Рішення

від 10.03.2009 по справі 11/109/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/109/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.09                                                                                 Справа №  11/109/09

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий –суддя Гончаренко С.А.,

при секретарі судового засідання –Вака В.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державний комітет України з державного матеріального резерву (вул. Пушкінська, 28, м. Київ, 01601)

до відповідача: Відкрите акціонерне товариство “Дніпроенерго” (вул. Гребельна 2, м. Запоріжжя, 69096)

у присутності представників

позивача: не з'явився;

відповідача: Острогляд Н.В. –дов. № 10/14616-598 від 31.12.2008р.

про стягнення 285198760 грн., -

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду надійшла позовна заява Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення з ВАТ “Дніпроенерго” 285198760грн., як вказано в позові, суми збитків внаслідок різниці показників цін природного газу за договором позичання.

20.01.09 порушено провадження у справі і справа призначена до розгляду.

Позивач підтримує позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з посиланням на те, що заявлені вимоги щодо стягнення упущеної вигоди є безпідставними, оскільки позивачем не доведено наявність складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, не враховані положення постанови КМУ № 2045 від 28.12.2002 р., не враховано, що зазначені вимоги не були заявлені у справі про банкрутство ВАТ “Дніпроенерго” №5/5/466(01) та, як наслідок, є погашеними, та просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

З метою надання додаткових доказів та для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи та заперечення в судовому засіданні оголошувались перерви.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини:

09.01.1998 р. між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та Відкритим акціонерним товариством “Дніпроенерго” на виконання постанови КМ України № 1138 від 16.10.1997 р. був укладений Договір №1403/30/01 про тимчасове позичання з державного резерву природного газу.

Відповідно до п. 9.1 Договору термін дії договору встановлений з часу його підписання до 01.06.1998 р.   

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.12.2001 р. порушено справу №5/5/466 про банкрутство  ВАТ “Дніпроенерго”, в газеті “Голос України” від 04.06.2002 р. опубліковано оголошення про порушення провадження по справі про банкрутство.

Згідно з ч. 15 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  після оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язання мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно ст. 14 Закону.  

Як слідує з матеріалів справи, Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду Запорізької області із заявою про визнання кредитором у справі про банкрутство на суму 1951855752,27 грн. Під час розгляду справи відповідно до приписів ст.22 ГПК України Державний комітет України з державного матеріального резерву зменшив кредиторські вимоги до 1590827331,13 грн., до складу яких входила заборгованість і за договором № 1403/30/01 від 09.01.1998 р., яка становила 447,02 млн. м3 природного газу вартістю 74307921,74 грн. та 3405226,41 грн.  відсотків за користування позичкою.

Відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області від 09.10.2007 р.  по справі № 5/5/466 заяву Держкомрезерву у справі про банкрутство ВАТ “Дніпроенерго” задоволено частково, та визнано вимоги Держкомрезерву до ВАТ “Дніпроенерго” у сумі 564023684,12 грн. (що складається, у тому числі, з суми заборгованості за договором № 1403/30/01 від  09.01.1998 р. –вартості позичених матеріальних цінностей на суму 74307921,74 грн., відсотків за користування позичкою на суму 3405226,41 грн.,) в іншій частині заявлених вимог було відмовлено.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.05.2005 р. по справі № 5/5/466(01) був затверджений план санації, яким передбачалось погашення всіх кредиторських вимог, внесених до реєстру, в тому числі і кредиторських вимог Держкомрезерву у розмірі 564023684,12 грн.   

27.12.06  ВАТ “Дніпроенерго” на виконання умов плану санації, який з дня його затвердження став основним документом, що визначав подальший порядок діяльності ВАТ “Дніпроенерго”, перерахувало грошові кошти (відсотки за користування позичкою) у розмірі 3405226,41 грн.(платіжне доручення № 8987 і платіжне доручення № 6362) на рахунок позивача.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.10.2007 р.  у справі № 5/5/466(01) про банкрутство ВАТ “Дніпроенерго” було затверджену мирову угоду, укладену між боржником та кредиторами по справі, у тому числі з Держкомрезервом, та провадження по справі було припинено.  

09.11.2007 р. на виконання мирової угоди та плану санації ВАТ “Дніпроенерго” платіжним дорученням № 11 перерахувало заборгованість (вартості позичених матеріальних цінностей) за договором № 1403/30/01 на рахунок позивача у розмірі 74307921,74 грн.

Як слідує з матеріалів справи ВАТ “Дніпроенерго” здійснило повне погашення боргу перед позивачем за договором № 1403/30/01 від  09.01.1998 р.

Звернувшись до господарського суду з позовною заявою Позивач вважає, що Відповідачем по справі було порушено ст. 19 Конституції України, цивільні права Позивача та прийняті на себе зобов'язання та зазначає, що 20.06.2008 був проведений аукціон з реалізації природного газу державного резерву та за результатами торгів було визначено ціну реалізації природного газу запропоновану переможцем у розмірі 804 грн.

В свою чергу, ціна за тис. м3 природного газу, який відпускався із державного резерву, та, в наступному, у справі про банкрутство Відповідача, відплачувався Позивачу, згідно з договором тимчасового позичання від 09.01.1998 №1403/30/01 становить 166 грн. за тис. м3. Виходячи з різниці показників ціни природного газу за тис. м3. Позивачем встановлено суму збитків за договором у розмірі 285198760 грн. Керуючись ст. 22 ЦК України, п. 3.ст. 225 ГК України, п. 2 ст. 623 ЦК України позивач просить стягнути на його користь суму завданих збитків.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками  розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі  належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ст. 217 ГК України, відшкодування збитків є різновидом господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання.

В свою чергу, ст. 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, обов'язковою умовою для застосування господарської санкції у вигляді відшкодування збитків є порушення цивільного права контрагента, тобто вчинення цивільного правопорушення.

Також, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення збитків, то предметом доказування у справі є встановлення всіх обставин справи, які вказують на наявність або відсутність складу цивільного правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої сторони, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державний матеріальний резерв” (в редакції чинній на дату позичання, порушення у справі про банкрутство ВАТ “Дніпроенерго”, публікації оголошення про порушення справи про банкрутство, подачі заяви з грошовими вимогами до боржника), “позичання матеріальних цінностей з державного резерву - відпуск матеріальних цінностей з державного резерву на договірних засадах з наступним поверненням до державного резерву тієї ж кількості аналогічних матеріальних цінностей”.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відпуск матеріальних цінностей з державного матеріального резерву здійснювався в порядку тимчасового позичання – на підставі договору № 1401/30/01 від 09.01.1998, укладеного на виконання постанови КМУ від 16.10.1997 № 1138.

Відповідно до  умов договору №1403/30/01 відповідач зобов'язаний був повернути запозичені матеріальні цінності в фактично відпущеному обсязі або оплатити їх вартість.

Згідно п. 2.2 договору строк повернення позичених матеріальних цінностей був встановлений до 01.06.1998 р.  

Разом з тим, постановою КМУ № 2045 від 28.12.2002 строк повернення відповідного органічного палива до державного резерву був продовжений та встановлений до 01 січня 2023 р.

Також, зазначеною постановою КМУ внесено зміни до деяких актів Кабінету міністрів України. Зокрема, постанову КМУ від 16.10.1997 № 1138 “Про заходи щодо забезпечення підприємств Міністерства енергетики природним газом” доповнено пунктом 4 наступного змісту: “Міністерству палива та енергетики забезпечити повернення до 01 січня 2023 р. до державного резерву запозиченого природного газу”.

Таким чином, строк повернення за договором змінений та встановлений до 01 січня 2023 р.

Отже, КМУ на законодавчому рівні було надано відстрочку підприємствам –позичальникам повернення отриманого за договорами позичання майна.

В той же час, КМ України, не було встановлено заборони дострокового погашення заборгованості або повернення майна за даним договором.  

З цього слідує висновок, що заявлені вимоги щодо стягнення упущеної вигоди є безпідставними, оскільки позивачем не враховані положення постанови КМ України №2045 від 28.12.2002 р.

При вирішенні  спору суд враховує, що відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області від 09.10.2007 р.  по справі № 5/5/466 заяву Держкомрезерву у справі про банкрутство ВАТ “Дніпроенерго” задоволено частково, та визнано вимоги Держкомрезерву до ВАТ “Дніпроенерго” у сумі 564023684,12 грн. (що складається, у тому числі, з суми заборгованості за договором № 1403/30/01 від  09.01.1998 р. –вартості позичених матеріальних цінностей на суму 74307921,74 грн., відсотків за користування позичкою на суму 3405226,41 грн.,). 27.12.2006, 09.11.2007 ВАТ “Дніпроенерго” здійснило повне погашення боргу перед позивачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що виключає наявність одного з елементу складу цивільного правопорушення, як вина.

Крім того, в уточненні кредиторських вимог від 04.12.2004 № 2/8730, поданих позивачем у справі про банкрутство, останнім було заявлено заборгованість за договором № 1403/30/01 у розмірі 74307921,74 грн. –вартість природного газу та 3405226,41 грн. –відсотки за користування позичкою.

Суд погоджується з доводами Відповідача, що при подачі заяви про визнання кредиторських вимог позивач не пред'явив вимоги про стягнення збитків, якщо він вважав, що відбулось неналежне виконання відповідачем зобов'язання за договором, внаслідок чого було порушено його право та завдані збитки, та не включив їх до заявленої суми. Разом з тим, в силу вимог ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”,  та згідно ухвали господарського суду Запорізької області від 01.09.2003 по справі № 5/5/466(01) вимоги, що не були заявлені у справі про банкрутство вважаються погашеними.

Також, слід звернути увагу на п.2.4 мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду від 12.10.2007р., в якому сторони домовились, що “Підписанням цієї Мирової угоди Сторони підтверджують факт врегулювання усіх спірних питань з приводу правовідносин, що ґрунтуються на підставах, зазначених у відповідних заявах Кредиторів про грошові вимоги до Боржника у справі про банкрутство Боржника № 5/5/466 (01), а також факт відсутності у Кредиторів будь-яких інших вимог та спірних питань щодо зазначених правовідносин.”

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В обґрунтування суми заявлених вимог щодо стягнення збитків у розмірі 285198760 грн. позивачем взято ціни, за якими останній міг би реалізувати матеріальні цінності, повернуті відповідачем в натурі станом на 2008 рік.

Нормами ст. 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі  є будь-які фактичні  данні, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін. А також інші обставини, які мають  значення для правильного вирішення господарського спору.

Тобто докази в обґрунтування заявлених вимог повинні бути реальними.

Відповідно до вимог ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні упущеної вигоди враховуються вжиті заходи для їх одержання. При обчисленні розміру упущеної вигоди мають враховуватись тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових коштів або інших матеріальних цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином у встановлений договором строк, а також заходи і зроблені дії з метою їх виготовлення, вжиті кредитором для її отримання. Нічим не підтверджені розрахунки кредитора про можливі доходи до уваги братися не повинні.

В той же час при зверненні до суду позивач висловлює припущення щодо можливості одержання прибутку від реалізації природного газу.

Позивачем суду не було надано жодних доказів укладання договорів на постачання природного газу, який своєчасно не повернув відповідач.

Також при розрахунку розміру збитків позивач  посилається на проведений аукціон з реалізації природного газу державного резерву, за результатами якого було визначено ціну реалізації природного газу запропоновану переможцем у розмірі 804,0 грн.

Відповідно до постанови КМУ від 25.08.2004 № 1078, якою затверджений “Порядок реалізації матеріальних цінностей  державного резерву” реалізація матеріальних цінностей здійснюється шляхом проведення аукціону, конкурсу з обмеженою участю та продажу визначеним підприємствам, установам та організаціям. При цьому оголошення про проведення аукціону з реалізації матеріальних цінностей  розміщується не пізніше ніж за 20 календарних днів до дати його проведення. В оголошенні про проведення аукціону зазначається: найменування, одиниця виміру та кількість матеріальних цінностей і т.і., які  є в наявності і які позивач може реалізувати.

В силу вимог Закону України “Про державний матеріальний резерв” та постанови КМУ від 25.08.2004 № 1078, якою затверджений “Порядок реалізації матеріальних цінностей  державного резерву”, позивач завчасно мав продукцію, яку він виставив на аукціон.  

Також позивачем не надано доказів, що підтверджували б наявність упущеної вигоди, та яке відношення до проведення даного аукціону мають відносини, які склалися між позивачем та відповідачем у попередні роки.  Документальне та нормативне обґрунтування застосування саме розміру 804,0 грн. за тис. м3 природного газу при розрахунку збитків в правовідносинах з ВАТ “Дніпроенерго” позивач не надав. Тобто взагалі не довів пред'явлений до стягнення  розмір збитків, не обґрунтував зв'язку між визначеною на зазначений час ціною продажу природного газу та упущеною вигодою внаслідок неповернення природного газу. Позивачем також не доведено, яке відношення мають ціни на матеріальні цінності, що визначені за результатами аукціону, до цін, за якими були здійснені розрахунки відповідача з позивачем.

Отже, позивачем не доведено факту, в силу якого виник причинний зв'язок між невиконанням відповідачем зобов'язань перед позивачем та спричиненням позивачу збитків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 35, 46, 47-1, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити.

Суддя                                                                             С.А.Гончаренко

В засіданні 10.03.09 оголошений повний текст рішення.