Рішення

від 03.09.2013 по справі 206/3817/13-ц

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 206/3817/13-ц

2/206/883/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кушнірчук Р.О.

при секретарі Ковтун Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мальва», Управління з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців про розподіл спільної сумісної власності подружжя,

та

зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про поділ майна подружжя, -

встановив:

7 червня 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтувала тим, що з 1995 року він проживав спільно однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2. 25 січня 2011 року між ними був укладений шлюб. Подружнє життя з відповідачкою не склалося та з червня 2012 року він покинув сім'ю. Спільних дітей від шлюбу вони не мали, однак з ними проживали його діти від першого шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Під час спільного проживання з відповідачкою вони та ОСОБА_5 29 вересня 1997 року заснували Товариство з обмеженою відповідальністю «Мальва». У 2007 році, після виходу компаньйона з бізнесу, дане товариство стало їх сімейним бізнесом, в якому вони мали рівні частки у статутному капіталі. Після того, як він покинув сім'ю, ОСОБА_2, не повідомивши належним чином, виключила його із складу засновників (учасників) та включила до складу його синів, однак з меншим розміром часток статутного капіталу ніж був раніше у нього. В заснуванні ТОВ «Мальва» та в веденні його діяльності він приймав безпосередньо участь, вклав свої особисті гроші й доклав всі свої сили для його розвитку, тому вважає, що дії відповідачки по виключенню його з учасників товариства та введення нових учасників свідчать про намір позивачки стати повноправною власницею товариства шляхом позбавлення його права одержувати прибутки.

З огляду на те, що при заснуванні товариства у 1997 році він проживав однією сім'єю з відповідачкою, вклав значну суму грошей для організації сімейного бізнесу, розвивав його, тому позивач вважає, що майно і дохід, який приносить ТОВ «Мальва» належить їм на праві спільної сумісної власності, а тому просить суд, з урахуванням останніх уточнень, визнати за ним ? частки одержаних доходів від участі відповідачки ОСОБА_2 в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальва» та стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію вартості частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальва» у розмірі ? частини її вартості (а.с.17-19).

23 липня 2013 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, який обгрунтувала тим, що з 1997 року вона та ОСОБА_1 проживали спільною сім'єю та вели спільне господарство. 25 січня 2011 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. 20 квітня 2007 року між нею та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11145756000, згідно умов якого банк надав їй 75000 доларів США терміном до 19 квітня 2017 року. Станом на 23 липня 2013 року кредит погашений частково та існує заборгованість 38859,18 долларів США.

З огляду на те, що з травня 2007 року, вона самостійно сплачувала кредит, тому просить суд розділити зобов'язання по сплаті грошових коштів за кредитним договором про надання споживчого кредиту №11145756000 від 20 квітня 2007 року в рівних частках між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 49-50).

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали первісний позов та просили його задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Відповідач та її представник заперечували проти первісного позову та наполягали на задоволенні зустрічних позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що ні первісний ні зустрічний позови не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Суд встановив, що між позивачем та відповідачем 25 січня 2011 року був зареєстрований шлюб, про що свідчить копія свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.6).

До реєстрації цього шлюбу та під час їх спільного проживання, відповідач ОСОБА_2 з 9 березня 1985 року перебувала ще у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, який був розірваний лише 7 березня 2008 року, про що свідчать відмітки у її паспорті та копія свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.33).

Подружнє життя між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 не склалося, у зв'язку з чим на розгляді в суді перебуває цивільна справа про розірвання між ними шлюбу.

В судовому засіданні було встановлено, що 29 вересня 1997 року було створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Мальва» (код ЄДРПОУ 25005332), засновниками якого виступили ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, шляхом внесення у статутний капітал товариства грошових внесків, про що свідчить копія Статуту ТОВ «Мальва».

Відповідно до Закону України «Про підприємства в Україні», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, підприємство - це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи. Одним із видів підприємств є товариство з обмеженою відповідальністю, створення, діяльність та права учасників якого визначаються Законом України «Про господарські товариства».

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про власність» об'єктом права власності господарського товариства є, зокрема, грошові та майнові внески його членів, майно, набуте внаслідок господарської діяльності, а у ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що

товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Таким чином, грошові внески засновників товариства, які є одним із джерел формування майна останнього, включаються до його статутного фонду як вклад, є часткою учасника в ньому та стають власністю товариства, а засновник, в свою чергу, з моменту вчинення зазначених дій набуває корпоративні права, які включають в себе право на: управління справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах; участь у розподілі прибутку товариства та одержання відповідної його частки, а також грошових коштів у разі ліквідації товариства відповідно до чинного законодавства; а також при виході, зокрема, з товариства з обмеженою відповідальністю, на виплату вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному фонді.

Право на частку у статутному капіталі господарського товариства є наслідком внесення особою вкладу у статутний капітал цього товариства та відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про господарські товариства» підлягає грошовій оцінці. Вартість частки у статутному капіталі товариства може не відповідати вартості здійсненого учасником вкладу у статутний капітал товариства на момент його формування або зміни.

Власністю господарського товариства є майно, передане йому учасником (засновником) як вклад до статутного капіталу. Частка у статутному капіталі товариства не є власністю товариства, а є виключно власністю його учасника.

Зазначене підтверджується тим, що згідно зі ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» та ст. 147 ЦК України саме учасник товариства, а не товариство, тобто як власник, має право продати свою частку (ії частину) у статутному капіталі. Зазначене кореспондує положенням ст. ст. 317, 319 ЦК України.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, акції можуть бути об'єктом права спільної сумісної власності і предметом поділу між подружжям, якщо вони були придбані за їх спільні кошти. Разом з тим вклад до статутного капіталу господарського товариства (наприклад, ТОВ) не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки ст. 13 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є сааме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За загальним правилом, корпоративні права являють собою сукупність майнових і немайнових прав, а стаття 61 Сімейного кодексу України прямо вказує, що об'єктом спільної сумісної власності може бути тільки майно, отже самі частки в статутному капіталі Товариства не є об'єктами цивільних прав.

До набрання чинності Сімейним кодексом України (тобто 1 січня 2004 року) спільне проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не передбачало спільність нажитого майна.

До майна придбаного до 1 січня 2004 року чоловіком і жінкою, що не перебували у зареєстрованому шлюбі застосовуються норми Кодексу про шлюб та сім'ю, норми Цивільного Кодексу УРСР та Закону «Про власність», а саме спільною сумісною власністю є майно нажите подружжям за час шлюбу (ст.22 КпШС).

З огляду на те, що на момент заснування та реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальва» відповідач не перебувала з позивачем в зареєстрованому шлюбі та не мала спільного господарства, а перебувала в зареєстрованому шлюбі з іншою особою - ОСОБА_6, тому відстуні правові підстави на компенсацію вартості частки статутного капіталу товариства позивачу ОСОБА_1

Це узгоджується і з положеннями п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, де звертається увага на те, що при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, встановлюючи обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства та з'ясовуючи джерело і час його придбання, суд враховує ту обставину, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Не належать до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 СК україни, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.

Оскільки внесок до статутного капіталу ТОВ «Мальва» відповідачем ОСОБА_2 було зроблено за власні кошти, не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 та не маючи спільного господарства з ним, тому останній не має законних підстав на грошову компенсацію вартості частки статутного капіталу ТОВ «Мальва» у розмірі ? частини її вартості та ? частки одержаних доходів від його участі в статутному капіталі.

При таких встановлених в судовому засіданні обставинах справи у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Приходячи до висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що не було доведено наявності спільних грошових зобов'язання перед АКІБ «УкрСиббанк» за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11145756000 від 20.04.2007 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї створює обов 'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Таким чином, вказана норма закону обумовлюється створенням обов 'язку для другого з подружжя, виключно тим, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім "і, а саме договір укладений одним з подружжя.

За умовами вказаного кредитного договору, грошові кошти надавались для особистих потреб позичальника ОСОБА_2, а відповідач ОСОБА_1 та ТОВ «Мальва» були лише фінансовими поручителями та у разі не виконання позичальником умов договору кредиту мали відповідати перед банком за її зобов'язаннями, що передбачено договорами поруки, укладеними з банком.

Позивачем за зустрічним позовом не надано доказів того, що одержані грошові кошти за кредитним договором були використані в інтересах сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Крім того, на час отримання кредиту ОСОБА_2, остання не перебувала з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, а перебувала в зареєстрованому шлюбі з іншою особою - ОСОБА_6, а факт спільного проживання однією сім'єю позивача та відповідача в певний період часу у встановленому законом порядку не доведений, а тому відстуні підстави для застосування положень ч. 4 ст. 65 СК України і як наслідок розділу зобов'язання по сплаті грошових коштів за кредитним договором про надання споживчого кредиту №11145756000 від 20 квітня 2007 року в рівних частках між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

При таких обставинах встановлених в судовому засіданні, розглядаючи позови в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, у відповідності до вимог ст. 11 ЦПК України, оцінюючи їх в сукупності та аналізуючи зміст наведених вище норм права, суд приходить до висновку про відмову у їх задоволені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 - 8, 10, 11, 18, 57 - 60, 74, 75, 79, 81, 88, 208, 209, 212 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про поділ майна подружжя- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Самарський районний суд м. Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: Кушнірчук Р.О.