Постанова

від 16.04.2013 по справі 823/487/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року Справа № 823/487/13-а

16 год. 30 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мишенко В.В.,

при секретарі Ільченку С.М.,

за участю: представників позивача Колосова В.Г. - за посадою, Ніколаєва Г.О. - за довіреністю, представника відповідача Миронова Т.М. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпроменерго-1» до державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецпроменерго-1» (далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2012 року № 0001592301 та № 0001602301.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили суд його задовольнити. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпроменерго-1» щодо господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Карбонові технології» за листопад-грудень 2011 року, за наслідками якої відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення про збільшення сум податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, а також про визначення штрафних санкцій. Підставою для винесення таких рішень перевіркою встановлено завищення валових витрат та завищення податкового кредиту внаслідок включення до його складу сум податку на додану вартість з придбання товару у товариства з обмеженою відповідальністю «Карбонові технології», діяльність якого була фіктивною у зв'язку з відсутністю у контрагента економічно необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а саме: трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Однак позивач не погоджується з висновками податкового органу, оскільки здійснення господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Карбонові технології» підтверджується первинними бухгалтерськими документами - договором поставки, податковими та видатковими накладними, товаротранспортними накладними та подорожніми листами, банківськими виписками про оплату товару. Крім того, представники позивача зазначили, що придбаний товар ним в подальшому був реалізований іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується наданими суду доказами.

Представник державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби проти позову заперечував та просив суд залишити його без задоволення. В обґрунтування свого заперечення пояснив суду, що проведеною перевіркою встановлений факт завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту внаслідок включення до його складу сум податку на додану вартість з придбання товару у товариства з обмеженою відповідальністю «Карбонові технології», діяльність якого була фіктивною, про що свідчить акт від 15.02.2012 року № 673/2309/37144663 про неможливість проведення зустрічної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Карбонові технології» щодо господарських відносин з платниками податків за листопад 2011 року, а також акт від 19.04.2011 року № 923/22-04/37144663 про неможливість проведення зустрічної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Карбонові технології» щодо господарських відносин з платниками податків за грудень 2011 року, складених державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва. В результаті таких перевірок встановлено відсутність поставок товару та укладання угод з метою настання реальних наслідків. З цих підстав відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення про збільшення сум податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, а також про визначення штрафних санкцій. В зв'язку з чим, вважає дії державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби при прийнятті вказаних рішень законними та обґрунтованими.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, вивчивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Спецпромнерго-1» 12.10.2007 року за № 10171020000000760 зареєстроване як юридична особа Черкаською районною державною адміністрацією Черкаської області, ідентифікаційний код 35493358, та перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби як платник податків та інших обов'язкових платежів, зокрема податку на додану вартість (свідоцтво платника ПДВ № 100074044 від 30.10.2007 року).

Посадовими особами державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпромнерго-1», щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків - товариства з обмеженою відповідальністю «Карбонові технології» (код ЄДРПОУ 37144663) за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року, про що складено акт перевірки від 30.10.2012 року № 24/22-010/35493358.

У вказаному акті перевірки відображені наступні порушення, виявлені під час проведення невиїзної документальної перевірки, а саме:

- порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Спецпромнерго-1» вимог ст.ст. 134, 138 та 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за перший квартал 2011 року - четвертий квартал 2012 року всього в сумі 48190 грн. 00 коп., в тому числі за четвертий квартал 2011 року - 4047 грн. 00 коп. та за перший квартал 2012 року - 44143 грн. 00 коп., в результаті допущених порушень, які відображені в п. 3.1 розділу 3 акта перевірки;

- порушення вимог п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад-грудень 2011 року всього на суму 43062 грн. 00 коп., в тому числі за листопад 2011 року - 22780 грн. 00 коп. та за грудень 2011 року - 20282 грн. 00 коп., в результаті допущених порушень, які відображені в п. 3.1 розділу 3 акта перевірки.

За наслідками перевірки та на підставі вказаного акту перевірки державною податковою інспекцією у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001592301 від 12.11.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 53828 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем в сумі 43062 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями в розмірі 10766 грн. 00 коп.;

- № 0001602301 від 12.11.2012 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 59225 грн. 00 коп. в тому числі за основним платежем в сумі 48189 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями в розмірі 11036 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до державної податкової служби у Черкаській області.

Рішенням ДПС у Черкаській області № 828/10-210 від 15.01.2013 року податкові повідомлення-рішення ДПІ у Черкаському районі № 0001592301 від 12.11.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 53828 грн. 00 коп. та № 0001602301 від 12.11.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 59225 грн. 00 коп. залишено без змін, а скаргу ТОВ «Спецпромнерго-1» без задоволення. Не погоджуючись з вказаним рішенням ДПС у Черкаській області, позивач оскаржив його до ДПС України.

Рішенням ДПС України № 2194/6/10-2115 від 13.02.2013 року податкові повідомлення-рішення ДПІ у Черкаському районі № 0001592301 від 12.11.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 53828 грн. 00 коп. та № 0001602301 від 12.11.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 59225 грн. 00 коп., залишено без змін, а скаргу ТОВ «Спецпромнерго-1» без задоволення.

Проведеною відповідачем перевіркою встановлено, що між товариствами з обмеженою відповідальністю «Спецпромнерго-1» та «Карбонові технології» був укладений договір поставки № 53 від 30.11.2011 року, за яким позивачем було придбано профіль алюм. ЗНУ-89/2800 мм. первинний загальною кількістю 5, 36 т. на загальну вартість 273360 грн. 00 коп., в тому числі 45560 грн. 00 коп. ПДВ.

На виконання вказаного договору поставки, позивачем за листопад-грудень 2011 року проведено операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Карбонові технології» на загальну суму 273360 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ в розмірі 45560 грн. 00 коп., суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до податкового кредиту за листопад-грудень 2011 року, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за відповідні періоди.

Згідно податкової звітності з податку на додану вартість позивача, а саме: декларацій та додатків № 5 по декларації з ПДВ «розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» наданих до відповідача на виконання наказу ДПА України від 18.04.2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» у позивача рахується податковий кредит за листопад-грудень 2011 року сформований за рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Карбонові технології» на загальну суму 45560 грн. 00 коп., в тому числі за листопад 2011 року в сумі 22780 грн. 00 коп. та за грудень 2011 року в сумі 22780 грн. 00 коп.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за отриманий товар проводились у безготівковій формі.

Позивач перерахував кошти на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Карбонові технології» в сумі 273360 грн. 00 коп. згідно наступних банківських виписок: б/в від 30.11.2011 року № 330 на суму 136680 грн. 00 коп. та б/в від 19.12.2011 року № 357 на суму 136680 грн. 00 коп.

За наслідками угод контрагентом позивача - товариством з обмеженою відповідальністю «Карбонові технології» на придбаний у нього товар були виписані: видаткові накладні № 113020 від 30.11.2011 року та № 121906 від 19.12.2011 року, а також податкові накладні № 113020 від 30.11.2011 року та № 121906 від 19.12.2011 року.

Станом на 31.12.2011 року у позивача відсутня дебіторська/кредиторська заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю «Карбонові технології».

Транспортування товару здійснювалось позивачем згідно наступних товарно-транспортних накладних:

- № 007523 від 30.11.2011 року (профіль алюм. ЗНУ-89/2800 мм первинний, маса брутто 2, 68 т.), автопідприємство ТОВ «Спецпроменерго-1», автомобіль ISUZU СА 1306 ВС, маршрут: м. Київ - с. Червона Слобода;

- № 007514 від 20.12.2011 року (профіль алюм. ЗНУ-89/2800 мм первинний, маса брутто 2, 68 т.), автопідприємство ТОВ «Спецпроменерго-1», автомобіль ISUZU СА 1306 ВС, маршрут: м. Київ - с. Червона Слобода.

Як зазначено в акті перевірки, дані товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: не зазначено номери подорожніх листів; ПІБ та посади в графах: здав, відпуск дозволив та вантаж одержав; ПІБ водія-експедитора та його підпис; маса брутто (прописом).

Як наслідок, відповідачем зроблені висновки про те, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю оформлених відповідно з вимогами чинного законодавства товарно-транспортних накладних, які б свідчили про транспортування (перевезення) товарів, а саме товарно-транспортних накладних. На думку відповідача, основним документом, який підтверджує надання послуг з перевезення, є товаротранспортна накладна, за якою повністю ідентифікується перевезення вантажу від постачальника до покупця, тому саме цей документ є підставою для віднесення ПДВ до складу податкового кредиту підприємства.

В акті перевірки від 30.10.2012 року № 24/22-010/35493358 зазначено, що для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарський відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Карбонові технології» були використані документи, надані товариством з обмеженою відповідальністю «Спецпроменерго-1» супроводжувальним листом від 18.10.2012 року № 38, а саме: завірені копії реєстру отриманих податкових накладних; податкових накладних; видаткових накладних; рахунків-фактур; банківських виписок; товаротранспортних накладних; оборотно-сальдові відомості по балансовому рахунку 631 в розрізі контрагентів; подорожніх листів та договору поставки № 53 від 30.11.2011 року.

Крім того, на підтвердження своїх доводів та заперечень представник відповідача посилався на акт від 15.02.2012 року № 673/2309/37144663 про неможливість проведення зустрічної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Карбонові технології» щодо господарських відносин з платниками податків за листопад 2011 року, а також акт від 19.04.2011 року № 923/22-04/37144663 про неможливість проведення зустрічної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Карбонові технології» щодо господарських відносин з платниками податків за грудень 2011 року, складених державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києві, висновки якої включені до акту перевірки від 30.10.2012 року № 24/22-010/35493358, якими встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Карбонові технології» створене невстановленими особами для прикриття незаконної діяльності, направленого на ухилення від сплати податків, відмивання та легалізації коштів. Як висновок перевіркою встановлена відсутність реальності поставки товарів товариством з обмеженою відповідальністю «Карбонові технології» своїм контрагентам, а вчинені ним правочини мають ознаки безтоварності та не спричиняють реального настання правових наслідків.

З приводу чого, суд вважає за необхідне зазначити, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до вимог пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами пункту 198.1. статті 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Згідно пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно положення пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до пункту 201.6. статті 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Реєстр отриманих та виданих податкових накладних покупця був наданий позивачем під час перевірки та в судовому засіданні.

Пунктом 201.7. статті 201 Податкового Кодексу визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8. статті 201 Податкового кодексу).

Перевіркою державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби підтверджено сплату позивачем сум податку на додану вартість за перевіряємий період, достовірність його нарахування та сплати, та законність формування податкового кредиту.

Вказана обставина підтверджується документами, що були надані позивачем, а саме договору поставки, податкових та видаткових накладних, виписками банку про оплату придбаного товару, їх використання в подальшому при здійсненні господарської діяльності позивача та подальшої поставки іншим контрагентам, актами списання товарно-матеріальних цінностей, що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами перевірки.

Факт правомірності формування податкового кредиту позивачем, крім підтвердження його наданими суду доказами, не заперечується сторонами, зокрема представником відповідача.

З аналізу норм чинного законодавства та обставин справи суд приходить до висновку, що податкова накладна видана платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, на вимогу покупця, та оформлена належним чином, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними, або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чинного законодавства. Остання обставина не була предметом спору та визнається сторонами, а тому є достовірною. При цьому відповідальність суб'єкта господарювання наступає у випадку коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними вище документами, що в даному випадку виключається.

Відповідно до вимог пункту 135.1. статті 135 Податкового кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Аналіз наведених положень податкового кодексу свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені відповідними первинними документами, що відображають реальність господарської операції як підстави формування податкового обліку платника.

Щодо відсутності у контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Карбонові технології» фінансово-господарських можливостей для здійснення комерційної діяльності, та її здійснення без мети реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Питання нікчемності правочинів регулюється Цивільним кодексом України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, основним критерієм для того, щоб вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (абз. 1 ч. 2 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним заволодіння ним.

Згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В свою чергу, державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, ... (ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-ХІІ від 04.121990 року).

З наведеного чітко видно, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року.

В зв'язку з чим, суд наголошує, що акти податкових органів не є основою для визнання правочинів нікчемними.

Вказана обставина не може впливати на податковий облік підприємства при умові не доведення стороною товарності здійснення нею операцій та реальності спірних правовідносин.

За умови фактичного виконання сторонами спірних господарських операцій, порушення контрагентом податкового законодавства не можуть бути причиною позбавлення позивача права на податкову вигоду за умови відсутності доказів недобросовісності товариства з обмеженою відповідальністю «Карбонові технології» як платника податків.

Крім того, на заперечення представника державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби про те, що основним документом, який підтверджує надання послуг з перевезення товару є товаротранспортна накладна і вказаний документ є підставою для віднесення ПДВ до складу податкового кредиту підприємства, суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила).

Відповідно до пункту 1 Правил подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктами 11.1. та 11.3 Правил передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Відповідно до листа Державної адміністрації автомобільного транспорту України від 21.04.2010 р. N 1802-04/09/19-10 на сьогоднішній день відсутні нормативно-правові акти, що регулюють питання заповнення первинної транспортної документації, а тому рекомендовано керуватись положеннями Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої спільним наказом Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року № 228/253, яка на момент виникнення спірних правовідносин втратила чинність.

Позивачем на час проведення перевірки та в судовому засіданні була надана товаротранспортна накладна та подорожній лист, які підтверджують факт перевезення ним придбаного товару власним транспортом з зазначенням необхідної інформації щодо характеристики вантажу, його кількості, назви транспорту та особи, яка його перевозить.

Твердження відповідача про те, що основним документом, який є підставою для віднесення ПДВ до складу податкового кредиту підприємства протирічить нормам Податкового кодексу України, а тому суд вважає їх безпідставними.

З підстав викладеного та наданих доказів суд приходить до висновку про правомірність дій позивача щодо формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних у відповідних звітних періодах, та протиправності дій державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби по складенню податкових повідомлень-рішень: № 0001592301 від 12.11.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 53828 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем в сумі 43062 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями в розмірі 10766 грн. 00 коп. та № 0001602301 від 12.11.2012 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 59225 грн. 00 коп. в тому числі за основним платежем в сумі 48189 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями в розмірі 11036 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби № 0001592301 від 12.11.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби № 0001602301 від 12.11.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1130 (одна тисяча сто тридцять) грн. 53 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 22.04.2013 року.

Суддя В.В. Мишенко