Постанова

від 03.09.2013 по справі 815/5677/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5677/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Галушко Б.С.

сторін:

позивач: Клочкова І.С. - представник за довіреністю

відповідач: Сокол Д.В. представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132500 від 17.07.2013р.,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, в якому позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000132500 від 17.07.2013р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки №121/25-0/01125666/6 від 26.06.2013р. стосовно порушення позивачем п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 579, 16 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Сокартрейд», на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0000132500 від 17.07.2013р.є протиправними, оскільки ґрунтуються на висновках акту перевірки ДПІ у Приморському районі міста Одеси №2250/22-5/37281073 від 19.04.2013р. щодо визнання правочинів між ТОВ «Сокартрейд» та КМ ПП «Фірма САТО» такими, що є нікчемними, в зв'язку з чим зроблено висновок про нікчемність правочинів між ТОВ «Сокартрейд» та позивачем. Позивач вважає, що намагання СДПІ не визнати податковий кредит позивача у розмірі 579, 16 грн., сформований за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Сокартрейд» та відображений в Деклараціях з ПДВ за відповідні податкові періоди є протиправними, оскільки діюче законодавство не передбачає додаткових вимог щодо формування податкового кредиту, а позивачем надано належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи за фактично отримані послуги від ТОВ «Сокартрейд». Окрім того, позивач зазначив, що відсутнє рішення суду про визнання правочину недійним, в зв'язку з чим не має жодних підстав для невизнання податкового кредиту порту в розмірі 579,16 грн.

У судовому засіданні представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що проведеною перевіркою встановлено порушення вимог п.198.3, п. 198.6 п. 201.6 ст. 201 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит по ПДВ у січні 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Сокартрейд» на суму 579, 16 грн., в зв'язку чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на законних підставах та відповідає чинному законодавству, а тому у задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

На підставі наказу №213 від 19.06.2013р. згідно п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України посадовою особою СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ДП «Одеський морський торговельний порт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо правомірності формування податкового кредиту за січень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Сокартрейд».

За результатами перевірки складено акт № 121/25-0/01125666/6 від 26.06.2013р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо правомірності формування податкового кредиту за січень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Сокартрейд», відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу, ДП «Одеський морський торговельний порт» занижено ПДВ за січень 2012 року - 579,16 грн. (а.с.7-12).

10.07.2013 року позивачем подано заперечення на акт перевірки № 121/25-0/01125666/6 від 26.06.2013р., на які отримано відповідь №11941/10/25-041/8 від 16.07. 2013р., відповідно до якої висновки акту перевірки залишені без змін (а.с.13-17).

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132500 від 17.07.2013р, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 868, 74 грн. (а.с.19).

Позивач, не погоджуючись з зазначеним рішенням податкового органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати його протиправним та скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Відповідно п. 78.4 -78.5 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Судом встановлено, що повідомлення та копію наказу про проведення перевірки направлено поштою 19.06.2013р.

Як вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, підставою для його прийняття є виявлені під час проведення перевірки порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням

послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п 14.1.36. п. 14. 1 ст. 14 ПКУ).

Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198. 6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

В акті перевірки зазначено, що ДП «ОМТП» до податкової декларації з ПДВ за січень 2012 року включено суму ПДВ у розмірі 826,67 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Сокартрейд» та віднесено до складу податкового кредиту в січні 2012 року ПДВ по взаємовідновинм з зазначеним контрагентом у розмірі 579, 16 грн.

Перевіряючи законність віднесення ПДВ за податковою накладною, отриманою від зазначеного контрагента до складу податкового кредиту за перевіряємий період, суд виходить з наступного.

Пунктами 200.1-200.4,200.7 ст.200 ПК України передбачається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1).

Пунктами 201.1 та 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції (п.201.10).

Щодо господарських операцій ДП «ОМТП» з ТОВ «СОКАРТРЕЙД» , судом встановлено, що письмова угода між зазначеними підприємствами укладена не була. Як зазначив представник позивача, сторони узгодили умови договору поставки без укладення його в письмовому вигляді, про що свідчить оферта №УД-8810 від 16.01.2012р. на виконані роботи/послуги (а.с.20).

На виконання зазначеної домовленості позивачем отримано податкову накладну №6 від 31.01.2012р. та видаткову накладну № РН-0000007 від 31.01.2012р. (а.с.23-24).

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Суд не погоджується з твердженнями представника відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно ст. 205-206 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно ст. 206 ЦК Украни усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Як вбачається з матеріалів справи, укладення договору з ТОВ «СОКАРТРЕЙД» підтверджується офертою №УД-8810 від 16.01.2012р.

Судом не приймаються до уваги твердження представника відповідача стосовно того, що позивачем не надано документи, що підтверджують транспортування товару та відомості щодо реєстрації у журналі пропускі та пропуску транспортних засобів перевізників на територію порту, з огляду на наступне.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що транспортування відбулося силами ТОВ «СОКАРТРЕЙД» на автобазу ДП «ОМТП», де подальшому на автомобілі, що належить ДП «ОМТП», ТОЙОТА були виконані роботи з ремонту тормозів та встановлено диск тормозний, задній та передній; колодки тормозні задні та передні. Зазначене підтверджується актом встановлення запасних чатин, матеріалів на рухомий склад в березні 2012 року, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу TOYOTA AVENSIS .

Таким чином, позивачем надано документи, які підтверджують подальше використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

В акті перевірки зазначено, що в рахунок оплати за отримані товари ДП «ОМТП» по поставленим товарам сплатило ТОВ «СОКАРТРЕЙД» згідно платіжного доручення №31 від 31.01.2012р. Заборгованість по розрахункам з ДП «ОМТП» по поставленим товарам скаладає 0,00 грн.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частинами 1,2 статті 9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено доказами, по взаємовідносинах позивача з постачальником здійснення господарських операцій достовірно підтверджені наданими податковими, видатковими накладними, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленом чинним законодавством вимогам, у зв'язку з придбанням товарів з метою подальшого використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини, суд приходить до висновку, що позивачем виконано всі зобов'язання за договором, укладеним з ТОВ «СОКАРТРЕЙД» , а саме: прийнято товар та сплачено грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

За встановлених обставин у судовому засіданні не знайшли підтвердження висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п.198.1 ст. 198 ПК України, суд дійшов висновку, що податок на додану вартість за вищевказаною податковою накладною в сумі 579,16 грн. правомірно віднесений до складу податкового кредиту за серпень 2012 року.

Стосовно відсутності фактичного виконання робіт за договором, укладеним з ТОВ «СОКАРТРЕЙД» , судом встановлено, що відповідач посилався на акти ДПІ у Приморському районі міста Одеси № 2250/22-5/37281073 від 19.04.2013 року «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СОКАРТРЕЙД» код ЄДРПОУ 37281073 з питання підтвердження взаємовідносин з ВКМ ПП «Фірма Сато» код ЄДРПОУ 21584956 за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року». Згідно висновку зазначеного акту встановлено, що ТОВ «СОКАРТРЕЙД» за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року не підтверджено суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ВКМ ПП «Фірма САТО» в розмірі 16100,00 грн. та суми податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ДП «ОМТП» в розмірі 826,67 грн. та ВАТ «ФСК «МОРЕ» у розмірі 17 233, 33 грн.

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або висновки про відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, так як ані акт податкової перевірки, ані довідка зустрічної звірки не мають преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно засвідчують обставини фактичної дійсності.

Суд звертає увагу, що жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання за договором між Позивачем та ТОВ «СОКАРТРЕЙД» виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких приєднано до матеріалів справи.

Окрім того, суд звертає увагу, що позивач та його контрагент на час виникення договірних відносин були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на зазначене суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі № 0000132500 від 17.07.2013р. є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Частиною другою ст.71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов всинвоку, що позовні вимоги державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132500 від 17.07.2013р., - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з ВПП у м. Одесі Державної податкової служби № 0000132500 від 17.07.2013р.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03 вересня 2013 року.

Cуддя: Г.П.Самойлюк

.