Рішення

від 28.08.2013 по справі 916/1141/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2013 р.Справа № 916/1141/13

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Гарновської К.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Гальперін О.Ю. за довіреністю від 19.07.2013р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю „Медичний центр „Золота середина лтд" про стягнення 198 054,48 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Медичний центр „Золота середина лтд" (далі по тексту - ТОВ „Медичний центр „Золота середина лтд") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 198 054,48 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 56 240 грн., збитків від інфляції в сумі 1 355,85 грн., пені в сумі 12 970,63 грн., штрафу в сумі 127 488,00 грн. Крім того, позивач просив покласти на відповідача судові витрати, до складу яких включити витрати на правову допомогу адвоката в сумі 5 760 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором на № 16/06/10 від 16.06.2010р. щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаного майна.

Позивач належним чином повідомлявся про час та місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень суду під розписку, проте жодного разі ані особисто позивач, ані його повноважний представник не з'явились в судові засідання, незважаючи на визнання судом явки обов'язковою, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідач повністю заперечує проти заявлених позовних вимог, наголошуючи на їх безпідставності та необґрунтованості. Перша правова позиція відповідача базувалась на твердженні про відсутність реального виконання договору № 16/06/10 від 16.06.2010р., оскільки між сторонами по справі виникли позадоговірні відносини із придбання кріосауни, зобов'язання за якими припинились в момент приймання-передачі товару у зв'язку із його повною оплатою ТОВ „Медичний центр „Золота середина лтд". В подальшому, відповідач змінив свою правову позицію наголошуючи на тому, що покупцем кріосауни виступала ОСОБА_4, якою в подальшому придбане майно було передано на зберігання ТОВ „Медичний центр „Золота середина лтд".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників відповідача, суд встановив наступне.

16.06.2010р. між ОСОБА_3 (Постачальник) та ТОВ „Медичний центр „Золота середина лтд" (Замовник) було укладено договір № 16/06/10, у відповідності до п.п. 1.1 - 1.3 якого Постачальник зобов'язався поставити (змонтувати на ділянці Замовника) із розстроченням платежу, а після повного розрахунку передати у власність (повне господарське відання) комплект обладнання по догляду за тілом - кріосауну «Space Cabin", модель „Преміум" (товар) у складі: кабіна - 1 шт.; обладнання газопідлаштування - 1 шт.; блок керування - 1 шт.; сосуд кріогенний - 2 шт. (один повний). Замовник зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору комплект обладнання, підготовити приміщення у відповідності до вимог експлуатації обладнання. Обладнання переходить у власність Замовника після повного розрахунку за даним договором.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається із наявної у матеріалах справи накладної № 16/06 від 16.06.2010р. позивачем було передано ТОВ „Медичний центр „Золота середина лтд" кріосауну Space Cabin у кількості 1 шт., при цьому вартість цього майна згідно із накладною визначено в сумі 50 000 грн. без ПДВ. Про прийняття цього товару відповідачем свідчить підпис його представника на цьому первинному бухгалтерському документі, скріплений печаткою ТОВ „Медичний центр „Золота середина лтд". Також, про прийняття вказаної сауни свідчить свідоцтво № 151 від 17.06.2010р., підписане виробником товару ТОВ „Кріомед". Більш того, під час розгляду даної справи відповідачем було підтверджено факт прийняття вказаної кріосауни від ОСОБА_3

Згідно з п.п. 5.1, 5.2 договору № 16/06/10 від 16.06.2010р. ціна продукції, що постачається за даною угодою, складає 106 240,00 грн. Замовник зобов'язаний здійснити поетапну оплату придбаної продукції протягом 12 місяців наступним чином: передплата в розмірі 50 000,00 грн.; в строк до 18.07.2010р. - 5 585 грн.; в строк до 18.08.2010р. - 5 490,00 грн.; до 18.09.2010р. - 5 396,00 грн.; в строк до 18.10.2010р. - 5 301,00 грн.; в строк до 18.11.201р. - 5 207,00 грн.; в строк до 18.12.2010р. - 5 112,00 грн.; в строк до 18.01.2011р. - 5 018,00 грн.; в строк до 18.02.2011р. - 4 923,00 грн.; в строк до 18.03.2011р. - 4 829,00 грн.; в строк до 18.04.2011р. - 4 734,00 грн.; в строк до 18.05.2011р. - 4 640,00 грн.

Як вбачається із наявної у матеріалах справи квитанції до прибуткового касового ордера № 16/06 від 16.06.2010р., виданої ОСОБА_3, останнім було прийнято від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 50 000 грн. в якості плати за кріосауну, передану ТОВ „Медичний центр „Золота середина лтд". Вказана квитанція до прибуткового касового ордеру була надана суду відповідачем, який підтвердив факт оплати придбаної кріосауни готівковими коштами на суму 50 000 грн. При цьому, ОСОБА_3 у позовній заяві та додаткових обґрунтуваннях позовних вимог наголошував на здійсненні відповідачем часткової оплати вартості придбаного товару за договором № 16/06/10 від 16.06.2010р. в сумі 50 000 грн., що, затвердженнями ОСОБА_3, підтверджувалось накладною № 16/06 від 16.06.2010р.

В свою чергу, відповідач під час розгляду справи наголошував на тому, що між сторонами по справі виникли позадоговірні відносини із придбання кріосауни, зобов'язання за якими припинились в момент приймання-передачі товару у зв'язку із його повної оплатої ТОВ „Медичний центр „Золота середина лтд", оскільки вартість переданого майна складала 50 000 грн. При цьому, відповідач стверджував, що договір № 16/06/10 від 16.06.2010р. сторонами по справі фактично не виконувався.

Проаналізувавши наведені взаємовиключні твердження сторін по справі щодо підстав виникнення спірних правовідносин та їх змісту, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема із договорів та інших правочинів.

Згідно зі ст.ст. 626, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу положень ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Положеннями ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проаналізувавши наведені положення чинного законодавства, господарський суд зазначає, що основною підставою виникнення цивільних і господарських зобов'язань є договір, до різновиду яких віднесено договори купівлі-продажу. За загальним правилом, закріпленим у законі, договір купівлі-продажу є укладеним з моменту його підписання сторонами (їх представниками) та скріплення печатками (за їх наявності у сторін) в силу його консенсуальної правової природи. В процесі виконання умов договору з метою забезпечення фіксації юридично значимих дій, пов'язаних із таким виконанням, сторонами складаються первинні бухгалтерські документи, які в подальшому використовуються в бухгалтерському обліку. Тобто, за своєю правовою природою, первинний бухгалтерський документ є доказом фактичного виконання сторонами умов укладеного договору. Виняток з цього правила становлять випадки, коли сторонами не укладається окремий договір купівлі продажу, а первинний бухгалтерський документ забезпечує фіксацію спрощеної письмової форми вчиненого правочину.

Так, як вбачається із змісту договору № 16/06/10 від 16.06.2010р., на підставі якого між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу, предметом цієї угоди є наступне майно - кріосауна Space Cabin, тобто те саме майно, яке й було передано ТОВ „Медичний центр „Золота середина лтд" відповідно до накладної № 16/06 від 16.06.2010р.

Таким чином, приймаючи до уваги, що кількість та асортимент товару, переданого відповідачу згідно з накладною № 16/06 від 16.06.2010р., повністю співпадають із предметом договору № 16/06/10 від 16.06.2010р., а також враховуючи складання цих документів протягом одного дня, господарський суд дійшов висновку, що вказана накладна як первинний бухгалтерський документ складалась сторонами в процесі виконання умов вищезазначеного договору купівлі-продажу з метою підтвердження передачі кріосауни в розпорядження ТОВ „Медичний центр „Золота середина лтд".

Викладене повністю спростовує протилежні доводи відповідача, які судом визнаються необґрунтованими та безпідставними. Критично судом оцінюються і посилання відповідача на те, що покупцем кріосауни виступала ОСОБА_4, якою в подальшому придбане майно було передано на зберігання ТОВ „Медичний центр „Золота середина лтд", оскільки ці доводи в порушення ст.ст. 32, 33 ГПК України взагалі не підтверджені будь-якими доказами, в той час як стороною за договором виступило саме вищезазначене товариство.

Як було зазначено вище по тексту рішення з посиланням на норми Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою договору, яку сторони в будь-якому разі зобов'язані погодити.

Положеннями ст.ст. 632, 691 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст.ст. 189, 190 ГК України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Як було зазначено вище по тексту рішення, положеннями п.п. 5.1, 5.2 договору № 16/06/10 від 16.06.2010р. сторони по справі визначили вартість відпущеної позивачем кріосауни в розмірі 106 240,00 грн., тобто погодили таку істотну умову договору, як його ціну. З огляду на викладене, приймаючи до уваги принцип обов'язковості договору, закріплений у ст. 629 ЦК України, та недопустимість односторонньої зміни його умов, господарський суд дійшов висновку, що ціна переданої ОСОБА_3 відповідачу кріосауни складає 106 240,00 грн.

Посилання відповідача на той факт, що накладна № 16/06 від 16.06.2010р. містить істотно меншу ціну придбаної кріосауни господарським судом відхиляються з огляду як на правову природу первинного бухгалтерського документу, першочерговим завданням якого в даному випадку є фіксація змісту господарської операції із приймання-передача товару, так і з огляду на вищенаведені висновки, до яких дійшов суд в процесі вирішення цього спору.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено лише часткову оплати вартості придбаної кріосауни в сумі 50 000 грн., чим були порушені прийняті на себе за договором № 16/06/10 від 16.06.2010р. грошові зобов'язання. В результаті викладеного, станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом, у ТОВ „Медичний центр „Золота середина лтд" утворилась заборгованість перед ОСОБА_3 за вищезазначеним договором в сумі 56 240,00 грн.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 629, 692 ЦК України господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині стягнення з ТОВ „Медичний центр „Золота середина лтд" заборгованості за придбаний товар в сумі 56 240,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п.п. 6.3, 6.4 договору № 16/06/10 від 16.06.2010р. передбачено, що у випадку порушення Замовником строків оплати, передбачених договором, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежів. У випадку несвоєчасної поетапної щомісячної оплати, Замовник виплачує Постачальнику штраф в розмірі 10% від суми даного договору, встановлений п. 5.1 цієї угоди, за кожен факт порушення строків оплати.

Положеннями п.п. 6.3, 6.4 договору на постачання продукції № 16/06/10 від 16.06.2010р. передбачено, що у разі порушення Замовником строків оплати, останнім сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення. У разі порушення обов'язків за цим договором, а також у всіх інших випадках, що не були передбачені ним, сторони керуються залежно від виду продукції, Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення або Положенням про поставки товарів народного споживання, затвердженими Постановою Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.08.1988р. та нормативно-правовими актами України щодо цього питання.

З посиланням на п.п. 6.3, 6.4 договору № 16/06/10 від 16.06.2010р. позивачем було нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 12 970,63 грн. та штраф в сумі 127 488,00 грн. Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки даних різновидів штрафних санкцій, господарський суд дійшов висновку про допущення ОСОБА_3 низки помилок при їх здійсненні.

Так, при здійсненні розрахунку пені позивачем не було враховано зміст положень ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно із якими нарахування пені у спірних правовідносинах припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, оскільки умови укладеної між сторонами по справі угоди не містять застережень про зворотнє. У зв'язку із викладеним, господарський суд зазначає, що правильним розрахунком пені у спірних правовідносинах відповідно до використаних ОСОБА_3 вихідних даних має бути:

56 240 грн. * 0,155 (подвійна облікова ставка НБУ) * 182 / 365 = 4 346,66 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині стягнення пені частково на суму 4 346,66 грн.

В свою чергу, при здійсненні розрахунку суми штрафу, позивачем було помилково визначено, що ТОВ „Медичний центр „Золота середина лтд" було допущено дванадцять фактів порушення строків поетапної оплати вартості придбаного товару, в той час як кількість таких порушень складає одинадцять. Таким чином, враховуючи визначене у п. 6.3 договору № 16/06/10 від 16.06.2010р. правило нарахування штрафу за порушення відповідачем власних зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що правильним розрахунком даного різновиду неустойки у спірних правовідносинах має бути:

106 240,00 грн. * 11 (кількість фактів порушення) * 0,10 (відсоток суми договору) = 116 864 грн.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачу до сплати штрафу в сумі 116 864,00 грн.

Проте, вирішуючи питання про розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню із відповідача на користь ОСОБА_3 в межах даної справи, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сума основного боргу ТОВ „Медичний центр „Золота середина лтд" перед позивачем за вищезазначеним договором складає 56 240 грн., в той час як сума штрафних санкцій, яку намагається стягнути позивач, більш ніж вдвічі перевищує вказану суму основного боргу, що свідчить про явну неспіврозмірність розміру нарахованих штрафних санкцій із наслідками порушеного зобов'язання. У зв'язку з викладеним, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати наступні положення чинного законодавства.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора , суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з положеннями п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При розгляді даного питання суд вважає за доцільне звернутися також до приписів п. 2.4 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.94р. N 02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", якими встановлено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги явну неспіврозмірність заявлених до стягнення штрафних санкцій із наслідками допущеного ТОВ „Медичний центр „Золота середина лтд" порушення власних грошових зобов'язань та неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок цього порушення, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, суд вважає за правомірне зменшити нараховані позивачем штрафні санкції у вигляді штрафу до суми 10 624,00 грн., що складає 10% від загальної суми договору № 16/06/10 від 16.06.2010р., несвоєчасне виконання зобов'язань відповідача за яким і зумовило пред'явлення з боку ОСОБА_3 даного позову.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням відповідачем виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань зі своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаного на виконання умов договору № 16/06/10 від 16.06.2010р. товару, позивачем з посиланням на положення ст. 625 ЦК України було здійснено розрахунок збитків від інфляції в сумі 1355,85 грн., що є наслідком порушення вказаного грошового зобов'язання. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції, господарський суд вважає за необхідне звернути увагу ОСОБА_3 на наступне.

Так, при здійсненні розрахунку збитків від інфляції у спірних правовідносинах, позивачем було неправомірно визначено період, протягом якого розраховуються даного роду витрати кредитора, оскільки ОСОБА_3 безпідставно взагалі не враховувались індекси інфляції після жовтня 2012 року, деякі із яких мали значення, менше ніж 100%. Крім того, позивачем, який веде нарахування як штрафних санкцій, так і збитків від інфляції стосовно суми боргу в розмірі 56 240,00 грн., яка утворилась після 18.05.2010р., безпідставно використано положення індексу інфляції за травень 2010 року.

За змістом положень листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. № 62-97р. для визначення суми боргу з урахуванням індексу інфляції необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою, а отриманий зведений індекс інфляції помножити на суму боргу. Крім того, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, що зроблені в різні періоди, кожний внесок збільшується на розмір індексу інфляції відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається с наступного місяця - червня.

У випадку, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується. Вказану правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466.

За таких обставин, з урахуванням наведених рекомендацій Верховного Суду України та дати пред'явлення даного позову, господарський суд зазначає, що при визначенні розміру збитків від інфляції, які можуть бути нараховані до сплати відповідачу у спірних правовідносинах, необхідно застосовувати всі індекси інфляції протягом періоду з червня 2010 року по березень 2013р. Однак оскільки зведений індекс інфляції зазначеного періоду є меншим, ніж 100%, тобто за цей період мала місце дефляція, а не інфляція, то позивач як кредитор позбавляється права на стягнення збитків від інфляції через їх відсутність.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 1 355,85 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „Медичний центр „Золота середина лтд" перед ОСОБА_3 в загальній сумі 71 210,66 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 56 240,00 грн., пені в сумі 4 346,66 грн. та штрафу в сумі 10 624,00 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог ОСОБА_3 частково на суму 71 210,66 грн. Таким чином, із ТОВ „Медичний центр „Золота середина лтд" слід стягнути на користь ОСОБА_3 суму основного боргу в розмірі 56 240,00 грн., пеню в сумі 4346,66 грн. та штраф в сумі 10 624,00 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610 - 612, 615, 617, 625, 626, 632, 638, 662, 664, 691, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 180, 181, 189, 190, 193, 231 - 233 ГК України, ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями), ст. 83 ГПК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі, суд виходить із наступного.

26.11.2012р. між ОСОБА_3 (Замовник) та адвокатом ОСОБА_6 (Виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг, у відповідності до умов якого Виконавець зобов'язався за завданням Замовника, згідно порядку та на умовах, визначених цим договором, надати Замовнику правову допомогу та представництво у суді щодо стягнення заборгованості за договором № 16/06/10 від 16.06.2010р. з Медичного центру „Золота середина лтд", а Замовник зобов'язався прийняти зазначені послуги та оплатити їх. Вартість послуг за даним договором складає 5 624,00 грн., що є 10 відсотками від суми заборгованості, яка становить 56 240,00 грн.. Вартість послуг складається з витрат на: претензійно-позовне представництво інтересів представником в суді, судові витрати, проведення експертиз, витрат на розгляд справи в суді апеляційної інстанції, і не включає в себе транспортні витрати.

Відповідно до квитанції від 26.11.2012р. адвокат ОСОБА_6 отримав від позивача грошові кошти в сумі 5 760 грн. на виконання умов вищезазначеного договору про надання правової допомоги, що підтверджує фактичні витрати ОСОБА_3 на правову допомогу адвоката.

При цьому, з метою перевірки наявності у ОСОБА_6 правового статусу адвоката, господарським судом було сформовано витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, з якого вбачається, що 30.08.2012р. Київською обласної КДКА було видано адвокату ОСОБА_6 свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними змінами та доповненнями) вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При вирішенні питання про розумний розмір витрат щодо оплати послуг адвоката, які підлягають покладенню на відповідача, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне. Так, по-перше, розрахунки до позовної заяви, складеної, як свідчать матеріали справи, адвокатом ОСОБА_6, містили низку істотних помилок, у зв'язку з чим, судом було відмовлено у задоволенні частини заявлених ОСОБА_3 позовних вимог. По-друге, із змісту договору про надання юридичних послуг № 26.11.2012р. вбачається, що вартість цих послуг включає забезпечення представництва інтересів довірителя в суді. Проте, адвокат ОСОБА_6 у жодне із п'яти судових засідань по даній справі не з'явився, у зв'язку з чим інтереси ОСОБА_3 у судовому процесі представлені не були. Також, заслуговує на увагу той факт, що попередньо підготовлені адвокатом ОСОБА_6 позовні заяві ОСОБА_3 до ТОВ „Медичний центр „Золота середина лтд" були двічі повернуті господарським судом без розгляду на підставі ст. 63 ГПК України через недоліки, допущені при їх оформленні.

З огляду на викладені обставини, господарський суд визнає розмір витрат на оплату правової допомоги адвоката в сумі 5 760 грн., які були фактично понесені позивачем, явно завищеним та неспіврозмірним із якістю наданих юридичних послуг. Таким чином, приймаючи до увагу категорію даної справи, незадовільну якість наданої позивачу адвокатом правової допомоги, господарський суд вважає за необхідне визначити розумними витрати позивача на оплату правової допомоги адвоката в сумі 1 000 грн., у зв'язку з чим, за правилами ст.ст. 44, 49 ГПК України вказані витрати слід покласти на ТОВ „Медичний центр „Золота середина лтд".

Витрати на оплату судового збору за правилами ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610 - 612, 615, 617, 625, 626, 632, 638, 662, 664, 691, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 180, 181, 189, 190, 193, 231 - 233 ГК України, ст.ст. 1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями), ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Медичний центр „Золота середина лтд" /65058, м. Одеса, просп. Шевченка, 12/1, код ЄДРПОУ 33085730/ на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 /73000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1/ суму основного боргу в розмірі 56 240 грн. 00 коп. /п'ятдесят шість тисяч двісті сорок грн. 00 коп./, пеню в сумі 4 346 грн. 66 коп. /чотири тисячі триста сорок шість грн. 66 коп./, штраф в сумі 10 624 грн. 00 коп. /десять тисяч шістсот двадцять чотири грн. 00 коп./, судовий збір в сумі 3 549 грн. 01 коп. /три тисячі п'ятсот сорок дев'ять грн. 01 коп./, витрати на правову допомогу адвоката в сумі 1 000 грн. /одна тисяча грн. 00 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 02.09.2013р.

Суддя С.П. Желєзна