Постанова

від 22.08.2013 по справі 826/5799/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5799/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О. П.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

при секретарі: Кравчук М. В.

за участю представника позивача Александровича О. М., представника відповідача Цюрупи Д. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу приватного підприємства "Триада-Препрес" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2013 р. у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Триада-Препрес" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000852204 від 24.01.2013 року,-

В С Т А Н О В И В :

ПП "Триада-Препрес" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000852204 від 24.01.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2013 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, приватне підприємство "Триада-Препрес" зареєстроване 23.08.2007 року Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, код ЄДРПОУ 35371348, та взято на податковий облік в ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС 28.08.2007 року за №45958, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

Відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань обчислення та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційні сучасні технології» (код ЄДРПОУ 36832969) за лютий 2011 року.

В ході перевірки встановлено порушення вимог пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за лютий 2011 року на загальну суму - 111782 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов з наступного.

У лютому 2011року між позивачем та ТОВ "Інноваційні сучасні технології" існували фінансово-господарські відносини за договором купівлі-продажу №2802 від 01.02.2011 року (на продаж пластин), за яким були виписані податкові накладні, сума податку на додану вартість по яких була віднесена позивачем до складу податкового кредиту.

При проведенні перевірки відповідачем було отримано протокол допиту свідка директора ТОВ "Інноваційні сучасні технології" ОСОБА_4 від 28.11.2011 року, отриманого старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Вінницькій області підполковником податкової міліції Гелета Ю.П., з якого вбачається наступне: ОСОБА_4 зареєстрував на своє ім'я ТОВ "Інноваційні сучасні технології" за грошову винагороду, господарської діяльності не здійснював, жодних документів, що стосуються діяльності підприємства не підписував.

Відповідно до бази даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" ТОВ "Інноваційні сучасні технології" зареєстровано Вишгородською районною державною адміністрацією від 05.07.2012 року за номером 13341020000003313. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Інноваційні сучасні технології" №100295025 від 02.08.2010 року, анульовано 31.03.2011 року та внесено запис до ЄДР про відсутність за місцезнаходженням.

Відповідно до податкової звітності поданої до органів державної податкової служби ТОВ "Інноваційні сучасні технології" не мало основних засобів, не декларувало амортизаційних відрахувань.

Згідно з зазначеним актом перевірки ТОВ "Інноваційні сучасні технології" не здійснювала будь - якої діяльності спрямованої на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

За результатами перевірки було складено акт від 27.12.2012 року № 1236/22-4/35371348, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.01.2013 року №0000852204 яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 111783 грн., в тому числі за основним платежем - 111782, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1, 00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі ?здійснення ?господарської операції, установлення спеціальної правосуб'єктності ? учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV (далі - Закон № 996) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дотримується позиції, що при відсутності відхилень у цифрових показниках, що відображені у задекларованих податкових зобов'язаннях при проведенні перевірки, податковий орган не має права встановлювати недійсність господарських операцій виключно на підставі відомостей про відсутність платника податку за місцезнаходженням, оскільки діючим законодавством не встановлено залежність правомірності нарахування податкових зобов'язань від перебування за певною адресою.

Натомість, законодавством встановлено таку залежність від оформлених належним чином первинних документів.

Так всі вищезазначені первинні документи, що наявні в матеріалах справи, оформлені відповідно до вимог правових норм, підписані та скріплені печатками.

Позивачем до матеріалів справи було надано копію договору купівлі-продажу №2802 від 01.02.2011 року (а. с. 28-30), прибуткові накладні (а. с. 31-34), податкові накладні (а. с. 35-38), банківські виписки (а. с. 39-54), податкову декларацію позивача з ПДВ за лютий 2011 року (а. с. 57-64), договір оренди приміщення № А 150310/1 від 15.03.2010 року (а. с. 159-164), акт прийому-передачі нежилого приміщення від 15.03.2010 року (а. с. 165), додатки № 1, 2 до договору № А 150310/1 від 15.03.2010 року (а. с. 166-167), акти надання послуг (а. с. 168-176), платіжні доручення № 329 від 28.02.2011 року та № 306 від 21.02.2011 року (а. с. 179-182), виписки по рахунку за період січень-березень 2011 року (а. с. 177-178, 180-181), акти списання матеріальних цінностей зі складу по рахунку 23 «виробництво» (а. с. 138-147).

Також в судовому засіданні до матеріалів справи долучені рахунки-фактури, виписані контрагентом на користь позивача від 28.02.2011 року №№ СФ-121,СФ-122, СФ-123, СФ-124, та видаткові накладні №№ РН-121, РН-122, РН-123, РН-124.

А тому колегія суддів не підтримує позицію суду першої інстанції щодо непідтвердження первинними документами реальності господарських операцій, у зв'язку з незрозумілістю для колегії суддів, які ще первинні документи необхідні суду першої інстанції для встановлення факту реальності господарських операцій, крім тих, що наявні в матеріалах справи.

Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги наявні в матеріалах справи письмові докази, оскільки, на думку суду першої інстанції, з цих документів не вбачається ким саме вони були підписані.

Натомість, колегія суддів зауважує, що в документах чітко видно особу, яка їх підписала, - ОСОБА_4

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, можливо, мав на увазі сумнівність ймовірності підписання цих документів вказаною особою з огляду на наявність в матеріалах справи протоколу допиту ОСОБА_4 від 28.11.2011 року.

Проте, виходячи з принципу презумпції невинуватості, колегія суддів не приймає даний доказ в якості належного, оскільки відповідачем не надано інформації про визнання даної особи винною у вчиненні злочинів, ознаки яких містять дії, описані в протоколі допиту.

Натомість, як видно з протоколу, ОСОБА_4, на запитання про підписання фінансових документів з конкретним переліком контрагентів надано заперечну відповідь.

Однак, в даному переліку (а. с. 78) відсутня назва позивача, а тому колегія суддів також ставить під сумнів важливість цього документу для правильного розгляду даної справи.

До того ж, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Враховуючи те, що апелянтом доведено відповідність своїх дій вимогам діючого законодавства на момент їх вчинення, а відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваного рішення, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 99, 100, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Триада-Препрес" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2013 р. у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Триада-Препрес" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000852204 від 24.01.2013 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги приватного підприємства "Триада-Препрес" задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000852204 від 24.01.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Триада-Препрес" (ЄДРПОУ 35371348) судовий збір у розмірі 1677 грн. 00 коп. (одна тисяча шістсот сімдесят сім гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Грибан І. О.

Суддя Губська О. А.

(Повний текст постанови виготовлено 27.08.2013 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.