Рішення

від 11.02.2009 по справі 5/137-08-5133

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/137-08-5133

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа  

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                                             Могил С. К.

при секретарі судового засідання             Вдовіченко В.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Яковлев Д.Л. на підставі довіреності;

від відповідача: Гризан О.П. на підставі довіреності.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 09.02.2009 року до 11.02.2009 року, у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.                          

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства „Концерн Галнафтогаз” (м. Львів) до відповідача приватного малого підприємства „Сиріус” (Одеська область, Біляївський район, м. Білявка) про стягнення 35 767, 49 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Як видно з матеріалів справи, на підставі договору купівлі - продажу товарів № 10РГ08-6 від 04.01.2008 року укладеного між відкритим акціонерним товариством „Концерн Галнафтогаз” та  приватним малим підприємством „Сиріус”, позивачем було передано відповідачу товар, а саме дизельне паливо. Вказані обставини позивач також обґрунтував наданими до суду копіями розхідних накладних.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем заборгованість за наданий товар було погашено лише частково, та як видно з акту звірки, складеного між Одеською філією відкритого акціонерного товариства „Концерн Галнафтогаз” та приватним малим підприємством „Сиріус” за останнім рахується заборгованість в розмірі 31 525, 00 грн.

З боку відповідача по справі до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав та з урахуванням доводів викладених у відзиві на позов.

В процесі розгляду справи до господарського суду Одеської області з боку позивача по справі надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій відкрите акціонерне товариство „Концерн Галнафтогаз” просило суд стягнути з відповідача по справі на свою корить 11 000, 00 грн. основного боргу, 882, 70 грн. індексу інфляції, 207, 39 грн. 3% річних, та 3 152, 50 грн. штрафних санкцій, що загалом становить 15 242, 49 грн.

З боку відповідача по справі до суду надійшли додаткові письмові заперечення на позов, з яких видно, що позиція відповідача щодо позовних вимог залишилась незмінною, та відповідно до яких відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали та приймаючи до уваги доводи сторін викладені у ході судового розгляду справи суд вважає, що остаточні позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки  виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як підтверджено матеріалами справи та встановлено судом, відповідач на підставі укладеного договору отримав від позивача дизельне паливо, проте розрахунки провів неналежним чином, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг.

Розглядаючи по суті спір, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що у відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В процесі розгляду справи відповідачем до суду не було надано жодного документального доказу який би спростував позовні вимоги позивача, або докази, які підтвердили здійснення ним оплати за отриманий товар.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення суми основного боргу, в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, фактично встановлює наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Складовими частинами є, по-перше –стягнення індексу інфляції, яке здійснюється відповідно до Закону України „Про індексацію грошових доходів населення”, індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. По-друге, три відсотки річних не слід ототожнювати з поняттям неустойки, оскільки зазначені проценти є не мірою відповідальності, а є платою за користування чужими грошовими коштами, а відтак, стягуються незалежно від вини боржника. Слід зазначити, що дійсно крім наслідків за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції, договором або законом за прострочення грошового зобов'язання може бути встановлена неустойка (штраф, пеня), умови про стягнення яких повинні бути зазначені у договорі. Проте, умови про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції на відміну від умов щодо стягнення неустойки, не потребують вчинення у письмової формі, а підлягають сплаті та стягненню за вимогою кредитора.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих трьох відсотків річних та індексу інфляції, в зв'язку з чим з відповідача та користь позивача підлягає стягненню 207, 29 грн. трьох відсотків річних та 882, 70 грн. індексу інфляції.

Щодо стягнення штрафних санкцій у вигляді 10% штрафу від вартості неоплаченого товару, то ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. У відповідності з ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України.

Відповідно до умов договору, а саме п. 5.3. за несвоєчасну оплату поставленого товару передбачена оплата пені в розмірі 0,5 % від несвоєчасно перерахованої суми за кожен день прострочення, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів винна сторона повинна сплатити на корить протилежної сторони штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.  

З урахуванням викладеного з відповідача на корить позивача підлягає стягненню загалом 3 152, 50 грн. штрафних санкцій.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін викладені у ході судового розгляду справи в їх сукупності суд вважає, що остаточні позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 69, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного малого підприємства „Сіріус”, код 32012441, (67600, Одеська область, Біляївський район, м. Білявка, пров. Некрасова, 1-А) на користь відкритого акціонерного товариства „Концерн Галнафтогаз”, код 31729918, (79056, м. Львів, вул. Пластова, 1), а саме:

- 11 000 (одинадцять тисяч) грн. основного боргу;

- 882 (вісімсот вісімдесят дві) грн. 70 коп. індексу інфляції;

- 207 (двісті сім) грн. 29 коп. трьох відсотків річних;

- 3 152 (три тисячі сто п'ятдесят дві) грн. 50 коп. штрафних санкцій з урахуванням пені;

- 152 (сто п'ятдесят дві) грн. 42 коп. держмита;

- 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. Видати відкритому акціонерному товариству „Концерн Галнафтогаз”, код 31729918, (79056, м. Львів, вул. Пластова, 1) довідку на повернення зайво сплаченого державного мита у сумі 205 (двісті п'ять) грн. 25 коп.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 17.02.2009 року.

Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя