Ухвала

від 27.08.2013 по справі 2а/2470/3135/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/3135/12

Головуючий у 1-й інстанції: Григораш В.О.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Буковина" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Буковина" до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Велес Буковина" (далі - ТОВ "Велес Буковина", позивач) звернулось Чернівецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях (далі - ДПІ у м. Чернівцях, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Велес-Буковини" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банках у сумі 767739,00 грн. відображених у уточнюючих розрахунках за період з січня по серпень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №1309/15-4/37273350 від 09.11.2012 року.

В ході перевірки встановлені та зафіксовані в акті порушення ТОВ "Велес-Буковини" вимог:

- п.п.195.1.3 а) п. 195.1 ст.195, п.197.7 ст.197, п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 та п.201.8 ст.201, п.199.1, п.199.2, п. 199.3, п. 199.4, п.199.5 ст.199, п.200.4 а) ст.200 Податкового кодексу України завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 44538 грн., відображену в поданих до ДПІ у м. Чернівцях уточнюючих розрахунках за період з січня 2012 року по серпень 2012 року

- п.п.195.1.3 а) п. 195.1 ст.195, п.197.7 ст.197, п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 та п.201.8 ст.201, п.199.1, п.199.2, п. 199.3, п. 199.4, п.199.5 ст.199, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) декларації за серпень 2012 року на 24661 грн.

- п.п.195.1.3 а) п. 195.1 ст.195, п.197.7 ст.197, п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 та п.201.8 ст.201, п.199.1, п.199.2, п. 199.3, п. 199.4, п.199.5 ст. 199 Податкового кодексу України завищено залишок від'ємного значення (рядок 19) по уточнюючому розрахунку за серпень 2012 року в сумі 2706 грн.

- п.п.195.1.3 а) п. 195.1 ст.195, п.197.7 ст.197 Податкового кодексу України п.п.3.1, пп. 3.3, пп. 3.6 п.3 Розділу І частини V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 р. за №197/18935, пп.3.1, пп. 3.3, пп. 3.6 п.3 Розділу 1 частини V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за № 1490/20228 завищено рядок 2.1 Декларації "Експортні операції" 147729 грн., сума ПДВ 0 грн., завищено р.2.2 Декларації "Інші операції, що оподатковуються за нульовою ставкою" 1677310 грн., сума ПДВ 0 грн. та занижено рядок 5 Декларацій "Операції, які звільнені від оподаткування (стаття 197 розділу V Кодексу, підрозділ 2 розділу XX Кодексу, міжнародні договори (угоди))" на суму 1856572 грн., в тому числі за лютий-грудень 2011 року на суму 997797 грн., за січень-липень 2012 року на суму 858775 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 23.11.2012 року форми "В1" від №0000690154, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 44538,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 11134,50 грн. та податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0000700154, яким зменшено від'ємне значення по податку на додану вартість у розмірі 24661,00 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ "Велес-Буковини", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є обґрунтованими, а тому прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення правомірні та не підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу щодо порушення позивачем встановленого законом порядку формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що полягає в порушенні порядку відображення операцій з постачання послуг транзитного перевезення автомобільним транспортом та неправомірному формуванні податкового кредиту за результатами господарських взаємовідносин із контрагентами, діяльність яких має сумнівний характер.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ "Велес-Буковини" в період з січня по серпень 2012 року надавало транспортні послуги при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні наступним контрагентам: румунська фірма "ROPCEAN S.R.L.", ФОП ОСОБА_2, угорська фірма "Euro-Long Logisztikai Szolgaltalo Kft", ФОП ОСОБА_3, румунська фірма "S.C. EGGER ROMANIA SRL Radauti", фірма "METFORD ENETRPRISES LLP", ТОВ "Траско", ТОВ "Юг-Биосфера", фірма "KAN WAY ENETRPRISES LLP", ТОВ "Хольцгрупп", ПТЕУП "ІнтЛогіс", фірма "SC EUROPAEXPEDITIE SRL", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "ЛЄСТА ПЛЮС", фірма "GOPET TRANS EOOD", фірма "SC LINCOR TRANS SRL", фірма "Kan Way LLP", угорська фірма "Euro-Log Logisztikai Szolgaltalo Kft", румунська фірма "S.C. EGGER ROMANIA SRL Radauti".

Факт надання послуг перевезенні вантажів автомобільним транспортом, в кожному окремому випадку, підтверджується наявними в матеріалах справи договорами про надання транспортних послуг, актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними встановленого зразку (СМR) з відмітками митних органів України щодо транзитного переміщення транспортних засобів через митну територію України.

Відповідно до підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України операції з постачання послуг з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою. При цьому перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Згідно із п.197.8 ст.197 Податкового кодексу звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням).

Транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ст. 90 глави 17 Розділу V Митного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про транзит вантажів" транзит вантажів - це перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України.

Виходячи з наведеного, транзитним перевезенням є перевезення вантажів по всьому маршруту в межах договорів транзитного перевезення, а не лише частина маршруту між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України.

Статтею 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.56 р. (дата приєднання України 01.08.2006 р.) (далі - Конвенція) визначено, що ця Конвенція "застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін". Тобто Конвенція вказує на початок перевезення - місце прийняття вантажу для перевезення та його завершення - місце, передбачене для доставки.

Згідно зі статтею 4 Конвенції "договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної", яка і є міжнародним перевізним документом, що відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Міністерством інфраструктури України листом від 19.09.2011 р. № 7885/11/10-11 надано роз'яснення щодо єдиного міжнародного перевізного документа для кожного виду перевезень (пасажирське, вантажне) та для кожного виду транспорту (залізничний, автомобільний, морський, річковий, авіаційний), а також про нормативно-правові акти, якими врегульовано порядок видачі та оформлення цих документів. У даному листі Міністерством зазначено, що відповідно до статті 1 Закону України від 05.04.2001 р. № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон України №2344-III) міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Законом України №2344-III, ні іншими нормативно-правовими актами не передбачено оформлення міжнародного перевезення різними документами залежно від відрізка маршруту.

Відповідно до пп. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються деякі операції з постачання послуг, зокрема, міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Разом з цим, аналізуючи наведені норми в сукупності видно, що нульова ставка до відрізків транзитного маршруту, які припадають на територію поза межами митної території України, застосовуватися не може, оскільки такі відрізки не є самостійними маршрутами, а являють собою частини повного маршруту транзитного перевезення. Нульова ставка ПДВ застосовується до операцій з постачання послуг з міжнародного перевезення вантажів по всьому маршруту перевезення вантажів в цілому, без поділу його на відрізки, поза межами митної території України, за умови, що таке перевезення здійснюється в межах одного договору.

Відповідно до ст. 2 Угоди про принципи справляння непрямих податків під час експорту та імпорту товарів (робіт, послуг) між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав (Угода), Держави - учасниці цієї Угоди в особі урядів, що далі іменуються Сторони, погодилися, що жодна із Сторін не оподатковує непрямими податками товари (роботи, послуги), які експортуються на територію іншої Сторони. Це правило означає оподаткування ПДВ за нульовою ставкою, а також звільнення від акцизів товарів, що експортуються. Кожна Сторона має право регулювати порядок відшкодування сум податку на додану вартість під час експорту відповідно до свого законодавства.

При цьому, Законом України №1690-ІП від 20.04.2000 року ратифіковано Угоду із застереженнями, зокрема, стаття 2 Угоди застосовується з урахуванням норм національного законодавства.

Відповідно до п.197.8 ст.197 ПК України операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням) звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, пільга, визначена пунктом 197.8 статті 197 ПК України, застосовується до операцій з постачання послуг з транзитного перевезення по всьому маршруту перевезення вантажів в цілому, без поділу його на відрізки в межах митної території України та поза межами митної території України.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що операції по постачанню послуг з перевезення вантажів у міжнародному сполученні автомобільним транспортом, транзитом через митну територію України, звільняються від оподаткування податком на додану вартість по всьому маршруту, без поділу його на відрізки в межах митної території України та поза межами митної території України.

Пунктом 199.1. статті 199 Податкового кодексу України передбачено: у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Згідно п. 199.2. ст.199 Податкового кодексу України частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Відповідно п. 199.3. ст.199 Податкового кодексу України платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання придбаних товарів/послуг між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції.

Розрахунок частки використання сплаченого податку за придбаними (ввезеними) товарами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями подається до органу державної податкової служби одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції.

Згідно пп. 4.4 п.4 Розділу І частини V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41, пп. 4.4 п.4 Розділу І частини V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492, розподіл суми податку на додану вартість для визначення частини податкового кредиту здійснюється відповідно до частки використання товарів/послуг та/або необоротних активів в оподатковуваних операціях (додаток 7 до Декларації). Визначена частка використання товарів/послуг та/або необоротних активів в оподатковуваних операціях застосовується протягом поточного календарного року при визначенні податкового кредиту і заповненні рядка 15.1 (колонка Б) Декларації. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року для визначення податкового кредиту при заповненні рядка 15.1 Декларації з ПДВ.

Платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, (п. 199.4 ст.199 Податкового Кодексу України).

Частка використання застосовується для проведення коригування сум податку, які віднесено до податкового кредиту. Результати перерахунку сум податкового кредиту відображаються у податковій декларації за останній податковий період року (п. 199.5 ст.199 Податкового Кодексу України.

Отже, не належать до податкового кредиту платника суми податку, сплачені (нараховані) платником у зв'язку з придбанням (виготовленням) товарів/ послуг і необоротних активів, які призначаються для використання в операціях, звільнених від оподаткування.

Незважаючи на вказані положення, ТОВ "Велес Буковина" при заповненні рядка 15.1 Декларації з ПДВ не визначило частку використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, що застосовується протягом першого звітного (податкового) періоду для визначення податкового кредиту та не подало до податкового органу розрахунок частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами та/або необоротними активами між оподатковуваними та неоподатковуваними, операціями, який здійснюється за перший звітний податковий період, у якому задекларовані такі операції згідно п. 199.3. ст.199 Податкового кодексу України.

Стосовно доводів відповідача щодо неможливості включення сум ПДВ, сплачених у вартості товарів, отриманих від ТОВ "Європа плюс", ТОВ "Танімед-М" та ТОВ "Блеск-ОТ", колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. А згідно п.201.4 цієї статті податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця, один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 85.2 ст.85 ПК України встановлено обов'язок платників податку надавати посадовим особам документи, які стосуються предмета перевірки.

Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Судом встановлено, що позивач не подав на підтвердження господарських операцій з ТОВ "Блеск-ОТ" податкову накладну №4 від 15.03.2012 року та не надав пояснень з приводу неможливості її надання, що свідчить про неправомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі даної накладної.

Згідно із п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до матеріалів справи, контрагенти позивача ТОВ "Європа плюс" та ТОВ "Танімед-М" на час здійснення господарських операцій не були зареєстровані платниками ПДВ, а тому оформлені ними податкові накладні не можуть слугувати підставою для формування податкової звітності позивача.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки податкового органу щодо порушення позивачем вказаних вимог податкового законодавства, а тому прийняті на їх підставі рішення є правомірними.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Буковина", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.