Постанова

від 22.08.2013 по справі 826/7955/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7955/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б. В.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

при секретарі: Кравчук М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" до Державної виконавчої служби України, треті особи: публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", приватне підприємство "Торговий будинок "Случ" про виключення з опису та звільнення з-під арешту майна,-

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України про зобов'язання відповідача виключити з опису та звільнити з-під арешту наступне майно: а) будівлю з господарськими побудовами загальною площею 634,5 кв. м. (будівля складу літ. А-1 загальною площею 57,6 кв. м., будівля складу літ. Б-1 загальною площею 340,2 кв. м., будівля складу літ. В-1 загальною площею 142,3 кв. м., будівля літ. Г-1 загальною площею 60,8 кв. м., будівля гаражу літ. Д-1 загальною площею 33,6 кв. м., сторожка - літ. Ж, огородження 1-3, ворота №1-4, убиральня - З, навіси - Н і Л, сарай - М, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці площею 2883 кв. м., кадастровий номер 1410137700:00:010:0046; б) будівлю готельного комплексу літ. А-2 загальною площею 841,3 кв. м., будівля автомобільної мийки літ. К-1 площею 84,3 кв. м., загальною площею 925,6 кв. м. з господарськими побудовами: щітова літ. П, котельна літ. М, бойлерна літ. Н, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, будинок під номером 36 розташованого на не приватизованій земельній ділянці площею 1050 кв. м., кадастровий номер 1410137400:00:035:0518; в якості забезпечення позову зобов'язати відповідача зупинити виконавче провадження у відношенні майна, вказаного у позовній заяві, до остаточного розгляду позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку»; стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 249 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2013 року відмовлено у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2013 року адміністративний позов було задоволено повністю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2013 року виправлено в резолютивній частині постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2013 р. у справі № 826/7955/13-а допущену описку та викладено резолютивну частину постанови в наступній редакції:

«1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до Державної виконавчої служби України задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Державну виконавчу службу України виключити з опису та звільнити з-під арешту наступне майно:

а) будівлю з господарськими побудовами загальною площею 634,5 кв. м. (будівля складу літ. А-1 загальною площею 57,6 кв. м., будівля складу літ. Б-1 загальною площею 340,2 кв. м., будівля складу літ. В-1 загальною площею 141,6 кв. м., будівля літ. Г-1 загальною площею 60,8 кв. м., будівля гаражу літ. Д-1 загальною площею 33,6 кв. м., сторожка - літ. Ж, огородження, ворота №1-4, убиральня - З, навіси - Н і Л, сарай - М, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці площею 2883 кв. м., кадастровий номер 1410137700:00:010:0046;

б) будівлю готельного комплексу літ. А-2 загальною площею 841,3 кв. м., будівля автомобільної мийки літ. К-1 площею 84,3 кв. м., загальною площею 925,6 кв. м. з господарськими побудовами: щітова літ. П, котельна літ. М, бойлерна літ. Н, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, будинок під номером 36 розташованого на не приватизованій земельній ділянці площею 1050 кв. м., кадастровий номер 1410137400:00:035:0518.

3. Присудити Публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський банк розвитку» понесені судові витрати в розмірі 2 249 (дві тисячі двісті сорок дев'ять) грн. 00 коп. із видатків Держаного бюджету України направлених на асигнування діяльності Державної виконавчої служби України».

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 30.01.2012 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень ДВС України було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №30940703, на підставі виконавчого листа №28/79 від 03.01.2012 р. виданого Господарським судом м. Києва про солідарне стягнення з ПП «Торговельний будинок «Случ» (03096, м. Донецьк, вул. Воїнська, 36, ЄДРПОУ 32788838) та малого приватного підприємства «Данко» (83096, м. Донецьк, вул. Воїнська, 36, код ЄДРПОУ 32171589) на користь публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 2А, ЄДРПОУ 14282829) за договором поруки №10.01-316/п1 від 26.01.2010 р. та договором поруки №10.01-316/п2 від 26.01.2010 р. заборгованості за кредитом в сумі 14 795 000,00 грн., заборгованість за відсотками в сумі 1 033 786,15 грн., пеню в сумі 15 565,14 грн., судові витрати по сплаті державного мита у сумі 25 500 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.

20.09.2012 р. відповідачем було винесено Акт опису й арешту майна, яким було описано та накладено арешт на будівлю літ. А-1 - 57,6 кв. м, Б-1 - 340,2 кв. м., В-1 - 142,3 кв. м., Г-1 - 60,8 кв. м., Д-1 - 33,6 кв. м.

Крім того, 20.09.2012 р. відповідачем було винесено Акт опису й арешту майна, яким було описано та накладено арешт на будівлю літ. А-2, К-1 - 925,6 кв. м.

15.05.2013 р. до позивача звернувся відповідач із листом №13-0-35-968/5-126/5 в якому повідомлялось про накладення арешту на майно ПП «ТД «Случ» та про можливість оскарження арешту майна, а також просив надати копії договорів, за якими майно було передано в іпотеку.

Так 16.07.2010 року між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №KKIZG.438.003, відповідно до якого позивач відкрив відповідачу кредитну лінію та встановив її ліміт. Відповідно до п.7.1 вищевказаного Договору, даний договір діє до повного виконання зобов'язань ОСОБА_2 по цьому договору.

Крім того, до Кредитного договору №KKIZG.438.003 від 16.07.2010 р. неодноразово вносились зміни, зокрема 13.07.2012 р. було укладено Договір про зміни №8 до Кредитного договору №KKIZG.438.003 від 16.07.2010 р., в якому зазначено новий строк користування кредитною лінією - до 06.04.2018 р.

31.05.2011 р. між позивачем та ПП «ТБ «Случ» було укладено Договір іпотеки №ZXR03923.5138.003, відповідно до якого ПП «ТБ «Случ» надає в іпотеку майно, зазначене в п. 7 даного договору, в забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_2 за Кредитним договором №KKIZG.438.003 від 16.07.2010 р.

Відповідно до п. 7 Договору іпотеки №ZXR03923.5138.003 від 31.05.2011 р. (із врахуванням Договору про внесення змін та доповнень №1 від 13.07.2012 р. до Договору іпотеки №ZXR03923.5138.003 від 31.05.2011 р.) в забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором та зобов'язання за цим договором ПП «ТБ «Случ» надав в іпотеку наступне майно: будівлю готельного комплексу літ. А-2 загальною площею 841,3 кв. м., будівля автомобільної мийки літ. К-1 площею 84,3 кв. м., загальною площею 925,6 кв. м. з господарськими побудовами: щітова літ. П, котельна літ. М, бойлерна літ. Н, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Воїнська, 36 розташованого на не приватизованій земельній ділянці площею 1050 кв. м., кадастровий номер 1410137400:00:035:0518.

13.07.2012 року було внесено запис до Державного реєстру іпотек, зокрема зареєстровано зміну об'єкта іпотеки, а саме додано будівлю готельного комплексу літ. А-2 загальною площею 841,3 кв. м., будівля автомобільної мийки літ. К-1 площею 84,3 кв. м., загальною площею 925,6 кв. м. з господарськими побудовами: щітова літ. П, котельна літ. М, бойлерна літ. Н.

Крім того, 31.05.2011 р. між та ПП «ТБ «Случ» було укладено Договір іпотеки №ZXR03923.5138.004, відповідно до якого ПП «ТБ «Случ» надає в іпотеку майно, зазначене в п.7 даного договору, в забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_2 за Кредитним договором №KKIZG.438.003 від 16.07.2010 р. Відповідно до п.7 Договору іпотеки №ZXR03923.5138.004 від 31.05.2011 р. в забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором та зобов'язання за цим договором ПП «ТБ «Случ» надав в іпотеку наступне майно: будівлю з господарськими побудовами загальною площею 634,5 кв. м. (будівля складу літ. А-1 загальною площею 57,6 кв. м., будівля складу літ. Б-1 загальною площею 340,2 кв. м., будівля складу літ. В-1 загальною площею 141,6 кв. м., будівля літ. Г-1 загальною площею 60,8 кв. м., будівля гаражу літ. Д-1 загальною площею 33,6 кв. м., сторожка - літ. Ж, огородження, ворота №1-4, убиральня - З, навіси - Н і Л, сарай - М, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці площею 2883 кв. м., кадастровий номер 1410137700:00:010:0046.

Судом першої інстанції також з'ясовано, що на момент вчинення виконавчих дій щодо арешту спірного нерухомого майна, право іпотеки на майно на визначених законом підставах та в установленому порядку не припинене, договір про іпотеку недійсним не визнано.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV (далі - Закон №898) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.6 та ч.7 ст.3 Закону № 898 у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону № 898 іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно ст. 9 Закону № 898 іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606), примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу.

Відповідно до ст. 5 Закону № 606, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Згідно з п.5 ч.3 ст. 5 Закону № 606, державний виконавець має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.

В силу ч.1 ст. 64 зазначеного Закону № 606, у разі відсутності у боржника юридичної особи, коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові юридичній особі на праві власності або закріплене за ним незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Відповідно до вимог ст.ст.50, 55, 59 Закону № 606, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (описі), вилученні та примусовій реалізації. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також проведенням опису майна боржника і накладення на нього арешту. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту.

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій відповідача при здійсненні опису та арешту майна боржника.

Так позивач вказує, що арештованим майном може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому.

Однак, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що на стадії опису та арешту майна, яке перебуває в іпотеці, права позивача не порушені.

Порушення прав позивача може виникнути лише на стадії примусової реалізації арештованого майна.

До того ж, як свідчать матеріали справи оскаржуваний акт опису та арешту майна складено відповідно до вимог Закону № 606, а арештоване майно не належить позивачу ні на праві користування, ні на праві володіння, ні на праві розпорядження в розумінні ст. 9 Закону № 898.

Одночасно, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи міститься повідомлення відповідача від 14.12.2012 року № 12-0-35-174/5.-273/5 про оцінку арештованого майна боржника, яке в подальшому буде передано на реалізацію, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Донецьк, вул. Челюскінців, 275, та належить ПП «ТБ «Случ» (а. с. 203 т. 1) в межах того ж самого виконавчого провадження №30940703.

Після направлення повідомлення сторонам виконавчого провадження відповідачем подана заявка генеральному директору ПП «Нива-В. Ш.» на реалізацію вказаного арештовано майна від 02.01.2013 року (а. с. 206 т. 1), після чого з останнім укладено Договір № 12/45 від 02.01.2013 року про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (а. с. 207-209 т. 1).

Результатом вказаних дій зазначене майно боржника продано на прилюдних торгах ТОВ «Гратт 2012» згідно протоколу № 12/45/3 від 31.01.2013 року (а. с. 211 т. 1) із зарахуванням коштів на рахунок апелянта, як іпотекодержателя.

Таким чином, з наявних в матеріалах справи доказів випливає, що з трьох арештованих об'єктів нерухомості в межах виконавчого провадження №30940703 відповідачем реалізовано на користь апелянта лише той, що не був предметом договорів іпотеки №ZXR03923.5138.003 та №ZXR03923.5138.004.

Судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення зазначається, що з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що у спірних правовідносинах відсутні визначені ч.3 ст.54 Закону №606 умови, за яких на майно, що перебуває в іпотеці у позивача, можливо було б звернути стягнення за виконавчим листом для задоволення вимог стягувачів за виконавчим провадженням №30940703, які не є заставодержателями.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції в цій частині передчасними з огляду на наступне.

Суд першої інстанції обґрунтовує свій висновок тим, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Однак, суд першої інстанції не повністю надав оцінку діям відповідача для розуміння їх правомірності, оскільки не дослідив відповідність вказаних дій стосовно всіх норм Закону № 606 в їх сукупності.

Так в розумінні ч. 1 ст. 1 Закону № 606 стадія виконавчого провадження включає в себе сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, а не одну дію по арешту майна, правомірність якої дослідив суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону № 606 заходами примусового виконання рішень є, в тому числі, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника.

У відповідності до ч. 5 ст.52 Закону № 606 у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається

також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Особливості звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи, в тому числі визначення майна, на яке не може бути накладено стягнення, передбачене главою 5 Закону № 606, яка не встановлює жодних обмежень для об'єктів іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 62 Закону № 606 реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій

статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону № 898 обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суть обтяження іпотечного майна полягає саме у забороні розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном (насамперед, боржником), і не містить заборони щодо опису та арешту такого майна органами та особами, уповноваженими на вчинення таких дій законодавством України, оскільки право розпорядження майном у відповідача може виникнути лише на стадії його реалізації.

Крім того, слід зауважити, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону № 606 виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі зупинення судом реалізації арештованого майна.

З огляду на вищезазначену норму, колегія суддів приходить до висновку, що законодавцем передбачено захист всіх порушених прав учасників виконавчого провадження та інших осіб, прав яких воно стосується, виключно на стадії реалізації арештованого майна, тоді як, обмежень стосовно опису та арешту майна, що є предметом іпотеки, для органів і посадових осіб виконавчого провадження Закон № 606 та Закон № 898 не встановлюють.

Таким чином, колегією суддів встановлено порушення судом першої інстанції норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

До того ж, статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюється особливий порядок провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби.

Зазначена норма є спеціальною та визначає коло осіб, які можуть звернутися з відповідним адміністративним позовами, предмет позову та строк звернення .

Відповідно до приписів ст.181 КАС України, у встановленому нею порядку до суду можуть звернутися учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Оскільки позивач не є спеціальним суб'єктом, що підпадає під дію ст.181 КАС України, то він має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність державної виконавчої служби в судовому порядку на загальних підставах.

Водночас, ст. 121 2 ГПК України та ст. 383 ЦПК України визначено обмежене коло осіб, які мають право оскаржити рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень у господарських та цивільних справах відповідно у порядку господарського та цивільного судочинства, а тому спори за зверненням інших осіб на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби при виконанні зазначених судових рішень належать до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічна позиція викладена в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року № 3.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді адміністративної справи за нормами ст. 181 КАС України, оскільки даною статтею передбачене обмежене коло суб'єктів звернення до адміністративного суду: учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій.

Враховуючи те, що апелянтом доведено відповідність дій відповідача вимогам діючого законодавства на момент їх вчинення, а також те, що виключення з опису зазначеного майна та звільнення його з-під арешту порушує право апелянта, як стягувача, на забезпечення реального виконання рішення суду, колегія суддів не згодна з висновком суду першої інстанції, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Керуючись ст. ст. 99, 100, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" до Державної виконавчої служби України, треті особи: публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", приватне підприємство "Торговий будинок "Случ" про виключення з опису та звільнення з-під арешту майна задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Грибан І. О.

Суддя Губська О. А.

(Повний текст постанови виготовлено 27.08.2013 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.