Постанова

від 29.08.2013 по справі 814/3525/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

29 серпня 2013 року Справа № 814/3525/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Ткач Г.С. розглянувши адміністративну справу

за участю представників:

від позивача: Діордієва С. П.

від відповідача: Бойко О. В

за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Миколаївбудмеханізація", (вул. Новозаводська, 13, м. Миколаїв, 54028)

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, (вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028)

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Миколаївбудмеханізація» далі по тексту - Позивач, ТДВ, підприємство) звернулося до суду із адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ, відповідач, контролюючий орган) від 17.05.2013р. № 0000932202 (форма «Р») про збільшення податкового зобов'язання по податку на додану вартість (120012,00грн. за основним платежем та 60006,00 грн. за штрафними санкціями) та податкового повідомлення-рішення від 17.05.2013р. №0000922202 (форма «Р») про збільшення податкового зобов'язання по податку на прибуток (126013,00 грн. за основним платежем та 63007,00грн. за штрафними санкціями), посилаючись на незаконність оспорюваних рішень, що ґрунтуються на невмотивованих висновках про безтоварність господарських операцій з контрагентом - ТОВ «САНОІЛ ТОРГ».

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби позов не визнала, посилаючись на правомірність оспорюваного рішення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову і можливість його задоволення, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено наступне.

23.01.2012р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Миколаївбудмеханізація» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №23-01-12 продукції, матеріалів, товару, відповідно до умов якого найменування, асортимент, кількість, вартість товару, умови поставки товару, конкретне місце фактичного приймання-передачі товару визначається сторонами у Специфікаціях, які є невід'ємними додатками до Договору. Фактична реалізація домовленостей за договором відбувалася шляхом вчинення господарських операцій з поставки покупцю висівки пшеничної, олії соняшникової, шроту соняшникового та іншого товару відповідно до специфікацій. Зокрема, у жовтні 2012 року: згідно зі специфікацією №4 від 31.10.2012 року (олія соняшникова нерафінована) до договору купівлі-продажу №23-01-12 від 23.01.2012 року, умови поставки - EXW- м.Миколаїв, вул.Громадянська, 117, термінал ТОВ «Евері» (наливний), позивачем придбано олію соняшникову нерафіновану у кількості 62,16т. на суму 500 025,40грн. (без ПДВ); згідно зі Специфікацією №5 (шрот соняшниковий) від 31.10.2012 року до договору купівлі-продажу №23-01-12 від 23.01.2012 року, умови поставки -EXW - м.Миколаїв, вул.Проектна,1А, термінал ТОВ «Евері» (для сипучих), позивачем придбано шрот соняшниковий у кількості 47,75т. на суму 100 036,25грн. (без ПДВ).

Після чого, 12.11.2012р. за договором комісії №2301К від 23.01.2012р., укладеним між позивачем та ТОВ «Югенкоп», комісіонером (ТОВ «Югенкоп») реалізована олія соняшникова нерафінована у кількості 62,16т. на суму 504 297,55грн. (без ПДВ) - умови передачі товару на комісію - EXW (Франко завод) в місткостях ТОВ «Евері», м.Миколаїв, вул.Громадянська, 117 для подальшої реалізації на експорт на умовах FOB - порт Миколаїв, Україна. Крім того, 22.11.2012р. на підставі договору комісії комісіонером було реалізовано шрот соняшниковий у кількості 47,75т. на суму 106 866,41грн. (без ПДВ) - базис поставки на експорт FOB-порт Миколаїв, Україна. Зазначені обставини підтверджуються договором комісії №2301К від 23.01.2012р.; актами приймання товару по кількості і якості; попереднім звітом Комісіонера (ТОВ «Югекотоп») від 28.09.2012р., контрактом №0440/12 від 22 серпня 2012 року, укладеним між Комісіонером (ТОВ «Югекотоп») та нерезидентом України (Покупцем); сертифікатом на олію, отриманим для продажу Товару за межі України; протоколом випробувань харчової продукції (олії соняшникової); сертифікатом Здоров'я на імпортовану до Європейського Співтовариства соняшникову олію, що виробляється або відправляється із України №66; сертифікатом Здоров'я на імпортовану до Європейського Співтовариства соняшникову олію, що виробляється або відправляється із України №64; радіологічним сертифікатом №190-1759/1 від 11.10.2012р.; сертифікатом №2012_1173NLUKR; ВМД №504050000/2012/103860 від 12.11.2012р.; ВМД №504050000/2012/402048 від 22.11.2012р.; звітом Комісіонера (ТОВ «Югекотоп») від 07.11.2012р.; актом №ОУ-0000727 від 07.11.2012 року здачі-прийняття робіт (надання послуг); рахунком-фактурою №СФ-0000637 від 07.11.2012р. на оплату комісійної винагороди; актом №ОУ-0000728 здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо компенсації вартості перевалки вантажу від 07.11.2012 року; рахунком-фактурою №СФ-0000638 від 07.11.2012р. на оплату компенсації вартості перевалки вантажу; банківськими виписками від 25.05.2012р., 07.09. 2012р., 21.09.2012р., 24.10.2012р., 12.12.2012р., 18.12.2012р., 21.12.2012р..

В період з 10.04.2013р. по 16.04.2013р. Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Миколаєва Миколаївської області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївбудмеханізація» (код за ЄДРПОУ 01273125) з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» за період з 01.01.2010р. по 01.04.2013р., за результатами якої складено акт перевірки №948/22-200/01273125 від 24.04.2013р (далі по тексту - акт перевірки). Відповідно до акта перевірки суб'єкту господарювання інкримінується порушення п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України, в результаті чого, на думку контролюючого органу, підприємством занижено податок на прибуток за ІV квартал 2012 року у сумі 126013 грн. на суму 126013грн. та занижено податок на додану вартість за жовтень 2012 року на 120012грн.. На обґрунтування вказаного висновку контролюючим органом зазначено, що правочини, здійснені ТДВ «Миколаївбудмеханізація» з ТОВ «Саноіл Торг» з поставки олії соняшникової та шроту соняшника за договором №23-01-12 від 23.01.2012р. (специфікації №3,4) є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а взаємовідносини ТДВ «Миколаївбудмеханізація» з вищезазначеним підприємством не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Документування поставок товару та включення відповідних сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування від ТОВ «Саноіл Торг» до покупця ТДВ «Миколаївбудмеханізація» відбувалось на підставі документів, що мають ознаки недійсних. При цьому, на думку контролюючого органу, господарські операції по специфікаціям №1 (придбання меляси буряка) від 30.03.2012 року, №2 (придбання висівок пшеничних) №5 (придбання шроту соняшникового) від 31.10.2012 року, №6 (поставка люпину) від 31.12.2012 року, №7 (придбання люпину) від 31.01.2013 року мають реальний характер, а господарські операції по специфікаціям №3 (придбання олії соняшникової) та №4 (придбання олії соняшникової) є безтоварними (не мають реального характеру).

Доказами порушення позивачем норм податкового законодавства, на думку контролюючого органу, є інформація, викладена у акті ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС № 788/22-20/37269136 від 22.03.2013 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ИНФИНИТИ» за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 року», акті ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС від 17.01.2013 №164/22-200/37585953 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ИНФИНИТИ» (код за ЄДРПОУ 37585953) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.03.2011 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 21.03.2011 по 30.09.2012», листах ВПМ ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби щодо фактичного здійснення діяльності ТОВ «ФОРСАЖ 2011», ТОВ «КРИСТАЛ-СТАР», ТОВ «СТРОЙЛЮКС-Н», ТОВ «ГРІН-ЛЕНД», ТОВ «ПРІОРИТЕТ-МК», ТОВ «ПРАЙМ БРАВО», ТОВ «КОМ ВІТО», ТОВ «СТК-ГРУП», ТОВ «СПІКЕР.КОМ», ТОВ «ТРЕЙД.КОМ», ТОВ «МАСЛОГРАД».

При цьому, в акті ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС №788/22-20/37269136 від 22.03.2013 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» (код за ЄДРПОУ 37269136) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ИНФИНИТИ» (код за ЄДРПОУ 37585953) перевірявся період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року, а висновок відповідача щодо відсутності «фактичного здійснення фінансово-господарських операцій» між ТДВ «Миколаївбудмеханізація» та ТОВ «Саноіл Торг» стосується господарських операцій жовтня 2012 року.

Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання податкового правопорушення, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.180.1 ст.180 ПК України платник податку - будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку. Платник податку самостійно відповідає за своєчасність та повноту нарахування та сплати податку. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податків; дата відвантаження товарів покупцю (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Приписами п.135.2 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.137.1 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п.138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Із п.138.2 ПК України слідує, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.139.1.9 ПК України витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Приписами п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту вважається, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Приписами п.198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що до складу витрат, на підставі яких може бути сформованих податкових кредит, можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна. У разі невиконання іншими особами - учасниками господарських операцій в ланцюгу постачання товарів (послуг) податкових зобов'язань, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для них, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій. Для віднесення відповідних сум до складу валових втрат в розумінні ПК України не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

Аналіз фактичних даних в контексті вказаних правових норм вказує на те, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем приписів податкового законодавства є невмотивованими, а умовивід про безтоварність господарських операцій спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності.

Так, на підтвердження реальності (товарності) господарських операцій з придбання олії соняшникової та шроту соняшника у ТОВ «Саноіл Торг» позивачем надано: договір купівлі-продажу №23-01-12 від 23.01.2012 року; специфікація до договору купівлі-продажу №23-01-12 від 23.01.2012 року за №1 від 30.03.2012 року; акт приймання - передачі №1 від 30.03.2012 року; видаткова накладна №РН-0000212 від 30.03.2012 року; податкова накладна №232 від 30.03.2012 року; банківська виписка по особовому рахунку від 25 травня 2012 року; банківська виписка по особовому рахунку від 07 вересня 2012 року; специфікація до договору купівлі-продажу №23-01-12 від 23.01.2012 року за №2 від 08.08.2012 року; акт приймання передачі №2 від 08.08.2012 року; видаткова накладна №РН-0000471 від 08.082012 року; податкова накладна №570 від 08.08.2012 року; банківська виписка по особовому рахунку від 21 серпня 2012 року; специфікація до договору купівлі-продажу № 23-01-12 від 23.01.2012 року за №3 від 28.09.2012 року; акт приймання передачі №3 від 28.09.2012 року; видаткова накладна №РН-0000550 від 28.09.2012 року; податкова накладна №687 від 28.09.2012 року; банківська виписка по особовому рахунку від 24 жовтня 2012 року; специфікація до договору купівлі-продажу № 23-01-12 від 23.01.2012 року за №4 від 31.10.2012 року; акт приймання - передачі №4 від 31.10.2012 року; видаткова накладна №РН-0000663 від 31.10.2012 року; податкова накладна №830 від 31.10.2012 року; банківська виписка по особовому рахунку від 12 грудня 2012 року; специфікація до договору купівлі-продажу № 23-01-12 від 23.01.2012 року за №5 від 31.10.2012 року; акт приймання - передачі № 5 від 31.10.2012 року; видаткова накладна №РН-0000661 від 31.10.2012 року; податкова накладна №828 від 31.10.2012 року; банківська виписка по особовому рахунку від 18 грудня 2012 року; специфікація до договору купівлі-продажу № 23-01-12 від 23.01.2012 року за №6 від 31.12.2012 року; акт приймання - передачі № 6 від 31.12.2012 року; видаткова накладна №РН-0000832 від 31.12.2012 року; податкова накладна №1076 від 31.12.2012 року; банківська виписка по особовому рахунку від 21 грудня 2012 року; специфікація до договору купівлі-продажу № 23-01-12 від 23.01.2012 року за №7 від 31.01.2013 року; акт приймання - передачі № 7 від 31.01.2013 року; видаткова накладна №РН-0000049 від 31.01.2013 року; податкова накладна №56 від 31.01.2013 року; банківська виписка по особовому рахунку від 04 березня 2013 року.

Отже, судження ДПІ про сумнівність господарських операцій базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами. Позивач надав первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів (послуг) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товару в господарській діяльності, шляхом реалізації придбаних товарно-матеріальних цінностей іншим суб'єктам господарювання.

Посилання відповідача на акт ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС №788/22-20/37269136 від 22.03.2013 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» (код за ЄДРПОУ 37269136) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ИНФИНИТИ» (період, код за ЄДРПОУ 37585953)» та акт ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС від 17.01.2013 №164/22-200/37585953 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ИНФИНИТИ» (код за ЄДРПОУ 37585953) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.03.2011 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 21.03.2011 по 30.09.2012», в даному випадку, не мають правового значення (акти перевірки не може бути покладено в основу висновків щодо безтоварності або недійсності господарських операцій), оскільки вказані акти не стосуються перевірки господарських взаємовідносин з позивачем. Крім того, згідно акта ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС №788/22-20/37269136 від 22.03.2013р. контролюючим органом перевірявся період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року, а висновок відповідача щодо відсутності «фактичного здійснення фінансово-господарських операцій» між ТДВ «Миколаївбудмеханізація» та ТОВ «Саноіл Торг» стосується господарських операцій жовтня 2012 року. До того ж, ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2013р. у справі № 826/5797/13-а, яка набрала чинності з 23.04.2013р., задоволено клопотання ТОВ «Саноіл торг» про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а саме: заборонено ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС вносити відповідні зміни до інформаційної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі інформації, викладеної в акті №788/22-20/37269136 від 22.03.2013 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» (код за ЄДРПОУ 37269136) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ИНФИНИТИ», (код за ЄДРПОУ 37585953) за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 року»; заборонено ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС використовувати інформацію, викладену в акті № 788/22-20/37269136 від 22.03.2013 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» (код за ЄДРПОУ 37269136) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ИНФИНИТИ», (код за ЄДРПОУ 37585953) за період з 21.03.2011р. по 30.09.2012р.» в якості доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового та іншого законодавства при проведенні перевірок контрагентів ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. Також, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.02.2013 року у справі №814/647/13-а задоволено адміністративний позов ТОВ «ИНФИНИТИ» до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, а саме: визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, яка полягає у відсутності складення наказу про перенесення термінів проведення перевірки позивача на строк, визначений відповідно до пункту 44.5 статті 44 розділу II Податкового кодексу України для надання позивачу можливості відновити втрачені первинні документи; визнано протиправними дії посадових осіб відповідача Коцеруби О.М., Чадова О.В., Філіпова І.П. по складанню акта документальної позапланової виїзної перевірки від 17.01.13 № 164/22-200/37585953 та по складанню висновку щодо не підтвердження фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ «ИНФИНИТИ», не підтвердження доходів ТОВ «ИНФИНИТИ» на суму 507 376 712,00грн., а також витрат на суму 493 220 564,00 грн., податкових зобов'язань на суму 205 994 225,00 грн. та податкового кредиту на суму 200 842 988,00 грн. без дослідження первинних документів позивача; зобов'язано ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС утриматися від використання у своїй діяльності, а також утриматися від передачі іншим особам акту документальної позапланової виїзної перевірки від 17.01.2013р. № 164/22-200/37585953; зобов'язано ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС вилучити з відповідних баз даних (зокрема, АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» тощо) інформацію про результати перевірки ТОВ «ИНФИНИТИ», викладену у акті перевірки від 17.01.2013р. №164/22-200/37585953, та відновити у відповідних базах даних суми, задекларовані ТОВ «ИНФИНИТИ» по операціях за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року, а саме: податкового зобов'язання - 205 994 225,00 грн., податкового кредиту - 200 842 988,00грн., валових витрат - 493 220 564,00 грн., та валових доходів - 507 376 712,00грн..

Постанова старшого слідчого ОВС ГСУ ДПС України майора податкової міліції Міщенко О.В. від 12.03.2013р., на яку посилається відповідач, свідчить лише про наявність в провадженні управління розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління ДПС України матеріалів досудового розслідування №32013110100000031 щодо службових осіб ДП ПАТ «Київхліб «Булочно-кондитерський комбінат» (код ЄДРПОУ 24374107), службових осіб ТОВ «Дніпроолія» (код ЄДРПО 36726560) за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України та щодо невстановлених осіб за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, та не може бути покладено в основу висновків щодо безтоварності або недійсності господарських операцій позивача, який не мав жодних стосунків з зазначеними підприємствами.

Отже, посилання ДПІ на порушення кримінальної справи за фактом незаконного створення фіктивного підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача на формування валових витрат та податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «САНОІЛ ТОРГ». Крім того, доказом вини особи у здійсненні господарських операцій, які мають ознаки кримінально-караних діянь, може бути лише рішення суду, постановлене у кримінальній справі. В даному випадку таке рішення суду (вирок та ін.) відсутнє.

Відповідно до ст. 134 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів. Об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів.

Тобто, визначаючи правомірність включення доходів від реалізації товарів в розрахунок об'єкту оподаткування, не можливо не визнавати витрати, що формують їх собівартість.

З урахуванням того, що доходи від реалізації товарів, які були придбані у ТОВ «Саноіл Торг» з метою подальшої реалізації на експорт по договору комісії, включені у розрахунок об'єкту оподаткування відповідного періоду і актом перевірки підтверджується правомірність їх віднесення до складу доходів, не визнання витрат, формуючих собівартість зазначених товарів, є порушенням податкового законодавства з боку контролюючого органу.

Крім того, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх виробничих потужностей та господарських можливостей. При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Посилання ДПІ на наявність взаємовідносин контрагентів позивача з підприємствами, які мають ознаки фіктивності, з яким позивач не мав жодних стосунків, не має правового значення, оскільки предметом дослідження при проведені перевірки були господарські операції між позивачем та ТОВ «Саноіл Торг». Позиціонування вказаної обставини як порушення податкового законодавства не ґрунтується на приписах чинного законодавства та є надуманим. Досліджені судом фактичні дані вказують на невмотивованість аргументів контролюючого органу.

За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за порушення ТОВ «ИНФИНИТИ», ТОВ «ФОРСАЖ 2011», ТОВ «КРИСТАЛ-СТАР», ТОВ «СТРОЙЛЮКС-Н», ТОВ «ГРІН-ЛЕНД», ТОВ «СПІКЕР.КОМ», ТОВ «ТРЕЙД.КОМ», ТОВ «МАСЛОГРАД» та інших перелічених у акті підприємств, оскільки ним не формувалися податкові показники по господарських операціях з цими підприємствами. Безпосередній контрагент позивача - ТОВ «Саноіл Торг» ознак фіктивності не має.

Судження відповідача про відсутність у контрагентів ТОВ «Саноіл Торг» достатніх трудових ресурсів, матеріальних ресурсів, умов для здійснення господарських операції, не підтверджено достатніми та допустимими доказами, як і не підтверджується неможливість залучення до виконання господарських зобов'язань третіх осіб за цивільно-правовими угодами. Крім того, відсутність трудових ресурсів, устаткування тощо не можуть бути доказом неспроможності контрагентів виконати операції із надання поставок, з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів.

Таким чином, оскільки відповідачем (суб'єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про безтоварність здійснених господарських операцій є бездоказовими, в висновок щодо заниження податку на додану вартість та заниження податку на прибуток є неправомірним.

Суд також вважає, що позбавлення платника податку права на формування витрат у зв'язку з невиконанням обов'язків контрагентами контрагентів позивача, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477 мають в Україні значення джерела права. Так, у п. 53 рішення в справі «Булвес» АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, указавши, що «власність» може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні «правомірні очікування» отримати ефективне здійснення свого майнового права. У рішенні в справі Щокін проти України (п.49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, п.71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податкових зобов'язань…. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності». Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п. 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про правомірність формування позивачем оспорюваних витрат при визначені податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті рішень, що були предметом судового дослідження, діяв не на підставі та не в спосіб, що передбачені законами України, без дотримання принципу рівності перед законом та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 17.05.2013 року №0000932202.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 17.05.2013 року №0000922202.

Стягнути судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївбудмеханізація" (код ЄДРПОУ 01273125).

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний