Рішення

від 06.02.2009 по справі 41/493

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/493

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  

За позовом    Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія

                       «Київводоканал»

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК –107»

про                  стягнення 277 758, 90 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача:     Титаренко Є.Г. – дов. № 315 від 29.12.2008 року;

від відповідача: Войтенко-Школа Л.В. –дов. № 170/01 від 05.11.2008 року;

                             Павлова Л.Б. –дов. «№ 154/01 від 25.09.2008 року;

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК –107»про стягнення  271 583, 14 грн. основного боргу, 6 175, 75 грн. інфляційних втрат.  

 Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати пов'язані з розглядом даної справи.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач на виконання укладеного між сторонами Договору № 05719/2-01 від 02.06.2005 року надав відповідачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, проте відповідач зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати в повному обсязі не виконав.

Ухвалою від 29.12.2008 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 19.01.2009 року.

В судовому засіданні 19.01.2009 року, представник позивача надав письмові пояснення по суті спору, а також додаткові документи по справі.

Представники відповідача проти позову заперечували, свою правову позицію обґрунтовували у відзиві на позов.

В судовому засіданні 19.01.2009 року відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 06.02.2009 року.

В судовому засіданні 06.02.2009 року представник позивача надавав суду пояснення на відзив відповідача, а також  надав клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого просив суд стягнути з відповідача 71 583, 14 грн. основного боргу, 946, 30 грн. інфляційних втрат за період з 01.05.2008 року по 01.09.2008 року.

        Крім того, позивач в судовому засіданні 06.02.2009 року надав заяву про забезпечення позову в якій просив накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу, проти задоволення якої відповідач заперечував.

Проаналізувавши доводи позивача, перевіривши матеріали справи суд дійшов висновку, що подана заява задоволенню  не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно, або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню,  оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.

На підставі положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 06.02.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва  № 42/223 від 29.05.2007 року, яке підписане 17.07.2007 року, визнано укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерною компанією «Київводоканал»(далі-постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖЕК -107»(далі- абонент, відповідач) договір № 05719/2-01 від 02.06.2007 року на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі (далі –Договір).

Відповідно до п. 1.1, зазначений Договір укладається у відповідності із Законом України «Про питну воду та питне водопостачання».

За цим Договором постачальник зобов'язувався надати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язувався здійснити своєчасну оплату наданих йому постачальником  послуг на умовах даного договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановленні Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р., зареєстрований в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за № 26.04.2002 року за № 403/6691 (далі-Правил), а також дотримуватись норм, визначених  іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором.

В силу положень п. 1.3 Договору, обсяг води, що підлягає постачанню, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку, який узгоджується з постачальником і є невід'ємною частиною договору.

Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладання договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії Договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод.

Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що находить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників (п.2.1.4 Договору та п.п. 21.1, 21.2 Правил).

П. 2.1.1 Договору, сторони передбачили, що облік поставленої води та прийнятих стоків здійснюється за показанням водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водопостачання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом.

Згідно до п. 2.1.2 Договору зняття показань з водолічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водопостачання (20 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватись постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячні платіжні документи, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання водо- лічильника за відповідний період можуть бути прийнятті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.

Відповідно до п.2.1.6 договору відповідач щоквартально зобов'язаний був направляти свого представника до позивача із необхідними обліковими та бухгалтерськими документами для проведення звіряння обсягів наданих послуг у відповідному звітному періоді та розрахунків. В разі невиконання відповідачем цих вимог, облікові дані ВАТ АК “Київводоканал” вважаються погодженими відповідачем.

Судом встановлено, що відповідач в порушення п 2.1.6 договору, у встановлені договором строки, не направив свого представника до позивача з необхідними документами для проведення звіряння і тому облікові дані ВАТ “АК “Київводоканал” вважаються прийняті відповідачем та погоджені ним.

Відповідно до п. 2.2.2 та п. 2.2.4 Договору відповідач здійснює оплату отриманих вищезгаданих послуг щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем платіжного документу до установи банку, а у разі неотримання від позивача поточного щомісячного платіжного документу відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи із фактичної кількості спожитих послуг та діючого тарифу (відповідно до п. 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентами розмірів цих тарифів та термінів їх введення).

На виконання положень п. 2.2 Договору, позивач  направив відповідачу платіжні вимоги-доручення про оплату наданих послуг, належним чином завіренні копії долучені до матеріалів справи,  оригінали були оглянуті в судовому засіданні.

Крім того, п. 2.2.5 Договору, сторони погодили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених в розрахунковому документі, абонент зобов'язується у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту . В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 06.02.2009 року, за період з 01 травня 2008 року по 01 вересня 2008 року надав відповідачу послуги з постачання холодної води та приймання стічних вод  через приєднанні мережі на загальну суму  99 310, 51 грн., що підтверджується маршрутними картами та розшифровками рахунків абонента (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»та підпункту 5 пункту 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачі питної води зобов'язанні своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Однак, відповідач всупереч умовам договору та норм чинного законодавства за наданні послуги розрахувався частково на суму 27 727, 37 грн., в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 71 583, 14  грн., що підтверджується доданими до позовної розрахунком позивача.

Відповідач стверджує, що частина боргу в розмірі 21463,99 грн. це різниця в тарифах, яка стягненню не підлягає, так як вона підлягає відшкодуванню з бюджету органами місцевого самоврядування.

У відповідності до ст. 31 Закону України «Про житлово –комунальні послуги»у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Однак доказів того, що кошти на погашення різниці в тарифах виділялись чи сплачувались позивачу саме по Договору № 05719/2-01 від 02.06.2005 року та саме за заявлений до стягнення період відповідач не надав.

Слід зазначити, що несвоєчасне відшкодування органами місцевого самоврядування з відповідного місцевого бюджету різниці в тарифах не звільняє відповідача від виконання договірних зобов'язань перед позивачем.   

Отже, станом на день розгляду справи в суді сума боргу відповідача перед позивачем складає 71 583, 14  грн., що окрім іншого підтверджується котррозрахунком відповідача доданим до відзиву.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм,  господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 71 583, 14  грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 946, 30 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок індексу інфляції, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з останнього, на думку господарського суду на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають до стягнення індекс інфляції в розмірі 946, 30 грн. за весь час прострочення, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.  

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України,  покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК –107»(03191, м. Київ, вул. В. Касіяна, 8, код ЄДРПОУ 21687515) на користь Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) 71 583 (сімдесят одна тисяча п'ятсот вісімдесят три) грн. 14 коп. основного боргу, 946 (дев'ятсот сорок шість) грн. 30 коп. інфляційних втрат, 715(сімсот п'ятнадцять) грн. 83 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                             О.М. Спичак

Дата підписання рішення

23.03.2009р.