Ухвала

від 29.08.2013 по справі 823/487/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/487/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Мищенко В.В. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

29 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Губська О.А.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпроменерго-1» до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецпроменерго-1» звернулося в суд з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.11.2012 року № 0001592301, № 0001602301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явилися . Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпромнерго-1», щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбонові технології» (код ЄДРПОУ 37144663) за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року , за результатами якого складено акт перевірки від 30.10.2012 року № 24/22-010/35493358.

В акті зазначено порушення позивачем вимог ст.ст. 134, 138 та 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за перший квартал 2011 року - четвертий квартал 2012 року всього в сумі 48190 Грн. 00 коп., в тому числі за четвертий квартал 2011 року - 4047 грн. 00 коп. та за перший квартал 2012 року - 44143 грн. 00 коп.; п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад-грудень 2011 року всього на суму 43062 грн.00 коп., в тому числі за листопад 2011 року - 22780 грн. 00 коп. та за грудень 2011 року - 20282 грн. 00 коп.

За висновками акта відповідачем 12.11.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001592301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 53828 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем в сумі 43062 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями в розмірі 10766 грн. 00 коп. ;

- № 0001602301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 59225 грн. 00 коп. в тому числі за основним платежем в сумі 48189 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями в розмірі 11036 грн. 00 коп.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що дії податкового органу по складенню податкових повідомлень-рішень є протиправними.

Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими твердженнями суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Карбонові технології» було укладено договір поставки № 53 від 30.11.2011 року, за яким позивачем придбано профіль алюм ЗНУ-89/2800 мм. первинний загальною кількістю 5,36 т. на загальну вартість 273 360,00 грн., в тому числі 45 560, грн. ПДВ.

Як встановлено судом першої інстанції, факт надання послуг позивачу за зазначеним вище договором та оплати їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Доказами зазначеної господарської операції є перерахування коштів, первині документи, які складалися відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема: податковими накладними , видаткові накладні, докази перерахування коштів. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України , містять всі необхідні реквізити.

Також судом першої інстанції встановлено, що придбаний товар доставлявся власними силами позивача.

Реальність таких поставок підтверджується товарно-транспортною накладною та подорожнім листом, в яких зазначена інформація щодо характеристики вантажу, його кількості, назви транспорту та особи, яка його перевозить.

Позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у власній господарській діяльності.

Крім того, факт правомірності формування податкового кредиту позивачем не заперечується відповідачем.

Доводи відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Карбонові технології» не підтверджуються об'єктивними доказами та спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення контрагентом-постачальником податкової дисципліни, зафіксовані в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

УХВАЛИВ:

Апеляційну скарги Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року - без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя О.А.Губська

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.