Постанова

від 22.06.2009 по справі 49/235-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

49/235-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2009 р.                                                           Справа № 49/235-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Кравець Т.В., суддя Гончар Т. В., суддя  Терещенко О.І.

при секретарі

за участю представників сторін:

позивача - Лук"яненка М.Ф., дов. №35 від 09.06.2009 року

відповідача -  Болибіка І.О., дов. №539/1 від 07.04.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1061 Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 27.03.09 року по справі № 49/235-08

за позовом підприємства облспоживспілки "Авторемонтний завод", с. Подвірки

до акціонерного товариства закритого типу "Куряжський домобудівельний комплекс", смт. Пісочин-2

про стягнення 24133,35 грн.

встановила:

Позивач, підприємство облспоживспілки "Авторемонтний завод", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, акціонерного товариства закритого типу "Куряжський домобудівельний комплекс", 24133,35 грн. заборгованості за послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, надані згідно з договором № 3 від 01.02.2008р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.03.2009 року у справі № 42/235-08 (суддя Кононова О.В.) позовні вимоги задоволені: стягнуто з акціонерного товариства закритого типу "Куряжський домобудівельний комплекс"  на користь підприємства облспоживспілки "Авторемонтний завод" 24133,35 грн. боргу, 241,33 грн. витрат по сплаті  державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

          Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Просить апеляційний господарський суд рішення господарського суду першої інстанції від 27.03.2009 року скасувати повністю. Вважає оскаржуване ним рішення незаконним, необґрунтованим, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема на неповне з»ясування правової природи договірних правовідносин між сторонами щодо виконання пункту 3.3. укладеного між сторонами  Договору № 3 від 01.02. 2008 року; порушення ст. 526 ЦК України; не застосування ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інших нормативних актів, що  привело до невідповідності висновків, викладених у рішенні дійсним обставинам справи.

          Позивач у відзиві  на апеляційну скаргу  та його представник у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погоджуються, вважають рішення місцевого господарського суду законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до обставин справи, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення..

       Представники сторін, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи,  в судове засідання –23 червня 2009 року не з'явились, про причини нез'явлення  суд не повідомили.

        Колегія суддів дослідила матеріали справи, вислухала пояснення представників сторін, перевірила правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права та дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

01.02.2008 року між підприємством облспоживспілки “Авторемонтний завод”, перевізником, та акціонерним товариством закритого типу “Куряжський домобудівельний комплекс”, замовником, був укладений договір № 3 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі договір перевезення), відповідно до умов якого перевізник зобов"язався приймати та доставляти ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення, а замовник - сплатити за перевезення вантажу встановлену цим договором плату.

Згідно з пунктом 3.3 договору розрахунок за перевезення вантажів здійснюється відповідачем на протязі 10-ти днів, після надання позивачем рахунку та підписання акту виконаних робіт.

Позивач в період з 20 липня 2008 року по 01 листопада 2008 року надавав відповідачеві автопослуги на загальну суму 59537,19 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи талонами замовника за вказаний період та подорожніми листами.

У вказаних талонах відповідачем визначені дата перевезення, вид транспорту, найменування замовника та перевізника, дата та час прибуття та вибуття автомобіля до місця призначення, розрахунок вартості послуг , мається  підпис та штамп замовника. Також позивач надав подорожні листи вантажного автомобіля  та подорожні листи автокрана, що заповнені у відповідності до вимог діючого транспортного законодавства. А тому, як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт виконання замовлених транспортних послуг та прийняття такого виконання без заперечень замовником.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України  одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов"язковість умов договору для виконання сторонами.

Однак, відповідач оплату послуг позивача по договору перевезення здійснив несвоєчасно та не в повному обсязі,  внаслідок чого у нього перед позивачем  утворилась заборгованість  в сумі 24133,35 грн. Докази сплати вказаної заборгованості відповідач місцевому господарському суду та апеляційному господарському суду не надав ,  в матеріалах справи вони відсутні.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність у позивача належних доказів виконання транспортних послуг, а саме актів виконаних робіт та товарно-транспортних накладних, не може вважатися обгрунтованим, зважаючи на таке.

В підпункті “е” пункту 2.3. договору перевезення встановлено, що відповідач зобов'язаний забезпечити своєчасне та належне оформлення у встановленому порядку товарно–транспортних документів та подорожних листів. Згідно з пунктом 2.4 договору перевезення відповідач зобов'язаний не рідше одного разу на місяць з'являтися до підприємства позивача для звірки виконаних робіт.

Відповідно до статті 51 Закону України "Про автомобільний транспорт" замовник по договору на перевезення вантажів  зобов"язаний  забезпечити  своєчасне та повне оформлення документів на перевезення вантажу.

Таким чином, як вірно зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, саме на замовника чинним законодавством покладено обов'язок щодо організації підписання актів виконаних робіт. Проте,  відповідач в порядку статті 33 Господарського кодексу України доказів в підтвердження виконання ним вищевказаного зобов'язання не надав.

Крім того, місцевий господарський суд вірно послався на  частини 7, 8 пункту 104 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 року № 401,  відповідно до яких остаточний розрахунок  за  перевезення  вантажів  провадиться замовником автотранспорту на підставі рахунку автотранспортного підприємства або організації. Підставою для  виписки  рахунку  за  виконані  перевезення  є товарно-транспортні накладні або акти заміру (зважування) вантажу, а за користування  автомобілями, робота яких  оплачується за почасовим тарифом, - дані подорожніх листів, завірених вантажовідправником (вантажоодержувачем). Зазначена норма статуту за змістом кореспондується з пунктом 14.4. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Міністерством транспорту України № 363 від 14.10.1997 року.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем в порушення вимог Закону України "Про бухгалтерський облік" не було направлено відповідачу первинних документів, які згідно з цим законом повинні складатися під час здійснення господарської операції, не можуть вважатися обгрунтованими, так як визначення первинних документів при перевезенні вантажів регулюється Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.10.97 року №363 зі змінами згідно з наказом Мінтрансу від 23.03.98 року №128/2568 (зареєстрованими Мінюстом України 20.02.98 року за №128/2568), згідно з якими такими первинними документами є , насамперед, товарно-транспортні накладні та подорожні листи. Умови оформлення вказаних документів були дотримані позивачем по кожній послузі з перевезення вантажів по договору перевезення, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, та талонів замовника.

         Також не заслуговує на увагу посилання  апелянта на те, що рахунок-фактура № СФ-000085 від 18.07.2008 року на суму 10 760,93 грн.   двічі був оплачений відповідачем.    

         Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          На а.с. 91 міститься в копії  платіжний документ від 03.09.08р.,  виставлений на оплату в банк  відправника  на підставі  зазначеного  рахунку-фактури, однак,  доказів сплати позивачу  двічі суми  в розмірі 10 760,93 грн.  по рахунку-фактурі № СФ-000085 від 18.07.2008 року відповідачем не надано.

Таким чином, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни цього рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

                       постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2009 року у справі № 42/235-08 залишити без змін.

       Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.

         Головуючий суддя                               (підпис)                          Кравець Т.В.  

                                 Суддя                              (підпис)                          Гончар Т. В.  

                                 Суддя                              (підпис)                         Терещенко О.І.