Рішення

від 26.03.2009 по справі 37/13пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/13пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

26.03.09 р.                                                                                                       Справа № 37/13пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Комунального підприємства „Керуюча Компанія Пролетарського району міста Донецька”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 05478829

до Відповідача: Приватного підприємства „ТВІКО, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13474449

про: повернення частки займаного приміщення, площею 20 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Комуністична, 14 „б”,

за участю:

представника Позивача – Горбачев К.В. (за довіреністю №234 від 05.01.2009р.);

представника Відповідача –  не з'явився.

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України  судове засідання відкладалось з 10.02.2009р. на 05.03.2009р., з 05.03.2009р. на 17.03.2009р., з 17.03.2009р. на 26.03.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство „Керуюча Компанія Пролетарського району міста Донецька”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства „ТВІКО, м. Донецьк (далі – Відповідач) про повернення частки займаного приміщення, площею 20 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Комуністична, 14 „б”.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на припинення дії договору оренди  внаслідок закінчення строку його дії і відмови орендодавця від продовження на новий строк.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди нежитлових приміщень №8 від 01.08.2003р. розрахунок заборгованості з орендної плати та експлуатаційним витратам, правоустановчі документи, листи №01/2-1652 від 07.07.2003, №34 від 07.07.2003р., №507 від 08.07.2003р., розпорядження Донецької міської ради, рішення Донецької міської ради №4/18, додаткову угоду від 01.01.2007р., додаткову угоду від 01.03.2007р., претензії № 205 від 12.02.2007р., №1670 від 24.09.2008р., відповідь на претензію від 31.03.2007р., гарантійний лист №10 від 23.04.2008р., лист від 01.02.2006р.,  та №305 від 11.04.2007р., №1527 від 13.11.2007р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 10, 18, 26, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 526, 782, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 54, 57, 58 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач надав витребувані судом документи (а.с.а.с. 39-46, 54-58, 73-120).

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.60-62). Крім того, обізнаність останнього про судовий розгляд підтверджується фактом звернення із клопотанням про відкладання розгляду справи, викладеним у телеграмі (а.с.47).

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані Відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду Позивачем докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2003р. між Комунальним підприємством „Житлово-експлуатаційна контора №3 Пролетарського району м. Донецька” (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір  оренди № 8 (а.с.а.с. 7,8), згідно п.1, п.4 якого Орендодавець на підставі дозволу Представництва Фонду Державного майна в м. Донецьку від 10.07.2003, передав Відповідачу в орендне користування нежитлове приміщення загальною площею 20,0 кв. м., що розташоване за адресою: м. Донецьк-44, вул. Комуністична, 14б, для використання під надання послуг ксерокопіювання, строком до 26.07.2005р.

Згідно умов зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов'язання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі розпорядження Виконавчого комітету м. Донецька у відповідності до діючих ставок орендної плати за нежитлові приміщення, що становить 75  грн. 92  коп. без ПДВ,   7  грн. 80  коп.    -  експлуатаційні  затрати, яка підлягає корегуванню орендної  плати  за  попередній   місяць   на  індекс  інфляції за  наступний  місяць, та проваджується щомісяця до 10 числа поточного місяця.

Розпорядженням Донецької міської ради № 411 від 21.04.2006р. (а.с.а.с.19,20) житловий фонд   КП ЖЕК №3 серед іншого (а.с.а.с.42-44) був переданий на баланс Державного комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна організація Пролетарського району м. Донецька” .

11.09.2006р. рішенням Донецької міської ради №  4/18 (а.с.21) Житлово-експлуатаційну організацію Пролетарського району м. Донецька було реорганізовано в  Комунальне  підприємство „Керуюча компанія Пролетарського району м. Донецька”.

01.01.2007р. між Державним комунальним підприємством „Житлово-експлуатаційна організація Пролетарського району м. Донецька” та Відповідачем була укладена додаткова угода до договору оренди нерухомого майна №8 від 01.08.2003р., якою строк дії договору був подовжений до моменту переукладення договору з комунальним підприємством „Керуюча компанія Пролетарського району м. Донецька”, але не більше 31.03.2007р. (а.с.22).

12.02.2007р. Державним комунальним підприємством „Житлово-експлуатаційна організація Пролетарського району м. Донецька” на адресу Відповідача була направлена претензія про необхідність отримання дозволу Міського голови на переукладення договору а також погашення заборгованості (а.с.31).

31.03.2007р. Відповідач у відповіді на претензію повідомив про погашення заборгованості до 13.04.2007р., зобов'язався переукласти договір оренди до 30.04.2007р. (а.с.32).

01.03.2007р. додатковою угодою до договору оренди нерухомого майна №8 від 01.08.2003р. внесені зміни до зміни назви Орендодавця та його реквізитів у відповідності до Розпорядження Донецької міської ради № 411 від 21.04.2006р., а також продовжений строк дії договору до 31.12.2007р. (а.с.23).

23.04.2008р. Відповідачем був направлений гарантійний лист №10, яким він гарантував узгодження в строк до 23.07.2008р. документів необхідних для продовження договору оренди№8 від 01.08.2003р., а у випадку неможливості виконання цього, до 23.07.2008р. приміщення буде звільнене.

У зв'язку з не виконанням Відповідачем своїх зобов'язань та умов визначених у гарантійному листі, Позивач 24.09.2008р. повторно направив Відповідачу претензію, але відповіді не отримав (а.с.30).

Листом № 52 від 15.01.2008р. (а.с.57) Позивач повідомляв про необхідність оформлення Відповідачем документів на право оренди під загрозою звернення до господарського суду.

Посилаючись на відсутність відомостей щодо повернення майна Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Як вбачається із наданого Позивачем розрахунку заборгованості (а.с.58) та пояснень представника у судових засіданнях 05.03.2009р. та 17.03.2009р., у період з 2008р. по лютий 2009р. Відповідачу нараховується орендна плата за користування спірним приміщенням та виставляються рахунки-фактури (а.с.а.с.89-120), які частково оплачувалися останнім 14.02.2008р., 29.02.2008р., 26.09.2008р., 08.12.2008р.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання.  

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що не підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до повернення орендованого майна у зв'язку із припиненням орендних правовідносин через закінчення строку дії договору та відмову Орендаря від його продовження.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема – Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди нежитлових приміщень № 8.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обов'язків) є, зокрема,  договір. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

Згідно  п. 4 договору датою закінчення строку його дії визначено – 26.07.2005р. Додатковими угодами від  01.01.2007р. та від 01.03.2007р. термін дії договору був продовжений  до моменту переукладення договору з комунальним підприємством „Керуюча компанія Пролетарського району м. Донецька”, але не більше 31.12.2007р.

В контексті положень ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України наявність орендних правовідносин зумовлює висновок про правомірність здійснення Орендарем користування та володіння об'єктом оренди (його перебування у Відповідача) до завершення строку таких правовідносин.

Відповідно до  приписів ч. 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, закінчення строку дії є підставою для його припинення.

Разом із тим, згідно ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”,  ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України ст. 764 Цивільного кодексу України у разі відсутності заяв Орендодавця про припинення або зміну правовідносин із Орендарем протягом одного місяця після закінчення строку дії договору за умов продовження фактичного користування майном, договір вважається продовженим (поновленим) на той самий строк і на тих же умовах.

Наразі із наявних матеріалів справи не вбачається, що Позивач у період з 01.01.2008р. по 31.01.2008р. включно звертався до Відповідача із заявами про припинення або зміну орендних правовідносин, або іншим чином висував заперечення проти продовження таких правовідносин – єдиний лист Позивача у зазначений період - № 52 від 15.01.2008р. – таких заперечень не містить, а навпаки, вказує на наявність вимог щодо оформлення права оренди.

Більш того, встановлений судом факт нарахування, виставлення та часткового отримання Позивачем орендних платежів вже після 31.12.2007р., однозначно вказує на фактичне  продовження орендних правовідносин із Відповідачем відносно спірного приміщення, що у сукупності із відсутністю належних у розумінні ст. 34 Господарського кодексу України доказів своєчасного висування заперечень щодо продовження орендних правовідносин дає суду підстави для висновку про їх автоматичне продовження на існувавши умовах на новий строк – кожного разу на 9 місяців (виходячи з умов їх останнього продовження згідно додаткової угоди від 01.03.2007р.). Судом також враховується, що наданий Позивачем згідно супровідної заяви від 23.03.2009р. № 701 акт від 01.04.2008р. (а.с.75) безпосередньо вказує на продовження та існування орендних правовідносин і після 31.12.2007р.

Таким чином, внаслідок неодноразових поновлень орендних правовідносин та продовження строку дії договору (як угодами, так і автоматично), строк дії договору оренди із Відповідачем добігає свого кінця 31.06.2009р.

З огляду на встановлені судом обставини неодноразових продовжень орендних правовідносин за договором від 01.08.2003р., на дату звернення із розглядуваним позовом (26.01.2009р.) оренді правовідносини через закінчення строку дії договору не припинялися. Оскільки інших підстав вимог про примусове звільнення орендованого майна Позивачем не заявлено, так само як і не висувалися вимоги щодо припинення існуючих правовідносин, суд відмовляє у задоволені наявних вимог через їх юридичну та доказову недоведеність.

Дійсно, наявність орендних правовідносин на момент звернення до суду, протягом строку яких Відповідач за змістом ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України управнений здійснювати свої права щодо об'єкту оренди – зокрема користуватися ним, зумовлюють висновок про правомірність перебування цього майна в оренді Відповідача до припинення відповідних правовідносин у будь-який передбачений діючим законодавством спосіб. Правильність цього висновку узгоджується із приписами ч. 1 ст. 27  Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 785 Цивільного кодексу України, які  обов'язок орендаря з повернення орендованого майна пов'язують саме із припиненням орендних правовідносин.

В свою чергу, правомірність перебування майна в оренді унеможливлює вчинення цим фактом порушення прав Позивача на повернення (висування вимог про звільнення) зазначеного майна, які (права) ще не виникли через існування орендних правовідносин. При цьому, посилання Позивача на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди, за умов чинності останнього та не висування вимог про його припинення (розірвання) у судовому порядку, не вливає на обґрунтованість висновку суду щодо відсутності обов'язку повернути об'єкт оренди.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов:

-          наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу);

-          порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку Відповідача;

-          належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

В розглядуваному ж випадку суд дійшов висновку про відсутність у Позивача суб'єктивного права, що має бути захищене шляхом задоволення вимоги про повернення об'єкту оренди, та об'єктивну неможливість здійснення з боку Відповідача порушення такого відсутнього права. Разом із тим, зазначений висновок суду не унеможливлює захисту прав та інтересів Позивача у разі їх порушення Відповідачем у вигляді несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за орендне користування спірним приміщенням, у інший спосіб шляхом подання окремого позову.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України  судові витрати покладаються  на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволені позовних вимог Комунального підприємства „Керуюча Компанія Пролетарського району міста Донецька”, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 05478829) до Приватного підприємства „ТВІКО”, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 13474449) про повернення частки займаного приміщення, площею 20 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Комуністична, 14 „б” у повному обсягу.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутнього представника Позивача у судовому засіданні 26.03.2009р.  оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового  рішення  підписано 26.03.2009р.

3. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання  або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя