Рішення

від 27.08.2013 по справі 916/1548/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" серпня 2013 р.Справа № 916/1548/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД"

до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко"

Приватного підприємства "ВИГОДА ПЛЮС"

про стягнення 151403,92грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко"

до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД"

Приватного підприємства "ВИГОДА ПЛЮС"

про визнання недійсним договору поруки

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД": Чорний О.В., довіреність від 10.06.13р.;

Від ТОВ Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко": Білозерцев О.В., довіреність №6 від 07.02.13р.;

Від ПП "ВИГОДА ПЛЮС": не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко", Приватного підприємства "ВИГОДА ПЛЮС" про стягнення 151403,92грн. та витрат на послуги адвоката у розмірі 1700грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.06.13р. порушено провадження у справі №916/1548/13.

27.06.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко", звернувся до господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою в порядку ст.60 ГПК України (вх№2691/13 від 27.06.13р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД", Приватного підприємства "ВИГОДА ПЛЮС" про визнання недійсним договору поруки від 22.03.2010р. з моменту укладення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.06.13р. прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД", Приватного підприємства "ВИГОДА ПЛЮС" про визнання недійсним договору поруки для спільного розгляду з первісним позовом по справі №916/1548/13.

09.07.13р. від Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" надійшло доповнення до зустрічного позову(вх.№20873/13 від 09.07.13р.), згідно якого просить суд судові витрати по розгляду зустрічного позову покласти на Приватне підприємство "ВИГОДА ПЛЮС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД".

За клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД", ухвалою господарського суду Одеської області від 09.07.13р. строк вирішення спору по справі №916/1548/13 було продовжено по 27.08.13р., в порядку ст. 69 ГПК України.

09.07.2013р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" надійшла заява(вх.№20823/13 від 09.07.13р.) про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої просить суд вжити заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на майно відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко", а саме: вантаж в контейнері DFSU 6483093 по коносаменту CNSIWL 50793.

В обґрунтування своєї заяви зазначив, що оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" існує реальна заборгованість перед позивачем щодо стягнення збитків у розмірі заявлених позовних вимог, позивачем здійснено утримання отриманого для експедирування вантажу в контейнері DFSU 6483093 по коносаменту CNSIWL 50793, тому вважає що існує необхідність вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на вантаж в контейнері DFSU 6483093 по коносаменту CNSIWL 50793, оскільки під час розгляду справи в суді зазначений вантаж може бути реалізований, майно(в тому числі грошові суми тощо), належне відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко", може зникнути, або зменшитись за кількістю, а відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко", як юридична особа може взагалі ліквідуватись з внесенням відповідного запису до Єдиного державного реєстру, що зробить неможливим виконання рішення суду.

18.07.2013р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" надійшла заява(вх.№21881/13 від 18.07.13р.) про доповнення до заяви про забезпечення позову, згідно якої в обґрунтування заяви зазначає про те, що позивачем на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" в травні 2013р. було здійснено комплекс послуг по фрахту контейнеру DFSU 6483093 по коносаменту CNSIWL 50793 з аналогічним вантажем - ПВХ панелями, тому оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" існує реальна заборгованість перед позивачем щодо стягнення збитків у розмірі заявлених позовних вимог, позивачем здійснено утримання отриманого для експедирування вантажу в контейнері DFSU 6483093 по коносаменту CNSIWL 50793, власником та вантажоодержувачем якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко", про що зазначено у коносаменті CNSIWL 50793. Так вартість вантажу в контейнері DFSU 6483093 по коносаменту CNSIWL 50793 становить приблизно суму у розмірі 17435,02доларів США, що є еквівалентом 139358,11грн.(курс НБУ долара США по відношенню до гривні станом на 09.07.2013р. складає 7,9930грн. за 1 долар США).Вартість вантажу підтверджено інвойсом, виписаним на аналогічний вантаж, від 21.12.12р. №TYН20121210-21, тому просить суд вжити заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко", а саме: вантаж в контейнері DFSU 6483093 по коносаменту CNSIWL 50793, вартістю 17435,02доларів США, що є еквівалентом 139358,11грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.07.2013р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" про забезпечення позову - задоволено, на період розгляду справи №916/1548/13 накладено арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко"(49044, м.Дніпропетровськ, вул.Жуковського, 2Е, код ЄДРПОУ 20193165, адреса для листування: 49081, Україна, м.Дніпропетровськ, вул.Артільна,12), а саме:вантаж в контейнері DFSU 6483093 по коносаменту CNSIWL 50793, вартістю 17435(сімнадцять тисяч чотириста тридцять п'ять) доларів США 02центів, що є еквівалентом 139358(сто тридцять дев'ять тисяч триста п'ятдесят вісім)грн.11коп.

13.08.13р. від позивача надійшло клопотання(вх.№24541/13 від 13.08.13р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи докази по справі, а саме: копію квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 10.06.13р., копію витягу з ЄДР станом на 29.07.13р. а копію акту №ОУ-0000072 здачі-прийняття робіт(надання послуг)від 31.05.13р.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи надані документи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" у позові про стягнення збитків просить суд відмовити у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позов(вх.№20863/13 від 09.07.13р.). Так в обґрунтування відзиву зазначає про те, що 18.01.2013р., після проведених лабораторних досліджень, ТОВ Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" повідомило листом №07 ТОВ «СМА СІДЖІ ЕМ Шиппінг ЕДЖЕНСІЗ Україна» про те, що вантаж не відповідає контракту та просило повернути невідповідний контракту вантаж відправнику. Таке прохання ТОВ ПКП "РУСЛАН І Ко" про відправку вантажа відправнику та можливість відправки вантажу визначена у ч. 1 ст. 167 Кодексу торговельного мореплавства України. Також у листі ТОВ ПКП "РУСЛАН І Ко" просило рахунки по оплаті демереджу та послуг по зберіганню пред'являти відправнику. Також дане повідомлення вих.№15 було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" 23.02.2013р. Тільки 22.04.2013р, тобто через 63 дні після відмови, Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" направило в адресу ТОВ ПКП "РУСЛАН І Ко" рахунки на оплату цих послуг. Тобто, у взаєминах з третіми особами, причетними до ТЕО вантажів, що поступили в адресу ТОВ ПКП "РУСЛАН І Ко", ТОВ "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" не виконало перейняті на себе зобов'язання за договором, чим норми, які викладені у ст. 1003 Цивільного Кодексу України та у п.1 ч.1 ст.1006 Цивільного Кодексу України. Невиконання прийнятих на себе завбов'язаннь полягає в тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" на протязі часу з 18.01.2013р. по 22.04.2013р. не виконало доручення Повіреного про відправку вантажа відправнику та не давало будь-якої інформації про стан його виконання. Крім того з огляду на зміст предмету договору доручення №01 від 22.03.2010р., Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" не надавало доручень Товариству з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" на укладення договорів по знищенню вантажів, тому забов'язаннь по відшкодуванню витрат, понесених Повіреним по договору №01 від 22.03.2010р., у Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" не виникає.

13.08.13р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" надійшов відзив на зустрічний позов(вх.№24542/13 від 13.08.13р.), згідно якого вважає зустрічний позов необгрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, та просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначає про те, що твердження, що факт непоінформованості боржника про укладення договору поруки в забезпечення виконання його обов'язків свідчить про його недійсність, не відповідає діючому законодавству України, оскільки, за нормами цивільного кодексу України згода боржника на укладення договору поруки не потрібна. Крім того зазначає про те, що відповідно до п. 7 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" порука віднесена до фінансових послуг, але згідно ст. 558 ЦК України порука не завжди є оплатною, поручитель тільки має право на оплату послуг, наданих ним боржникові. Статтею 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг" визначено, фінансовою послугою є операція з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва в листі від 19.03.2002 N 2-221/1528 "Про віднесення поруки до фінансових послуг" зазначив, що якщо в договорі поруки не передбачена винагорода, то така послуга не може вважатися фінансовою, тому що не виконується вимога прибутковості, яка являється однією із ознак фінансової послуги, як визначено в п. 5 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг". Таким чином, тільки у разі оплатності поруки вона набуває ознак фінансової послуги згідно з п. 5 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг". Так, в оспорюваному Договорі поруки ознака прибутковості відсутня, отже підстави для віднесення поруки до фінансової послуги відсутні. Таким чином, враховуючи що Приватне підприємство "ВИГОДА ПЛЮС" не є фінансовою установою та укладений договір поруки не містить ознак прибутковості, для позивача надане ним поручительство врегульовується нормами Цивільного кодексу України, а отже, посилання позивача у зустрічному позові на ту обставину, що Приватним підприємством "ВИГОДА ПЛЮС" надавалися саме фінансові послуги, не можуть заслуговувати на увагу суду, оскільки спростовуються вказаними вище нормами матеріального права.

13.08.13р. від Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" надійшли доповнення до відзиву(вх.№24539/13 від 13.08.13р.), згідно яких зазначає про те, що позивач по справі в обгрунтування в залишення без задоволення позову щодо стягнення витрат по органзізації знищення вантажу вартістю 128000грн. просить звернути увагу на той факт, що до доказів, які нібито підтверджують збитки по знищенню вантажу, позивач по справі не додав акт виконанних робіт (або наданних послуг) між Товариством з обмеженою відповідальністю «РА ЛОДЖИСТІК» та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" по організації знищення вантажу, вартістю 128000грн. Відсутність цього акту свідчить про те, що такі послуги в дійсності не надавались, а це означає, що і підстави в задоволенні позову відсутні, у зв'язку з чим просить суд у позові про стягнення збитків в сумі 153104грн. відмовити у повному обсязі, та ухвалу господарського Суду Одеської області від 19.07.2013р. про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України - скасувати.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

22.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" (Повірений) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" (Довіритель) було укладено Договір доручення №01 про надання послуг в області транспортно - експедиторського обслуговування, відповідно до умов якого Довіритель доручає, а Повірений за винагороду приймає на себе зобов'язання з організації транспортно - експедиторського обслуговування, здійсненню сухопутних та морських перевезень вантажів Довірителя в ІSО - стандартних морських контейнерах через Одеський/Іллічівський морський торговий порт як по території України, так і за її межами, в експортно -імпортних напрямах.

Згідно п. 2.1.1. Повірений зобов'язався представляти інтереси Довірителя та діяти за його дорученням та за його рахунок у взаємовідносинах з Портом, митними органами та іншими заінтересованими організаціями в частині організації та здійснення завантажувально -розвантажувальних робіт та транспортно - експедиторського обслуговування вантажів Довірителя.

Відповідно до п.2.1.3 договору № 01 від 22.03.2010р. у випадку можливості виконання зобовязань Повірений складає відповідний Додаток, з зазначенням попередньої вартості, термінів, видів послуг і інших даних, необхідних йому для належного виконання зобов'язань, в рамках відповідної заявки Довірителя.

Пунктом 2.1.4. Договору доручення передбачено зобов'язання Повіреного за дорученням та за рахунок Довірителя укладати договори та угоди з транспортними, страховими та іншими організаціями з метою забезпечення виконання умов даного Договору.

Відповідно до п. 2.2.6. Договору доручення Довіритель зобов'язаний своєчасно оплачувати Повіреному витрати за стивідорні, навантажувально - розвантажувальні роботи, демередж, штрафні санкції фрахт і ТЕО вантажів Довірителя, згідно виставлених рахунків.

Пунктом 3.1. Договору доручення, закріплено, що всі витрати за виконання Повіреним зобов'язань за Договором компенсуються Довірителем.

Відповідно до п. 3.2. Договору доручення, оплата за послуги Повіреного, пов'язані з виконанням зобов'язань за даним Договором, здійснюється Довірителем на підставі рахунків Повіреного. Довіритель здійснює оплату рахунків Повіреного протягом 5-ти банківських днів з моменту їх виставлення.

У відповідності з п. 4.3.1. Договору доручення, Довіритель несе матеріальну відповідальність у розмірі фактичної шкоди за збитки, причинені Повіреному з його вини, та зобов'язаний відшкодувати їх.

Згідно п.4.3.3. Договору доручення встановлено, що Довіритель відшкодовує Повіреному всі витрати, фактично понесенні останнім по виконанню даного доручення у випадку анулювання доручення, не пред'явлення вантажу або простою транспортних засобів за виною Довірителя, включаючи штрафи, пред'явленні транспортними організаціями до Повіреного, та оплачує відповідну плату за вже наданні послуги.

На виконання умов договору доручення, Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" було доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" організувати транспортно - експедиторське обслуговування вантажу Довірителя - поліпропілену, що прибув у контейнерах ТСМU1229581 та ЕСМU1928275 по коносаменту ТSХН002104. Зазначений вантаж був придбаний Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" у Компанії «Датанг Інтернейшенел Індастріал Ко Лімітед» відповідно до Контракту №1012НК від 31.10.2012р., та поставлявся на умовах СІF Одеса, Іллічівськ порт України (ІНКОТЕРМС 2000).

На виконання доручення 09.01.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" був виданий на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" наряд №2 на організування транспортно - експедиторського обслуговування вантажу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко", що прибув у контейнерах ТСМU1229581 та ЕСМU1928275 по коносаменту ТSХН002104, та довіреність за вих. №35.

Згідно Контракту №1012НК від 31.10.2012р. вантаж був поставлений на умовах поставки (ІНКОТЕРМС 2000).

Відповідно до умов поставки СІР (ІНКОТЕРМС 2000) продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження, продавець зобов'язаний оплатити витрати та фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення.

Статтею А.4 умов поставки СІР (ІНКОТЕРМС 2000) передбачено, зобов'язання продавця щодо поставки товару обмежуються його завантаженням на борт судна в порту відвантаження в установлену дату чи в межах погодженого терміну.

Прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" вищевказаного вантажу та оформлення наряду на його експедирування підтверджують те, що відповідно до умов поставки СІF зобов'язання продавця вантажу за договором перевезення (Контрактом №1012НК від 31.10.2012р.) з поставки вантажу виконані, вантаж переданий до подальшого використання покупцем - ТFD Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко".

Оскільки вантаж, що знаходився у вищезазначених контейнерах не відповідав заявленому, що підтверджується Результатами лабораторних досліджень №13-24572/1 та №13-24572/2 від 15.01.2013р., 23.02.2013р. листом №15, Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" був анульований наряд №2, виданий на ім'я Товариству з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД", на експедирування вказаного вантажу, що відбулося після закінчення щодо вказаного вантажу договору перевезення (Контракту №1012НК від 31.10.2012р.) та прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" на себе всіх ризиків та можливих витрат щодо придбаного вантажу.

Відповідно до коносаменту ТSХН002104, перевізником зазначеного вантажу та особою, якою було надано контейнерне обладнання для перевезення вантажу, виступала Компанія СМА ССМ (Франція, Марсель), агентом якої є ТОВ «СМА СІ ДЖІ ЕМ ТТШПІІІКГ ЕДЖЕНСІЗ Україна».

18.03.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" та ТОВ «СМА СІ ДЖІ ЕМ ШЖІПІНГ ЕДЖЕНСІЗ Україна» (Агент) було укладено Контракт про забезпечення договірних відносин в області морський перевезень №35/40/08 від 18.03.2008р., відповідно до умов якого Агент має право стягувати з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" суми фрахту та демереджу на користь Компанії СМА СОМ тощо.

Оскільки морське перевезення вантажу та надання контейнерного обладнання під завантаження вантажу було здійснено Компанією СМА СОМ (Лінія), агентом якої є Компанієя «СМА СіДжіЕм Шіппінг Едженсі Україна», у зв'язку з відмовою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" від вантажу та його незатребуваності, Лінією були понесені збитки пов'язані з простоєм контейнерного обладнання, його зберіганням тощо.

Агентом Лінії були виставлені на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" рахунки на сплату демереджу у розмірі 18951,14грн. (без ПДВ) та послуг зі зберігання за контейнерами ТСМU1229581 та ЕСМU1928275 на суму 4360,34грн., в т.ч. ПДВ.

У зв'язку з тим, що вантаж у зазначених контейнерах не відповідав заявленому, та був виявлений як порошок невідомого походження, що не є поліпропіленом за хімічно - фізичними властивостями, реалізувати вказаний вантаж не було можливе, та відповідно до норм діючого законодавства підлягав тільки утилізації.

Так, на підставі укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" та ТОВ «РА ЛОДЖИСТІК» вантаж, що прибув у контейнерах ТСМU1229581 та ЕСМU1928275 по коносаменту ТSХН002104, був знищений, на виконання чого Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" було сплачено суму у розмірі 128000грн., в т.ч. ПДВ.

В обґрунтування позову Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" зазначає про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" підлягають відшкодуванню фактично понесенні Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" збитки, що складаються з витрат на оплату демереджу, послуг зі зберігання вантажу та витрат на знищення вантажу, що складають 151403,92грн.

Так, рахунки на сплату демереджу, послуг зі зберігання та утилізації вантажу № №91 та 92 від 22.04.2013р. на суму 214632,57грн. були виставлені Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" 22.04.2013р., та підлягали до сплати за умовами Договору доручення не пізніше ніж 29.04.2013р.

Однак, Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" були проігноровані направлені рахунки до сплати, та запропоновано було звернутися за компенсацією понесених збитків до відправника вантажу.

В забезпечення належного виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" за

Договором доручення між Приватним підприємством "ВИГОДА ПЛЮС"(Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД"(Кредитор) 22.10.2010р. було укладено Договір поруки, відповідно до умов якого у відповідності до цього договору Поручитель поручається перед Кредитором за виконання фінансових обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко"(Боржник) та інших зобовязань, що можуть виникнути у Боржника при виконанні ним зобов'язань за договором передбаченим п.2.1. цього договору.

Відповідно до п.2.1. договору, під основним договором в цьому договорі розуміють договір доручення на надання послуг в області транспортно - експедиторського обслуговування №01 від 22.03.10р., укладений між Кредитором та Боржником.

На думку позивача, оскільки, відповідно до коносаменту ТSХН002104, який відповідно до ст. 137 Кодексу торговельного мореплавства України є доказом приймання перевізником вантажу, зазначеного в коносааменті, вантажоотримувачем (він же є покупцем вантажу відповідно до Контракту №1012 від 31.10.12р., укладеного з вантажовідправником) зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко", то всі витрати щодо цього вантажу повинно нести саме Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко".

Крім того в обґрунтування позову Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" зазначає, що приймаючи до уваги свідому та умисну відмову Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" від вантажу та виконання у зв'язку з цим Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" зобов'язань за виданим нарядом №2 від 08.01.2013р., який для Порта та всіх інших транспортних та обслуговуючих компаній був дійсний, Товариству з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" було завдано збитків у розмірі понесених ним витрат на суму 151403,92грн. (демередж, вартість послуг зі зберігання та утилізації вантажу).

Тому, оскільки між Приватним підприємством "ВИГОДА ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" було укладено Договір поруки, завдані Товариству з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" збитки у розмірі 151403,92грн. підлягають до стягнення з Приватного підприємства "ВИГОДА ПЛЮС" солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко".

Враховуючи вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" звернувся до суду з даною позовною заявою до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко", Приватного підприємства "ВИГОДА ПЛЮС" про стягнення у соділарному порядку збитків у розмірі 151403,92грн. та витрат на послуги адвоката у розмірі 1700грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" повністю заперечує проти позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД".

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" звернувся до господарського суду із зустрічними позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД", Приватного підприємства "ВИГОДА ПЛЮС" про визнання недійсним договору поруки від 22.03.2010р. з моменту укладення.

В обґрунтування зустрічного позову, зазначає про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" не знало про укладення договору поруки від 22.03.2010р. між Приватним підприємством "ВИГОДА ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" та просить його визнати недійсним, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" не ініціювало перед Приватним підприємством "ВИГОДА ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" питання про укладення договору поруки, не поводився з якими-небудь пропозиціями із цього приводу і взагалі не знав про те, що виконання ним зобов'язань за договором доручення №01 про надання послуг в галузі транспортно-експедиторського обслуговування від 22.03.2010р. будь-яким способом забезпечувалося іншими особами., а також зміст договору доручення №01 про надання послуг в галузі транспортно-експедиторського обслуговування від 22.03.2010р. не містить посилання на будь-яке забезпечення виконання зобов'язань по договору.

Враховуючи вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" просить суд визнати недійсним договір поруки від 22.03.2010р. укладений між Приватним підприємством "ВИГОДА ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" з моменту укладення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як :олідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату хновного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Ч.2 Ст. 556 Цивільного кодексу України передбачено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Відповідно до ст.512 Цивільного кодексу України зазначено, що Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і відшкодування збитків. Відшкодування збитків передбачено і ст.224 Господарського кодексу України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За ст.614 Цивільного кодексу України підставою відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка порушила зобов'язання, якщо інше на встановлено договором або законом.

Положеннями ст.623 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Відповідно до ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату.

Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами.

Стягнення збитків як вид цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.

З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачаться, що об'єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Предметом даного спору є стягнення збитків Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" заподіяних Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" шляхом свідомої відмови Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" від вантажу та виконання у зв'язку з цим Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" зобов'язань за виданим нарядом №2 від 08.01.2013р., який для Порта та всіх інших транспортних та обслуговуючих компаній був дійсний, Товариству з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" було завдано збитків у розмірі понесених ним витрат на суму 151403,92грн. (демередж, вартість послуг зі зберігання та утилізації вантажу).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" надано достатньо належних та допустимих доказів заподіяння йому збитків в заявленій сумі саме внаслідок неправомірних дій Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко", що свідчить заподіяння йому збитків внаслідок протиправних дій Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко", тобто наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки відповідача, збитків, безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини).

Тому, враховуючи наявність договору поруки укладеного між Приватним підприємством "ВИГОДА ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" від 22.10.2010р., відповідно до умов якого Поручитель поручився перед Кредитором за виконання фінансових обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" за договором доручення на надання послуг в області транспортно - експедиторського обслуговування №01 від 22.03.10р., позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД", щодо стягнення з відповідачів у солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" та Приватного підприємства "ВИГОДА ПЛЮС" збитків у розмірі 151403,92грн., є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко", Приватного підприємства "ВИГОДА ПЛЮС" витрат на послуги адвоката у розмірі 1700грн.

З метою надання правової допомоги та представництва інтересів в господарському суді при розгляді даної справи, 01.04.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД"(Замовник) було укладено договір №01/04 з адвокатом Чорним Олексієм Віталійовичем(Адвокат).

Згідно п.1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Адвокат зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в договорі строку надати за плату послуги щодо вирішення питання про відшкодування збитків, завданих Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" в результаті не виконання останнім зобов'язань за договором доручення №01 від 22.03.2010р.

Відповідно до п. 1.2. договору, Замовник зобов'язався оплатити надані послуги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" надав суду акт про надані послуги відповідно до договору №01/04 від 01.04.13р., та квитанцію до прибуткового касового ордеру №1 від 10.06.13р. на суму 1700грн. за послуги з надання правової допомоги адвокату Чорному О.В.

Витрати, які поніс Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" сплативши за юридичні послуги, згідно договору №01/04 від 01.04.2013р. є адвокатськими витратами відповідно до ст. 44 ГПК України.

Згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову -на відповідача.

Отже, витрати за надання правової допомоги у розмірі 1700грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відносно зустрічних позовних вимог слід зазначити наступне:

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до статей 203, 204 Цивільного кодексу України підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Як встановлено, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною є обов'язковою умовою визнання його недійсним.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч.1 ст.628 цього ж Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно норм ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, ними зокрема є наступні: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ст.207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею ст. 627 Цивільного кодексу України визначено один із загальних принципів цивільно-правових відносин, а саме свобода договору, яка наділяє осіб правом вільно вирішувати питання про укладення договору, про вибір контрагентів, про визначення умов договору. Статтею 67 Господарського кодексу України, встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

З матеріалів справи вбачається, що між Приватним підприємством "ВИГОДА ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" 22.10.2010р. було укладено Договір поруки, згідно якого сторони договору досягли згоди щодо всіх істотних умов договору.

Таким чином договір укладено відповідно до вимог чинного законодавства.

Судом не беруться до уваги доводи Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" не ініціювло перед Приватним підприємством "ВИГОДА ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" питання про укладення договору поруки, і взагалі не знав про те, що виконання ним зобов'язань за договором доручення №01 про надання послуг в галузі транспортно-експедиторського обслуговування від 22.03.2010р. будь-яким способом забезпечувалося іншими особами.

Під час розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" не було надано доказів, правового обґрунтування, які б могли слугувати підставою для визнання договору поруки від 22.10.2010р. укладеного між Приватним підприємством "ВИГОДА ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" недійсним чи задоволення його вимог.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" про визнання недійсним договору поруки від 22.10.2010р. укладеного між Приватним підприємством "ВИГОДА ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД", не обґрунтовані, матеріалами справи не підтверджені, тому задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко", Приватного підприємства "ВИГОДА ПЛЮС" про стягнення збитків у розмірі 151403,92грн. є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко", Приватного підприємства "ВИГОДА ПЛЮС" витрати по сплаті судового збору на суму 3062,08грн. та витрати на послуги адвоката у розмірі 1700грн.

З огляду на вищевикладене, у задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" про визнання недійсним договору поруки від 22.10.2010р. укладеного між Приватним підприємством "ВИГОДА ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД" , слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД"- задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко"(49044, м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 2Е, код ЄДРПОУ - 20193165) та Приватного підприємства "ВИГОДА ПЛЮС"(м. Одеса, вул. Пішонівська, 22/1, кв. 87, код ЄДРПОУ 36345319) як солідарних боржників на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД"(65012, м.Одеса, вул.В.Арнаутська, 2-А, оф.111, код ЄДРПОУ 32972271) збитки у розмірі 151403(сто п'ятдесят одну тисячу чотириста три)грн.92коп.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко"(49044, м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, 2Е, код ЄДРПОУ - 20193165) та Приватного підприємства "ВИГОДА ПЛЮС"(м. Одеса, вул. Пішонівська, 22/1, кв. 87, код ЄДРПОУ 36345319) як солідарних боржників на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІН КОНТЕЙНЕР СЕРВІС ЛТД"(65012, м.Одеса, вул.В.Арнаутська, 2-А, оф.111, код ЄДРПОУ 32972271) витрати по сплаті судового збору у сумі 3062(три тисячі шістдесят дві)грн.08коп. та витрати на послуги адвоката у розмірі 1700(одну тисячу сімсот)грн.

4. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "РУСЛАН І Ко" - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.09.13р.

Суддя Гут С.Ф.