Постанова

від 28.08.2013 по справі 801/4790/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/4790/13-а

28.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Воробйової С.О. ,

Яковенко С.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко Г.Б.) від 05.06.2013 у справі № 801/4790/13-а

за позовом Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека №134" Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканська компанія "Крим-Фармація" (вул. Річна, 12, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95006)

до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим (вул. Гагаріна, 14а, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95026)

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.06.13 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення №904 від 18.04.2013 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 11508,17грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека №134" Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканська компанія "Крим-Фармація" 264,57грн. судового збору, шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що допущена позивачем помилка в наданих до відповідача звітів за січень та квітень 2011 рік не спричинила буд-яких наслідків щодо своєчасності та повноти виконання ним свого обов'язку по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; з урахуванням сплати позивачем єдиного внеску по ставці 36,80 % за січень 2011 рік та по ставці 33,2% та 2% за квітень 2011 року, відсутності заборгованості позивача з єдиного внеску, що підтверджено довідкою від 09.04.2013 № 296 та карткою особового рахунку платника єдиного внеску, у позивача відсутня недоїмка зі сплати єдиного внеску станом на 08.02.2013р. в загальному розмірі 23016,33 грн., а отже рішення №904 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є неправомірним; позивачем при подачі комплекту первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за 2007 рік було допущено помилку у Реквізиті 23 п. 8.3. п. 8 Порядку № 7-6 Початок трудових відносин: по застрахованій особі ОСОБА_2 в графі замість 01.05.2007 вказано 16.05.2007, відповідальність за зазначене порушення встановлена пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону №1058, у зв'язку з чим рішення №52 від 18.04.2013 року про застосування фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей в систему персоніфікованого обліку у розмірі 170,00 грн. є обґрунтованим; позивачем не надано суду доказів щодо подання за встановленою формою таблиці в звіті за березень-травень 2012 року, тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення №905 від 18.04.2013 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності передбаченою Законом №2464 у розмірі 510,00 грн. не підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи

В судове засідання, призначене на 28.08.2013, позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

З 28.01.2013 по 08.02.2013 Управлянням Пенсійного фонду України у Залізничному районі АР Крим проведена позапланова перевірка з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі-єдиний внесок) за період з 01.06.2000 по 08.02.2013, повноти та своєчасності перерахування авансових платежів, у вигляді сум єдиного внеску, за період з 01.01.2011 по 20.03.2013, а також достовірності відомостей, наданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2004 по 08.02.2013, у зв'язку з ліквідацією Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека №134" Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканська компанія "Крим-Фармація".

За результатами перевірки 08.02.2013 складено Акт № 17-ю від 08.02.2013, згідно з яким встановлено порушення пунктів 5, 6, 12 статті 8 Закону України №2464-VI та підпунктів 3.1.1, 3.2.2, 3.10 пункту 3 Інструкції від 27.09.2010 №21-5 "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано єдиний внесок на суму 23016,33 грн., в тому числі за ставкою 36,80 % на суму 22988,08 грн., за ставкою 33,2 % на суму 26,64 грн., за ставкою 2% на суму 1,61 грн.

08.02.2013 Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя АР Крим сформовано вимогу про сплату боргу за № Ю-236 на суму недоїмки - заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 08.02.2013 в розмірі 23016,33 грн., яка була отримана позивачем під розпис 08.02.2013.

12.02.2013 за №206 позивач подав заперечення до Акту перевірки № 17-ю від 08.02.2013, які рішенням Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя АР Крим про результати розгляду скарги від 14.02.2013 №1598/03-05 залишені без розгляду.

18.04.2013 на підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем прийняті рішення:

- № 904 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 11508,17 грн.;

- № 905 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності передбаченою Законом України № 2464-VІ у розмірі 510,00 грн.;

- №52 про застосування фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей в систему персоніфікованого обліку у розмірі 170,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.2013 у справі №801/1886/13-а, яка ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2013 залишена без змін, позовні вимоги Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека № 134" ТОВ "Республіканська компанія "Крим-Фармація" задоволені; визнано протиправною та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим № Ю-236 від 08.02.2013; стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека № 134" Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканська компанія "Крим-Фармація" 264,57 грн. судового збору, шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим.

Не погодившись із зазначеними рішеннями позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання їх протиправними та їх скасування.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058), Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 994/18289 (далі - Інструкція), Порядком, затвердженим постановою Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування" № 7-6 від 10.06.2004 (далі - Порядок №7-6), який втратив чинність згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 №26-1 "Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування".

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 3 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464 з дня набранням чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з Державною податковою адміністрацією України за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої заробітної плати з видами виплат, які включають основу та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні витрати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Згідно з частинами восьмою та дванадцятою статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Нараховані за відповідний базовий звітний період суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок. Базовим звітним періодом є календарний місяць (підпункт 4.3.6 пункту 4.3 розділу 4 Інструкції).

У пункті 6 частини першої статті 1 Закону №2464 визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом.

Суд першої інстанції здійснив аналіз діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог частково в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 904 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 11508,17 грн.

Судом першої інстанції вірно встановлена наявність підстав для прийняття відповідача рішення №905, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування цього рішення не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано суду доказів щодо подання за встановленою формою таблиці в звіті за березень-травень 2012 року, так як відповідно до пункту 6.1 Акту перевірки по застрахованій особі ОСОБА_3 в звіті за березень - травень 2012 року позивачем не надано таблицю 5 додаток 4 "Трудові відношення застрахованих осіб", в якої зазначається дату початку та закінчення трудових відносин, відповідно трудового узгодження. Фактично відповідна таблиця в звіті за березень-травень 2012 року відсутня.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що під час розгляду адміністративної справи №801/1886/13-а за позовом Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека №134" Товариства з обмеженою відповідальністю "Республіканська компанія "Крим-Фармація" до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополь АР Крим про визнання протиправною та скасування вимоги №Ю-236 від 08.02.2013 судом було встановлено, що розбіжності, виявлені в ході перевірки, виниклі внаслідок помилок, допущених при формуванні Додатку 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування при зазначені грошових показників, а саме не була зазначена сума нарахованого та сплаченого єдиного внеску: на суму заробітної плати особам, які працюють на умовах трудового договору у розмірі 36,80% у січні 2011р. по рядку 3.1.1 - 22988,08 грн.; по тимчасовій непрацездатності особам, які працюють на умовах трудового договору в розмірі 33,2% у квітні 2011 року по рядку 3.3 - 26,64 грн.; а також не була зазначена сума утриманого єдиного внеску особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) в розмірі 2% у квітні 2011 року по рядку 5.5 - 1,61 грн.

В матеріалах справи є звіти позивача з єдиного внеску за січень та квітень 2011 року.

З зазначених звітів вбачається, що у звіті за січень 2011 року у рядку 3.1.1 зазначена сума - 0,00, у звіті за квітень у рядках 3.3 та 5.5. зазначена сума - 0,00.

Проте, банківські витяги, наявні у матеріалах справи, свідчать про те, що позивачем до граничного строку сплати єдиного внеску за січень 2011 року, тобто до 20.02.2011, був перерахований єдиний внесок за ставкою 36,80% в розмірі 22988,08 грн., а саме: 19.01.2011 в сумі 6000,00 грн., 20.01.2011 в сумі 6000,00 грн., 20.01.2011 в сумі 1750,00 грн., 26.01.2011 в сумі 300,00 грн., 07.02.2011 в сумі 8938,09 грн., а також за квітень 2011 року, був перерахований єдиний внесок 20.05.2011 за ставкою 33,2% в сумі 26,64 грн. та 20.05.2011 за ставкою 2% в сумі 1,61 грн.

Разом з цим, з довідки відповідача №296 від 09.04.2013 та картки особового рахунку платника єдиного внеску слідує, що позивач не має заборгованості по єдиному внеску.

Допущена позивачем помилка в наданих до відповідача звітах за січень та квітень 2011 року не спричинила будь-яких наслідків щодо своєчасності та повноти виконання ним свого обов'язку по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, вина позивача полягає лише в допущенні помилки при складанні звітності, тобто є методологічною (арифметичною) помилкою чи опискою, допущеною страхувальником.

За таких обставин, з урахуванням сплати позивачем єдиного внеску за ставкою 36,80% за січень 2011 року та за ставкою 33,2% та 2% за квітень 2011р., відсутністю заборгованості позивача з єдиного внеску, що підтверджено довідкою від 09.04.2013 №296 та карткою особового рахунку платника єдиного внеску, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску станом на 08.02.2013 в загальному розмірі 23016,33 грн., а отже рішення №904 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є неправомірним.

Однак, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення відповідача №52 про застосування фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей в систему персоніфікованого обліку у розмірі 170,00 грн.

Відповідно до пункту 6.1.3 Акту перевірки за 2007 рік в "Індані" по застрахованій особі ОСОБА_2 в графі "Період трудових відносин": "Дата початку та дата закінчення" невірно вказаний період трудових відносин.

В графі "Всього повних днів для стажу" порушень не встановлено. При перевірці достовірності відображеного в "Індані" типу ставки страхового внеску, наявності трудової книжки - порушень не встановлено.

Позивачем при подачі комплекту первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за 2007 рік було допущено помилку у Реквізиті 23 підпункту 8.3. пункту 8 Порядку № 7-6 "Початок трудових відносин": по застрахованій особі ОСОБА_2 в графі замість 01.05.2007 вказано 16.05.2007.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку 22-2 страхувальники, крім зазначених у пунктах 3.3 - 3.4 цього розділу, а також страхувальники, зазначені в пункті 3.2, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно- правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у частині подання звіту за таких осіб зобов'язані формувати та подавати до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Згідно пункту 4.8 Порядку 22-2 Таблиця 5 додатка 4 до цього Порядку призначена для реєстрації застрахованих осіб у реєстрі застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 №7-6, страхувальник один раз на рік, до 1 квітня поточного року, подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік. Відомості до системи персоніфікованого обліку надаються на електронних та паперових носіях.

Пунктами 1.5 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, визначено, що особи, винні в неподанні чи несвоєчасному поданні до органу Пенсійного фонду встановленої звітності, а також у поданні недостовірної звітності, несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (чинного на час вчинення порушення), за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних орган: з Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10% суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20% зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із набранням чинності з 01.01.2011 Законом №2464-VІ наведена вище норма матеріального права із Закону №1058 була виключена.

Згідно зі статтею 1 Закону №2464, який набрав чинності з 01.01.2011, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2464 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 3 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Абзацом 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року , в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 , в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 01.01.2011, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону №1058 та абзаців п'ятого й шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464.

Відповідно, з 01.01.2011 втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону №2464, органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону №1058.

Водночас, при застосуванні пункту 7 Перехідних положень Закону №2464 в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень щодо сплати страхових внесків, допущених до 01.01.2011, слід враховувати норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням в зв'язку із втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.

Пункт 7 Перехідних положень Закону №2464 в частині повноважень органів пенсійного фонду щодо нарахування та стягнення санкцій за порушення правил сплати страхових внесків слід застосовувати наступним чином:

Органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.2011. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону №1058 та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону №2464.

Органи пенсійного фонду з 01.01.2011 не вправі за порушення, вчинені до 01.01.2011, нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону №1058, оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011 суперечить статті 58 Конституції України.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідачем рішенням №52 від 18.04.2013 нараховані штрафні санкції, визначені пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону №1058, за порушення, вчинені до 01.01.2011, враховуючи, що зазначені норми закону вже втратили чинність, судова колегія приходить до висновку, що їх застосування з 01.01.2011 суперечить статті 58 Конституції України, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягали задоволенню.

Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 20.11.2012 (№21-367а12), від 04.06.2013 (№21-170а13).

Все вищеперелічене є підставою для зміни судового рішення в порядку пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення пункту другого резолютивної частини в іншій редакції.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 2 частини першої статті 198, пунктом 1 частини першої статті 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2013 у справі № 801/4790/13-а залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2013 у справі № 801/4790/13-а змінити, шляхом викладення абзацу другого її резолютивної частини в наступній редакції:

«Визнати протиправними та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим №904 від 18.04.2013 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 11508,17 грн. та №52 від 18.04.2013 про застосування штрафних санкцій за подання недостовірних відомостей в систему персоніфікованого обліку.».

3. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2013 у справі № 801/4790/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис С.О. Воробйова

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна