем заявлена вимога про стягнення витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 2000,00 грн. На підтвердження розміру понесених витрат наданий договір про правову допомогу від 06.08.2013, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 222 від 21.07.2011, виданого на ім'я Шамрай Р.В. та видатковий касовий ордер від 07.08.2013 на суму 2000,00 грн.

Оплата послуг адвоката віднесена до складу судових витрат (стаття 44 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру" (частина третя статті 48 Господарського процесуального кодексу України), відповідно до статті 12 якого оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Разом з тим, відповідно пункту 6.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Суд вважає, що в даному випадку заявлена до стягнення сума витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 2000,00 грн підтверджується наданими представником позивача доказами, а тому, згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача, отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1720,50 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 22, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №11" Севастопольської міської Ради (99022, м. Севастополь, вул. Горпіщенко, 78, ідентифікаційний код 03360644, р/р 260061631001 в АТ «Банк «Фінанси та кредит», або з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Чисте місто" (99040, м. Севастополь, вул. Геловані, 1, ідентифікаційний код 32117462, р/р 26003054800694 в СФ ЗАТ КБ «Приватбанк» м. Севастополь, МФО 324935, або на будь - який рахунок, зазначений стягувачем) заборгованість у розмірі 2183,05 грн (дві тисячі сто вісімдесят три грн 05 коп) , з яких: 1819,21 грн - пеня, 363,84 грн - 3% річних, а також витрати зі сплати послуг адвоката у розмірі 2000,00 грн (дві тисячі грн. 00 коп) та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп).

Повне рішення складено 02.08.2013.

Суддя /підпис/ І.А. Харченко