Постанова

від 30.01.2007 по справі 15/42пд(14/342пд)

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

м. Луганськ,

вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем

України

30.01.2007  року                                                           

Справа № 15/42пд(14/342пд)

Луганський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                        Семендяєвої

І.В.

суддів                                                            Єжової

С.С.

Парамонової Т.Ф. 

за участю секретаря

судового засідання:                              Антонової І.В.

та представників сторін:

від 

позивача:                                       

повноважний представник не прибув;                                               

від відповідача:                                             -

Зарубіна А.О., директор,

                                                            паспорт

НОМЕР_3, виданий

Артемівським РВ УМВС України

в Луганській області 29.03.01;

- Жуков П.М., представник за

довіреністю,  

довіреність від 20.01.07 б/н;

від 3 особи:                                                 

повноважний представник не прибув;

розглянув у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                           Закритого

акціонерного товариства

                                                            „Луганський

завод колінчатих валів”,

м. Луганськ 

на рішення                                      

господарського суду                              Луганської

області

від                                                            

08.12.06 (підписано 11.12.06)

у справі                                                 

№ 15/42пд (14/342пд) (суддя Пономаренко Є.Ю.)

за позовом                                                   Закритого акціонерного

товариства

„Луганський завод колінчатих валів”,

м. Луганськ 

до відповідача                                              

Приватної загальноосвітньої школи

І - ІІІ ступенів „Альтаїр”, м. Луганськ  

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору, на стороні позивача                    Фізична особа ОСОБА_1, м.

Луганськ  

про                                                                   

визнання угоди недійсною

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство

„Луганський завод колінчатих валів”,                                           м.

Луганськ (далі за текстом -ЗАТ „Луганський завод колінчатих валів”, позивач по

справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до

Приватної загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів „Альтаїр”, м. Луганськ (далі

за текстом -ПЗШ І-ІІІ ступенів „Альтаїр”, відповідач по справі) про визнання

недійсним договору оренди НОМЕР_1з додатковими угодами, укладеними між сторонами

по справі від дати укладання.

        Ухвалою господарського суду Луганської

області від 24.11.06 по справі                                             №

15/42пд (14/342пд) залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору, на стороні позивача, фізичну особу ОСОБА_1(з

урахуванням ухвали суду від 08.12.06 про виправлення описки).

        Рішенням господарського суду Луганської

області від 08.12.06 по справі                                   № 15/42пд

(14/342пд) у задоволені позову відмовлено. Дане рішення мотивоване тим, що між

сторонами по справі 05.07.99 був укладений договір оренди НОМЕР_1будівлі

дитячого садку                НОМЕР_2; що

за договором купівлі -продажу від 12.07.06, який в той же день був засвідчений

та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, позивач по справі продав

вказаний дитячий садок на користь третьої особи по справі - ОСОБА_1; що на день

звернення позивача до суду з вказаною вище позовною заявою позивач вже не був

власником та відповідно орендодавцем майна за договором, що оскаржується, отже,

ЗАТ „Луганський завод колінчатих валів” не є належним позивачем по даній

справі; що обставини, на які посилався позивач в обґрунтування заявлених вимог,

не можуть бути підставами визнання недійсним договору оренди; що позивач

звернувся до суду з позовом не в процедурі провадження у справі про

банкрутство, а в окремому позовному проваджені; що визнання договору недійсним

не може мати наслідки повернення майна позивачу, оскільки від не є його

власником; що обрання невірного способу порушеного права є підставою для

відмови в задоволенні позову.      

          Не погоджуючись з рішенням суду,

позивач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною

скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Луганської області

та прийняти нове про задоволення позову.

          В обґрунтування своїх апеляційних

вимог заявник посилається на те, що визнання недійсним договору оренди дає

можливість позивачу стягнути з відповідача реальну ринкову вартість за фактичне

користування об'єктом оренди, та саме в цьому є охоронюваний законом інтерес

позивача та прагнення до користування матеріальним благом та відновлення

становища, яке існувало до порушення; що сам факт продажу майна, переданого в

оренду, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову та при такому

продажу ніяким чином до нового власника не переходить право подання позову до

суду про визнання договору недійсним; що суд першої інстанції не дослідив у

повному обсязі докази у справі та не надав їм правової оцінки; укладення

договору оренди від 05 липня 1999 року суперечить ст. 1 Закону України „Про

підприємництво”, який діяв на дату укладання угоди; що укладення такої угоди не

направлено на одержання прибутку та така угода повинна бути визнана недійсною у

відповідності до ст. ст. 48, 50 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963

року.     

          Розпорядженням голови Луганського

апеляційного господарського суду по справі № 15/42пд (14/342пд) для розгляду

апеляційної скарги ЗАТ„Луганський завод колінчатих валів” на рішення

господарського суду Луганської області від 08.12.06 призначено судову колегію у

складі: головуючий суддя - Семендяєва І.В., суддя -Єжова С.С., суддя -

Парамонова Т.Ф.

          Відповідно до ст. 98 Господарського

процесуального кодексу України Луганський апеляційний господарський суд ухвалою

від 03.01.07 у цій справі прийняв апеляційну скаргу позивача до апеляційного

провадження.

          Позивач та третя особа не забезпечили

явку своїх повноважних представників у судове засідання суду апеляційної

інстанції, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені

належним чином, що підтверджується наявністю у матеріалах справи відповідних

поштових повідомлень.

          Відповідач відзивом вважає доводи

апеляційної скарги безпідставними, а рішення суду, що оскаржується,  - 

законним та обґрунтованим.  

Згідно зі ст. 99 Господарського

процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи

рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої

інстанції.

          Відповідно до ст. 101 Господарського

процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний

господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно

розглядає справу.

          Апеляційний господарський суд не

зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість

рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянув матеріали справи,

заслухавши пояснення відповідача, обговорив доводи апеляційної скарги,

перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив

правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та

процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає

задоволенню з наступних підстав.

          Висновок місцевого господарського

суду про відмову у задоволенні позову ЗАТ „Луганський завод колінчатих валів”

до ПЗШ І-ІІІ ступенів „Альтаїр” про визнання недійсним договору оренди

НОМЕР_1та додаткових  угод до вказаного

договору, є таким, що відповідає діючому законодавству та фактичним обставинам

справи.

          Як встановлено місцевим господарським

судом та свідчать матеріали справи, сторони у справі 05.07.99 уклали договір

оренди НОМЕР_1будівлі дитячого садку НОМЕР_2 з прилеглою територією за

адресою:АДРЕСА_1(а. с. 11-13, т. 1). Ця будівля була передана позивачем

відповідачу за актом  приймання

-передачі, який є невід'ємною частиною договору оренди.

          Додатковою угодою до вказаного вище

договору від 18.04.03 сторони домовились викласти п. 1.1 договору оренди у

наступній редакції: „орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне

користування будівлю колишнього дитячого садку НОМЕР_2”, яке знаходиться за

адресою: АДРЕСА_1з прилеглою земельною ділянкою, зі спорудами, що маються на

цій ділянки, а також з комунікаціями, що примикають до будівлі            (а. с. 16, т. 1). 

          У п. 4.2 договору сторони передбачили

розмір орендної плати, яка на час укладання договору була узгоджена сторонами у

розмірі 205 грн. 50 коп. 

          Додатковою угодою до договору (а. с.

15, т. 1) сторони встановили оренду плату у розмірі 171 грн. 25 коп., в т. ч.

ПДВ 34 грн. 25 коп., щомісячно.

          Вказана орендна плата вносилась

відповідачем.

          Позивач 12.07.06 продав дитячий

садок, який розташований у АДРЕСА_1, з належними до нього наземними та

підземними комунікаціями на користь ОСОБА_1, який був нотаріально посвідчений

та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів (а. с. 55-56, т. 1).

          Позивач вважає, що договір оренди

НОМЕР_1, укладений сторонами по справі, слід визнати недійсним з наступних

підстав.

ЗАТ „Луганський завод колінчатих

валів” знаходиться на стадії банкрутства (справа про банкрутство позивача

порушена 07 травня 2003 року ухвалою господарського суду Луганської області).

На даний час підприємство знаходиться у стадії санації, договір оренди, який

завдає збитки ЗАТ “Луганський завод колінчатих валів”, не направлений на

відновлення платоспроможності. Крім того, позивач послався на п. 11 ст. 17

Закону України “Про відновлення 

платоспроможності боржника або 

визнання  його  банкрутом” (надалі - Закон), який передбачає,

що угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським

судом ухвали про санацію, може  бути  визнана господарським судом за заявою

керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо угода

укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам

завдані чи можуть бути завдані збитки. 30.08.06 позивач подав доповнення

підстав до позовної заяви, у яких зазначив, що спірний договір оренди

суперечить ст. 1 Закону України “Про підприємства в Україні”, який діяв на час

укладення спірного договору, яка передбачає, що підприємницька діяльність

здійснюється з метою одержання прибутку та що охоронюваний законом інтерес

позивача є в тому, що визнання недійсним договору оренди дасть можливість

позивачу стягнути з відповідача реальну ринкову вартість за користування

об'єктом оренди.

          Матеріалами справи не доведено, що

спірний договір укладений позивачем (боржником у справі про банкрутство) з

відповідачем як із зацікавленою особою і цим договором кредиторам завдані чи

можуть бути завдані збитки. При укладанні договору оренди сторонами була

узгоджена орендна плата, розмір якої ніяким законодавчим актом не визначений та

не пов'язаний з обов'язковим отриманням певного прибутку. Дане майно не є

державною або комунальною власністю, щодо яких діє спеціальний закон -Закон України

„Про оренду державного та комунального майна”, за яким визначений порядок

встановлення орендної плати.

Відповідно до ч. 11 ст. 17 Закону

розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення

всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у

процедурі провадження у справі про банкрутство.

Одним із встановлених

законодавством способів захисту порушеного права є звернення до суду з вимогою

про визнання угоди недійсною. За заявлених у позові підстав відповідно до ст.

17 Закону керуючий санацією має подавати заяви про визнання угод недійсними у

процедурі провадження у справі про банкрутство.

Проте, позивач звернувся з даним

позовом не в процедурі провадження у справі про банкрутство, а в окремому

позовному провадженні.

У позовному провадженні

здійснюється визнання недійсною угоди боржника, яка не відповідає цивільному

законодавству. Позивач же зазначив підставу своїх позовних вимог передбачену п.

11 ст. 17 Закону, яка відсутня у цивільному законодавстві і передбачена тільки

Законом.   

Отже, звернувшись з позовною заявою

в загальному порядку (а не в провадженні у справі про банкрутство), позивачем

не вірно обрано спосіб захисту порушеного права. Невірне обрання позивачем

способу захисту порушеного права є підставою відмови у задоволенні позову.

          Як витікає із позову та доводів

апеляційної скарги, позивач просить визнати недійсним договір оренди з дати

його укладання до зміни власника об'єкту оренди, для того щоб стягнути з

відповідача реальну ринкову вартість за користування об'єктом оренди саме

відповідачем. Тому, зміна власника на час звернення позивача з даним позовом не

є підставою для відмови в задоволенні позову.

          Проте, інші вищенаведені обставини

свідчать про необґрунтованість позовних вимог.

          Також позивач не довів, що договір,

дійсність якого оспорюється, укладався позивачем всупереч з встановленими

цілями його діяльності, оскільки п. 2.2 Статутом ЗАТ „Луганський завод

колінчатих валів” (а. с. 98-124, т. 1) передбачені предмет і основні напрямки

товариства, у числі яких є наймання і здача до оренди торгових, житлових,

виробничих приміщень (а. с. 103, т. 1).

          На підставі вищевикладеного, судова

колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно

до статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення

господарського суду Луганської області від 08.12.06 у справі № 15/42пд

(14/342пд) ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх

обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права. 

          Згідно зі ст. 85 Господарського

процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою представників

відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

          Відповідно до статті 49

Господарського процесуального кодексу України державне мито по апеляційній

скарзі покладається на заявника скарги (позивача по справі).

          Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99,

101, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ :

1.          Апеляційну скаргу Закритого

акціонерного товариства „Луганський завод колінчатих валів”, м. Луганськ на

рішення господарського суду Луганської області від 08.12.06 по справі № 15/42пд

(14/342пд) залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду

Луганської області від 08.12.06  у справі

№ 15/42пд (14/342пд)  залишити без

змін.

          Відповідно ч. 3, ч. 4 ст. 105

Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з

дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п'ятиденний строк з дня її

прийняття. 

Головуючий суддя                                                            

І. В. Семендяєва

Суддя                                                                                С.

С. Єжова  

Суддя                                                                               

Т. Ф. Парамонова