Рішення

від 27.03.2009 по справі 49/235-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

49/235-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2009 р.                                                            Справа № 49/235-08

вх. № 9354/3-49

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Лук'яненко М.Ф., дов. б/н від 20.01.2009 року  відповідача - Болибік І.О., дов. № 12 від 20.01.2009 року

розглянувши справу за позовом Підприємства облспоживспілки "Авторемонтний завод", с. Подворки  

до  АТЗТ "Куряжський домобудівельний комплекс", с. Пісочин  

про стягнення 24133,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно умов договору № 3 від 01.02.2008 року у розмірі 24133,35 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не сплачує суму заборгованості згідно направленої претензії № 63 від 12.11.2008 року.

17.02.2009 року позивач надав через канцелярію суду письмові пояснення, які були залучені судом до матеріалів справи.

25.02.2009 року позивач через канцелярію суду надав додаткові документи, які також були залучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 25.02.2009 року оголошувалась перерва до 10.03.2009 року до 12:10 години.

10.03.2009 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував в повному обсязі. Зокрема зазначив, що позивачем не надані докази направлення відповідачем телефонограм – замовлень на перевезення вантажів і не надані докази узгодження цих замовлень сторонами. Також у відзиві на позов відповідач стверджує, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про домовленість сторін щодо погодження тарифів на перевезення вантажів, що на думку відповідача свідчить про необґрунтованість  розрахунків заявлених до стягнення сум. Крім того, відповідач посилається на відсутність підстав для сплати послуг, наданих позивачем, оскільки позивачем не надані та не підписані акти виконаних робіт за цим договором, що є порушенням п. 3.3. договору.

В судовому засіданні 10.03.2009 року оголошувалась перерва до 17.03.2009 року до 14:30 години.

17.03.2009 року в судовому засіданні сторони звернулися до суду з клопотанням про продовження строку вирішення спору за межами, встановленими ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Надане клопотання було задоволено судом в судовому засіданні 17.03.2009 року.

В судовому засіданні 17.03.2009 року було оголошено перерву до 27.03.2009 року до 11:00 години для виготовлення повного тексту рішення.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

01.02.2008 року між Підприємством облспоживспілки  «Авторемонтний завод» (Перевізник, позивач по справі) та АТЗТ «Куряжський домобудівельний комплекс» (Замовник, відповідач по справі) був укладений договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 3. Відповідно умов договору, п. 1.1. позивач прийняв на себе зобов'язання приймати та доставляти ввірений йому відповідачем вантаж до пункту призначення. А відповідач зобов'язався сплатити за перевезення вантажу встановлену цим договором плату. Згідно п. 3.3. договору розрахунок за перевезення вантажів здійснюється відповідачем на протязі 10-ти днів, після надання позивачем рахунку та підписання акту виконаних робіт.

Як свідчать матеріали справи, позивач в період з 20 липня 2008 року по 01 листопада 2008 року надавав відповідачеві автопослуги на загальну суму 59537,19 грн. До матеріалів справи додані талони замовника за вказаний період та подорожні листи в підтвердження надання вказаних послуг. Позивач вказує, що для проведення оплат за надані послуги направив відповідачеві рахунки на сплату, товарно – транспортні накладні, податкові накладні, підписані позивачем та акти виконаних робіт. Але відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, відмовився від виконання обов'язків, покладених на нього умовами договору в частині своєчасної та належної оплати, лише частково оплатив послуги, надані позивачем, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати за договором в сумі 24133,35 грн., яка до цього часу не погашена.

Відповідач заперечує проти такого нарахування та наявності суми заборгованості, зазначає, що позивачем не надані докази направлення відповідачем телефонограм – замовлень на перевезення вантажів і не надані докази узгодження цих замовлень сторонами.

Позивач в своїх поясненнях зазначив, що з метою спрощення процедури замовлення надавались за телефоном.

Відповідно п. 2.1. договору перевезення вантажів здійснюються позивачем на підставі замовлень. Замовлення на перевезення вантажу може бути надана телефонограмою, факсимільним зв'язком, в усній формі, письмовому або електронному вигляді із зазначенням всіх необхідних відомостей. Отже сторони узгодили можливість надання перевізнику замовлень в усній формі із зазначенням всіх необхідних відомостей, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки тобто достатніх для виконання перевезення.

До матеріалів справи додані належним чином засвідчені копії талонів замовника за весь період надання послуг. У вказаних талонах відповідачем визначені дата перевезення, вид транспорту, найменування замовника та перевізника, дата та час прибуття та вибуття автомобіля до місця призначення, розрахунок вартості послуг та стоїть підпис та штамп замовника. Також позивач надав подорожні листи вантажного автомобіля  та подорожні листи автокрана, що заповнені у відповідності до вимог діючого транспортного законодавства. Отже позивачем належними та допустимими доказами підтверджено виконання замовлених транспортних послуг та прийняття такого виконання без заперечень замовником.

Крім того, відповідач посилається на той факт, що позивач в порушення вимог чинного законодавства не узгоджував з ним тарифи на транспортні послуги та не надав суду жодних доказів в підтвердження такого узгодження.

Суд вважає таке твердження необґрунтованим керуючись наступним.

Відповідно п. 3.1. договору сторони визначили, що розмір плати за перевезення вантажів, а також розмірі зборів за виконання перевізником пов'язаних з перевезенням операцій та послуг визначається на підставі договірних тарифів.

Відповідно до ч.1 ст. 916 Цивільного кодексу України, за   перевезення   вантажу,   пасажирів,   багажу,   пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

До матеріалів справи додані калькуляції окремо по кожному виду автомобіля (Камаз 5511, Камаз 5320, Зил 133ГЯ) з визначенням затрат при здійсненні перевезень вантажів автомобільним транспортом станом на 10.06.2008 року.

Оскільки відповідач частково сплачував надані позивачем послуги, зокрема 13.08.2008 року сплатив 15000 грн. згідно платіжного доручення № 6313, 03.09.2008 року – 10760,93 грн. згідно платіжного доручення № 6580 та 9642,91 грн. згідно платіжного доручення № 6967, всього – 35403,84 грн, суд має підстави стверджувати, що проведенням часткових оплат відповідач підтвердив погодження з розміром нарахованої вартості послуг та визнав її розумною. У зв'язку з чим його посилання на неузгодження тарифів з відповідачем є спростованими та безпідставними.

Щодо посилання відповідача на відсутність підписаних обома сторонами актів виконаних робіт як підстави для здійснення розрахунків, то суд також не погоджується з таким твердженням відповідача, керуючись наступним.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Пунктом 2.3. договору сторони визначили перелік зобов'язань відповідача як замовника за спірним договором. Так, підпунктом «е» пункту 2.3. договору зазначено, що відповідач зобов'язаний забезпечити своєчасне та належне оформлення документів у встановленому порядку товарно – транспортних документів та подорожних листів. Згідно п. 2.4. договору, відповідач зобов'язаний не рідше одного разу на місяць з'являтися до підприємства позивача для звірки виконаних робіт. Отже, саме до зобов'язань відповідача віднесений обов'язок щодо організації підписання актів виконаних робіт. Проте відповідач не надав жодного доказу в підтвердження виконання ним своїх зобов'язань в цій частині та в той же час акти виконаних робіт запропоновані позивачем не підписав та зауважень щодо обсягів виконаних транспортних послуг не надав.

Крім того, відповідно ч. 7, 8 п 104 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 року № 401,  Остаточний розрахунок  за  перевезення  вантажів  провадиться замовником автотранспорту на підставі рахунку автотранспортного підприємства або організації. Підставою для  виписки  рахунку  за  виконані  перевезення  є товарно-транспортні накладні або акти заміру (зважування) вантажу, а за користування  автомобілями, робота яких  оплачується  за почасовим  тарифом, - дані   путьових   листів, завірених вантажовідправником (вантажоодержувачем).

Зазначена норма Статуту кореспондується з п. 14.4. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Міністерством транспорту України № 363 від 14.10.1997 року.

За таких підстав, суд, дослідивши надані докази, дійшов висновку, що позивач в період з 20 липня 2008 року по 01 листопада 2008 року надавав відповідачеві автопослуги на загальну суму 59537,19 грн., що підтверджується належними доказами, доданими до матеріалів справи, а саме подорожними листами та талонами замовника, та направив відповідачу рахунки для сплати а також претензію від 12.11.2008 р., але відповідач не сплатив в повному обсязі  надані послуги, оплатив виставлені рахунки лише частково, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 24133,35 грн.

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі викладеного, суд вважає підтвердженою матеріалами справи та доведеною позивачем наявність заборгованості відповідача за надані авто послуги згідно договору № 3 від 01.02.2008 року, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за у розмірі 24133,35 грн. обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України , у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 241,33 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -   

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «Куряжський домобудівельний комплекс» (адреса: 62418, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин-2, вул.. Кільцева, 41, р/р 26003000122006 в філії ЗАТ «Укрексімбанк», м. Харків, МФО 351618, код ЄДРПОУ 04852585) на користь Підприємства облспоживспілки «Авторемонтний завод» (адреса: 62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул.. Свердлова, 47, р/р 26001012378 у філії № 6 банку «Грант», с. Солоницівка, МФО 350459, код ЄДРПОУ 30886909) – 24133,35 грн. заборгованості, 241,33 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

Повний текст рішення оголошений в судовому засіданні 27.03.2009 року.

Суддя