Ухвала

від 14.10.2014 по справі 813/5751/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року Справа № 876/11721/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,

представника позивача Прімєрової Н.Г.,

представника відповідача Холявки І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства ,,Львівський хімічний завод" до державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

24 липня 2013 року публічне акціонерне товариство (ПАТ) ,,Львівський хімічний завод" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі-ДПІ у Сихівському районі м. Львова) за №0000592210 від 10 липня 2013 року.

Постановою від 27 серпня 2013 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Сихівському районі м. Львова подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу про неможливість реального здійснення ТзОВ ,,Альтаір-ЛТД" господарських операцій з ПАТ ,,Львівський хімічний завод", оскільки в ході зустрічної перевірки встановлено, що ТзОВ ,,Альтаір-ЛТД" придбавав товар у ПП ,,Раіком", ПП ,,Агроіндустрія", ТзОВ ,,Праксет-Харків", по яких встановлено нереальність здійснення господарських операцій.

Відповідач також вважає, що господарські операції, які відображені ПАТ ,,Львівський хімічний завод" в досліджених документах, не мають достатньої доказовості, оскільки фактичного здійснення господарських операцій не було, а тому така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту.

За таких обставин, податковий орган визнає правомірним податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що за висновками позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ ,,Львівський хімічний завод" з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні взаєморозрахунків з ТзОВ ,,Альтаір-ЛТД" за червень 2012 року, а також з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати ПДВ за грудень 2012, січень, лютий 2013 року, оформленої актом від 19.06.2013 року №1087/22-10/05761873, ДПІ у Сихівському районі м. Львова 10 липня 2013 року прийняла податкове повідомлення-рішення за №0000592210, яким визначила позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1325,00 грн., в тому числі 883,00 грн. за основним платежем та 442,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Висновки податкового органу базуються на тому, що підприємство позивача на порушення вимог пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України допустило заниження податку на додану вартість за червень 2012 на суму 883,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржене податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції з придбання позивачем товарів у контрагента мали реальний характер, а тому позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по вказаних господарських операціях.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 23 травня 2012 року ПАТ ,,Львівський хімічний завод" (Покупець) та ТзОВ ,,Альтаір-ЛТД" (Продавець) уклали договір поставки за №23/05/12 , згідно п.3.1 якого Продавець зобов'язався поставити Покупцеві товар, а Покупець відповідно до пункту 5.1 договору зобов'язався здійснити попередню оплату за товар в розмірі 50% вартості партії товару, а решту оплати здійснити протягом 30 календарних днів з моменту поставки.

01.06.2012 року позивач здійснив попередню оплату ТзОВ ,,Альтаір-ЛТД" за запчастини, що підтверджується випискою по особовому рахунку №26001709029313, згідно була здійснена оплата ТзОВ ,,Альтаір-ЛТД" згідно договору №23/05/12 за запчастини на суму 5 300,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 883,33 грн..

На підставі виписаної ТзОВ ,,Альтаір-ЛТД" податкової накладної за №3 від 01.06.2012 року на суму 5 300,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 883,33 грн., підприємство позивача віднесло до складу податкового кредиту за червень 2012 року ПДВ в сумі 883,33 грн. Вказану податкову накладну позивач включив до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за червень 2012 року та відобразив у складі податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за червень 2012 року.

24 липня 2012 року підприємство позивача здійснило ТзОВ ,,Альтаір-ЛТД" другий платіж попередньої оплати на суму 1 044,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 174,00 грн., на що виписана податкова накладна №7, яка включена до податкового кредиту липня 2012 року. Факт перерахування коштів підтверджується випискою з особового банківського рахунку позивача за №260081323980.

24 вересня 2012 року ТзОВ ,,Альтаір-ЛТД" поставило позивачу попередньо оплачуваний товар на загальну суму 12 664,80 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 2110,80 грн. та виписало податкову накладну №4 від 24 вересня 2012 року на суму 6 320,80 грн., в т.ч. ПДВ 1 053,47 грн.. Дану податкову накладну підприємство позивача включило до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2012 року та відобразило у складі податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за вересень 2012 року.

Факт поставки товару позивачу від ТзОВ ,,Альтаір-ЛТД" підтверджується накладною №31 від 24.09.2012р., вантажною декларацією від 25.09.12р. №1239405, виданою ТзОВ ,,Нова Пошта". Запчастини згідно прихідної накладної №00247/09/00276/09 від 24/09/12 та лімітно-забірної карти №00282/09 на отримання запасних частин і допоміжних матеріалів від 28.09.2012 року були отримані відповідальним за МТЦ Підприємства ОСОБА_4 Згідно довідки про ремонт основних засобів у вересні 2012 року, придбані запчастини використані підприємством для ремонту компресора повітряного 6 ВМ.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

Суд першої інстанції належним дослідив надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту у червні 2012 року, оскільки факт реального характеру господарських операцій між ПАТ ,,Львівський хімічний завод" та його контрагентом ТзОВ ,,Альтаір-ЛТД" підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: договором поставки, накладною, рахунком-фактурою, податковою накладною, витягами з банківських рахунків.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України податковим органом не спростовується.

Крім того, факт придбання позивачем товару у ТзОВ ,,Альтаір-ЛТД" підтверджується вантажною декларацією від 25.09.12р. №1239405, виданою ТзОВ ,,Нова Пошта".

Доводи податкового органу апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки відсутність документів на підтвердження придбання товарів ТзОВ ,,Альтаір-ЛТД" у контрагентів по ланцюгу постачання не є беззаперечною підставою для визнання господарських операцій з поставки товарів нікчемними. Інших доказів на підтвердження даного факту податковий орган не надав.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги,.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160 ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року у справі № 813/5751/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 20 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Л.Я. Гудим