Рішення

від 29.08.2013 по справі 908/2470/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 20/66/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2013 Справа № 908/2470/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Хенкель Баутехнік (Україна)" (07300, Київська область, м.Вишгород, вул.Новопромислова, 2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будімпекс" (юридична адреса: 69035, м.Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, кімн. 210, фактична адреса: 69035, м.Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, кімн. 268)

про стягнення суми 757 173,05 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Коба А.В. (довіреність № б/н від 05.12.2012 р.);

Від відповідача - Лойко Р.О. (довіреність №111-ю від 08.08.2013р);

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 714074,02 грн., в т.ч.: 620336,21 грн. основного боргу, 46319,31 грн. процентів річних, 47418,50 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.07.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2470/13, справі присвоєно номер провадження 20/66/13, справу призначено до розгляду на 08.08.2013 р. На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 29.08.2013р.

29.08.2013р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

06.08.2013 р. від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача 757 173,05 грн., в тому числі 663435,24 грн. основного боргу, 46319,31 грн. процентів річних, 47418,50 грн. пені. Відповідно до змісту заяви позивач збільшив основний борг на 43009,03 грн., що виник на підставі неоплаченої товарно-транспортної накладної №3710266963 від 01.12.2011р. Заява, копію якої було направлено відповідачу, не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України та прийнята судом до розгляду.

Таким чином, предметом розгляду є збільшені позовні вимоги, які мотивовано обставинами, викладеними в позові та заяві про збільшення вимог, та полягають, зокрема, у наступному. На підставі договору №89/01 від 02.01.2010р. позивач здійснював поставку відповідачу будівельних матеріалів. Згідно з Актом звіряння сальдо на 30.09.2010р. сторони підтвердили наявність заборгованості за поставлений товар за вказаними в акті видатковими накладними за період 03.09.10р. - 30.09.10р. на суму 1424226,23 грн. Після дати підписання акту звірки, починаючи з 01.10.2010р., відбувалося повернення товарів, часткові оплати відповідача, зарахування зустрічних однорідних вимог, а також нові поставки товарів в межах строку дії договору. Внаслідок цього, згідно з наданого позивачем детального розрахунку позовних вимог, загальна сума основного боргу відповідача перед позивачем складала 620336,21 грн. Після дати закінчення строку дії договору також відбувалися поставки товарів у 2011 році згідно з накладних, в яких мається посилання на договір і які підписані відповідачем, що є підставою вважати, що товар поставлений в рамках договору. Неоплаченою за цей період залишилася видаткова накладна №3710266963 від 01.12.2011р. на суму 43099,03 грн. Таким чином, загальна сума основного боргу склала 663435,24 грн. Відповідач до цього часу повністю не розрахувався, наявність заборгованості визнає, однак відмовляється задовольняти вимоги позивача, мотивуючи тим, що позивач зі свого боку не виконав передбачене договором зобов'язання щодо зменшення суми компенсації товару. Сторони неодноразово намагалися домовитися з урахуванням умов договору щодо можливості нарахування зменшення суми вартості товару, що є правом позивача, проте не дійшли згоди. У зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання відповідачу додатково нараховано суму пені та 3% річних. На підставі дистриб'юторського договору №89/01 від 02.01.2010р., ст.ст.193, 231, 232, 265 ГК України, ст.ст.526, 530, 549, 611, 625 ЦК України позивач просить позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги визнав частково. Заперечення мотивує тим, що позивач порушив положення дистриб'юторського договору в частині застосування процедури здійснення зменшення суми компенсації вартості товару та не застосування обумовленого договором відсотку додаткових знижок при постачанні товарів на склад відповідача. На думку відповідача сума основного боргу повинна бути зменшена на суму не донарахованих позивачем бонусів в розмірі 368614,15 грн. та застосування додаткових знижок в розмірі 190116,60 грн. Основою ціноутворюючої політики укладеного сторонами договору є дві його суттєві умови, а саме: можливості отримання знижок при купівлі товару (п.п.8.4, 8.5) та здійснення позивачем своєчасного та повномірного нарахування бонусів (п.9.3). Розмір та порядок нарахування цих умов залежали від статусу відповідача, передбаченого в додатках №№2, 3 до договору. Сторони проводили переговори щодо впровадження змін до договору щодо розміру передбачених знижок та бонусів, однак позивач відступив від досягнутих домовленостей, внаслідок чого порушив умови договору, про що відповідач детально виклав у відзиві. У зв'язку з цим, просить відмовити в позові в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 558730,75 грн. Крім того, позивач надав заяву про застосування строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені, мотивуючи тим, що згідно розрахунку пені зобов'язання по оплаті поставленого товару за останньою видатковою накладною, з урахуванням терміну відстрочки оплати, виникло 12.12.2010р., отже передбачений ст.258 ЦК України спеціальний строк позовної давності в один рік сплив 12.12.2011р.

За клопотанням представника відповідача судове засідання 29.08.2013р. фіксувалося за допомогою технічних засобів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2010р. між ТОВ з іноземними інвестиціями «Хенкель Баутехнік (Україна)» (Постачальник, позивач у справі) та ТОВ «Будімпекс» (Покупець, відповідач) укладено дистриб'юторський договір №89/01, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався впродовж дії даного договору постачати та передавати у власність відповідача продукцію (товар), а відповідач - приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату за нього на умовах цього договору (п.1.1).

Предметом постачання є товар, перелік якого зазначений у Специфікації до даного договору, що є його невід'ємним додатком. Умовами Специфікації є: найменування та артикул товару, ТУ, країна, виробник, пакування, упаковка, кількість штук на палеті, ціна без ПДВ, ПДВ, ціна разом з ПДВ. (п.п.1.2,1.3).

Відповідно до п.5.1 кількість товару та терміни постачання визначаються на підставі замовлення Покупця, в якому вказується назва продукту, адреса та умови поставки, дата поставки.

Згідно з п.9.1 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку у термін, зазначений окремо у Додатку №2 до договору. При цьому, якщо термін оплати (з урахуванням відстрочки, зазначеної у п.2 додатку) припадає на вихідний або святковий календарний день, то плата має бути здійснена напередодні такого вихідного або святкового дня, в іншому випадку оплата розглядається як прострочена.

Пунктами 8.2, 8.4 договору передбачено, що покупець оплачує поставлений товар за ціною, передбаченою у Специфікації (додаток №2). Ціни у Специфікації вказані без урахування знижок. Окремо в Додатку №2 зазначається, які саме знижки надаються Постачальником Покупцеві. Постачальник має право здійснити зміну розміру знижок як одноразово, так і постійно.

Відповідно до Додатку №2 до договору, починаючи з 13.04.2010р., Покупцеві присвоєно статус Дистриб'ютор традиційний з ТМ. Встановлено, що розмір знижки, що надається покупцю товарів Постачальника складає вказаний в таблиці відсоток від цін, що вказані у Специфікації.

Згідно з п.2 Додатку №2 термін оплати, з урахуванням відстрочки оплати, що не враховується як прострочена заборгованість Покупця, визначається календарною датою, яка настає на 30 день від дати, вказаної у видатковій накладній Постачальника. Оплата товару, здійснена Покупцем після закінчення терміну враховується як прострочення Покупця з відповідним нарахуванням санкцій, передбачених договором.

В пункті 10.1 встановлено, що договір набирає чинності з 02.01.2010р. і діє до 31.12.2010р., тобто протягом одного року.

Матеріали справи свідчать, що в період строку дії договору, а саме: з 03.09.2010р. по 11.11.2010р., позивач здійснював поставки відповідачу товару, обумовленого у Специфікаціях (т.1 а.с.41-45) згідно з видаткових накладних (т.1 а.с.50-229). Відповідно до підписаного та скріпленого печатками сторін Акту звіряння сальдо на 30.09.2010р. заборгованість відповідача складала 1424226,23 грн. Після складання даного Акту відповідачем здійснювалися часткові оплати (довідка банку про надходження коштів - т.2 а.с.69-79), сторонами проводилося зарахування зустрічних однорідних вимог, зменшення суми компенсації вартості товару по накладних відповідно до Додатку №3 до договору (угоди, протоколи - т.2 а.с.81-89), повернення відповідачем товару (накладних на повернення - т.2 а.с. 1-67), а також нові поставки за видатковими накладними, починаючи з жовтня 2010р. (т.1 а.с.162-229). Відповідно до наданого позивачем розрахунку до позовної заяви (т.1 а.с.9-14), в якому враховано всі зазначені докази щодо надходження коштів в рахунок оплати та повернення товару, заборгованість відповідача за поставлений за вищевказаними видатковими накладними товар за загальний період з 03.09.2010р. по 11.11.2010р., станом на момент складення та подачі позовної заяви становить 620 336,21 грн. (з урахуванням ПДВ 20%). Крім того, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач також просить стягнути з відповідача неоплачену суму боргу за товар, поставлений згідно з товарно-транспортною накладною №3710266963 від 01.12.2011р. на суму 43099,03 грн. (т.2 а.с.138-141). Всього заявлена позивачем до стягнення загальна сума основного боргу складає 663435,24 грн. (620 336,21+43099,03).

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково на наступних підставах.

Відповідно до ст.ст.11,509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.692 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п.п.2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.ст.4 2 , 4 3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно з ст.ст. 33,34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 620 336,21 грн., що виникла за видатковими накладними в межах дії договору №89/01 від 02.01.2010р., відповідач суду не надав. Згідно з розрахунком позивача, який судом перевірений, підтверджений відповідними доказами, неоплаченими залишилася частина видаткових накладних, складених і підписаних сторонами, починаючи з 19.10.2010р. по 11.11.2010р. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основного боргу в цій частині основані на договорі, підтверджено відповідними доказами, відповідають вимогам законодавства і підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача стосовно порушення позивачем договору в частині застосування передбачених ним знижок та бонусів, спростовуються наступним.

Матеріали справи свідчать, що у відповідь на претензію позивача №435 від 16.12.2010р. (т.2 а.с.90) щодо оплати вартості товару, поставленого в рамках договору №89/1 від 02.01.2010р., відповідач у своєму листі №229/17 від 18.01.2011р. виклав свої заперечення, які стосувалися розміру суми компенсації товару в бік зменшення, посилаючись при цьому на неналежне виконання позивачем умов договору щодо здійснення у зв'язку з цим перерахунку вартості товару. Аналогічні заперечення викладено у відзиві на позов.

Як встановлено судом, у пункті 8.2 та 8.4 договору обумовлено, що покупець оплачує поставлений товар за ціною, передбаченою у Специфікації (Додаток №2 до договору). Ціни у Специфікації вказані без урахування знижок. Окремо в Додатку №2 зазначається, які саме знижки надаються Постачальником Покупцеві. В Додатку №2 до договору, починаючи з 13.04.2010р., встановлено розмір знижки у відсотках від цін, вказаних у Специфікації.

При цьому, згідно з п.п.8.5 - 8.7 сторони погодили, що Постачальник має право, але не зобов'язаний, надавати додаткові одноразові знижки Покупцю від вартості товару, передбаченої у Специфікації, яка додається до договору, шляхом надання видаткової накладної на окрему партію товару, з урахуванням додаткових одноразових знижок. Розмір знижок, що надаються відповідно до п.п.8.4 та 8.5, визначаються Постачальником на власний розсуд. Зміна розміру знижок не потребує додаткового узгодження Покупцем. Знижки, які застосовуються сторонами, не можуть оспорюватися Покупцем.

Відповідно до п.9.3 договору сторони також погодили, що Постачальник має право, але не зобов'язаний, після поставки партії товарів та здійснення покупцем оплати за товар, здійснювати зміну суми компенсації їх вартості (ціни) у бік зменшення такої компенсації вартості товарів. У цьому випадку сторони здійснюють відповідні перерахунки, керуючись вимогами Додатку №3 до даного договору.

У п.1 Додатку №3 також встановлено, що зміна суми компенсації вартості товарів у бік зменшення є правом Постачальника, а не зобов'язанням, та здійснюється в залежності від груп товарів, вказаних у Специфікації. Згідно з п.п.3,4 Додатку №3 зменшення суми компенсації вартості товарів здійснюється кожні два календарних місяці виключно до товару, поставленого Постачальником під час дії даного договору. Зменшення суми компенсації вартості товарів здійснюється виключно Постачальником та погоджується з покупцем у окремому протоколі. У протоколі Постачальник вказує порядок розрахунку зменшення суми компенсації вартості товарів, перелік накладних, що мають бути перераховані та порядок оплати зміни суми компенсації вартості товарів на рахунок Покупця. У разі наявності несплаченої (простроченої) заборгованості Покупця на момент нарахування зміни суми компенсації вартості товарів, така заборгованість підлягає зменшенню на суму такої компенсації без додаткового погодження з Покупцем.

Згідно з протоколом засідання сторін від 21.01.2011р. (т.2 а.с.92), на який також посилається позивач, мотивуючи свої вимоги, сторони договору намагалися погодити порядок взаєморозрахунків за договором №89/01 від 02.01.2010р.шляхом підписання даного протоколу. Зокрема, було визначено графік погашення наявної заборгованості та у випадку її погашення - зменшення Постачальником суми компенсації вартості товару. Відповідач підписав даний протокол з оформленим зі свого боку доповненням до нього від 11.02.2011р. Однак, оскільки позивач доповнення до протоколу не підписав, відсутні підстави вважати, що сторони досягли згоди. Слід зазначити, що в цьому ж протоколі сторони обговорювали можливість укладення договору постачання на 2011 рік, підписання договору відповідального зберігання. Доказів укладення таких договорів суду не надано і в судовому засіданні представники сторін заперечили факт укладення договору на 2011р.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, укладення договору №89/01 від 02.01.2010р. на таких умовах і приймання товару за цим договором, є ризиком підприємницької діяльності відповідача. А не виконання ним умов договору щодо своєчасної оплати отриманого товару дає право позивачу не нараховувати знижки чи бонуси, а також ставити питання про відповідальність за порушення грошових зобов'язань.

Позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, також просить стягнути з відповідача неоплачену суму боргу за товар, поставлений згідно з товарно-транспортною накладною №3710266963 від 01.12.2011р. на суму 43099,03 грн.

Згідно з ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Як вбачається з пункту 10.1 дистриб'юторського договору, він діє до 31.12.2010р.

Відповідно до змісту заяви про збільшення вимог, у 2011 році позивачем був переданий, а відповідачем прийнятий товар згідно з п'яти товарно-транспортними накладними, позивачем виставлено рахунки на передплату (т.2 а.с.143-146). За чотирма з цих накладних заборгованість відсутня (довідка т.2 а.с.142), неоплаченою залишилася спірна товарно-транспортна накладна №3710266963 від 01.12.2011р. Позивач просить стягнути борг за товарно-транспортною накладною №3710266963 від 01.12.2011р. в розмірі 43099,03 грн., вказуючи при цьому, що в цій накладній, як і в чотирьох інших, міститься посилання на договір №89/01 від 02.01.2010р., вони підписані уповноваженою особою відповідача та скріплені його печаткою, чим останній підтвердив свою згоду, що товар поставлений в рамках договору. Крім того, в рахунок зменшення зобов'язання по оплаті переданого товару за товарно-транспортними накладними 2011 року, позивач прийняв повернення товару, який був поставлений у 2010 році.

Суд вважає, що факт виникнення у відповідача боргу в розмірі 43099,03 грн. за накладною №3710266963 саме на підставі договору №89/01від 02.01.2010р., вказаного у позові, є недоведеним із наступних підстав. Так, згідно з умов договору №89/01 асортимент товару, що є предметом постачання за цим договором, визначається у Специфікаціях, що є його невід'ємним додатком (п.п.1.2, 1.3, 2.1), його кількість та терміни постачання визначаються на підставі замовлення Покупця, оформленого на бланку Постачальника (п.п.5.1,5.2). Таким чином, із умов договору слідує, що є обов'язковою наявність специфікації і замовлення покупця повинно передувати складанню видаткової накладної. Позивачем не надано відповідної Специфікації до договору, згідно з якою обумовлювалася поставка товару (його асортимент, кількість, ціна та інш.), переданого за спірною накладною, а також відповідно оформленого покупцем замовлення. В спірній накладній №3710266963 від 01.12.2011р. (т.2.а.с.138) вказана дата замовлення 28.12.2011р., тобто дата поставки передує даті замовлення. Крім того, в підставі замовлення вказано, мовою оригіналу: «продажа с ответ. хран.». Також датою оплати товару вказано 01.12.2011р., що не відповідає умовам договору №89/01 від 02.01.2010р. Дійсно, у накладній є посилання на контракт №89/01 від 02.01.2010р., однак зважаючи на вищевикладене, відсутні підстави вважати, що ця поставка здійснена відповідно до умов договору.

Слід також зазначити, що в пункті 9.2.2 договору встановлено право Постачальника без додаткового погодження з Покупцем здійснити погашення наявності простроченої заборгованості з грошових коштів, що надійшли від покупця в рахунок оплати послідуючих накладних. Як встановлено судом за чотирма іншими товарно-транспортними накладними за 2011 рік заборгованість відсутня, при тому, що на той час існувала заборгованість за товар згідно з попередніх накладних за договором. Отже, той факт, що кошти, які надійшли від відповідача, не були зараховані позивачем в рахунок погашення наявної заборгованості, додатково свідчить про те, поставка товару за цими накладними здійснена не в рамках договору №89/01 від 02.01.2010р., строк дії якого закінчився 31.12.2010р.

Таким чином, суд вважає, що вказаний у підставі позову дистриб'юторський договір №89/01 від 02.01.2010р. не може бути підставою виникнення зобов'язання відповідача перед позивачем щодо оплати товару за товарно-транспортною накладною №3710266963 від 01.12.2011р., оскільки не доведеного належними і допустимими доказами, тому у задоволенні позовних вимог у частині стягнення суми 43099,03 грн., з підстав, які заявлено, судом відмовляється. Згідно з ст.ст. 22,83 ГПК України зміна предмету або підстав позову є правом позивача, суд не може вийти за межі позовних вимог. Позивач не позбавлений права звернутися до суду за захистом свого права про стягнення боргу за цією накладною з інших підстав, в окремому провадженні.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти

річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач також просить стягнути з відповідача суму 46 319,31 грн. 3% річних, нарахованих окремо за кожною з накладних, за якими залишилася заборгованість, за період з дати оплати накладної, встановленої договором по 04.06.2013р. (т.1 а.с.15,16)

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення 46 319,31 грн. 3% за вказані у розрахунку періоди є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню у повному обсязі. При цьому судом перевірено розрахунок позивача та встановлено, що у вказаний позивачем період сума 3% річних є більшою, однак враховуючи приписи ст.ст. 22,83 ГПК України суд не виходить за межі позовних вимог і стягує заявлену суму.

Крім того, на підставі п.11.2.1 договору позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 47 418,50 грн. (т.1 а.с.17).

Пунктом 11.2.1 договору передбачено, що за порушення строків оплати, передбачених п.9.1 договору, Покупець сплачує пеню у розмірі діючої подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст.549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Факт порушення зобов'язання відповідачем щодо сплати вартості отриманої продукції суд вважає встановленим, пеня нарахована обґрунтовано, однак при вирішенні спору враховує наступне.

Статтями 256-258 ЦК України передбачено строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність). Так, згідно з приписами ч.2 ст.258 ЦК України до позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Приписами ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Із змісту позовної заяви та наданого розрахунку вбачається, що позивачем нарахована пеня за накладними, строк оплати за якими настав 12.12.2010р. і раніше.

Згідно з транспортною накладною кур'єрської доставки, датою відправлення ТОВ з ІІ «Хенкель Баутехнік (Україна)» позовної заяви на адресу господарського суду Запорізької області є 17.07.2013р., тобто за минуванням більш як року з моменту настання строків оплати за вищевказаними накладними. Відповідач надав суду заяву про застосування строку позовної давності до заявлених вимог в частині стягнення пені, обґрунтовуючи тим, що цей строк сплив 12.12.2011р.

Згідно з положеннями ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оскільки відповідач заявив про сплив позовної давності, позивач доказів поважності її пропуску не надав, а пояснив, що вважає її не пропущеною, оскільки позовна давність становить 3 роки, тому у задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 47 418,50 грн. за вказаними накладними відмовляється.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з ч.2 ст.4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду у 2013 році позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

З урахуванням збільшення розміру позовних вимог ціна позову у справі склала 757173,05 грн., отже сплаті підлягає судовий збір в розмірі 2% від цієї суми, що складає 15143,46 грн.

Оскільки при пред'явленні позову позивачем згідно з платіжним дорученням №01550002 від 05.06.2013р. сплачено судовий збір в розмірі 15190,01 грн., суд вважає за необхідне повернути зайво сплачений судовий збір в сумі 46 грн. 55 коп. ухвалою суду за заявою позивача .

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будімпекс" (юридична адреса: 69035, м.Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, кімн. 210, фактична адреса: 69035, м.Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, кімн. 268, код ЄДРПОУ 31852949, р/р 26002055883121 у Запорізькому РУ «Приватбанк», МФО 313399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Хенкель Баутехнік (Україна)" (07300, Київська область, м.Вишгород, вул.Новопромислова, 2, код ЄДРПОУ 21685172, р/р26003200608003 в ПАТ «Сітібанк», м.Київ, МФО 300584) 620 336 (шістсот двадцять тисяч триста тридцять шість) грн.. 21 коп. основного боргу (з урахуванням ПДВ - 20%), 46 319 (сорок шість тисяч триста дев'ятнадцять) грн. 31 коп. - 3% річних, 13 333 (тринадцять тисяч триста тридцять три) грн. 11 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Хенкель Баутехнік (Україна)" (07300, Київська область, м.Вишгород, вул.Новопромислова, 2, код ЄДРПОУ 21685172, р/р26003200608003 в ПАТ «Сітібанк», м.Київ, МФО 300584) із Державного бюджету України суму 46 (сорок шість) грн. 55 коп. судового збору, зайво сплаченого за платіжним дорученням №01550002 від 05.06.2013р.

Рішення складено у повному обсязі 03.09.2013р.

Суддя Л.П.Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення (підписання) у повному обсязі.