Рішення

від 16.03.2009 по справі 46/9

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/9

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2009 р.                                                Справа № 46/9

За позовомПриватного підприємства “Тепломет”  

До Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Деснянського району м. Києва “Житлорембудсервіс”   

Простягнення 12 415,88 грн.    

                                                                                        Суддя Шабунін С.В.

Представники:

Від позивачаХоменко О.І. —представник за довіреністю від 15.01.2009 р.

Від відповідача Хатченко Т.В. —представник за довіреністю від 20.08.2008 р. № 08-4848

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство “Тепломет” передало на розгляд господарського суду позовну заяву без вихідного номеру та дати, відповідно до якої просить стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Деснянського району м. Києва “Житлорембудсервіс” 9 101,60 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи за договором № 17 від 20.12.2007 р., 1 460,86 грн. інфляційної складової боргу, 217,83 грн. 3 % річних з простроченої суми та 1 636,19 грн. пені, а також судові витрати, до яких включено 900,00 грн. на оплату послуг адвоката.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2009 р. № 46/9, яку призначено до розгляду на 02.02.2009 р.   

У судове засідання, призначене на 02.02.2009 р. представник відповідача не прибув, про причини свого неприбуття суд не повідомив, документів на виконання вимог ухвали від 13.01.2009 р. не надав. Представники позивача надали для залучення до матеріалів справи документи, що були витребувані ухвалою про порушення провадження у справі та заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої зменшено розмір заявленої до стягнення пені з 1 636,19 грн. до 806,65 грн., а також добавлено вимоги про відшкодування в якості судових витрат 900,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Ухвалою від 02.02.2009 р. розгляд справи було відкладено на 16.03.2009 р.

16.03.2009 р. у судове засідання прибули представники позивача та відповідача. Представник позивача надав для залучення до матеріалів справи акти виконаних робіт за адвокатським договором № 2/2008 від 16.09.2008 р. на суму 900,00 грн. Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого не заперечує викладені у позові обставини правовідносин сторін за договором № 17 від 20.12.2007 р., але повідомляє  про фактичну неможливість сплатити кошти позивачеві через відсутність бюджетного фінансування. Також, відповідач вказує на те, що ним вчиняються активні заходи на отримання грошових коштів від боржників для того, щоб провести розрахунки з позивачем. На думку відповідача, позовні вимоги про стягнення з нього 3 % річних, інфляційної складової боргу та пені не відповідають закону.       

У ході розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив стягнути з відповідача суму боргу за виконані роботи з проектування та завершення капітального ремонту теплового пункту по вул. Ш. Алейхема, 14 у м. Києві відповідно до договору № 17 від 20.12.2007 р., 806,65 грн. пені за 153 дні прострочення виконання грошового зобов'язання, 1 460,86 грн. збитків від інфляції, та 217,83 грн. 3 % річних з простроченої суми боргу за період з 14.01.2008 р. по 31.10.2008 р.    

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, позов мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати виконаних на його користь робіт.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано копії договору, акт здачі-приймання виконаних робіт, податкову накладну, акт звірки взаєморозрахунків, претензії, адвокатський договір, платіжні доручення на оплату адвокатських послуг та акти виконаних робіт, розрахунок ціни позову.

Представник відповідача підтримав поданий відзив, надав довідку про стан розрахунків з бюджетом та заявив клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2007 року Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Деснянського району м. Києва “Житлорембудсервіс” в якості замовника та Приватне підприємство “Тепломет” уклали договір підряду № 17, за умовами якого підрядник (позивач) зобов'язався виконати роботи з проектування та завершення капітального ремонту теплового пункту (бойлерної) по вул. Ш. Алейхема (ЖБК “Дніпровський-2”) КП “Житлорембудсервіс” Деснянського району м. Києва, а замовник (відповідач) —прийняти виконані підрядником роботи та своєчасно оплатити їх вартість (п. 1.1 та п. 5.3 договору).   

Згідно з п. 2.1 вказаної угоди загальна вартість виконання робіт становить 16 521,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору здача-прийняття виконаних робіт оформляється актом, який підписується обома сторонами.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться замовником не пізніше тридцяти днів після прийняття робіт та підписання і скріплення печатками сторін актів виконаних робіт.   

Аналіз умов угоди сторін, їх прав та обов'язків за договором дає підстави стверджувати про виникнення між ними зобов'язань, врегульованих у чинному законодавстві положеннями про договір підряду.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити її.

Як слідує з матеріалів справи, а саме: претензії № 31 від 16.09.2008 р., акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2007 р., акту здачі-приймання виконаних робіт № 143 від 14.12.2007 р. та податкової накладної № 129 від 14.12.2007 р. загальна вартість виконаних позивачем на користь відповідача робіт за договором № 17 від 20.02.2007 р. становить 16 520,60 грн., а оплачена відповідачем —7 419,60 грн., а тому його борг складає 9 101,00 грн.

Отже, з матеріалів справи, пояснень представника позивача, не заперечених представником відповідача судом встановлено, що підрядник виконав, а замовник прийняв  роботи з капітального ремонту теплового пункту (бойлерної) по вул. Ш. Алейхема, 14, ЖБК “Дніпровський-2”, але оплатив їх вартість частково, заборгувавши 9 101,00 грн.    

16.09.2008 р. позивачем направлено відповідачу претензію № 31 з вимогою у місячний строк оплатити заборгованість в сумі 9 101,00 грн.

У відповідь на вказану претензію відповідач надав позивачеві листа № 08-3849 від 30.09.2008 р., в якому повідомляє про своє скрутне матеріальне становище та просить через заборгованість міського бюджету та просить зачекати з вжиттям дій щодо примусового стягнення боргу.   

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розглядаючи даний спір, суд врахує викладені у відзиві на позовну заяву обставини, але не вважає їх підставою для відмови у задоволенні заявленого позову, оскільки угодою сторін чітко визначено порядок проведення розрахунків за виконанні роботи, а також відсутнє положення, відповідно якого настання обов'язку замовника щодо проведення кінцевих розрахунків з підрядником обумовлювався б наявністю асигнувань з бюджету відповідного рівня.  

Зважаючи на встановлені судом обставини справи, умови укладеного сторонами договору та норми чинного законодавства, позовні вимоги Приватного підприємства “Тепломет”, заявлені до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Деснянського району м. Києва “Житлорембудсервіс” про стягнення 9 101,00 грн. боргу видаються обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 1 460,86 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 806,65 грн. пені та 217,83 грн. 3 % річних з простроченої суми (заява про уточнення позовних вимог в матеріалах справи).

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У п. 6.4 договору сторони погодили, що при простроченні платежу за виконані роботи замовник сплачує підрядникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення виконання зобов'язання.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.        

Зважаючи на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3 % річних видаються такими, що заявлені правомірно. При цьому, зменшуючи розмір пені, нарахованої за період з 14.01.2008 р. по 14.06.2008 р. в заяві про уточнення позовних вимог відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, позивач нараховує її не за 182 дні прострочення, а лише 153, тобто, менше ніж фактичне прострочення відповідача та шість календарних місяців.  Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та збитків від інфляції, нарахованих з 14.01.2008 р. по 31.10.20008 р., суд вважає його правильним, проведеним відповідно до законодавства та фактичних обставин спірних правовідносин.    

Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню, а подане представником відповідача клопотання про застосування ст. 233 Господарського процесуального кодексу України —відхиленню. Так, ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як вище вказувалося, заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції, а саме, пеня, нарахована ним за період, менший ніж її слід застосовувати до спірних правовідносин, не за 182 календарних дні, а лише 153. Тобто, розмір санкцій зменшено самим кредитором, а тому суд не вважає за доцільне застосовувати положення ст. 233 в рамках даного спору.              

За таких обставин, позов Приватного підприємства “Тепломет” підлягає повному задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального  України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. У ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Понесення позивачем судових витрат у розмірі 115,86 грн. (з урахуванням фактичного зменшення позовних вимог) по сплаті державного мита, 118,00 грн. по сплаті витрат АН інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 900,00 грн. по сплаті послуг адвоката за правову допомогу стверджується матеріалами справи, а саме: платіжними дорученнями № 359 та № 360 від 04.11.2008 р., адвокатським договором № 2/208 від 16.09.2008 р., актами № ФО-002 та № ФО-004, платіжними дорученнями № 318 від 14.10.2008 р. та № 36 від 26.01.2009 р.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Деснянського району м. Києва “Житлорембудсервіс” (02217, м. Київ, вул. М. Закревського, 15, ідентифікаційний код 31776030) на користь Приватного підприємства “Тепломет” (04214, м. Київ, вул. Північна, 2/58, к. 125, ідентифікаційний код 33149846) 9 101 (девять тисяч сто одну) грн. боргу, 1 460 (одну тисячу чотириста шістдесят) грн. 86 коп. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 217 (двісті сімнадцять) грн. 83 коп. 3 % річних, 806 (вісімсот шість) грн. 65 коп. пені, 115 (сто п'ятнадцять) грн. 86 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 900 (дев'ятсот) грн. витрат на послуги адвоката.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня   його прийняття.

Суддя                                                                                                            С.В. Шабунін

Справа №