Ухвала

від 12.12.2013 по справі 814/3525/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 р.Справа № 814/3525/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Алєксєєва В.О.

суддів - Милосердного М.М.,

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Скалозуб Л.П.

з участю: представника товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївбудмеханізація" - Діордієвої Світлани Петрівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївбудмеханізація" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ТДВ "Миколаївбудмеханізація" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення:

- №0000932202 від 17 травня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 180 018 грн. за порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 ПК України;

- №0000922202 від 17 травня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 189 020 грн. за порушення п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки ґрунтуються на протиправних висновках про безтоварність господарських операцій з контрагентом ТОВ "Саноіл Торг".

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли своє відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року позов задоволений.

В апеляційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що в період з 10 квітня 2013 року по 16 квітня 2013 року податковою проведено позапланову виїзну перевірку ТДВ "Миколаївбудмеханізація" з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ "Саноіл Торг" за період з 01 січня 2010 року по 01 квітня 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки №948/22-200/01273125 від 24 квітня 2013 року.

Відповідно до акта перевірки суб'єкту господарювання інкримінується порушення п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого, на думку контролюючого органу, підприємством занижено податок на прибуток за ІV квартал 2012 року у сумі 126 013 грн. та занижено податок на додану вартість за жовтень 2012 року на 120 012 грн. На обґрунтування вказаного висновку контролюючим органом зазначено, що правочини, здійснені ТДВ "Миколаївбудмеханізація" з ТОВ "Саноіл Торг" з поставки олії соняшникової та шроту соняшника за договором №23-01-12 від 23 січня 2012 року (специфікації №3,4) є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а взаємовідносини ТДВ "Миколаївбудмеханізація" з вищезазначеним підприємством не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Документування поставок товару та включення відповідних сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування від ТОВ "Саноіл Торг" до покупця ТДВ "Миколаївбудмеханізація" відбувалось на підставі документів, що мають ознаки недійсних. При цьому, на думку контролюючого органу, господарські операції по специфікаціям №1 (придбання меляси буряка) від 30 березня 2012 року, №2 (придбання висівок пшеничних), №5 (придбання шроту соняшникового) від 31 жовтня 2012 року, №6 (поставка люпину) від 31 грудня 2012 року, №7 (придбання люпину) від 31 січня 2013 року мають реальний характер, а господарські операції по специфікаціям №3 (придбання олії соняшникової) та №4 (придбання олії соняшникової) є безтоварними (не мають реального характеру).

Доказами порушення позивачем норм податкового законодавства, на думку контролюючого органу, є інформація, викладена у акті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС №788/22-20/37269136 від 22 березня 2013 року "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Саноіл торг" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Инфинити" за період з 21 березня 2011 року по 30 вересня 2012 року", акті ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 17 січня 2013 року №164/22-200/37585953 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Инфинити" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21 березня 2011 року по 30 вересня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 21 березня 2011 року по 30 вересня 2012 року", листах ВПМ ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС щодо фактичного здійснення діяльності ТОВ "Форсаж 2011", ТОВ "Кристал-Стар", ТОВ "Стройлюкс-Н", ТОВ "Грін-ленд", ТОВ "Пріоритет-МК", ТОВ "Прайм Браво", ТОВ "Ком Віто", ТОВ "Стк-Груп", ТОВ "Спікер.Ком", ТОВ "Трейд.Ком", ТОВ "Маслоград".

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи податкової про безтоварність здійснених господарських операцій є бездоказовими, а отже висновки щодо заниження податку на додану вартість та податку на прибуток є неправомірними, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку(п.139.1 ст. 139).

Статтею 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198)

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що якщо навіть безпосередній контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту і, тому, суперечні цьому висновку доводи апелянта є необґрунтованими.

Основною господарською діяльністю підприємства, зокрема, є оптова торгівля.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Саноіл Торг" було укладено договір купівлі-продажу №23-01-12 від 23 січня 2012 року, відповідно до специфікацій якого ТДВ "Миколаївбудмеханізація" була передана меляса бурякова, висівки пшеничні, олія соняшникова, шрот соняшниковий та люпін.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору та правомірності формування ним податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємства за спірними правовідносинами за перевіряємий період позивачем суду надано, зокрема специфікації до договору, акти приймання-передачі товару, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення (1 том а.с.121-166).

Разом з тим, факт придбання рослинної продукції у контрагентів підтверджено тим, що ТДВ "Миколаївбудмеханізація" в подальшому був укладений договір комісії №2301К від 23 січня 2012 року з ТОВ "Югекотоп", а саме щодо пошуку покупців та продажу їм товару, що підтверджується актами прийому товару, митними деклараціями, звітами комісіонера, актами надання послуг, рахунками-фактурами, контрактами щодо придбання товарів, сертифікатами відповідності та експертизами (1 том а.с. 167-250).

Колегія суддів вважає, що за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання робіт та послуг, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище вимог Законів при формуванні податкового кредиту та валових витрат, останній не може бути позбавлений такого права.

Платник податків, який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару та його контрагентами вимог законодавства щодо створення підприємств, здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за порушення такими контрагентами правил ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни. У разі, коли вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними постачальником порушеннями вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження податкової щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, оскільки висновки про нікчемність правочинів відносяться до компетенції судів, а не податкових органів.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: