Постанова

від 27.08.2013 по справі 813/5751/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2013 року № 813/5751/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судових засідань - Гуменюк В.М.,

за участю представника позивача Прімєрової Н.Г., представника відповідача Федів Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ПАТ «Львівський хімічний завод» до ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового - повідомлення рішення від 10.07.2013р.,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Львівський хімічний завод» (далі-Підприємство) звернулося з адміністративним позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівської області (далі-ДПІ), просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів Львівської області №0000592210 від 10 липня 2013 року. Позов обґрунтовує тим, що правомірно включено до податкового кредиту червня 2012 року суму 883,00 грн., яка підтверджена відповідною податковою накладною, виписаною контрагентом ТзОВ «Альтаір-ЛТД» у зв'язку зі здійсненням Підприємством попередньої оплати, за придбання товару, який поставлений 24.09.2012р. Одержаний товар, оплати за який в повному обсязі була проведена 17.10.2012р., використаний для власних потреб: ремонту компресора 6ВМ. Крім того, вважає, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених у позові та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що в ході зустрічної перевірки ТзОВ «Альтаір-ЛТД» щодо правовідносин з його контрагентами встановлено, що ТзОВ «Альтаір-ЛТД» придбавав товар у ПП «Раіком», ПП «Агроіндустрія», ТзОВ «Праксет-Харків», по яких встановлено нереальність здійснення господарських операцій. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими проводками. У зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) по операціях з ТзОВ «Альтаір-ЛТД», оскільки відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів підприємствам-покупцям, а саме ПАТ «Львівський хімічний завод», Підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту червня 2012 року ПДВ в розмірі 883,00 грн. на підставі податкової накладної від 01.06.2012 №3, виписаної ТзОВ «Альтаір-ЛТД». Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Львівський хімічний завод» зареєстроване 22.12.1993р. виконавчим комітетом Львiвської мiської ради. Взято 26.05.1994р. за №2804 на податковий облік, та на момент проведення перевірки перебувало на обліку в Державній податковій інспекції у Сихівському районі м.Львова. У періоді, що перевірявся, Підприємство було платником ПДВ та податку на прибуток.

Судом встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Львівський хімічний завод» з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість (далі-ПДВ) та податку на прибуток при проведенні взаєморозрахунків з ТзОВ «Альтаір-ЛТД» (код ЄДРПОУ 22638855) за червень 2012 року, а також з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати ПДВ за грудень 2012, січень, лютий 2013 року, за результатами якої складено Акт від 19.06.2013 року №1087/22-10/05761873 у висновках якого зазначено, що в порушення п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755 (далі - ПК України), Підприємством занижено сплату ПДВ до бюджету за червень 2012 на суму 883,00 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013р. №0000592210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем - на 883,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 442,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням Підприємство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийняті рішення суд виходив з наступного.

Як вбачається з акта перевірки, на підставі акта Харківської ОДПІ м.Харкова Харківської області ДПС про результати зустрічної звірки ТзОВ «Альтаір-ЛТД», встановлено, що ТзОВ «Альтаір-ЛТД» придбавав товар у ПП «Раіком», ПП «Агроіндустрія», ТзОВ «Праксет-Харків», по яких доведено нереальність здійснення господарських операцій та встановлено, що відповідно до отриманих податкових накладних ПАТ «Львівський хімічний завод» до податкового кредиту включено суми та відображено в податкових деклараціях з ПДВ суму 2 110,74 грн. в т.ч. за червень 2012 в сумі 883,00 грн., в липні 2012 в сумі 174,00 грн., в вересні 2012 в сумі 1053,47 грн. Дані суми відображені в бухгалтерському обліку проводками Дт 201 - Кт 631 Дт 64 - Кт 631. Придбані запчастини були використані для власних потреб для ремонту електрообладнання. В ході проведеної перевірки встановлено, що операції по взаємовідносинах ПАТ «Львівський хімічний завод» із ТзОВ «Альтаір-ЛТД» не мали реального товарного характеру. Наявність у Підприємства документів - податкових накладних, які відповідно до ПК України є необхідними для формування податкового кредиту виданих ТзОВ «Альтаір-ЛТД», не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних, не має можливості ідентифікувати як такі, що призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі вищевикладеного ДПІ прийшла до висновку, що Підприємством завищено суму податкового кредиту за червень на суму 883,00 грн., за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних виписаних ТзОВ «Альтаір-ЛТД» по операціях, що фактично не здійснювались.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПУ України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договором, податковими накладними, рахунками-фактури, службовими записками, прихідними накладними, вантажною накладною та іншими письмовими документами.

Як вбачається з Договору поставки №23/05/12 від 23.05.2012р., Підприємством (Покупець) та ТзОВ «Альтаір-ЛТД» (Продавець) уклали договір про поставку товару, в кількості та в асортименті, які зазначені у накладних. Згідно п.3.1. Договору, Продавець зобов'язується поставити Покупцеві товар. Підпунктом 5.1 Договору передбачено, що Покупець здійснює попередню оплату за товар в розмірі 50% вартості партії товару, решту, протягом 30 календарних днів з моменту поставки.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, 01.06.2012 року Підприємство здійснило попередню оплату ТзОВ «Альтаір-ЛТД» за запчастини, що підтверджується випискою по особовому рахунку №26001709029313 згідно якої ПАТ «Львівський хімічний завод» була здійснена оплата ТзОВ «Альтаір-ЛТД» зг.дог.№23/05/12 за запчастини на суму 5 300,00 грн., в т.ч. ПДВ 883,33 грн.

Згідно матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Альтаір-ЛТД» виписано Підприємству податкову накладну №3 від 01.06.2012 року на суму 5 300,00 грн., в т.ч. ПДВ 884,10 грн. та яку включено Підприємством до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за червень 2012 року та відображено у складі податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за червень 2012 року.

24 липня 2012 року Підприємство здійснило ТзОВ «Альтаір-ЛТД» другий платіж попередньої оплати на суму 1 044,00 грн. в т.ч. ПДВ 174,00 грн., про що виписано податкову накладну №7, яка включена до податкового кредиту липня 2012 року.

На підтвердження подано виписку по особовому рахунку №260081323980, згідно якого ПАТ «Львівський хімічний завод» здійснило оплату ТзОВ «Альтаір-ЛТД» згідно рахунку 143/07 від 23.07.2012р.на суму 1 044,00 грн., в т.ч. ПДВ 174,00 грн.

Як пояснив представник позивача, 24 вересня 2012 року ТзОВ «Альтаір-ЛТД» поставило Підприємству попередньо оплачуваний товар на загальну суму 12 664,80 грн. в т.ч. ПДВ 2 110,80 грн.

24 вересня 2012 року ТзОВ «Альтаір-ЛТД» виписано Підприємству податкову накладну №4 на суму 6 320,80 грн., в т.ч. ПДВ 1 053,47 грн. та яку включено Підприємством до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вересня 2012 року та відображено у складі податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за вересень 2012 року.

Факт поставки товару від ТзОВ «Альтаір-ЛТД» підтверджується накладною №31 від 24.09.2012р., вантажною декларацією від 23.09.12р. №1239405, виданою ТзОВ «Нова Пошта».

Як зазначив в судовому засіданні представник позивача, повний розрахунок за запчастини, які були отримані Підприємством від ТзОВ «Альтаір-ЛТД» згідно накладної №31 від 24.09.2012 року було здійснено 17.10.2012 року шляхом перерахування коштів в сумі 6 320,80 грн., в т.ч. ПДВ 1 053,47 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, запчастини згідно прихідної накладної №00247/09/00276/09 від 24/09/12 та лімітно-забірної карти №00282/09 на отримання запасних частин і допоміжних матеріалів від 28.09.2012 року, були отримані відповідальним за МТЦ Підприємства ОСОБА_4

Згідно довідки про ремонт основних засобів в вересні 2012 року, придбані запчастини використані Підприємством для ремонту компресора повітряного 6 ВМ.

Як вбачається з акта перевірки, розрахунки за вищезгадані запчастини проводились сторонами у безготівковій формі; з виписок по рахунку та прихідних накладних вбачається, що придбані Підприємством товари були проведені по бухгалтерському обліку.

Товари, які були предметом даних правовідносин, не обмежені в цивільному обороті України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

За наслідком попередньої оплати за запчастини в червня 2012 року Підприємство отримало податкову накладну від 01.06.2012р. №3 на загальну суму 5 300,00 грн., в якій є посилання на Договір поставки від 23.05.2012р. №23/05/12 та номенклатура товарів в якій відповідає переліку товарів прийнятих Підприємством, з подальшим застосування для ремонтних робіт основних засобів, яка не мала недоліків та, порядок заповнення якої, відповідає встановленому чинним на момент її виписки законодавством.

Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит. Зазначені обставини дали право позивачу включити ПДВ з вартості попередньої оплати за товар на суму 5 300,00 грн. в тому числі 883,00 грн. до складу податкового кредиту червня 2012 року, що підтверджується дослідженою в судовому засіданні декларацією з ПДВ за спірний період та Додатком 5 до неї.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Актом перевірки не підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій, ТзОВ «Альтаір-ЛТД» - контрагент Підприємства не знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також що у такого не було Свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість. Натомість з наданих суду позивачем матеріалів вбачається, що ТзОВ «Альтаір-ЛТД» на момент укладення вищезгаданого договору були надані Підприємству копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ та свідоцтва платника єдиного податку встановлених зразків, що не давало підстав для сумніву щодо реальності господарської діяльності останнього.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданого правочину з підстав, що ТзОВ «Альтаір-ЛТД», контрагент Підприємства, придбавав товар у інших контрагентів по яких доведено нереальність здійснення господарських операцій, оскільки ДПІ не доведено прямого зв'язку господарських операцій ТзОВ «Альтаір-ЛТД» з його контрагентами та правовідносинами, що виникли між Підприємством та ТзОВ «Альтаір-ЛТД».

Доказів того, що спірні господарські зобов'язання в судовому порядку визнавались недійсними представником відповідача суду не надано.

Відповідно до п.3 та п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та в якому факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З врахуванням вищевикладеного, Акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Підприємством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

Слід зазначити, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 16.09.2011р. №7319 щодо правомірності органів державної податкової служби визнавати угоди нікчемними зазначив наступне: головною підставою вважати правочини нікчемними являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки; вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Підприємство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з 22 грудня 1993 року, товари, які придбавались згідно дослідженого судом Договору, придбавалися для використання в господарській діяльності, що узгоджується з предметом діяльності Підприємства.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, правовідносини Підприємства з ТзОВ «Альтаір-ЛТД» мали тривалий характер, що було предметом дослідження органами ДПІ та відображено у Акті перевірки. Зокрема, посадовими особами ДПІ досліджувались операції з поставки товару ПАТ «Львівський хімічний завод» у ТзОВ «Альтаір-ЛТД» у вересні 2012 року, по передоплаті у червні та липні 2012 року та, як зазначено в п.5.1 досліджуваного Договору у жовтні 2012 року проведено повний розрахунок за поставлений товар, однак лише операції за червень 2012 ДПІ визнано такими, що не мають реального характеру та на думку ДПІ не здійснювались в межах господарської діяльності Підприємства, що спростовується дослідженими матеріалами справи та встановленими обставинами.

Слід зауважити, що згідно з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії та ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Підприємство не несе відповідальності за свого контрагента, який не виконав свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Як вбачається з акта перевірки Підприємства від 19.06.2013р. №1087/22-10/05761873, в основу висновків щодо нікчемності правочинів ПАТ «Львівський хімічний завод» з ТзОВ «Альтаір-ЛТД» покладено акт Харківської ОДПІ м.Харкова Харківської області ДПС про результати зустрічної перевірки ТзОВ «Альтаір-ЛТД» з питань правильності обчислення та нарахування ПДВ та податку на прибуток по операціях з ПП «Раіком», ПП «Агроіндустрія», ТОВ «Праксет-Харків», проте ДПІ не досліджувались жодні первинні документи цих контрагентів по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг).

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Підприємством у ТзОВ «Альтаір-ЛТД» вищевказаних товарів мали реальний характер. Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства та передбачених ст.2 КАС України принципів, що дає суду підстави задовольнити позовні вимоги.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Львівський хімічний завод» 114,70 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів Львівської області №0000592210 від 10 липня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Львівський хімічний завод» 114,70 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 02.09.2013 року.

Суддя Шинкар Т.І.