Рішення

від 17.02.2009 по справі 24/848-16/393-11/206

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

24/848-16/393-11/206

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  

За позовомПрокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі  Шевченківської  районної  у місті Києві державної адміністрації

до  1) Закритого акціонерного товариства “Альтаір”,2) Акціонерного банку “Центральноєвропейський банк”

провизнання  договору  недійсним

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від прокуратуриОнучина Т.В. –помічник прокурора

від позивачаЗалєська Г.Л., Лісовський А.В. –представники

від відповідача-1 Анікушин В.М., Рудь А.В., Твердохлібов В.О. –представники

від відповідача-2не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Прокурора Шевченківського району  в інтересах держави в  особі  Шевченківської  районної  у місті Києві державної адміністрації про визнання  недійсним Договору  № 1/4 від 20.10.1995, укладеного між Акціонерним банком “Центральноєвропейський банк” та Закритим акціонерним товариством “Альтаір”.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2006 у справі № 24/848 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2006 у справі № 24/848 скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2007 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 скасовано, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2006 у справі № 24/848 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 09.10.2007 постанову Вищого господарського суду України від 19.06.2007, постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2006 скасовано, а справу № 24/848 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2008 у справі № 24/848-16/393 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2008 рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2008 у справі № 24/848-26/393 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2008 рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2008 у справі № 24/848-16/393 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Постанова Вищого господарського суду України мотивована тим, що судом першої інстанції належним чином не досліджено питання дотримання Шевченківською  районною у місті Києві державною адміністрацією строку позовної давності при пред'явленні позову.

При новому розгляді справи прокуратура та позивач позовні вимоги підтримали та просять визнати недійсним Договір № 1/4 від 20.10.1995, укладений між Акціонерним банком “Центральноєвропейський банк” та Закритим акціонерним товариством “Альтаір”, оскільки укладений всупереч вимогам ст. 197 ЦК Української РСР, який був чинним  на момент виникнення правовідносин між сторонами. Пояснює, що вимога банку щодо передачі всіх прав на будівлю була безпосередньо прив'язана до особи Акціонерного банку “Центральноєвропейський банк” і знаходилась  в безпосередньому зв'язку з його статусом “фінансової установи”. Закрите акціонерне товариство “Альтаір” не є фінансовою або банківською установою, а тому не могло претендувати на садибу, в якій повинна бути розміщена саме фінансова установа. Крім того, в п. 2.1 спірного договору  не зазначено, які саме кошти  має право вимагати Закрите акціонерне товариство “Альтаір”, оскільки банком зобов‘язання по фінансуванню  програм розвитку району не виконано, отже право вимоги  не виникло.

Відповідач-1 - Закрите акціонерне товариство “Альтаір” проти позову заперечує, вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення з вимогами про визнання недійсним Договору  № 1/4 від 20.10.1995 та просить суд застосувати строк позовної давності щодо заявлених прокурором Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі  Шевченківської  районної  у місті Києві державної адміністрації позовних вимог. Також відповідач-1 вважає, що постановою судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України № 04-1/11-17/22 від 06.10.1998 встановлено, що твердження відповідачів - Шевченківської  районної у місті Києві державної адміністрації та Державного підприємства Шевченківської райдержадміністрації м. Києва “Відділ капітального будівництва та інвестицій”, про те, що договір № 1/4 укладений між позивачем - Закритим акціонерним товариством “Альтаір” і банком, не відповідає вимогам чинного законодавства, є безпідставним та не підтверджується матеріалами справи.

Відповідач-2 - Акціонерний банк “Центральноєвропейський банк”, який згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 15.01.2009 значиться у вказаному реєстрі, відзиву на позов не подав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду та нез'явлення в судове засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та відповідача-1 суд                                    

В С Т А Н О В И В:

20.10.1995 між Закритим акціонерним товариством “Альтаір” (далі –відповідач-1) та Акціонерним банком “Центральноєвропейський банк” (далі –відповідач-2) було укладено Договір № 1/4 (далі – Договір № 1/4).

Згідно з умовами вказаного Договору в рахунок  погашення заборгованості  відповідача-2 перед відповідачем-1 по договору № Ф-1 від 26.09.1994 в сумі  28 450 000 млрд. карбованців (еквівалент USD 150 000), відповідач-2 уступає відповідачу-1 повністю права вимоги по зобов‘язанням Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва, заснованим на Договорі № 14-18 від 04.04.1994, Додатковій угоді до договору від 02.08.1994,  Додатковій угоді  № 2  від 20.12.1994 до Договору № 14-18.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 1/4 Акціонерний банк “Центральноєвропейський банк” уступив Закритому акціонерному товариству “Альтаір” права вимоги передачі всіх прав (володіння, користування, розпорядження) на будівлю по вул. Володимирській, 12 та земельну ділянку, на якій розташована будівля, права вимоги повернення грошових коштів, перерахованих на  будівництво.

04.04.1994 між Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва (далі –позивач), Відділом капітального будівництва Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва та Акціонерним банком “Центральноєвропейський банк” було укладено Договір № 14-18 (далі - Договір № 14-18).

Предметом Договору № 14-18 є реконструкція та відродження садиби по вул. Володимирській, 12, з метою її використання для фінансової установи –Банку та виконання погоджених сторонами  програм розвитку району (п. 1.1).

Додатками № 1 та № 2 до Договору № 14-18 було передбачено  календарний план реконструкції будинку № 12 по вул. Володимирській  та  погоджена договірна вартість робіт. Відповідно до Протоколу  погодження  про договірну вартість робіт –Додатку № 2 до Договору № 14-18 загальна вартість робіт за договором № 14-18 від  04.04.1994 становить 180 000 доларів США.

02.08.1994 між Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва та Акціонерним банком “Центральноєвропейський банк” було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 14-18, згідно з якою банк гарантував фінансування програм розвитку району в обсязі 900 000 доларів США згідно Договору № 14-18 від 04.04.1994, Протоколу до нього (додаток 2), Графіку фінансування будівництва від 24.05.1994 та Акту 05/72А-19 від 20.06.1994, яким Комітет економіки Київської держадміністрації зобов'язав Акціонерний банк “Центральноєвропейський банк”  фінансувати частину програм розвитку району –будівництво музичної школи по вул. Тираспільська, 43.

Відповідно до п. 2.5 Договору № 14-18 після закінчення Акціонерним банком “Центральноєвропейський банк” фінансування програм розвитку району та завершення реконструкції будівлі, садиба передається банку у власність, згідно з чинним законодавством України.

Відповідач-2 виконував зобов'язання за Договором № 14-18 неналежним чином, оскільки позивачу було перераховано лише 7 384 884 000 крб.

Відповідно до  п. 3.3 Додаткової угоди  № 2  від 20.12.1994 до Договору № 14-18 від 04.04.1994 при затримці платежів на строк, що перевищує 15 діб, позивач має право поставити  питання про розірвання договору у відповідності з чинним законодавством та сплати неустойки у розмірі 10% від не перерахованої  суми та повертає на рахунок відповідача-2 сплачені раніше кошти з індексацією на дату повернення у 15-денний строк після укладення договору та початку  інвестування  будівництва новим  інвестором.

Постановою про перевірку рішення в порядку нагляду Голови Арбітражного суду міста Києва від 05.06.1998 у справі № 17/427 за  позовом ЗАТ “Альтаір” до Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва і Державного підприємства Шевченківської райдержадміністрації м. Києва “Відділ капітального будівництва та інвестицій” про стягнення 1 030 783 грн. встановлено факт укладення Договору № 14-18 від 04.04.1994 та Додаткових угод до нього, Договору № 1/4 від 20.10.1995, факт невиконання Акціонерним банком “Центральноєвропейський банк” своїх зобов‘язань за Договором № 14-18 від 04.04.1994, факт визнання Акціонерного банку “Центральноєвропейський банк” банкрутом  на підставі  постанови Арбітражного суду м. Києва  від 16.01.1997.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13.09.2006 встановлено, що суди попередніх інстанцій вірно встановили фактичні обставини справи № 17/247.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені  рішенням  господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться при вирішенні інших справ, у яких беруть участь ті самі сторони.

Відчуження будинку № 12 по вулиці Володимирській в м. Києві здійснене позивачем на підставі Розпорядження № 16 від 09.01.1996 Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва, яке було затверджене Рішенням Шевченківської районної ради народних депутатів м. Києва одинадцятої сесії скликання ХІІ скликання № 106 від 24.07.1997, шляхом його продажу Виробничому підприємству “Сиріус” в рахунок існуючих перед Виробничим підприємством “Сиріус” зобов'язань.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про інвестиційну діяльність” основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Згідно зі ст. 5 Закону України “Про інвестиційну діяльність” інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.

Відповідно до ст. 224 Цивільного кодексу УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем стосовно  будинку № 12 по вулиці Володимирській в м. Києві не укладалось  інвестиційних договорів, а був укладений  Договір купівлі-продажу, оскільки  позивачем не було укладено  договору  стосовно спірного будинку з будь-яким іншим інвестором та, відповідно, не здійснювалось інвестування будівництва, в розумінні Закону України “Про інвестиційну діяльність”, то право Акціонерного банку “Центральноєвропейський банк” щодо вимоги повернення грошових коштів, перерахованих Акціонерним банком “Центральноєвропейський банк” на будівництво, станом на 20.10.1995 року не виникло.

Суд також звертає увагу на п. 6.6 Договору № 14-18 від 04.04.1998, відповідно до якого кожна з сторін має право залучати угоди з третіми особами, для досягнення мети цього договору тільки за узгодженням другої сторони.

Однак, як свідчать матеріали справи Акціонерний банк “Центральноєвропейський банк” не повідомив Шевченківську районну у місті Києві державну адміністрацію про укладення спірного Договору № 1/4 з Закритим акціонерним товариством “Альтаір”, чим порушив п. 6.6 Договору № 14-18 від 04.04.1998.

Судом встановлено, що Акціонерний банк “Центральноєвропейський банк” не виконав належним чином свої обов'язки за договором № 14-18 від 04.04.1994, а отже на момент укладення  спірного Договору № 1/4 зобов‘язання  щодо повернення позивачем  Акціонерному банку “Центральноєвропейський банк” грошових коштів, сплачених на будівництво не існувало, оскільки події, за настання яких таке право виникло, ще не настали.

Враховуючи, що спірним Договором уступлено право вимоги на передачу  всіх прав (володіння, користування, розпорядження) на будівлю по вулиці Володимирській, 12 в м. Києві, та земельну ділянку, на якій знаходиться вказана будівля, а Договором № 14-18 було визначено мету використання будівлі для фінансової установи – Банку, суд приходить до висновку, що вимога пов'язана з особою кредитора Акціонерним банком “Центральноєвропейський банк”.

Відповідно до положень ст. 197 Цивільного кодексу УРСР уступка права вимоги  кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора.

До набувача вимоги переходять права, що забезпечують виконання зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 198 Цивільного кодексу УРСР первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником.

Акціонерний банк “Центральноєвропейський банк” вправі був передати Закритому акціонерному товариству “Альтаір” лише дійсну вимогу, тобто таку, яка існувала.

Враховуючи те, що Акціонерний банк “Центральноєвропейський банк” не виконав належним чином свої обов'язки за основним Договором № 14-18 від 04.04.1994, останній не набув права вимоги відносно об'єкту будівництва –будинку № 12 по вул. Володимирській в м. Києві.

В матеріалах справи наявні докази того, що вимоги щодо повернення грошових коштів, перерахованих Акціонерним банком “Центральноєвропейський банк” на будівництво, які були передані Акціонерним банком “Центральноєвропейський банк” Закритому акціонерному товариству “Альтаір”, на момент їх передачі не існували, тобто, були недійсні.

Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею 48 Цивільного кодексу Української РСР, за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

12.12.2006, під час первісного розгляду справи, Прокуратурою Шевченківського району міста Києва було подано суду клопотання про відновлення пропущеного строку позовної давності.

Позивачем також надано суду копію клопотання Шевченківської  районної  у місті Києві державної адміністрації від 02.11.2006 № 01/16-0081 про поновлення строку позовної давності за позовом про визнання договору № 1/4 від 20.10.1995 недійсним. На вказаному клопотанні міститься відмітка Господарського суду міста Києва від 13.11.2006 про прийняття.

Недійсні угоди, як правило, не породжують для сторін прав та обов'язків, тому до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються. Така позиція викладена в п. 3.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999 № 02-5/111.

Враховуючи викладене, клопотання відповідача-2 - Закритого акціонерного товариства “Альтаір” про застосування строку позовної давності щодо заявлених Прокурором Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі  Шевченківської  районної  у місті Києві державної адміністрації позовних вимог задоволенню не підлягає.

Посилання позивача, що постановою судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України № 04-1/11-17/22 від 06.10.1998 встановлено, що “твердження відповідачів про те, що договір № 1/4 укладений між позивачем і банком, не відповідає вимогам чинного законодавства, є безпідставним та не підтверджується матеріалами справи” судом також відхиляється, оскільки такий висновок суду ґрунтувався лише на доводах відповідачів по справі, а інші підстави для визнання договору недійсним судом не досліджувались та не встановлювались. Постанова Вищого арбітражного суду України № 04-1/11-17/22 від 06.10.1998  винесена в результаті перегляду постанови Голови Арбітражного суду міста Києва від 05.06.1998 у справі № 17/427, предметом спору в якій було стягнення грошових коштів за договором № 1/4. Питання дійсності договору № 1/4 не було предметом розгляду та дослідження у справі № 17/427. Постановою Вищого арбітражного суду України № 04-1/11-17/22 від 06.10.1998 переглянуто та перевірено викладені у постанові Голови Арбітражного суду міста Києва висновки та оцінку заперечень відповідачів проти позову про стягнення грошових коштів.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги про визнання недійсним Договору № 1/4 від 20.10.1995 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що заявник у встановленому законом порядку звільнений від сплати судових витрат, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, підлягають стягненню з відповідачів  на користь Державного бюджету України.

Керуючись  ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір № 1/4 від 20.10.1995, укладений між Акціонерним банком “Центральноєвропейський банк” (01033, м. Київ, вул. Яна, 3/5, ідентифікаційний код 21574359) та Закритим акціонерним товариством “Альтаір” (02660, м. Київ, просп. Визволителів, 17, ідентифікаційний код 04881931).

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Альтаір” (02660, м. Київ, просп. Визволителів, 17, ідентифікаційний код 04881931, з будь-якого рахунку виявленого під час виконання рішення) на користь Державного бюджету державне мито у розмірі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та 59 (п'ятдесят дев‘ять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Акціонерного банку “Центральноєвропейський банк” (01033, м. Київ, вул. Яна, 3/5, ідентифікаційний код 21574359, з будь-якого рахунку виявленого під час виконання рішення) на користь Державного бюджету державне мито у розмірі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та 59 (п'ятдесят дев‘ять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання  рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його  прийняття.

      Суддя                                                                                                 Ю.М. Смирнова