Рішення

від 16.03.2009 по справі 19/35

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/35

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.09                                                                                 Справа № 19/35

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Приватного підприємства „Кедр”, м.Краснодон Луганської області

до Державного підприємства „Луганськвугілля”, м.Луганськ в особі відособленого підрозділу „Управління по постачанню і збуту продукції”, м.Перевальськ Луганської області

про стягнення 195421 грн. 82 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача –Остяк М.В., довіреність № 03/5-606 від 31.12.2008.

В С Т А Н О В И В:

Обставини  справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договорами № 328 від 05.09.2007, №№ 573, 574 від 31.10.2007, № 637 від 05.12.2007 в сумі 124785 грн. 24 коп., 3% річних у сумі 3322 грн. 89 коп., інфляційних нарахувань у сумі 22968 грн. 82 коп., 0,1% пені в сумі 40428 грн. 45 коп. та 7% штрафу в сумі 8734 грн. 96 коп.

Між Приватним підприємством „Кедр” (позивачем) та Державним підприємством „Луганськвугілля” в особі відособленого підрозділу „Управління по постачанню і збуту продукції” (відповідачем) були укладені договори поставки № 328 від 05.09.2007, № 573 від 31.10.2007, № 574 від 31.10.2007,      № 637 від 05.12.2007 (далі –договори).

Згідно даних договорів поставки позивач –постачальник, продає, а відповідач –покупець, покупає перелічені у договорах товари на зазначену у договорі суму.

Відповідно до п.1.1 договорів покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього визначену договором грошову суму.

З п.6.1 договорів вбачається, що оплата по договору здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів після отримання товару та рахунку постачальника шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 7.2 договорів передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по договору сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України.

На виконання умов зазначених договорів постачальником був поставлений покупцю товар на загальну суму 181752 грн. 43 коп. згідно накладних № 60 від 05.09.2007, № 81 від 08.11.2007, № 80 від 02.11.2007,      № 84 від 05.12.2007, та виставлені рахунки.

Відповідач частково оплатив поставлений йому товар в сумі 40000 грн. 00 коп. за накладною № 60 від 05.09.2007 та 16967 грн. 19 коп. за накладною     № 81 від 08.11.2007 (а.с.20-21).

29.05.2008 позивачем була направлена відповідачу претензія № 13 від 28.05.2008, з вимогою погасити заборгованість, яку він отримав 06.06.2008 (повідомлення про вручення поштового відправлення № 56834) (а.с.23-24).

Станом на день звернення позивача до господарського суду заборгованість відповідача за поставлений товар склала 124785 грн. 24 коп.

За несвоєчасну оплату поставленого товару за договорами поставки, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково штраф у розмірі 7% вказаної вартості, відповідно ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.

Таким чином загальна сума пені за прострочення оплати за поставлений товар складає 40428 грн. 45 коп., а загальна сума штрафів складає 8734 грн. 96 коп.

Також ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Отже загальна сума 3% річних від суми заборгованості складає 3322 грн. 89 коп., а сума інфляційних витрат складає 22968 грн. 82 коп.

Тобто загальна сума заборгованості Державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відособленого підрозділу "Управління по постачанню і збуту продукції" складає 200240 грн. 36 коп.: основного боргу –124785 грн. 24 коп.; пені –40428 грн. 45 коп.; штрафу –8734 грн. 96 коп., 3% річних –3322 грн. 89 коп.; інфляційних витрат –22968 грн. 82 коп.

У зв'язку з тим, що відповідач порушив зобов'язання за договорами поставки товару, а саме не сплатив суму боргу у добровільному порядку, позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 19.12.2008 було порушено провадження по справі та розгляд справи призначений на 12.01.2009.

У судовому засіданні 12.01.2009 позивач повідомив, що помилково зазначив відповідачем Державне підприємство „Луганськвугілля” в особі відособленого підрозділу „Шахтоуправління Луганське”, у той час як відповідачем є Державне підприємство „Луганськвугілля” в особі відособленого підрозділу „Управління по постачанню і збуту продукції”, подав клопотання про заміну на належного відповідача. Подане клопотання фактично є уточненням, оскільки належним відповідачем є юридична особа Державне підприємство „Луганськвугілля”. Дане уточнення було прийнято господарським судом.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 12.01.2009 розгляд справи був відкладений на 29.01.2009.

В судових засіданнях 29.01.2009 та 12.02.2009 судом, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви.

29.01.2009 представник відповідача у судовому засіданні надав відгук на позовну заяву № 03/7-36 від 28.01.2009, в якому повідомив, що у бухгалтерському обліку Відособленого підрозділу „Управління з постачання та збуту продукції” Державного підприємства „Луганськвугілля” лічиться кредиторська заборгованість перед Приватним підприємством „Кедр” у розмірі 124785 грн. 24 коп. Стосовно нарахованих сум індексу інфляції, 3% річних та пені відповідач заперечує та просить відмовити позивачу в цій частині у розмірі 75455 грн. 12 коп.

12.02.2009 у судовому засіданні представник відповідача надав доповнення до відгуку на позовну заяву № 03/7-51 від 12.02.2009, де зазначив, що ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, на підставі якої позивач нарахував пеню у розмірі 0,1% та штраф 7% від суми заборгованості, не встановлює відповідальність за порушення грошових зобов'язань. На підставі цього нарахування пені та штрафу у сумі 49163 грн. 41 коп. вважає безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

16.02.2009 представники сторін подали заяву про продовження строку розгляду справи на 1 місяць, яка була задоволена господарським судом.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 16.02.2009 розгляд справи був відкладений на 02.03.2009.

23.02.2009 відповідач здав до канцелярії суду доповнення до відзиву на позовну заяву № 03/13-61 від 17.02.2009, в якому він наполягає на тому, що нарахування пеня та штрафу є безпідставним та не підлягає задоволенню.  

02.03.2009 позивачем було заявлено клопотання про уточнення розміру позовних вимог та наданий лист № б/н та без дати з доданими до нього розрахунками (а.с.80), з якого вбачається, що він зменшив суми нарахування пені за договорами у межах 6 місяців, а суми індексу інфляції та 3% річних збільшив. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договорами в сумі 124785 грн. 24 коп., 3% річних у сумі 4266 грн. 46 коп., інфляційні нарахування у сумі 34799 грн. 45 коп., 0,1% пені в сумі 22835 грн. 71 коп. та 7% штрафу у сумі 8734 грн. 96 коп.

Подане уточнення прийнято судом до розгляду, оскільки це право позивача, передбачене ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вище викладеного, справа розглядається з урахуванням уточнень позовних вимог.

02.03.2009 судом, на підставі ст.77 господарського процесуального кодексу України, була оголошена перерва у судовому засіданні до 16.03.2009.

16.03.2006 позивач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного  представника у судовому засіданні.

Відповідач суму боргу за договорами визнав у повному обсязі, що підтверджено актами звірення взаємний розрахунків (а.с.22, 50), також погодився з нарахованими індексом інфляції та 3% річних , але заперечує щодо застосування ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, а саме нарахування пені та штрафу. Доказів перерахування заборгованості відповідачем не надано.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст.173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто –неналежне виконання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З вищенаведеного вбачається, що на виконання умов договорів поставки № 328 від 05.09.207, № 573 від 31.10.2007, № 574 від 31.10.2007, № 637 від 05.12.2007 позивачем було поставлено товар на суму 181752 грн. 43 коп., що підтверджено накладними № 60 від 05.09.2007, № 81 від 08.11.2007, № 80 від 02.11.2007, № 84 від 05.12.2007  (а.с.9, 12, 15, 18).

Відповідач не виконав свої зобов'язання за договорами поставки, відповідно до п.6.1 договорів не оплатив у повному обсязі поставлений йому товар. Здійснив лише часткову оплату на суму 56967 грн. 19 коп., у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 124785 грн. 24 коп., що ним не спростовано та підтверджується матеріалами справи.

За листом № 13 від 28.05.2008 позивачем було надіслано відповідачу претензію (а.с.23).

Таким чином факт неналежного виконання відповідачем умов договору   підтверджується матеріалами справи.   

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання  заборгованість відповідача за заявлений у позовній заяві період не змінилась та складає 124785 грн. 24 коп.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України позивачем правомірно нараховані 3% річних у сумі 4266 грн. 46 коп. та інфляційні нарахування у сумі 34799 грн. 45 коп.

За вказаних обставин данні вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, тому підлягають до задоволення.

Стосовно нарахованих пені та штрафу, ч.2 ст.231 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: ... за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Виходячи зі змісту стст.546, 548, 549 Цивільного кодексу України, зобов'язання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Статтею 6 Цивільного кодексу України також передбачено, що сторони мають право укласти договір, врегулювавши відносини на свій розсуд, навіть якщо такий договір не передбачений законодавством, але не суперечить йому. Тому, як вважає господарський суд, сторони не були позбавлені права встановити відповідальність за невиконання зобов'язань.

Нормами спеціального законодавства, які регулюють відповідальність платників за порушення грошових зобов'язань, є ч.6 ст.231, ч.2 ст.343 Господарського кодексу України та  ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Частиною 2 ст.231 Господарського кодексу України не регулює питання відповідальності платників грошових коштів.

Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України в постанові від 28.03.2006 у справі № 48/299, Вищий господарський суд України в постанові від 21.10.2008 у справі № 2-14/1207.1-2007.

Відповідно до ст549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Отже, штраф і пеня, як різновиди неустойки, є окремими санкціями.

Пеня нараховується від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, а стягнення штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання чинним законодавством не передбачено.

Окрім того, виходячи зі змісту абз.3 ч.2 ст.231 Господарського кодексу України така додаткова санкція як штраф у розмірі 7% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, застосовується в разі порушення контрагентом строків виконання негрошових зобов'язань (поставки товарів, виконання робіт, надання послуг тощо).

Враховуючи вище викладене, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та штрафу, згідно ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, слід відмовити.

Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 16.03.2009 за згодою представника відповідача були оголошені  вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 22, 33-34, 44, 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Луганськвугілля", м.Луганськ, вул. Лермонтова, 1в, код ЄДРПОУ 32473323 в особі Відокремленого підрозділу "Управління з постачання та збуту продукції", м. Перевальськ Луганської області, вул.Миру, 5, код ЄДРПОУ 26447098 на користь Приватного підприємства "КЕДР",  м.Краснодон Луганської області, вул. Лісовий склад, 2/9, код ЄДРПОУ 31048697 -  заборгованість у сумі 124785 грн. 24 коп., 3% річних у сумі 4266 грн. 46 коп., інфляційні нарахування у сумі 34799 грн. 45 коп., державне мито у сумі 1638 грн. 51 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 96 грн. 56 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

             3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 23.03.2009.

Суддя                                                                                     Т.В.Косенко

Помічник судді                                                                                С.А.Кулешова