Рішення

від 31.03.2009 по справі 37/243пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/243пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

31.03.09 р.                                                                                                       Справа № 37/243пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Приватного підприємства „Блок-Центр”, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 31317376

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Архітектурно-будівельне об'єднання „Промстрой”, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 32321247

про: стягнення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 127 505 грн., пені в розмірі 7 390,00 грн., розірвання договору оренди та звільнення нежитлового приміщення за адресою: м. Маріуполь, вул. Карпова, б. 35, та повернення за актом приймання-передачі.

за участю:

від Позивача – Маросін М.О. (за довіреністю №199 від 26.01.2009р.);

від Відповідача – Роздільська Т.В.(за довіреністю №б/н від 23.01.2009р.).

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України  у судове засідання відкладалось з 15.01.2009р. на 27.01.2009р., з 27.01.2009р. на 03.02.2009р., з  03.02.2009р. на 12.02.2009р., з 12.02.2009р. на 05.03.2009р., з 05.03.2009р. на 17.03.2009р., з 17.03.2009р. на 31.03.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство „Блок-Центр”, м. Маріуполь (далі – Позивач)  звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Архітектурно-будівельне об'єднання „Промстрой”, м. Маріуполь (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 123 473 грн., пені в розмірі 9 254,00 грн.,  розірвання договору оренди та примусове виселення з нежитлового приміщення за адресою: м. Маріуполь, вул. Карпова, б. 35.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення №02/07 АР від 01.02.2007р. , у тому числі – і після встановленої дати закінчення строку дії договору з огляду на його автоматичну пролонгацію.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди №02/07 АР від 01.02.2007р.; акт прийому-передачі від 01.02.2007р.; договір купівлі-продажу від 11.02.2004р.; технічний паспорт; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно; копії банківських виписок; розрахунок суми позовних вимог та правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 530, 764, 782 Цивільного кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

Заявою від 31.02.2009р. (а.с.а.с.79-81) Позивач уточнив позовні вимоги, виклавши їх у наступній редакції: стягнути заборгованість з орендної плати з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 127 505, 00 грн., пені в розмірі 7 390, 00 грн., розірвати договір оренди № 02/07 АР від 01.02.2007р., зобов'язати звільнити приміщення за адресою: м. Маріуполь, вул. Карпова, 35 та повернути орендоване приміщення за актом приймання-передачі. Крім того, Представник Позивача заявив до стягнення витрати за правову допомогу адвоката у розмірі 5000 грн.

Позивачем на вимоги суду та на підтвердження своєї позиції надані додаткові документи (а.с.а.с. 91-106 т.1, а.с.а.с. 19-30 т.2) для залучення до матеріалів справи, а також – заперечення від 16.03.2009р. з додатками (а.с.а.с.34-88т.2) на відзиви Відповідача.

У судовому засіданні 31.03.2009р. Позивачем заявлене усне клопотання про призначення судово-технічної експертизи акту приймання-передачі приміщення від 31.01.2008р.

Відповідач надав відзив № б/н від 03.02.2009р. (а.с.а.с.107-110 т.1), в якому проти первісних вимог заперечив, посилаючись на: не виставлення Позивачем рахунків відносно стягуваної заборгованості, які є передумовою для здійснення платежів; закінчення орендних правовідносин по завершенню строку дії договору до 01.02.2008р. і не використання орендованого приміщення після цієї дати; відсутність діючого договору як предмету вимог про його розірвання; некоректність обраного Позивачем способу судового захисту – виселення Відповідача.  

      12.02.2009р. Відповідач надав відзив з у рахуванням уточнень Позивача (а.с.а.с.116-118т.1), в якому, підтримуючи свою позицію, викладену у первісному відзиві, додатково зазначив про недоведеність факту продовження користування спірним приміщенням та заперечив проти стягання судових витрат, пов'язаних із правовою допомогою адвоката.

На підтвердження своєї позиції та на виконання вимог ухвал суду Відповідачем надані документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 109-110, 119-132 т.1), а також – письмові пояснення від 17.03.2009р. з додатками (а.с.а.с.90-104 т.2), письмові пояснення від 31.03.2009р. з додатками (а.с.а.с.111-114 т.2)

Ухвалами суду від 03.02.2009р. та 12.02.2009р. задля формування достатньої доказової бази щодо обставин розглядуваної справи судом в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України були витребувані документи та пояснення від Товариства з обмеженою відповідальністю „Стальбуд-МК”, на виконання яких (ухвал) через канцелярію суду надійшли відповідні матеріали (а.с.а.с.1-16 т.2).

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВСТАНОВИВ:

11.02.2004р. між Закритим акціонерним товариством „Строительно-монтажный трест „МЕТАЛЛУРГСТРОЙ” (Продавець) та Позивачем (Покупець) укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень (а.с.21 т.1), а саме: основна будівля А-2, основна будівля літ.Б-1, основна будівля літ. В-1, загальною площею – 682,7 кв.м, що знаходяться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Карпова, 35.

Набуття права власності Позивачем на зазначений об'єкт продажу підтверджується технічним паспортом (а.с.а.с.22-27 т.1) та витягом про реєстрацію права власності (а.с.28 т.1)

01.02.2007р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем  (Орендар) укладено договір оренди №02/07 АР (а.с.а.с.16-19 т.1), згідно п.п.1.1, 3.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове оплатне тимчасове володіння та користування адміністративне нежитлове приміщення, що знаходяться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Карпова, 35, строком з 01.02.2007р. до 01.02.2008р.

Згідно умов розділу 2 зазначеного договору на Відповідача, зокрема, покладені  грошові зобов'язання із сплати з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення  щоквартально на поточний рахунок Позивача на підставі виставлених рахунків до 15 числа  наступного місяця плату за користування орендованим майном виходячи з її щомісячного розміру в сумі 7500 грн., індексацією орендної плати за офіційним курсом інфляції, без ПДВ,

Умовами п. 6.2. договору оренди, сторони передбачили відповідальність за несвоєчасне внесення орендної плати у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

01.02.2007р. згідно із п. 1.2. договору оренди приміщення було передане Відповідачу, про що сторонами складено відповідний акт (а.с. 20 т.1)

У листі №17/01-1 від 17.01.2008р. (а.с.124 т.1), адресованому Позивачу, Відповідач зазначив про необхідність у зв'язку із закінченням строку дії договору підписання акту про повернення приміщення , акту звіряння розрахунків, а також – вирішити питання про компенсацію вартості понесених витрат у зв'язку із будівництвом, відділкою та підготовкою до експлуатації майна у сумі 108145,19грн.

Згідно пояснень представника Позивача, наданих у судовому засіданні 17.03.2009р., Позивач після закінчення строку дії договору звернувся до Відповідача з листом від 06.02.2008р. №13 (а.с.63 т.2), в якому зазначив про закінчення 01.02.2008р. строку дії договору оренди та повідомив про наявність заборгованості у сумі 27000грн. Одночасно із вказаним листом Відповідачеві був переданий проект договору оренди №2/04 від 01.02.2008р. відносно частини об'єкту оренди, передбаченого спірним договором (а.с.а.с.87,88 т.2). Вказаний проект містив деякі інші положення, у тому числі – щодо площі приміщення, порядку розрахунків, здійснення ремонту та поліпшень, можливості надання приміщення або його частин в суборенду тощо – порівняно із умовами спірного договору.

Листом №07-1 від 07.02.2008р. (а.с.121 т.1) Відповідач відмовився від укладання нового договору оренди у запропонованій редакції у зв'язку із істотною зміною умов, а також наголосив на необхідності повернення поліпшень майна у розмірі 108878,84грн., зобов'язуючись сплатити нараховану заборгованість з орендних платежів.

Жодних доказів узгодження умов договору оренди у іншій, ніж запропоновано у проекті Позивача, відхиленого Відповідачем, до матеріалів справи не надано, так само, як і ініціювання з цього приводу та вирішення переддоговірного спору у судовому порядку, до матеріалів справи не надано.

Сторонами підписано складний Позивачем акт приймання-передачі, датований Відповідачем 31.01.2008р. (а.с.112 т.2) про повернення об'єкту оренди.

07.04.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Архітектурно-будівельне об'єднання „Промстрой” звернулося до Господарського суду Донецької області із позовом (а.с.а.с.125,126 т.1)  до Приватного підприємства „Блок-Центр” про стягнення суми здійснених поліпшень орендованого майна у розмірі 108878,46грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.07.2008р. у справі № 11/24 (а.с.а.с.94-97 т.1) позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю „Архітектурно-будівельне об'єднання „Промстрой” до Приватного підприємства „Блок-Центр” задоволені у повному обсягу.

Зазначене рішення Господарського суду Донецької області було оскаржено Приватним підприємством „Блок-Центр” в апеляційному порядку (а.с.а.с.130-132 т.1). Із змісту апеляційної скарги, підписаної керівником Приватного підприємства „Блок-Центр” вбачається ствердження останнього про повернення Товариством з обмеженою відповідальністю „Архітектурно-будівельне об'єднання „Промстрой” займаного приміщення у тому числі – за договором оренди №02/07АР від 01.02.2007р. – у первісному стані без будь-яких поліпшень.

За результатами апеляційного перегляду Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2008р. (а.с.а.с.98-100 т.1) рішення Господарського суду Донецької області від 07.07.2008р. у справі № 11/24 скасовано, а у задоволені позову відмовлено.

Як вбачається із супровідного листа Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2008р. (а.с.81 т.2), справу № 11/24 передано до Вищого господарського суду України у зв'язку із поданням з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Архітектурно-будівельне об'єднання „Промстрой” касаційної скарги на Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2008р., і, за поясненнями учасників справи, результати касаційного оскарження наразі невідомі.

Згідно наданих Позивачем документів (а.с.а.с.79-86 т.2) адресою місцезнаходження Відповідача вказується об'єкт оренди за спірним договором, що узгоджується із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.а.с.105-106 т.1)

Водночас, згідно листа начальника Центру поштового зв'язку № 5 від 09.02.2009р. (а.с.123 т.1), у період з 01.2.2008р. по 31.12.2008р. кореспонденція, яка надходить Відповідачеві за адресою місцезнаходження об'єкту оренди за спірним договором, відповідно до листа останнього отримувалась в 35 відділенні зв'язку м. Маріуполя.

На дату закінчення строку дії договору Позивачем нарахована заборгованість Відповідача у розмірі 27000грн. Посилаючись на неповернення об'єкту оренди після закінчення строку дії договору Позивачем також нарахована заборгованість із орендної плати за період 01.02.2008р. по 01.02.2009р. у розмірі 90000грн. На вказані суми заборгованості Позивачем нарахована інфляційна індексація у сумі 10505грн. та пені у сумі 7390грн., на стягненні яких він налягає згідно вимог уточненої позовної заяви.

Крім того, посилаючись на порушення Відповідачем грошових зобов'язань, Позивач також наполягає на розірвання договору оренди та зобов'язанні Відповідача звільнити приміщення і передати його за актом власнику.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, виклавши свою позицію у відзивах від 03.02.2009р. (а.с.а.с.107-110 т.1), від 12.02.2009р. (а.с.а.с.116-118 т.1) та письмових поясненнях від 17.03.2009р. (а.с.а.с.90-91 т.2) і від 31.03.2009р. (а.с. 111-114 т.2)  

Згідно складеного за результатами проведеного звіряння розрахунків на вимогу суду акту від 10.01.2009р. (а.с.104 т.2) Відповідач підтвердив здійснення на користь Позивача орендних платежів у сумі 63000грн., зазначивши при цьому на безпідставності сплати 3000грн. Факт здійснення перерахування Відповідачем 63000грн. протягом визначного сторонами строку дії спірного договору оренди підтверджується також наданими платіжними дорученнями (а.с.а.с.92-101 т.2)

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених в остаточній заяві   б/н від 02.02.2009р. (а.с.а.с.79-81), оскільки їх сумісне висування не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України -  вимоги пов'язані наданими доказами та підставами виникнення (порушенням умов договору оренди нежитлового приміщення №02/07 АР від 01.02.2007р.), а їх сумісний розгляд не перешкоджає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної автономії, та у повній мірі узгоджується  із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

При цьому, позиції щодо можливості висування в межах однієї позовної заяви вимог про розірвання договору оренди та звільнення приміщення за адресою: м. Маріуполь, вул. Карпова, 35 та повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, дотримується і Вищий господарський суд України, що вбачається із змісту п. 17 Інформаційного листа від 13.08.2008р. № 01-8/482.

Водночас, згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення зменшити або збільшити розмір вимог, і таке зміна в частині зменшення позовних судом приймається, оскільки  зумовлено приведення розрахунків у відповідність до вимог законодавства та фактичних обставин справи, а, відтак, - не суперечить законодавству і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором  та застосування наслідків невиконання зазначених зобов'язань у вигляді сплати пені, інфляційної індексації,  припинення правовідносин шляхом розірвання договору та звільнення орендованого приміщення, повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.  

Враховуючи статус сторін та об'єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами договору оренди  №02/07 АР від 01.02.2007р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №02/07 АР від 01.02.2007р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином,  Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення щоквартального платежу з орендної плати до 15 числа  наступного місяця відповідно до умов договору оренди №02/07 АР від 01.02.2007р.

При цьому, посилання Відповідача на відсутність правових підстав для здійснення орендних платежів у зв'язку із ненаданням Позивачем відповідних рахунків, судом до уваги не приймається, оскільки:

- по-перше, оскільки п. 2.5. спірного договору оренди чітко і однозначно встановлює остаточну дату здійснення щоквартального платежу, остільки обізнаність Орендаря про яку не може бути поставлено у залежність від виставлення рахунків;

- по-друге, п. 5.3. спірного договору оренди на Відповідача покладений обов'язок вносити орендну плату своєчасно і у повному обсягу, що у сукупності із приписами п. 2.7.договору зумовлює висновок суду про необов'язковість отримання рахунків Орендарем для виникнення у нього обов'язку із здійснення орендних платежів;

- по-третє, зміст листа Відповідача №07-1 від 07.02.2008р. (а.с.121 т.1) вбачається погодження із кваліфікацією  орендних платежів саме як існуючої заборгованості, що передбачає існування факту настання строку ї платежу, оскільки в іншому випадку певні суми кваліфікуються лише як грошові зобов'язання.

У розумінні ст.610 Цивільного кодексу України невиконання грошових зобов'язань Відповідачем є їх порушенням.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості у Відповідача перед Позивачем станом на дату закінчення спірного договору - 01.02.2008р. у сумі 27000грн. підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належними у розумінні ст. 34 зазначеного Кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, та, більш того, наданими платіжними дорученнями (а.с.а.с.92-101 т.2) та актом звірення від 10.01.2009р. (а.с.104 т.2) підтверджена правильність здійсненого Позивачем розрахунку вимог в цій частині,   позовні вимоги щодо  стягнення частини цієї заборгованості у розмірі 27000грн. підлягають задоволенню у повному обсягу.

Відносно вимог про стягнення заборгованості, нарахованої Позивачем після встановленої дати закінчення строку дії спірного договору оренди – 01.02.2008р.  – за період 01.02.2008р. до 01.02.2009р. у розмірі 90000грн., позиція суду полягає у наступному:

За змістом ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строк договору визначається як період у часі, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права, обумовлені договором.  

Відповідно до  п. 3.1 спірного договору оренди датою закінчення строку його дії є 01.02.2008р.  В свою чергу, ч.2 ст. 291 Господарського кодексу України закінчення строку дії договору оренди зумовлює припинення орендних правовідносин.

Посилання Позивача на автоматичне продовження орендних правовідносин із Відповідачем після 01.02.2008р. в контексті положень ст. 764 Цивільного кодексу України у зв'язку із відсутністю підписаного акту про повернення об'єкту оренди і продовження фактичного використання майна судом відхиляються з огляду на таке.

Стаття  764 Цивільного кодексу України дійсно покладає автоматичне поновлення договору найму (оренди)  на новий строк у разі продовження фактичного використання майна наймачем (орендарем) у залежність від відсутності заперечень наймодавця (орендодавця) протягом 1 місяця після закінчення строку договору. Водночас, ч.4 ст. 284 Господарського кодексу України містить спеціальну норму, яка в розглядуваному випадку, за висновком суду, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, викладену в п. 1 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008 р. N 01-8/211, підлягає переважному застосуванню. Згідно зазначеної норми, автоматичне продовження договору оренди після закінчення строку його дії унеможливлюється і у випадку наявності заяви однієї сторони про зміну умов договору або його припинення протягом 1 місяця.

Між тим, як було встановлено судом Позивач, одночасно із нагадуванням про необхідність сплати заборгованості листом від 06.02.2008р. №13 (а.с.63 т.2) і  про закінчення 01.02.2008р. строку дії договору оренди, запропонував укласти новий договір на наступний період, на інших умовах (а.с.а.с.87,88 т.2), проти чого Відповідач заперечив  листом №07-1 від 07.02.2008р. (а.с.121 т.1) саме  у зв'язку із істотною зміною умов. Ініціація таких змін Позивачем достатньою мірою свідчить про відсутність волевиявлення про продовження правовідносин на новий строк на тих самих умовах.

Беручи до уваги, що за змістом ч.4 ст.284 Господарського кодексу України неможливість автоматичної пролонгації пов'язується виключно із фактом здійснення відповідної заяви протягом встановленого строку, суд, незалежно від відсутності доказів узгодження умов договору в іншій редакції, так і спору з приводу цього взагалі, дійшов висновку про припинення орендних правовідносин між сторонами з 01.02.2008р. в силу імперативних положень законодавства, яке доречи, в цій частині, узгоджується із змістом ст. 764 Цивільного кодексу України, лише конкретизуючи форму заперечення проти продовження правовідносин.

Більш того, до матеріалів справи наданий акт приймання-передачі (а.с. 112 т.2) про повернення об'єкту оренди, датований датою закінчення строку договору оренди, що складався Позивачем і підписаний двома сторонами.

Правильність зазначеного висновку суду підтверджується також і намірами Відповідача отримати компенсацію вартості здійснених протягом орендних правовідносин поліпшень, що в контексті змісту п.9.7 спірного договору, розміщеного у розділі „Порядок повернення орендодавцю об'єкта оренди”, притаманно саме процедурі повернення майна у зв'язку із припиненням договору.

Враховуючи викладену позицію суду щодо достатності для унеможливлення автоматичного продовження орендних правовідносин після закінчення строку дії договору факту надання Орендодавцем пропозиції про укладання договору на наступний строк за іншими умовами, суд відмовляє у задоволенні усного клопотання Позивача, оголошеного у судовому засіданні 31.03.2009р. про призначення судово-технічної експертизи акту приймання-передачі (а.с.__ т.2), датованого 31.01.2008р., задля встановлення моменту фактичного підписання цього акту Відповідачем, оскільки ця обставина не має значення для висновку суду щодо припинення орендних правовідносин. Більш того,  31.03.2009р. добігають кінця процесуальні строки розгляду цієї справи, що за будь-яких обставин унеможливлює проведення будь-яких інших додатковий дій по отриманню документів, у тому числі – висновків за результатами експертного дослідження.

Суд не приймає до уваги посилання Позивача на продовження Відповідачем фактичного користування   об'єктом оренди в період нарахування заборгованості з 01.02.2008р. по 01.02.2009р., кваліфікуючи його (посилання) як не доведе належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодекс України доказами, оскільки:

- по-перше, використання у наданому листуванні (а.с.а.с.79-86 т.2) адреси Відповідача за місцезнаходженням об'єкту оренди не може бути ототожнено за своєю сутністю із фактом володіння та користування відповідним приміщенням, тим більше – з урахуванням змісту листа начальника Центру поштового зв'язку № 5 від 09.02.2009р. (а.с.123 т.1);

- по-друге, посилання Позивача на відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо місцезнаходження Відповідача (а.с.а.с.105,106 т.1) не тільки жодною мірою не впливають на тривалість орендних відносин між сторонами, але й демонструє певну непослідовність Позивача к оцінку документів такого роду, адже за відомостями цього ж Реєстру місцем знаходження ТОВ „Стальбуд-МК” також є об'єкт оренди за спірним договором, тоді як згідно пояснень останнього від 04.03.2009р. та доданих документів (а.с.а.с.2-15 т.2), витребуваних судом в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, будь-які орендні правовідносини стосовно відповідної будівлі з 30.01.2008р. відсутні. Між тим, представник Позивача підтримував зазначені пояснення у судових засіданнях;

- по-третє, зміст листа Іллічівського  районного відділу МВС №01/15.942 від 08.12.2008р. (а.с.104 т.1), на який посилається Позивач, спростовується листом цього ж відділу від 02.02.2009р. №11/1508 (а.с.109 т.1), наданим Відповідачем;

- по-четверте, керівник Позивача, ініціюючи апеляційний перегляд рішення Господарського суду Донецької області у справі № 11/24, в апеляційній скарзі стверджував про повернення Відповідачем займаного приміщення у тому числі – за договором оренди №02/07АР від 01.02.2007р.

Приймаючи до уваги наведені вище висновки, суд наголошує на тому, що згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

В свою чергу, відсутність правовідносин із оренди у світлі приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України унеможливлює у Позивача існування прав відносно Відповідача, притаманних таким правовідносинам, зокрема, на отримання плати за користування приміщенням, що узгоджується із положеннями ст.ст. ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України, за якими можливість нарахування такої плати перебуває у залежності від фактичного користування об'єктом оренди і наявністю відповідних правовідносин.

Відсутність належних правових підстав для виникнення у Відповідача грошових зобов'язань перед Позивачем за спірним договором оренди після 01.02.2008р., зумовлює об'єктивну відсутність у Позивача права вимагати їх примусового виконання і неможливість порушення Відповідачем зазначених відсутніх прав, що, в свою чергу, має наслідком відмову у задоволені позову щодо стягнення грошових коштів у розмірі 90000грн.

Дійсно, виходячи із змісту ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов:

-          наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу);

-          порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) відповідачем;

-          належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

В розглядуваному ж випадку суд дійшов висновку про відсутність у Позивача суб'єктивного права, що має бути захищене шляхом задоволення відповідних вимог, та об'єктивну неможливість здійснення з боку Відповідача порушення такого відсутнього права.

З аналогічних підстав суд відмовляє і у задоволенні позовних вимог про розірвання спірного договору оренди, і, як наслідку - зобов'язання Відповідача повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі, оскільки припинення орендних правовідносин, на здійснені чого в контексті ч.2 ст. 653 Цивільного кодексу України  у такий спосіб наполягає Позивач, відбулося до подання розглядуваного позову до суду, що унеможливлює існування порушеного права в цій частині, яке може бути захищено у судовому порядку.

Враховуючи наведені вище висновки відносно розміру заборгованості, що підлягає стягненню з Відповідача, позиція суду щодо вимог про стягнення інфляційної індексації та пені полягає у такому:

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник має сплатити боргу з урахуванням інфляційної індексації за період прострочення.

Суд, враховуючи розрахунок такої індексації наданий Позивачем (а.с.а.с.83,84 т.1) та перевіривши його за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” відносно належної до стягнення заборгованості у сумі 27000грн.,  встановив, що сума інфляційних нарахувань станом на 31.12.2008р., яка підлягає стягненню, становить 6237,57грн.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України одним із наслідків порушення зобов'язання, що мають бути встановлені договором або законом, є сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 6.2. договору оренди №02/07 АР від 01.02.2007р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Виходячи із визначеного Позивачем у розрахунку пені (а.с.а.с. 82-86 т.1) періоду її нарахування та належної за висновками суду до стягнення суми заборгованості, суд перевіривши правильність розрахунку за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо пені у сумі 2819,04грн.   

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані із сплатою державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно задоволеним вимогам.  

Стосовно вимог Позивача про відшкодування витрат за оплату послуг адвоката в сумі 5000,00грн., які за змістом ст. 44 Господарського процесуального кодексу України віднесені до складу судових витрат, суд зазначає наступне:

- по-перше, висновок суду про необґрунтованість та безпідставність частини заявлених вимог  вимагає відповідного зменшення суми відшкодування. При цьому варто наголосити, що в частині немайнових вимог – про розірвання договору та його наслідку у вигляді зобов'язання повернути об'єкт оренди – позиція Позивача, підтримувана адвокатом, відхилена у повному обсягу;

- по-друге, зміст п.1.3. договору про надання юридичних послуг № 20/01 від 20.01.2009р. пов'язує момент виконання зобов'язань з боку адвоката із набуття рішення суду законної сили, що у світлі приписів ст. 85 Господарського процесуального кодексу України не виключає необхідності у надані відповідних послуг протягом можливого апеляційного перегляду цього рішення, тоді як витрат розподіляються з урахуванням обсягу наданих послуг станом на момент прийняття рішення Господарським судом Донецької області;

- по–третє, всупереч п. 1.2. представник Позивача – адвокат не брав участь у судових засіданнях 15.01.2009р. та 12.02.2009р.;

- по-четверте, факт уточнення позовних вимог в перебігу розгляду справи, пов'язаний із усуненням недоліків у розрахунках та корегуванням формулювань щодо способу судового захисту вказує на неналежну якість первісної позовної заяви.

З урахуванням вказаних обставин, суд вважає, що належна до компенсації Відповідачем частка витрат Позивача на оплату послуг адвоката у світлі принципів  розумної обґрунтованості їх розміру та адекватності впливу участі адвоката на результат вирішення заявлених вимог, має становити 500грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 58, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства „Блок-Центр”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 31317376) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Архітектурно-будівельне об'єднання „Промстрой”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 32321247) про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції в сумі 127 505 грн., пені в розмірі 7 390,00 грн.,  розірвання договору оренди, звільнення приміщення за адресою: м. Маріуполь, вул. Карпова, 35 та повернення орендоване приміщення за актом приймання-передачі  задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Архітектурно-будівельне об'єднання „Промстрой” (87503, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Карпова, 35, ідентифікаційний код 32321247) на користь Приватного підприємства „Блок-Центр” (87554, Донецька область,  м. Маріуполь, б-р Шевченко, б.305, кв.53, ідентифікаційний код 31317376) заборгованість з орендної плати у сумі 27000 грн., інфляційну індексацію в сумі 6237,57грн.  та пеню у сумі 2819,04грн.   

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Архітектурно-будівельне об'єднання „Промстрой” (87503, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Карпова, 35, ідентифікаційний код 32321247) на користь Приватного підприємства „Блок-Центр” (87554, Донецька область, м. Маріуполь, б-р Шевченко, б.305, кв.53, ідентифікаційний код 31317376) витрати по сплаті державного мита в сумі 360 грн. 57 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 23 грн.44 коп.,  витрати з оплати правової допомоги адвоката в сумі 500 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою сторін у судовому засіданні 31.03.2009р. оголошено вступну і резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 31.03.2009р.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання  або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя