Рішення

від 25.02.2009 по справі 52/27

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

52/27

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  52/27

25.02.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Житлово-будівельного кооперативу «Алмаз-7»про стягнення 140 220,07 грн. за участю представників позивача – Радзівіло Т.О., довіреність № Д07/2008/11/12-17 від 12.11.2008 р., відповідача –Русинко В.В –голова правління, довідка Головного Міжрегіонального Управління Статистики у м.Києві № 21-10/239-1,від 20.01.2009,

ВСТАНОВИВ:

У грудні  2008 року позивач звернувся до господарського суду  м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 98 849,97 грн. основного боргу, 35 227,36 грн. інфляційних сум, 6 142,74 грн.  3% річних,  а загалом 140 220,07 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №  820088 від 01.03.2005 року з оплати  отриманих послуг у період  з 01.11.2005 року по 01.11.2008 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.12.2008 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду  на 16.01.2009 року.

У судовому засіданні 25.02.2008 року представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відзив  на позов  до суду не надходив.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.02.2008 року  надав суду заяву про визнання позову в частині стягнення 98 849,97 грн. основного боргу.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»та Житлово-будівельним кооперативом «Алмаз-7»01.03.2005 року було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 82008, за умовами якого позивач зобов'язався виробляти та постачати відповідачу, а відповідач - отримувати та оплатити  спожиту теплову енергію у гарячій воді.

Строк дії договору до 1 червня 2005 року, набирає чинності з дня його підписання і вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення. (п. 4 договору).

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Згідно п.2.2.1 договору    позивач постачає теплову енергію  у вигляді гарячої води  на потреби опалення - в період опалювального  сезону, для гарячого водопостачання –протягом року, в кількості та обсягах   відповідно до  додатка №1 до цього договору  за тарифами  затвердженими  Київською  міською  державною адміністрацією.

За п.5 додатку  №1 до договору  при відсутності  розбіжностей  в   обох сторін за обсягами відпуску теплової енергії в поточному році  термін дії  даного  договору продовжується  на кожний наступний рік.

Додатком №2 до зазначеного договору визначено, що розрахунки з споживачем (відповідачем) за відпущену теплову енергію  позивачем здійснюються  згідно з тарифами,  затвердженими  Розпорядженям  Київської  міської  державної адміністрації, які можуть змінюватись  в період  дії договору.

П.13 додатку №2 до договору  передбачено, що розрахунки за спожиту теплову енергію, проводяться виключно грошовими коштами.

Споживач (відповідач)  щомісяця з 12 по 15 число  самостійно  отримує  у МВРТМ за адресою вул. Строкача буд. №9 платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформляє і повертає один примірник постачальнику (позивачу) протягом двох днів з моменту їх одержання.

П.8 цього додатку до договору  встановлено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:  

- на опалення –як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження,зазначеного в додатках 1,6,7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія ;

- на гаряче водопостачання –як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1,6,7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Поясненнями позивача та відповідача, поданим позивачем  розрахунком, проведеним  відповідно  до вимог  чинного законодавства та умов договору на підставі зазначених даних  особових  карток (табуляграм) стверджується  факт поставки позивачем відповідачу  протягом  указаного періоду за спірним договором теплової енергії на суму  262 103,52 грн. (в т.ч. ПДВ), а також факт  користування відповідачем  цією тепловою енергію та наявності заборгованості у останнього перед позивачем за спожиту  теплову енергію у сумі 98 849,97 грн. після часткової сплати боргу.         

Доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості суду  не надано.

Відповідач в судовому засіданні визнав позовні вимоги про стягнення   98849,97 грн.

Відповідач визнав позов в частині стягнення 98 849,97 грн. основного боргу.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення  про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з постачання теплової енергії, а відповідач не виконав  належним чином взяті на себе зобов'язання за зазначеним договором у спірний період  з оплати спожитої теплової енергії та має перед позивачем заборгованість у сумі 98 849,97 грн., що  не заперечується сторонами у справі.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати теплової енергії за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 35 227,36 грн. інфляційних сум, 6 142,74 грн.  3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.    

Отже, вимоги позивача про стягнення  98 849,97 грн. основного боргу, 35 227,36 грн. інфляційних сум, 6 142,74 грн.  3% річних ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають закону, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України в зв'язку з задоволенням позову державне мито в розмірі 1 402,20 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 78, 82 –85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з житлово-будівельного кооперативу «Алмаз-7»(03134, м. Київ, вул. Булгакова,6, код ЄДРПОУ 23494341)  на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305)  98 849 (дев'яносто вісім тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 97 коп. основного боргу, 35 227 (тридцять п'ять тисяч двісті двадцять сім) грн. 36 коп. інфляційної складової боргу, 6 142 (шість тисяч сто сорок дві) грн. 74 коп. 3% річних, 1 402 (тисячу чотириста дві) грн. 20 коп. витрат по оплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

    Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                          С. Чебикіна