Рішення

від 08.12.2006 по справі 15/42пд(14/342пд)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/42пд(14/342пд)

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.06                                                                                 Справа № 15/42пд(14/342пд).

Суддя Пономаренко Є.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом

Закритого акціонерного товариства «Луганський завод колінчастих валів», м. Луганськ

до  Приватної загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів «Альтаїр», м. Луганськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –фізична особа Тимощенко Олена Євгенівна, м. Луганськ

про визнання угоди недійсною

За участю представників:

від позивача - Єрмоленко Є.В., представник по довіреності № б/н від 26.07.06.;

від відповідача - Зарубіна А.О. –керівник, Жуков П.М. представник по довіреності від 10.08.2006р. №3;

від третьої особи - Єрмоленко Є.В., представник по довіреності від 29.11.2006р. №12426.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним договору оренди № 298 від 05.07.1999р. з додатковими угодами, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Луганський завод колінчатих валів»та Приватною загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів «Альтаїр»від дати укладення.

Представник позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача на позов заперечує з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву від 21.11.06. №19.

Представник третьої особи підтримав вимоги заявлені позивачем.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Між закритим акціонерним товариством «Луганський завод колінчастих валів», як орендодавцем та Приватною загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів «Альтаїр», як орендарем 05.07.1999р. укладено договір оренди №298. Об'єкт оренди за вказаним договором –будівля дитячого садку №41 передано орендодавцем орендареві за актом приймання-передачі.

Додатковою угодою від 18.04.2003р. до вказаного договору внесено зміни. При цьому, зокрема уточнено розмір орендованої площі будівлі та визначено, що вона складає 2 643,2 кв.м.

За актом приймання-передачі нежилих приміщень від 18.04.2006р., який є невід'ємною частиною договору визначено найменування приміщень, які передано в оренду, їх номери, розміри та стан.

Факт укладення договору встановлено Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 24.10.2006р. у даній справі, яка є чинною на даний час (т. 2, а.с. 15).

Відповідач сплачував обумовлену договором орендну плату, доказів порушення умов договору з боку відповідача суду не надано. Даний факт також встановлено при первісному розгляді справи та підтверджено судом апеляційної інстанції (т. 2, а.с. 15). За новим розглядом таких доказів теж не надано.

Договір оренди виконувався сторонами. Представники сторін не повідомили про наявність будь-яких обставин, що свідчили б про неврегульованість договором істотних умов.

За договором купівлі-продажу від 12.07.2006р. позивач продав дитячий садок, розташований за адресою: м. Луганськ, кв. Заречний, б. 17а з належними до нього наземними та підземними комунікаціями (в т.ч. майно, що є об'єктом оренди за оскаржуваним договором) на користь Тимошенко О.Є. Того ж дня вказаний договір було засвідчено нотаріально та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу,  житлового будинку (квартири)  або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Згідно ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Таким чином, право власності на дитячий садок, розташований за адресою: м. Луганськ, кв. Заречний, б. 17а з належними до нього наземними та підземними комунікаціями (в т.ч. майно, що є об'єктом оренди за оскаржуваним договором) припинилося у закритого акціонерного товариств «Луганський завод колінчастих валів»12.07.2006р. та того ж дня виникло у Тимошенко О.Є.

З позовною заявою про визнання недійсними договору оренди та додаткових угод до нього позивач звернувся до суду наступного дня після продажу будівлі.

Відповідно до ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм (оренду), до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Так, на день звернення до суду з позовною заявою, що розглядається у даній справі позивач вже не був власником та відповідно орендодавцем майна за оскаржуваним договором оренди та відповідно правомочності власника та орендодавця набула Тимошенко О.Є. – третя особа у справі.

Положеннями ст. 1 Господарського процесуального кодексу України  передбачено право підприємств та організацій на звернення до господарського суду з позовами згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ у разі необхідності з захисту своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

При цьому, також, слід зазначити, що навіть визнання договору оренди недійсним не буде мати наслідком повернення майна позивачу, оскільки він вже не є його власником.

Тому, при зверненні позивача до суду з позовом та вирішенні даного спору оскаржуваним договором з додатковими угодами права та охоронювані законом інтереси позивача у справі не порушені. У зв'язку з наведеним, ЗАТ «Луганський завод колінчастих валів»не є «належним позивачем» у даному спорі.

За наведених підстав закритому акціонерному товариству «Луганський завод колінчастих валів»слід відмовити у задоволенні позову.

Крім того, слід зазначити наступне.

Підставами визнання недійсним договору оренди від 05.07.99 № 298 позивач у позовній заяві вказує таке.

Закрите акціонерне товариство „Луганський завод колінчастих валів" знаходиться на стадії банкрутства (справа про банкрутство позивача порушена 07 травня 2003 року ухвалою господарського суду Луганської області). На даний час підприємство знаходиться на стадії санації, договір оренди, який завдає збитки ЗАТ «Луганський завод колінчастих валів», не направлений на відновлення платоспроможності. Крім  того, позивач послався на п. 11 ст. 17 Закону України «Про відновлення  платоспроможності боржника або  визнання  його  банкрутом»який передбачає, що угода боржника, у тому числі та, що  укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може  бути  визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо угода укладена боржником із заінтересованими  особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки. 30.08.06 позивач подав доповнення підстав до позовної заяви, у яких зазначив, що спірний договір оренди суперечить ст. 1 Закону України «Про підприємства в Україні», який діяв на час укладення спірного договору, яка передбачає, що підприємницька діяльність здійснюється з метою одержання прибутку та що охоронюваний законом інтерес позивача є в тому, що визнання недійсним договору оренди дасть можливість позивачу стягнути з відповідача реальну ринкову вартість за користування об'єктом оренди.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог не можуть бути підставами визнання недійсним договору оренди.

Так, розмір орендної плати –одна з істотних умов за якою сторони мають досягнути згоди при укладенні договору.

Чинне законодавство не передбачає вимог щодо визначення розміру орендної плати на дане майно, яке не є державною або комунальною власністю.

Розмір орендної плати визначено в підписаному сторонами договорі, що свідчить про досягнення контрагентами згоди при укладенні договору.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 11 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство.

Проте, позивач звернувся з даним позовом не в процедурі провадження у справі про банкрутство, а в окремому позовному провадженні.

Одним із встановлених законодавством способів захисту порушеного права є звернення до суду з вимогою про визнання угоди недійсною. За заявлених у позові підстав відповідно до ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»керуючий санацією має подавати заяви про визнання угод недійсними у процедурі провадження у справі про банкрутство.

Звернувшись з позовною заявою в загальному порядку (не в провадженні у справі про банкрутство) позивачем не вірно обрано спосіб захисту порушеного права. Невірне обрання позивачем способу захисту порушеного права є підставою відмови у задоволенні позову.

На підставі вищенаведеного у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у складі: державного мита у сумі 85 грн., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. покладаються на позивача.

Згідно ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85  Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.          У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати у складі: державного мита у сумі 85 грн., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 11.12.2006р.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко