Рішення

від 04.09.2013 по справі 227/2802/13-ц

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

04.09.2013

227/2802/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Здоровиці О.В.,

при секретарі Сисенко Ю.В.

за участю

п\позивача ОСОБА_1

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Шахтобуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

07.06.2013 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог зазначав, що він з 01.02.2013 року по 29.04.2013 року перебув у трудових відносинах з відповідачем і працював на даному підприємстві в якості прохідника п'ятого розряду. 29.04.2013 року він був звільнений за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. На час звільнення з роботи йому не була виплачена заборгованість з заробітної плати в розмірі - 4020,48 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача. На підставі ст.117 КЗпП України, він також просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 2728,02 грн, що виникла з вини підприємства. Крім того, оскільки невиплата заборгованості з заробітної плати привела до порушення законних прав та моральних страждань позивача, останній, на підставі ст.237-1 КЗпП України, також просить стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з»явився. В матеріалах справи мається клопотання останнього про розгляд справи без його участі за участі його представника - ОСОБА_1.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 повністю підтримав позовні вимоги позивача з підстав викладених в позовній заяві і просив їх задовольнити. Суду пояснив, що при звільнені позивача відповідач не виплатив останньому заробітну плату в розмірі 4020,48 грн, що є порушенням трудових прав позивача. На час розгляду справи у суді вказана заборгованість відповідачем позивачу не виплачена. На підставі ст.116,117 КЗпП України просить стягнути з відповідача на користь останнього 4020,48 грн - заборгованості по заробітній платі за період з 01.02.2013 року по 29.04.2013 року, а також просить стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені, але не

за 38 днів затримки розрахунку, як зазначено в позовній заяві (що було розраховано станом на 07.06.2013 року), а за період з 30.04.2013 року по день розгляду справи у суді (за 128 днів затримки розрахунку), так як відповідач до теперішнього часу не розрахувався з позивачем, в розмірі 9177,60 грн (71,70 грн х 128 днів). Крім цього зазначив, що діями посадових осіб відповідача позивачу була спричинена моральна шкода, яка полягає у тривалих переживаннях з приводу неможливості нормального існування без заробітної плати, яку відповідач повинен був виплатити позивачу, за відпрацьований робочий час, у встановлені законом строки. Заробітна плата позивачу не була виплачена і при звільненні. Внаслідок невиплати заробітної плати і сум, що належать позивачу при звільненні, останній був змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а саме - постійно думати де взяти кошти для забезпечення сім»ї продуктами для нормального існування, позичати гроші у рідних та знайомих, що призвело до моральних страждань останнього. У зв»язку з чим просить стягнути з відповідача на користь позивача спричинену йому, моральну шкоду, яку останній оцінює в 3000,00 грн.

Відповідач в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи мається поштове повідомлення.

Згідно ч.4 ст.169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належних чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв'язку з викладеним, з урахуванням думки представника позивача, який не заперечував проти розгляду справи у відсутність відповідача, суд вважає можливим розглянути справу в відсутність відповідача по матеріалам, які є в наявності в справі і постановити заочне рішення, направивши за місцем знаходження відповідача копію рішення суду для відома.

Заслухав пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між сторонами виникли трудові правовідносини, які регулюються Кодексом законів України про працю.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР та ч.1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, передбачені ст. 116 цього Кодексу, яка передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як зазначено в ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 перебув у трудових відносинах з відповідачем з 01.02.2013 року по 29.04.2013 року, працюючи прохідником 5 розряду, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.7-11).

З довідки про доходи, яка видана ТОВ «ВКФ «Шахтобуд» 30.04.2013 року (а.с.23) позивачу ОСОБА_2 нарахована заробітна плата в розмірі: за лютий місяць 2013 року - 1005,12 грн, за березень місяць 2013 року - 1507,68 грн.

З пояснень представника позивача в судовому засіданні встановлено, що заробітна плата позивача за квітень місяць 2013 року становить - 1507,68 грн. Виплата заробітної плати за період роботи 01.02.2013 року по 29.04.2013 року позивачу не проводилась, а також не була виплачена при звільненні позивача з роботи і не виплачена станом на день розгляду справи у суді.

Будь-яких доказів, які б спростовували вищевказані відомості відповідачем суду надано не було.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що на час розгляду справи у відповідача перед позивачем існує заборгованість по заробітній платі, в сумі 4020,48 грн (1005,12 грн+1507,68 грн.+ 1507,68 грн.).

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи наведене, те, що відповідач дійсно порушив законне право позивача на своєчасне одержання винагороди за працю, яке гарантоване йому ст.43 Конституції України, ст., ст.1, 24 Закону України "Про оплату праці" та ст.115 КЗпП України, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення невиплаченої заробітної плати підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні суд вважає, що ці вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передають місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п.8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Відповідачем відомостей щодо кількості робочих днів позивача за період з 01.02.2013 року по 29.04.2013 року суду надано не було.

Зі змісту позовної заяви позивача та пояснень представника позивача в судовому засіданні вбачається, що в березні та квітні 2013 року позивач працював 42 робочих дні.

Згідно довідки відповідача від 30.04.2013 року (а.с.23) та пояснень представника позивача позивачу в березні та квітні місяцях 2013 року нарахована заробітна плата в розмірі по 1507,68 грн за кожен місяць.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що середньоденна заробітна плата позивача складає 71,79 грн.( 1507,68 грн.+ 1507,68 грн.: 42 робочих дні).

Згідно листа Мінсоцполітики від 21.08.12 р. № 9050/0/14-12/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік» кількість робочих днів за період з 30.04.2013 року по 04.09.2013 року включно становить - 85 днів (квітень - 1 р.день, травень - 19 р.днів, червень - 18 р.днів, липень - 23 р.дні, серпень - 21 р.день, вересень - 3 р.дні).

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який необхідно стягнути з підприємства на користь позивача, станом на 04.09.2013 року включно складає 6102,15 грн (71,79 грн.. х 85 робочий день).

З приводу вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідач не виплачував позивачу заборгованість з заробітної плати, що є порушенням його законних прав. Через відсутність грошових коштів, позивач, з метою забезпечити своє існування та існування своєї сім»ї змушений був їх позичати, що безперечно призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно абзацу 1 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до ст. 2371 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи, що відповідач відповідач грубо порушив право позивача на одержання розрахунку в день звільнення, передбаченого ст.116 КЗпП України, характер та обсяг моральних страждань позивача, їх тривалість, суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.6,7 ст.214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд, вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат та про допущення негайного виконання судового рішення.

Згідно з ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, так як спірні правовідносини виникли з трудових правовідносин, то з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір.

Відповідно до частини 3 ст. 6 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до ст. 2, п/п 2 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у разі подання позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір в розмірі 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, а у разі подання заяви майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог майнового характеру на суму 10122,63 грн (4020,48 грн + 6102,15), з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп. (10122,63 грн х 1%, але не менш 229,40 грн.), враховуючи, що зідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06 грудня 2012 року № 5515-VI мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2013 року складала 1 147 грн.

А також з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 114,70 грн - за вимоги немайнового характеру.

Згідно вимог ч.2 ст.367 ЦПК України, суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення, у частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 4020,48 грн.

Керуючись ст.ст. 115, 116, 117 КЗпП України, ст. 24 ЗУ «Про оплату праці», ст.43 Конституції України, п.20,25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року № 13; ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224-226, 228, 294, 367 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Шахтобуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Шахтобуд»( 83034, Донецька область, місто Донецьк, вул..Липецька будинок 79, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 37901980) на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 4020,48 грн (чотири тисячі двадцять гривень 48 коп.), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.04.2013 року по 04.09.2013 року в розмірі 6102,15 грн. (шість тисяч сто дві гривні 15 копійок), а всього 10122,63 грн (десять тисяч сто двадцять дві гривні 63 копійки).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Шахтобуд»( 83034, Донецька область, місто Донецьк, вул..Липецька будинок 79, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 37901980) на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000 грн. (три тисячі гривень 00 коп).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Шахтобуд»( 83034, Донецька область, місто Донецьк, вул..Липецька будинок 79, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 37901980) на користь держави судовий збір в розмірі - 344,10 грн (триста сорок чотири гривні 10 копійок) на р\рахунок 31216206700035, код платежу 22030001, ЄДРПОУ 37755456 МФО 834016, банк отримувач - ГУ ДКУ Донецької області.

Рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_2 4020,48 грн заборгованості по заробітній платі допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької протягом десяти днів з дня його проголошення.

Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О.В.Здоровиця

04.09.2013