Постанова

від 22.08.2013 по справі 812/6696/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.1.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2013 року Справа № 812/6696/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Качуріної Л.С.

при секретарі Якимчук В.В.

в присутності сторін:

представник позивача: Ноур Н.А.;

представник відповідача: Буркова О.М., довіреність від 11.06.13;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську адміністративний позов Малого приватного підприємства «Стройенерго» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулося Мале приватне підприємство «Стройенерго» з адміністративним позовом до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав заявлені позовні вимоги та пояснив, що 05.06.2013 року було отримано акт перевірки №392/22/700/09/30280136 від 05.06.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки МПП «Стройенерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Електро-Лайф» (код ЄДРПОУ 35987469) м. Дніпропетровськ за березень 2012 року, згідно висновків якого встановлено порушення пп.185.1. ст.185, п.187.1. ст.187, п.188.1. ст.188, п.198.1., п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України, або ПКУ), чим завищено податкові зобов'язання за березень 2012 року на суму 160909,50 грн. та податковий кредит на суму 75852,20 грн.

Позивач вважає такий висновок відповідача необґрунтованим, оскільки законодавцем надані повноваження податковим органам щодо перевірки своєчасності, достовірності і повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим Кодексом податків та зборів, а не елементів того чи іншого податку/збору. Відповідачем у акті зроблені висновки щодо завищення окремих елементів податку, а саме податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, а висновку щодо чи-то завищення, чи-то заниження самого податку на додану вартість в ході перевірки не зроблено.

Згідно наказу відповідача від 24.05.2013 №601 була призначена документальна позапланова невиїзна перевірка МПП «Стройенерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Електролайф» за березень 2012 року, але згідно акту перевірки №392/22/700/09/30280136 від 05.06.2013 року фактично проведено документальну позапланову невиїзну перевірку МПП «Стройенерго» з питань правомірності нарахування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Електролайф» у березні 2012 року та правомірності нарахування податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ДП «Дзержинськвугілля» у березні 2012 року, чим порушено вимоги ст.79 ПКУ.

Тому, позивач вважає дії відповідача щодо викладення у акті висновків про завищення у березні 2012 року податкового кредиту та податкових зобов'язань протиправними, тобто таким, що не відповідають фактичним обставинам, та суперечать чинним первинним документам фінансово-господарської діяльності позивача, та такими, що зроблені поза межами норм чинного Податкового кодексу. У зв'язку з цим, вважає позивач, відповідач протиправно здійснив коригування в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, задекларованих позивачем показників у податковій декларації з ПДВ за березень 2013 року, а саме анулював показники податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 160909,50 грн., та податкового кредиту у розмірі 74852,20 грн. за березень 2012 року. Такі дії відповідача потягли для позивача негативні наслідки у вигляді викривлення фактичних фінансових результатів, відображених у поданій податковій звітності.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що Ленінською ОДПІ був отриманий акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 15.11.2012 року №1301/224/35987469 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Електро-Лайф» код ЄДРПОУ 35987469 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Проект-Реконструкція», їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий-березень 2012 року, згідно з яким на підставі податкової звітності та проведених заходів у ПП «Електро-Лайф» встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торговельних приміщень, автотранспорту та торговельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки ЄДРПОУ. На підставі акту №1301/224/35987469 від 15.11.2012 відбулося коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, які на підставі декларацій з ПДВ відображаються податковим органом в централізованій електронній базі податкової звітності, а саме: в базі даних, яка має назву «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», в тому числі в частині декларування податкового кредиту з податку на додану вартість і податкового зобов'язання за господарськими операціями, вчиненими ПП «Електро-Лайф» з контрагентами, зазначеними у додатку №5 до декларації з ПДВ за лютий та березень 2012 року. Таким чином, відповідач вважає, що відсутність у постачальника ПП «Електро-Лайф» необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної доцільності, в тому числі відсутність управлінського, технічного персоналу, основних фондів підтверджує і обґрунтовує висновок про порушення позивачем вимог пп.185.1. ст.185, п.187.1. ст.187, п.188.1. ст.188, п.198.1., п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198 ПК України.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивачем є юридична особа - суб'єкт господарювання Мале приватне підприємство «Стройенерго» (надалі - МПП «Стройенерго»), яке діє на підставі статуту у новій редакції, зареєстрованого державним реєстратором Луганської міської ради 17.02.2011 року, взято на облік Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську 01.03.2011 року, свідоцтво платника ПДВ №100329572, видано 24.03.2011 року, код ЄДРПОУ 30280136, згідно довідки ЄДРПОУ №717925 здійснює основні види діяльності за КВЕД-2010: оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; надання інших комерційних послуг; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-гігієнічним обладнанням та ін.

Суд установив, що 24.05.2013 року відповідачем був виданий наказ №601 про призначення позапланової невиїзної документальної перевірки МПП «Стройенерго» код ЄДРПОУ 30280136 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Електро-Лайф» код ЄДРПОУ 35987469 за березень 2012 року з 27.05.2013 року на п'ять робочих днів, відповідальною за проведення перевірки призначена старший державний податковий ревізор-інспектор податкової служби ІІ рангу Черепеня О.О. (а.с.44).

В цей же день, 24.05.2013 року, виготовлене повідомлення №260 на адресу МПП «Стройенерго» про призначення позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Електро-Лайф» код ЄДРПОУ 35987469 за березень 2012 року з 27.05.2013 року, в якому на порушення абз.2 ст.81 ПКУ відсутнє посилання на підстави проведення перевірки, її тривалість, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

В повідомленні мається розписка від 27.05.2013 року головного бухгалтера МПП «Стройенерго» Солосьонкіной І.О. про отримання наказу та направлення на позапланову документальну невиїзну перевірку МПП «Стройенерго» (а.с.45).

Суд також установив, що 05.06.2013 року старшим державним податковим ревізором-інспектором податкової служби ІІ рангу Черепеня О.О. з посиланням на пп.20.1.4. п.20.1. ст.20, пп.78.1.1. п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України складений акт перевірки №392/22/700/09/30280136, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог пп.185.1. ст.185, п.187.1. ст.187, п.188.1. ст.188, п.198.1., п.198.2., п.198.3., п.198.6. ст.198 ПК України.

Цей висновок у акті обґрунтований тим, що Ленінською ОДПІ був отриманий акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 15.11.2012 року №1301/224/35987469 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Електро-Лайф» код ЄДРПОУ 35987469 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Проект-Реконструкція», їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий-березень 2012 року, яким зазначено: згідно податкової звітності та проведених заходів у ПП «Електро-Лайф» встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торговельних приміщень, автотранспорту та торговельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки ЄДРПОУ. Операції з поставки по ланцюгах: ТОВ «Проект-Конструкція» - ПП «Електро-Лайф» - покупці не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків. А саме: відсутність підприємства за юридичною адресою; встановлена відсутність наявних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування ПП «Електро-Лайф» по ланцюгу постачання: ТОВ «Проект-Конструкція» - ПП «Електро-Лайф» - покупці, в розумінні ст.185 ПКУ.

У акті зазначено, що директору МПП «Стройенерго» було направлено запит про надання пояснень та документів від 16.04.2013 року №1980/227-413 (вручено 17.05.2013), на який посадовими особами підприємства листом від 23.05.2013 року №30 (вх.24.05.2013 №10082/3) надано копії документів по взаємовідносинам з ПП «Електро-Лайф» код ЄДРПОУ 35987469 за березень 2012 року.

За березень 2012 року МПП «Стройенерго» задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 163437грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за березень 2012 року встановлено їх завищення всього на суму 160909,50 грн.

У акті також зазначено, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість (рядки 1 - 8.4) за березень 2012 року встановлено, що на формування податкових зобов'язань мало вплив продаж метизів на адресу ДП «Дзержинськвугілля» код ЄДРПОУ 33839013.

Згідно наданого МПП «Стройенерго» акту звірки взаємних розрахунків з ДП «Дзержинськвугілля», станом на 01.04.2012 року заборгованість ДП «Дзержинськвугілля» перед МПП «Стройенерго» складає 3140469,37грн.

У акті зроблений висновок, що зазначені податкові зобов'язання МПП «Стройенерго» сформовано за рахунок податкового кредиту, отриманого від ПП «Електро-Лайф», загальна сума операції складає 379260,90 грн. у тому числі ПДВ 75852,20 грн., а також посилаючись на акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 15.11.2012 року №1301/224/35987469, яким встановлено нереальність проведених господарських операцій з контрагентами за період лютий, березень 2012 року. Таким чином у акті стверджується про неможливість підтвердити придбання товару підприємством МПП «Стройенерго» у ПП «Електро-Лайф» та подальшу реалізацію на адресу покупця ДП «Дзержинськвугілля».

Надалі у акті стверджується, що факт відсутності у ПП «Електро-Лайф» документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, а також працівників, необхідних для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, свідчить про відсутність у ПП «Електро-Лайф» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по взаємовідносинам з МПП «Стройенерго».

Виходячи з цього, господарські операції між МПП «Стройенерго» та його контрагентом-покупцем ДП «Джержинськвугілля» код ЄДРПОУ 33839013, відповідачем не підтверджені стосовно врахування реального часу здійснення операцій. Місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності. (а.с.46-65).

Не погоджуючись з висновками перевірки та фактами і даними, викладеними в акті перевірки №392/22/700/09/30280136 від 05.06.2013 року МПП «Стройенерго» у відповідності до п.86.7 ст.86 ПК України надало заперечення (вих.№34 від 10.06.2013) до акту щодо необґрунтованості його висновків та їх перегляду (а.с.61-65).

Відповіддю на заперечення від 18.06.2013 року №253/22-700/17 відповідач повідомив позивача про відповідність висновків акту №392/22/700/09/30280136 від 05.06.2013 року нормам чинного законодавства. Але відповідачем не було дотримано строку розгляду таких заперечень, визначеного п.86.7 ст.86 ПКУ, а саме відповідь надана понад п'яти робочих днів, що настали за днем отримання заперечення (а.с.66-68).

Суд також установив, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2012 року по справі №2а/0470/14967/12 за адміністративним позовом ПП «Електро-Лайф» до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби Адміністративний позов приватного підприємства «Електро-Лайф» до державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - був задоволений, а саме:

- визнані протиправними дії державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо корегування показників податкової звітності приватного підприємства «Електро-Лайф» (ЄДРПОУ 35987469) за лютий, березень 2012 року в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі акту №1301/224/35987469 від 15.11.2012 року.

- зобов'язано державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкової звітності приватного підприємства «Електро-Лайф» (ЄДРПОУ 35987469) що зазначені у податковій декларації з ПДВ за лютий, березень 2012 року.

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2012 року по справі №2а/0470/14967/12 набрала законної сили.

Позивач надав суду первинні документи, які визнаються судом як належні докази, що засвідчують здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Електро-Лайф» за березень 2012 року.

Отже, з огляду на наявні у справі докази та встановлені обставини суд погоджується з вимогами позивача як з такими, що засновані на приписах норм чинного законодавства України.

Суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, та кола фактів, які необхідно доказати.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Таким чином, вирішуючи даний спір суд виходить з того, відповідно до п. 21.1. ст.21 ПКУ посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Спосіб дій органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобов'язання визначений п.54.3 ст.54 ПКУ, де закріплено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п.54.3.2 п.53.3 ст. 54 ПК У).

За правилами п.58.1 ст. 58 ПКУ визначено, що у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу У цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз.1 п.58.1 ст. 58).

В силу абз.2 п.58.1 ст. 58 ПКУ податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи положення наведених норм закону, суд приходить до висновку, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган повинен прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення. Іншого порядку дій податкового органу як суб'єкта владних повноважень, у спірних правовідносинах закон не передбачає.

Натомість, як встановлено судом та підтверджено в судовому засіданні представником відповідача, у спірних правовідносинах відповідач податкового повідомлення-рішення не виносив.

Факт вчинення відповідачем дій щодо коригування в вказаній автоматизованій системі податкових зобов'язань позивача, задекларованих ним сум податкового кредиту з податку на додану вартість, та податкових зобов'язань за березень 2012 року без прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення на підставі акту №392/22/700/09/30280136 від 05.06.2013 року підтверджений представником відповідача у ході судового розгляду справи.

При вирішенні питання щодо можливості оскарження таких дій в порядку адміністративного судочинства та обрання належного способу судового захисту прав позивача від наслідків таких дій, суд виходить з наступного.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктами 1, 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що дії суб'єктів владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, якщо такі дії порушують права, свободи та інтереси позивача.

У частині 1 ст.2 КАС України та інших положеннях КАСУ йдеться про захист не будь-якого інтересу, а тільки того, що охороняється законом, визначення якого наведено у Рішенні Конституційного Суду від 01.12.2004р. № 18-рп/2004р.

Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірки їх достовірності є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

Порядок та механізм такого контролю визначається нормативними документами Державної податкової служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства доходів і зборів України, іншими нормативними актами.

Наказом ДПА України від 18.04.2008р. №266 Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі контрагентів (зі змінами і доповненнями, внесеними наказами ДПА від 08.12.2008р. № 765, від 30.12.2009р. № 742, який діяв до 14 червня 2013 року та втратив чинність згідно з наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 червня 2013 року №165), затверджені Методичні рекомендації щодо такої взаємодії, тобто наказ був чинним на час складання акту №392/22/700/09/30280136 від 05.06.2013 року.

Згідно п.1.3 даного наказу для реалізації Методичних рекомендацій створені такі програмні продукти, а саме:

- система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

- система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

- система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Пункт 2.14 наказу № 266 передбачає, що інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за №1490/20228, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 10 лютого 2012 року №143, затверджені форми податкової звітності з податку на додану вартість:

- податкова декларація з податку на додану вартість;

- податкова декларація з податку на додану вартість (скорочена);

- податкова декларація з податку на додану вартість (спеціальна);

- податкова декларація з податку на додану вартість (переробного підприємства);

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до статті 209 розділу V Кодексу);

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до пункту 209.18 статті 209 розділу V Кодексу);

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (щодо діяльності відповідно до пункту 1 підрозділу 2 розділу XX Кодексу);

- розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Деталізована база співставлення є одним з програмних продуктів центральної бази даних податкової звітності, що введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками № 5.

Відповідно до п.54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008р. № 827, що діяв до 14 червня 2012 року (тобто на час виникнення спірних правовідносин був чинним), а з 14 червня 2012 року цей порядок врегульований наказом Державної податкової служби України №516 від 14.06.2012 року, яким затверджені Методичні рекомендації щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України (далі - Методичні рекомендації), за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

З наведених вище нормативно-правових актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників, поданих таким платником податків, податкових декларацій з ПДВ з додатком №5, і повинні їм відповідати.

За таких підстав суд приходить до висновку, що самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі акту перевірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи зі специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, - у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

Суд установив, що 18.04.2012 року позивачем з дотриманням строків, визначених чинним законодавством до відповідача були подані: податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2012 року та окремим документом розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за березень 2012 року, реєстр отриманих та виданих податкових накладних із вказівкою дат їх виписки, порядкового номеру, виду документу, найменування платника податку-покупця, індивідуального податкового номеру, загальної суми постачання з ПДВ, бази оподаткування за ставною 20%, суми ПДВ, бази оподаткування за 0% ставкою, звільнення від оподаткування, експорт товару та сумісних з експортом послуг, що підтверджено квитанціями №2 про доставлення податкової звітності електронним способом до районного рівня Державної податкової служби України 18.04.2012 року (а.с.38-43).

Тобто, подана позивачем звітність була прийнята без зауважень. Задекларовані у звітності показники позивач підтвердив наданими у суд первинними документами.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в ході судового розгляду справи не зміг надати жодних доказів та не навів жодних підстав, які б свідчили про законність та обґрунтованість вчинених ним дій, які полягають у коригуванні в автоматизованій системі податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача за березень 2012 року без прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі акту №392/22/700/09/30280136 від 05.06.2013 року.

Суд не приймає як належний доказ надану відповідачем копію акту від 15.11.2012 року №1301/224/35987469 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Електро-Лайф» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Проект-Конструкція» їх реальності та повноти відображення в обліку за період лютий-березень 2012 року, оскільки він не містить належних та допустимих доказів, що свідчать про наявність у податкового органу сумнівів стосовно факту здійснення операцій ПП «Електро-Лайф» або існування розбіжностей, задекларованих у деклараціях з ПДВ показників податкового кредиту та податкових зобов'язань за лютий, березень 2012 року.

Як наслідок, відповідач безпідставно, не навівши достовірних даних у акті №392/22/700/09/30280136 від 05.06.2013 року, підставив під сумнів реальність господарських операцій позивача із контрагентами ПП «Електро-Лайф» та ДП «Дзержинськвугілля».

У даному випадку, податковий орган, у зв'язку з відсутністю у нього такої інформації, повинен був запитати у позивача відповідні докази, у тому числі первинні документи, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами за березень 2012 року та підтвердження правильності відображення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за цей період.

За таких обставин суд дійшов висновку що позивач навів докази, що обґрунтовують його вимоги згідно з чинним законодавством з питань оподаткування, тому з урахуванням викладеного суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача відповідають чинному законодавству України, документально обґрунтовані, підтверджені доказами та підлягають частковому задоволенню. Відповідач не надав суду доказів обґрунтованості анулювання в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 160909,50 грн. та податкового кредиту у розмірі 75852,20 грн., задекларованих Малим приватним підприємством «Стройенерго» в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року.

Частиною 3 статті 94 КАС України встановлено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Малого приватного підприємства «Стройенерго» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області щодо викладення в акті перевірки від 05 червня 2013 року №392/22-700/09/30280136 висновків про завищення МПП «Стройенерго» у березні 2012 року податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 160909,50 грн. та податкового кредиту у розмірі 75852,20 грн.

Визнати протиправними дії Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області щодо анулювання в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 160909,50 грн. та податкового кредиту у розмірі 75852,20 грн., задекларованих Малим приватним підприємством «Стройенерго» в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року.

Зобов'язати Ленінську об'єднану державну податкову інспекцію у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області відновити в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, задекларовані Малим приватним підприємством «Стройенерго» в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В інших частинах позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України судовий збір на користь Малого приватного підприємства «Стройенерго» відповідно до задоволених вимог судові витрати у розмірі 17,21 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 27 серпня 2013 року.

Суддя Л.С. Качуріна