Постанова

від 02.09.2013 по справі 802/3406/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 вересня 2013 р. Справа № 802/3406/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання: Колос М.С.,

представника позивача: Бренгач Л.З.,

представників третіх осіб: Хитрук О.В., Кирилюка Д.В.,

третьої особи: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Жмеринського міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Вінницькій області

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, фізичної особи-підприємця ОСОБА_7

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держсанепідслужби у Вінницькій області, ОСОБА_4, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області

про: застосування адміністративно-запобіжних заходів у сфері державного санітарно-епідеміологічного нагляду,

ВСТАНОВИВ:

02.08.2013 року Жмеринське міськрайонне управління Головного управління Держсанепідслужби у Вінницькій області (далі - Жмеринська СЕС) звернулося в суд з адміністративним позовом, у якому просить застосувати до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (далі - ФОП ОСОБА_6) адміністративно-запобіжні заходи у сфері державного санітарно-епідеміологічного нагляду, а саме тимчасово заборонити роботу належної відповідачу мініпекарні - з 12.08.2013 року і до усунення виявлених під час перевірки порушень санітарного законодавства.

Позовні вимоги мотивує тим, що 01.08.2013 року посадовими особами Жмеринської СЕС проведено позапланову перевірку мініпекарні по АДРЕСА_1, власником якої є ФОП ОСОБА_6, на предмет виконання припису державного санітарного нагляду № 763 від 04.07.2013 року про усунення порушень санітарного законодавства. За результатами перевірки складено акт, яким зафіксовано ряд порушень санітарного законодавства, зокрема відсутність дозвільної документації на роботу мініпекарні та недотримання визначеної санітарними правилами санітарно-захисної зони для хлібопекарських підприємств, що є підставою для застосування адміністративно-запобіжних заходів у виді тимчасової заборони роботи вказаної мініпекарні до усунення виявлених перевіркою порушень санітарного законодавства.

08.08.2013 року на адресу суду надійшла уточнена позовна заява Жмеринської СЕС, у якій позивач з посиланням на ст. 183-6 КАС України просив підтвердити обґрунтованість застосування адміністративно-запобіжного заходу у виді тимчасового зупинення роботи міні-пекарні відповідача згідно з постановою начальника Жмеринської СЕС Бренгач Л.З. № 4 від 01.08.2013 року (а.с. 29-32).

Разом із тим, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.08.2013 року у прийнятті вищезазначеної заяви про зміну позовних вимог відмовлено через її невідповідність положенням ч. 1 ст. 137 КАС України (а.с. 49).

Крім того, під час розгляду справи встановлено, що належне ОСОБА_6 на праві власності приміщення мініпекарні по АДРЕСА_1 орендується для виробничих потреб фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (далі - ФОП ОСОБА_7) згідно з договором оренди від 20.05.2013 року (а.с. 56-58), у зв'язку з чим судом на обговорення поставлено питання про заміну неналежного відповідача у справі. Оскільки позивач заперечив щодо заміни відповідача ОСОБА_6 іншою особою, ухвалою суду від 19.08.2013 року, постановленою із занесенням до журналу судового засідання, на підставі ч. 3 ст. 52 КАС України ФОП ОСОБА_7 залучено як другого відповідача у справі за адміністративним позовом Жмеринської СЕС.

Також ухвалами Вінницького окружного адміністративного суду від 09.08.2013 року та 19.08.2013 року на підставі ст. 53 КАС України третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено Головне управління Держсанепідслужби у Вінницькій області, ОСОБА_4 та інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області (а.с. 50, 68-69, 73).

У судовому засіданні законний представник позивача Бренгач Л.З. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та надала пояснення згідно з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями, додатково зазначивши, що вперше позапланова перевірка ФОП ОСОБА_6 була проведена Жмеринською СЕС 04.07.2013 року. Підставою для її проведення були численні звернення і скарги громадянки ОСОБА_4, яка проживає в будинку, де розташована мініпекарня, стосовно порушення вимог санітарного законодавства. Для проведення такої перевірки відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" було отримано згоду Державної санітарно-епідеміологічної служби України. У зв'язку з виявленими порушеннями власнику мініпекарні ОСОБА_6 було видано припис № 763/02 від 04.07.2013 року з вимогою повідомити про його виконання до 10.07.2013 року. Наступна перевірка була проведена з метою перевірки виконання цього припису. За її результатами встановлено, що раніше виявлені порушення санітарного законодавства не усунуто, що зафіксовано актом від 01.08.2013 року. Просить врахувати, що без отримання експлуатаційного дозволу суб'єкт господарювання не вправі здійснювати господарську діяльність з виробництва харчових продуктів. Однак, мініпекарня по АДРЕСА_1 працює без такого дозволу, що є грубим порушенням вимог санітарного законодавства та засад дозвільної системи у сфері господарської діяльності. Крім того, мініпекарню облаштовано без дотримання передбаченої санітарними правилами санітарно-захисної зони V класу, яка має становити не менше 50 м.

Представник третьої особи Головного управління Держсанепідслужби у Вінницькій області Хитрук О.В. підтримала позовні вимоги Жмеринської СЕС та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що вона проживає у будинку по АДРЕСА_1, який в рівних частках належить їй та відповідачу ОСОБА_6 Будинок стосовно вулиць є кутовим, тому має дві адреси. Свою частину ОСОБА_6 переобладнала під мініпекарню, яка працює цілодобово. Стверджує, що робота мініпекарні створює сильні шуми та вібрацію, в її квартирі постійно відчувається неприємний запах часнику, дріжджів та інших продуктів. Після початку експлуатації мініпекарні вона не може нормально проживати у власному домі, різко погіршився її стан здоров'я як інваліда I групи. Натомість її численні звернення до органів влади зі скаргами на незаконність роботи пекарні досі є безрезультатними. Просить суд задовольнити заявлений адміністративний позов.

Представник третьої особи інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області Кирилюк Д.В. виступив на стороні позивача та пояснив, що 25.01.2013 року інспекцією дійсно було зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації реконструйованої під мініпекарню частини житлового будинку по АДРЕСА_1. При цьому зазначив, що інспекція не уповноважена перевіряти відповідність об'єкта будівництва вимогам чинного законодавства, зокрема санітарного, а відповідальність за їх дотримання несе замовник та проектна організація. Крім того, оскільки спірний об'єкт належить до III категорії складності і не знаходиться у сейсмічно активній зоні, проведення державної експертизи для прийняття його в експлуатацію не обов'язкове. Вважає, що якщо компетентними органами виявлено порушення санітарних норм і правил під час експлуатації спірної мініпекарні, можна говорити про наявність підстав для задоволення позову Жмеринської СЕС.

Відповідачі у судове засідання на виклик суду з невідомих причин не з'явилися, заперечень на адміністративний позов не подали, свого відношення до вимог позивача не висловили, будь-яких доказів на їх спростування суду не подали. Клопотань або заяв щодо неможливості розгляду справи у відсутності відповідачів чи відкладення розгляду справи через неможливість їх прибуття в судове засідання на адресу суду також не надходило.

Згідно із ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на викладене та враховуючи достатність наявних у справі доказів суд вважає можливим провести розгляд і вирішення справи за відсутності відповідачів.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона працює на посаді помічника санітарного лікаря Жмеринської СЕС. 04.07.2013 року на підставі наказу № 53 від 03.07.2013 року та направлення № 189 від 03.07.2013 року вона разом з біологом ОСОБА_9 провели позапланову перевірку хлібопекарні по АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_6, на предмет дотримання вимог санітарного законодавства. На час перевірки пекарня працювала, продукція випікалася, проте дозвільної документації на виробництво продуктів харчування не було. Присутня під час перевірки ОСОБА_6 надала лише Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, яка права на роботу мініпекарні не дає. Крім того, перевіркою було встановлено недотримання при облаштуванні пекарні санітарно-захисної зони, яка повинна становити не менше 50 м, тоді як пекарня через стінку межує з квартирою ОСОБА_4 У зв'язку з виявленими порушеннями санітарного законодавства було складено акт та винесено припис про їх усунення № 763 від 04.07.2013 року, який вручено ОСОБА_6 під розписку. Для перевірки виконання цього припису 01.08.2013 року ще раз проведено позапланову перевірку мініпекарні, однак встановлено, що порушення вимог санітарного законодавства не усунуто, пекарня продовжує працювати за відсутності експлуатаційного дозволу на виробництво продуктів харчування та без дотримання санітарно-захисної зони, про що складено акт від 01.08.2013 року.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона займає посаду біолога санітарно-гігієнічної лабораторії відділу лабораторних досліджень Жмеринського міськрайонного відділу лабораторних досліджень. На виконання наказу начальника Жмеринської СЕС Бренгач Л.З. № 53 від 03.07.2013 року та направлення № 189 від 03.07.2013 року вона вийшла на перевірку мініпекарні по АДРЕСА_1. Пекарня в цей час працювала, продукція випікалася. В межах своїх повноважень вона провела вимірювання шумів та вібрації всередині пекарні та в помешканні заявниці ОСОБА_4, якими не встановила перевищень дозволених показників. За результатами позапланової перевірки було складено акт від 04.07.2013 року, в якому відображено виявлені під час перевірки порушення санітарного законодавства та результати проведених лабораторних досліджень.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх на судовому засіданні учасників процесу, допитавши свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та оцінивши інші докази, які є у справі, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити частково.

Відповідно до абз. 2, 3 ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (Закон № 877-V) державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) включають планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

В силу вимог ч. 4 ст. 4 Закону № 877-V виключно законами встановлюються:

органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності;

види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг;

вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю);

санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, регулюються Законом України "Про забезпечення санітарно та епідеміологічного благополуччя населення" від 24.02.1994 року № 4004-XII (далі - Закон № 4004-XII), який зокрема визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 31 цього Закону у систему органів державної санітарно-епідеміологічної служби України входить, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, на який покладаються функції з державного санітарно-епідеміологічного нагляду на відповідних територіях, транспорті.

Частиною 1 статті 39 Закону № 4004-XII визначено, що державний санітарно-епідеміологічний нагляд - це діяльність органів державної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників.

Одним з основних завдань такої діяльності є нагляд за дотриманням санітарного законодавства (абз. 3 ч. 2 ст. 39 Закону № 4004-XII).

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється відповідно до Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, що затверджується Кабінетом Міністрів України, вибірковими перевірками дотримання санітарного законодавства за планами органів державної санітарно-епідеміологічної служби, а також позапланово залежно від санітарної, епідемічної ситуації та за заявами громадян.

Результати перевірки оформлюються актом, форма і порядок складання якого визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Судом встановлено, що 04.07.2013 року на підставі наказу начальника Жмеринської СЕС № 53 від 03.07.2013 року та направлення на перевірку № 189 від 03.07.2013 року помічником санітарного лікаря ОСОБА_8 та біологом ОСОБА_9 проведено позапланову перевірку хлібопекарні, що знаходиться по АДРЕСА_1, на предмет дотримання вимог чинного санітарного законодавства (а.с. 37-38).

Підставою для проведення вказаної перевірки були письмові звернення громадянки ОСОБА_4 щодо незаконності роботи пекарні, порушення у зв'язку з цим її прав та істотного погіршення стану її здоров'я внаслідок недотримання санітарних норм (а.с. 12, 59-61, 64-65).

На виконання положень абз. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" для проведення позапланової перевірки позивачем було отримано згоду Державної санітарно-епідеміологічної служби України, що підтверджується документально (а.с. 39-40, 101-102).

Отже, позапланова перевірка мініпекарні по АДРЕСА_1 була проведена посадовими особами Жмеринської СЕС з передбачених законом підстав, тобто правомірно.

За результатами перевірки складено акт від 04.07.2013 року, яким зафіксовано ряд порушень вимог санітарного законодавства, а саме те, що мініпекарня працює за відсутності дозвільної документації на її роботу, зокрема експлуатаційного дозволу на виробництво харчових продуктів, та без дотримання визначеної санітарними правилами санітарно-захисної зони для хлібопекарських підприємств, яка має становити не менше 50 м (а.с. 10).

У ході судового розгляду справи факт наявності вищевказаних порушень підтвердився і повністю доведений суб'єктом владних повноважень.

Так, у статті 1 Закону № 4004-XII наведено визначення основних термінів і понять, що вживають в Законі, серед яких при вирішення цієї адміністративної справи мають значення наступні поняття і терміни:

санітарне та епідемічне благополуччя населення - це стан здоров'я населення та середовища життєдіяльності людини, при якому показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної території, умови проживання сприятливі для населення, а параметри факторів середовища життєдіяльності знаходяться в межах, визначених санітарними нормами;

державні санітарні норми та правила, санітарно-епідеміологічні та санітарно-протиепідемічні правила і норми, санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти (санітарні норми) - обов'язкові для виконання нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, що встановлюють медичні вимоги безпеки щодо середовища життєдіяльності та окремих його факторів, недотримання яких створює загрозу здоров'ю і життю людини та майбутніх поколінь, а також загрозу виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб та масових неінфекційних захворювань (отруєнь) серед населення;

харчовий продукт (їжа) - будь-яка речовина або продукт (сирий, включаючи сільськогосподарську сировину, необроблений, напівоброблений або оброблений), призначені для споживання людиною.

Відповідно до ст. 15 Закону № 4004-XII підприємства, установи, організації та громадяни при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об'єктів і споруд будь-якого призначення зобов'язані дотримувати вимог санітарного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 17 цього Закону передбачено, що продовольча сировина, харчові продукти, а також матеріали, обладнання і вироби, що використовуються при їх виготовленні, зберіганні, транспортуванні та реалізації, повинні відповідати вимогам санітарних норм і підлягають обов'язковій сертифікації.

Підприємства, установи, організації та громадяни, які виробляють, зберігають, транспортують чи реалізують харчові продукти і продовольчу сировину, несуть відповідальність за їх безпеку для здоров'я і життя населення, відповідність вимогам санітарних норм.

Крім того, згідно із вимогами ч. 2 ст. 22 Закону № 4004-XII у процесі експлуатації виробничих, побутових та інших приміщень, споруд, обладнання, устаткування, транспортних засобів, використання технологій їх власник зобов'язаний створити безпечні і здорові умови праці та відпочинку, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на запобігання захворюванням, отруєнням, травмам, забрудненню навколишнього середовища.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів" оператори потужностей (об'єктів), що здійснюють в Україні діяльність з виробництва та/або обігу харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі, повинні отримати експлуатаційний дозвіл відповідного головного державного санітарного лікаря, який видається на кожну з таких потужностей (об'єктів), що використовуються для здійснення вищезазначеної діяльності.

За правилами, визначеними у пунктах 2, 5, 8-13, 15 Порядку видачі експлуатаційного дозволу для потужностей (об'єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів, затвердженого постановою КМ України № 712 від 12.05.2007 року (далі - Порядок), оператори потужностей (об'єктів), що провадять діяльність з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі, повинні отримати експлуатаційний дозвіл відповідного головного державного санітарного лікаря, який видається на кожну з таких потужностей.

Оператори потужностей (об'єктів) повинні отримати експлуатаційний дозвіл на кожну з потужностей (об'єктів) після введення в експлуатацію побудованих (реконструйованих) об'єктів з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів.

Для отримання експлуатаційного дозволу оператору потужностей (об'єктів) необхідно звернутися із заявою до головного державного санітарного лікаря або головного державного інспектора ветеринарної медицини відповідної території за формою, встановленою головним державним санітарним лікарем України або головним державним інспектором ветеринарної медицини України.

До заяви додаються копія документа, який підтверджує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; перелік харчових продуктів, що виробляються, переробляються або реалізуються, за підписом заявника; протоколи досліджень харчових продуктів, проведених акредитованими лабораторіями.

Заява та документи, зазначені у пункті 9 Порядку, подаються в одному примірнику особисто заявником або через уповноважений ним орган чи особу, або рекомендованим листом. У разі подання заяви та документів рекомендованим листом підпис заявника підлягає нотаріальному засвідченню. Заявник несе відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в заяві та документах.

Після надходження заяви та документів, зазначених у пункті 9 Порядку, посадова особа державної санітарно-епідеміологічної служби або державної ветеринарної служби проводить інспекцію потужностей (об'єктів) з метою встановлення відповідності санітарним заходам.

Строк проведення інспекції та видачі експлуатаційного дозволу не повинен перевищувати 30 календарних днів з дати надходження заяви та необхідних документів, передбачених цим Порядком.

Експлуатаційний дозвіл видається у формі згідно з додатком до Порядку в трьох примірниках.

Разом із тим, судом встановлено, що мініпекарня по АДРЕСА_1 працює без отримання експлуатаційного дозволу на виробництво харчових продуктів, що є істотним порушенням вимог ст.ст. 5, 15, 17 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", ст. 4 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", ст.ст. 20, 22 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів".

Крім того, згідно із п. 5 "Санитарных правил для предприятий хлебопекарной промышленности", які затверджені заступником Головного санітарного лікаря СССР 02.10.1969 року та є чинними на даний час, "хлебопекарные предприятия должны располагаться по отношению к жилым зданиям на расстоянии не менее 50 м (санитарно-защитная зона V класса)".

Пунктом 3 вказаних Санітарних правил передбачено, що "ввод в эксплуатацию вновь выстроенных или капитально отремонтированных и переоборудованных хлебопекарных предприятий допускается лишь после специального обследования органами ведомственного и местного государственного санитарного надзора и их разрешения".

Крім того, наказом Міністерства охорони здоров'я України № 173 від 19.06.1996 року відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" затверджено Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, які включають основні гігієнічні вимоги до планування і забудови як нових, так і існуючих міських та сільських поселень України, їх санітарного упорядкування та оздоровлення.

Відповідно до п. 1.2 цих Правил вони є обов'язковими для дотримання всіма державними, кооперативними, колективними та приватними підприємствами, організаціями та установами незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовими особами та громадянами України, інвесторами-громадянами інших держав.

Пунктом 5.5 Правил передбачено, що розміри санітарно-захисних зон для промислових підприємств та інших об'єктів, що є джерелами виробничих шкідливостей, слід встановлювати відповідно до діючих санітарних норм їх розміщення при підтвердженні достатності розмірів цих зон за "Методикой расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий" ОНД-86, розрахунками рівнів шуму та електромагнітних випромінювань з урахуванням реальної санітарної ситуації, а також даних лабораторних досліджень щодо аналогічних діючих підприємств та об'єктів.

Згідно із п. 5.7, п. 5.9 Правил розміри санітарно-захисної зони можуть бути зменшені, коли в результаті розрахунків та лабораторних досліджень, проведених для району розташування підприємств або іншого виробничого об'єкта, буде встановлено, що на межі житлової забудови та прирівняних до неї об'єктів концентрації шкідливих речовин у атмосферному повітрі, рівні шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань, статичної електрики не перевищуватимуть гігієнічні нормативи.

Зміна розмірів санітарно-захисних зон для підприємств та інших виробничих об'єктів IV-V класів небезпеки затверджується головними державними санітарними лікарями Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя на підставі висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи проектних матеріалів на будівництво зазначених об'єктів.

В силу вимог п. 5.10 Правил у санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих, аварійних селищ.

Як встановлено під час розгляду цієї адміністративної справи, пекарня по АДРЕСА_1 була облаштована відповідачем ОСОБА_6 шляхом реконструкції ? частини житлового будинку, про що свідчить Декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 25.01.2013 року (а.с. 41-44).

Разом із тим, в будинку проживає громадянка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, інвалід I групи, якій на праві приватної власності належить інша частина будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 86-92).

Отже, з урахуванням положень вищезазначених державних санітарних правил суд погоджується з висновками Жмеринської СЕС про недотримання у ході реконструкції житлового будинку під мініпекарню санітарно-захисної зони для хлібопекарських підприємств, яка має становити не менше 50 м.

Водночас доказів на підтвердження того, що відповідна санітарно-захисна зона у встановленому порядку була зменшена суду не надано.

З огляду на викладене суд вважає правильними і такими, що відповідають фактичним обставинам справи зафіксовані в акті позапланової перевірки від 04.07.2013 року порушення вимог санітарного законодавства при експлуатації мініпекарні по АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Пунктом 10 Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, затвердженого постановою КМ України № 1109 від 22.06.1999 року, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, міст, районів та їх заступникам надано право видавати приписи.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2013 року відповідачу ОСОБА_6 під розписку було вручено припис головного державного санітарного лікаря м. Жмеринка Бренгач Л.З. від 04.07.2013 року № 763/02 про негайне усунення порушень санітарного законодавства, що були виявлені під час позапланової перевірки 04.07.2013 року (а.с. 11).

Наказом Жмеринської СЕС № 70 від 31.07.2013 року з метою перевірки виконання зазначеного припису призначено позапланову перевірку мініпекарні по АДРЕСА_1 проведення якої доручено комісії у складі помічника лікаря-епідеміолога ОСОБА_11 та помічників санітарного лікаря ОСОБА_8 і ОСОБА_12 (а.с. 7-8).

За результатами перевірки встановлено, що раніше виявлені порушення санітарного законодавства не усунуто, а пекарня продовжує працювати за відсутності дозвільної документації на її роботу та без дотримання визначеної санітарними правилами санітарно-захисної зони, про що 01.08.2013 року складено відповідний акт (а.с. 9).

Згідно із п. "а" ч. 1 ст. 42 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують, зокрема, такі заходи для припинення порушення санітарного законодавства як обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм.

Аналогічне право головних державних санітарних лікарів закріплене також у пп. 15 п. 10 вищезгаданого Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні.

Водночас частиною 7 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" із змінами та доповненнями, внесеними Законом від 20.06.2013 року № 353-VII, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

В силу положень абз. 1 ч. 5 ст. 4 цього Закону повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.

Таким чином, починаючи з 01.07.2013 року, тобто з часу набрання чинності змін до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", які були внесені Законом від 20.06.2013 року № 353-VII, повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається виключно за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

У свою чергу наведене свідчить про існування колізії між нормами Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та нормами Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", оскільки останній передбачає право головних державних санітарних лікарів (їх заступників) виносити за наявності відповідних підстав постанови про обмеження, тимчасову заборону чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, обмеження, тимчасову заборону або припинення будівництва тощо, тобто наділяє їх такими повноваженнями, які на даний час віднесено до компетенції адміністративних судів.

Вирішуючи дану неузгодженість між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, суд виходить із загальних принципів теорії права та застосовує акт, виданий пізніше, яким в даному випадку є Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Крім того, згідно із роз'яснень Міністерства юстиції України, наданими у листі від 26.12.2008 року № 758-0-2-08-19 "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії", Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" є спеціальним законом у сфері здійснення державного нагляду (контролю). Тому у разі виникнення колізії норм цього Закону та норм інших законів, слід керуватися нормами Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Як вже зазначалося раніше, відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 42 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" адміністративно-запобіжні заходи у виді тимчасової заборони чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів застосовуються у разі їх невідповідності вимогам санітарних норм та для припинення порушень санітарного законодавства.

Крім того, згідно із п. 2.3 Інструкції про порядок застосування державною санітарно-епідеміологічною службою України адміністративно-запобіжних заходів (обмеження, тимчасова заборона, заборона, припинення, зупинення), затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я № 67 від 14.04.1995 року, тимчасова заборона застосовується у разі порушення вимог санітарного законодавства для заборони діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів у разі, якщо застосування обмеження неможливе або воно не припиняє порушення санітарного законодавства, але виконання порушником певних заходів дозволить припинити ці порушення.

З огляду на викладене та враховуючи те, що під час проведення позапланової перевірки мініпекарні по АДРЕСА_1 посадовими особами Жмеринської СЕС виявлено порушення вимог санітарного законодавства, факт наявності яких підтвердився під час розгляду цієї справи, суд приходить до переконання про підставність звернення позивача до суду з позовом про застосування адміністративно-запобіжних заходів у виді тимчасової заборони роботи вказаної мініпекарні до усунення таких порушень санітарного законодавства.

Разом із тим, не можуть бути задоволенні вимоги позивача про застосування вищезазначених заходів саме з 12.08.2013 року, оскільки, по-перше, відповідна дата вже минула, і, по-друге, постанова суду у справах цієї категорії на підставі п. 10 ч. 1 ст. 256 КАС України підлягає негайному виконанню.

Тому заявлений адміністративний позов належить задовольнити частково.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд також вважає необхідним надати оцінку наступній обставині.

Як встановлено під час розгляду справи, відповідачкою ОСОБА_6 в судовому порядку оскаржено постанову Жмеринської СЕС № 4 від 01.08.2013 року про тимчасову заборону роботи мініпекарні по АДРЕСА_1 та 29.08.2013 року подано адміністративний позов про її скасування (а.с. 106-109).

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.08.2013 року відкрито провадження у справі № 802/3652/13-а за вказаним позов (а.с. 105).

Проте суд не вбачає підстав для зупинення провадження у цій справі відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України, оскільки її предметом є застосування тих заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), які можуть бути застосовані виключно за рішенням суду, а не підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктом владних повноважень заходів реагування під час здійснення державного нагляду.

Розподіляючи судові витрати у справі суд зазначає, що при зверненні до суду з адміністративним позовом позивач не сплатив судового збору за позовними вимогами немайнового характеру у розмірі 34,41 грн., хоча законом він не звільнений від його сплати.

Ухвалою суду від 19.08.2013 року, прийнятою із занесенням до журналу судового засідання, клопотання Жмеринської СЕС про звільнення від сплати судового збору було задоволено частково та вирішено відстрочити сплату судового збору у даній справі до часу постановлення судом рішення за наслідками розгляду справи по суті (а.с. 68).

Станом на даний час судовий збір позивачем не сплачено. Водночас, незважаючи на задоволення вимог за адміністративним позовом, в силу положень ст. 94 КАС України підстав для стягнення судового збору з відповідачів немає, оскільки позивачем у справі є суб'єкт владних повноважень.

За таких обставин суд доходить висновку про необхідність стягнення судового збору у розмірі 34,41 грн. з позивача Жмеринської СЕС в особі Головного управління Держсанепідслужби у Вінницькій області як розпорядника бюджетних коштів відповідного структурного підрозділу (а.с. 16-18).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 254, 256 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Застосувати адміністративно-запобіжні заходи у виді тимчасової заборони роботи мініпекарні, що знаходиться по АДРЕСА_1, - до усунення виявлених під час перевірки порушень вимог санітарного законодавства.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути в дохід Державного бюджету України (р/р № 31219206784002, одержувач УК у м. Вінниці/м. Вінниця/220030001, код ЄДРПОУ 38054707, банк одержувача ГУ ДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015) з Жмеринського міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Вінницькій області в особі Головного управління Держсанепідслужби у Вінницькій області (ідентифікаційний код 38254412) судовий збір у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні сорок одна копійка).

Постанову в частині застосування заходів реагування у сфері державного нагляду звернути до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі складена: 05.09.2013 року.

Суддя Сало Павло Ігорович