Постанова

від 29.08.2013 по справі 826/10723/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

29 серпня 2013 року 15:10 справа №826/10723/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., , за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача : Крилова А.В.;

відповідача: Мильнікової М.М.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІЗО-ЛІТ" доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09 липня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "ІЗО-ЛІТ" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ІЗО-ЛІТ") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 червня 2013 року №0001302210 та №0001292210.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/10723/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19 серпня 2013 року.

В судовому засіданні 29 серпня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 18 червня 2013 року №0001292210 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "ІЗО-ЛІТ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 27 066,00 грн., у тому числі за основним платежем - 21 653,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 413,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 18 червня 2013 року №0001302210 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.6 статті 198, пункту 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "ІЗО-ЛІТ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 25 777,50 грн., в тому числі за основним платежем - 20 622,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 155,50 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 31 травня 2013 року №1844/22-119/35083934 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ІЗО-ЛІТ" (код за ЄДРПОУ 35083934), з питань правильності нарахування повноти і своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість та прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" (код за ЄДРПОУ 37467796) за період з 01.02.2012 року по 31.03.2012 року" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновках Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2012 року на суму 21 653,00 грн.; пунктів 198.6 статті 198, пункту 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 20 622,00 грн., у тому числі за лютий 2012 року - 9 895,00 грн., березень 2012 року - 10 727,00 грн.

Висновки Акта перевірки мотивовані наступним: за даними акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Фаворит груп "Нові технології", складеного Бориспільською ДПІ ДПС, встановлено відсутність вказаного підприємства за місцем реєстрації; не має адміністративно-фінансових можливостей для здійснення господарської діяльності; відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької та економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; згідно пояснень, наданих особою, яка значиться засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" - Усатюком М.С., вказане підприємство зареєстроване за грошову винагороду,

Відповідач вважає, що наведені в Акті перевірки обставини позбавляють можливості позивача формувати витрати та податковий кредит з податку на додану вартість по операціям з ТОВ "Фаворит груп "Нові технології".

Позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, виходячи з того, що його контрагент на момент здійснення господарських операцій був юридичною особою та платником податку на додану вартість; податковий кредит та витрати підтверджені первинними документами та податковими накладними, оформленими відповідно до закону, а товар придбавався з метою використання у межах господарської діяльності.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову підтримав висновки Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовним вимогами ТОВ "ІЗО-ЛІТ", виходячи з наступних підстав.

Вищий адміністративний суд України в своєму листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначив, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "ІЗО-ЛІТ" та ТОВ "Фаворит груп "Нові технології", мету придбання товарів/послуг, обставини використання придбаного товару/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що 27 лютого 2012 року між ТОВ "ІЗО-ЛІТ" (покупець) та ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" (постачальник) укладено договір поставки №9, за умовами якого постачальник поставляє покупцю бітум згідно відповідних накладних, а покупець зобов'язаний приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах.

Згідно видаткових накладних та рахунків-фактур, що датовані лютим - березнем 2012 року, ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" поставило позивачу бітум дорожній БНД 60/90 з доставкою, на загальну суму 118 745,00 грн.

Виконання договору підтверджується також товарно-транспортними накладними, датованими лютим - березнем 2012 року, відповідно до яких ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" відвантажив ТОВ "ІЗО-ЛІТ" бітум дорожній БНД 60/90.

ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" виписало ТОВ "ІЗО-ЛІТ" податкові накладні, датовані лютим - березнем 2012 року, на загальну суму 118 745,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 19 790,84 грн.

16 березня 2012 року між ТОВ "ІЗО-ЛІТ" (покупець) та ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" (постачальник) укладено договір поставки №11, відповідно до якого постачальник поставляє покупцю газове обладнання згідно відповідних накладних, а покупець зобов'язаний приймати товар, оплачувати його на встановлених договором умовах.

Як свідчать видаткова накладна та рахунок-фактура, датовані 16 березня 2012 року, ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" поставило позивачу вентиль ВБ-2 на суму 4 985,60 грн.

ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" виписало ТОВ "ІЗО-ЛІТ" податкову накладну від 16 березня 2012 року на суму 4 985,60 грн., в тому числі податок на додану вартість - 830,93 грн.

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у повному обсязі шляхом перерахування на рахунок постачальника грошових коштів, що підтверджується відповідними виписками банку, які долучено до матеріалів справи.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Разом з тим, Акт перевірки не містить інформації про відсутність у ТОВ "ІЗО-ЛІТ" на момент його перевірки відповідних розрахункових, платіжних та первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ "Фаворит груп "Нові технології". При цьому суд зауважує, що під час перевірки відповідачем досліджено всі первинні, податкові та звітні документи по взаємовідносинам ТОВ "ІЗО-ЛІТ" з ТОВ "Фаворит груп "Нові технології", а копії таких документів долучено до матеріалів справи.

У свою чергу судом не встановлено, а відповідачем не наведено, що первинні документи щодо спірних правовідносин складено з порушенням вимог законодавства, у тому числі Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На переконання суду, ймовірні порушення податкового законодавства підприємством-постачальником та відсутність його за місцезнаходженням не позбавляють правового значення відповідних первинних та податкових документів, виданих цим підприємством.

Вирішуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ "ІЗО-ЛІТ" здійснює діяльність у сфері виробництва неметалевих мінеральних виробів, покрівельних робіт, неспеціалізованої оптової торгівлі, виробництва інших виробів з деревини.

Матеріали справи підтверджують, що придбаний у ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" бітум дорожній був переданий на переробку давальницької сировини ТОВ "ЦРМ" згідно договору від 04 травня 2011 року №06/05-УД, після чого з нього було виготовлено рубероїд та мастику, що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що руберойд, мастику та газове обладнання в подальшому реалізовано третім особам, таким як ТОВ "ДОН ВТОР МЕТ", Чернівецькій філії товариства з обмеженою відповідальністю "Будмакс", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та іншим.

На підтвердження реальності господарських операцій, мети придбання товарів та використання у господарській діяльності позивач надав суду наступні докази: копії господарських договорів, копії податкових накладних, видаткових накладних, виписок банку по взаємовідносинам з контрагентами, довіреностей на отримання цінностей згідно рахунків-фактур від ТОВ "ІЗО-ЛІТ".

Враховуючи викладене, на думку суду, господарські операції ТОВ "ІЗО-ЛІТ" з ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" у зв'язку з придбанням товарів.

При вирішенні даного спору суд також враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на час здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих первинних, розрахункових та інших документів, а також придбання товару з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України є помилковими, а збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за даним епізодом порушення - протиправним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідний період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Фаворит груп "Нові технології", у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Фаворит груп "Нові технології", було зареєстроване як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Оскільки вище встановлено, що придбання позивачем товарів у ТОВ "Фаворит груп "Нові технології" безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, суд вважає, що позивач правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Фаворит груп "Нові технології", а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість є помилковими.

За таких підстав суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 18 червня 2013 року №0001302210 та №0001292210 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "ІЗО-ЛІТ" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗО-ЛІТ" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 18 червня 2013 року №0001292210 та №0001302210.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗО-ЛІТ" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 528,43 грн. (п'ятсот двадцять вісім гривень сорок три копійки).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко