Ухвала

від 28.08.2013 по справі 801/5090/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/5090/13-а

28.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Воробйової С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О.) від 12.06.2013 у справі №801/5090/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим (пр. 30-річчя Перемоги, 6, смт.Роздольне, Автономна Республіка Крим, 96200)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольненська спеціалізована пересувна механізована колона-73" (вул. Євпаторійське шосе, 21, м.Роздольне, Автономна Республіка Крим, 96200)

про стягнення штрафу та пені у сумі 34480,98грн. за несвоєчасне виконання зобов'язання по сплаті страхових внесків,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2013 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю (арк.с.18-19).

Постанова суду мотивована тим, що позивач протиправно прийняв рішення № 146 від 17.05.2012 про застосування до відповідача фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування страховиками страхових внесків, у тому числі донарахованих страховиками або органами Пенсійного фонду на підставі пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону №1058, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 01.01.2011, згідно з Законом №2464 та не діяла на дату прийняття позивачем рішення.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (арк.с.24).

Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки відповідач, в порушення вимог пенсійного законодавства, будучи платником страхових внесків, не здійснив своєчасної сплати страхових внесків в порядку визначеному Законом України від 09.07.2003 №1058-VI "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" що призвело до виникнення заборгованості по сплаті фінансових санкцій та нарахованої пені за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що рахується за ним в зазначеній сумі.

В судове засідання, призначене на 28.08.2013, позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином та своєчасно (арк.с.32-34), про причини неявки суд не повідомили.

Позивач в апеляційній скарзі не наполягає на його участі в апеляційному розгляді.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Роздольненська спеціалізована пересувна механізована колона-73", ідентифікаційний код юридичної особи 00911173, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим, реєстраційний номер 23.04.0128 (арк.с.5, 6).

17.05.2012 Управлінням Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим прийнято Рішення № 146 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування страховиками страхових внесків, у тому числі донарахованих страховиками або органами Пенсійного фонду, яким на підставі пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовано до відповідача штраф у розмірі 6959,88грн. (6457,53грн.+501,96грн.), та нарахована пеня у розмірі 27521,10грн. (25051,53грн.+2469,57грн.) за період з 21.06.2010 по 24.04.2012 (арк.с.4).

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольненська спеціалізована пересувна механізована колона-73" про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій та пені загальною сумою 34480,98грн.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).

Суд першої інстанції здійснив аналіз діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

До 01.01.2011, тобто до набрання чинності Законом №2464, відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону №1058. Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.2011.

Згідно пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону №1058, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону №1058 в редакції, яка діяла до 01.01.2011, було передбачено застосування виконавчими органами ПФУ до страховиків за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ фінансових санкцій, а саме накладення штрафу у встановленому розмірі.

Із набранням чинності з 01.01.2011 Законом №2464-VІ наведена вище норма матеріального права із Закону №1058 була виключена.

Згідно зі статтею 1 Закону №2464, який набрав чинності з 01.01.2011, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2464 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 3 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Абзацом 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року , в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 , в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 01.01.2011, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону №1058 та абзаців п'ятого й шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464.

Відповідно, з 01.01.2011 втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону №2464, органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону №1058.

Водночас, при застосуванні пункту 7 Перехідних положень Закону №2464 в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень щодо сплати страхових внесків, допущених до 01.01.2011, слід враховувати норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням в зв'язку із втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.

Пункт 7 Перехідних положень Закону №2464 в частині повноважень органів пенсійного фонду щодо нарахування та стягнення санкцій за порушення правил сплати страхових внесків слід застосовувати наступним чином:

Органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.2011. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону №1058 та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону №2464.

Органи пенсійного фонду з 01.01.2011 не вправі за порушення, вчинені до 01.01.2011, нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону №1058, оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011 суперечить статті 58 Конституції України, незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону №2464.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивачем рішенням №146 від 17.05.2012 нараховані штрафні санкції, визначені пунктом 2 частини дев'ятої статті 106 Закону №1058, за порушення, вчинені до 01.01.2011, враховуючи, що зазначені норми закону вже втратили чинність, суд приходить до висновку, що їх застосування з 01.01.2011 суперечить статті 58 Конституції України, незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону №2464.

При викладених обставинах, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірне застосування позивачем під час прийняття рішення №146 від 17.05.2012 норм законодавства, які на момент прийняття оскаржуваних рішень втратили чинність, у зв'язку з чим позовні вимоги про правомірно залишені без задоволення.

Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 20.11.2012 (№21-367а12), від 04.06.2013 (№21-170а13).

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2013 у справі №801/5090/13-а залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2013 у справі №801/5090/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис С.О. Воробйова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна