Рішення

від 26.03.2009 по справі 6/34пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/34пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.09                                                                                 Справа № 6/34пн.

За позовом

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровську Луганської області, м. Кіровськ Луганської області

до Державного підприємства “Шахта Голубівська” в особі ліквідаційної комісії, м. Кіровськ Луганської області

про визнання грошових вимог   

          Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача –Ягудіна І.В., дов. № 04/120 від 20.01.09;

від відповідача –Рогальова М.С., дов. № 3 від 03.01.09;

Обставини  справи: позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача визнати грошові вимоги позивача у сумі 51 462 584 грн. 20 коп. та включити до реєстру вимог кредиторів.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 25.03.09, за яким зазначив що підприємство знаходиться в стадії ліквідації і згідно балансу станом на 31.12.08 у підприємства відсутнє будь-яке фінансування та майно. У зв'язку з чим відповідач заперечує проти позову.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши доводи представника позивача, суд

                          в с т а н о в и в:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в газеті «Урядовий кур'єр»№178 від 25.09.08 була здійснена публікація про ліквідацію ДП «Шахта Голубовська». Позивачем здійснено капіталізацію платежів та направлено до ліквідаційної комісії ДП «Шахта Голубовська»заяву про визнання грошових вимог у сумі 51 462 584 грн. 20 коп.

Листом від 07.11.08 відповідач повідомив про те, що зазначена сума не визнана та не включена до реєстру вимог кредиторів.

Позивач з такими доводами відповідача не погодився та звернувся до суду із даним позовом, вимоги за яким обґрунтовує посиланням на ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства банкрута перед громадянами у зв'язку із заподіянням шкоди їх життю чи здоров'ю.»

Відповідач з позовними вимогами не погодився.

Оцінивши матеріали справи та доводи представників сторін у  їх сукупності, суд прийшов до наступного.

 Відповідно до ст. 112 ЦК України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування  шкоди, завданої каліцтвом, інші ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право завернутися до суду  із позовом до ліквідаційної комісії.

           Відповідно до ч.5  вказаної статті  вимоги кредиторів,  які не визнані ліквідаційною комісією, якщо  кредитор  у  місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не  звертався  до суду  з  позовом,  вимоги,  у  задоволенні  яких  за рішенням суду кредиторові відмовлено,  а також вимоги,  які не задоволені  через відсутність  майна  юридичної особи,  що ліквідується,  вважаються

погашеними.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області відповідно до ст. 12 ГПК України з даним позовом 23.01.08, про що свідчить штемпель на поштовому конверті.

В той же час,  відповідь на заяву про визнання кредиторських вимог позивачем отримана 18.11.08, тобто в даному випадку позивачем пропущений місячний строк для звернення до суду з такими вимогами.

Разом з цим, слід вказати на те, що звернення позивача до адміністративного суду не може бути причиною для відновлення встановленого законом місячного строку.

Відповідно до ст.  46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне   соціальне   страхування   від   нещасного   випадку  на виробництві та професійного захворювання,  які  спричинили  втрату працездатності» фінансування  Фонду  соціального страхування  від  нещасних  випадків   здійснюється   за   рахунок капіталізованих   платежів,  що  надійшли  у  випадках  ліквідації страхувальників.  

Водночас з цим, п.5.9 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, зар. в Мін'юсті 01.08.07 за № 867/14134 встановлено, що для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємстві, що ліквідовані) якщо вони не мають правонаступника), кошти до Фонду сплачуються страхувальником згідно з порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю Постановою КМУ від 6 травня 2000 р. N 765  затверджено «Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед  громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і    здоров'ю».

Пунктом 1 вказаного Порядку визначено, що  відповідно до нього  здійснюється капіталізація платежів   для   задоволення  вимог,  що  виникли  із  зобов'язань підприємства-банкрута   відшкодувати   шкоду,  заподіяну  життю  і здоров'ю  громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування  від  нещасних  випадків на виробництві та професійних захворювань.

Тобто, вказаний порядок застосовується лише щодо підприємств банкрутів.

В даному випадку, відповідач не визнаний банкрутом і до нього не можуть бути застосовані вказані положення.

Разом з цим, слід визначити, що відповідно до норм ГПК позивач повинен довести позовні вимоги належними доказами, позивач же в обґрунтування фактичності витрат посилається на розрахунок, здійснений відповідно до вказаного Порядку, що є належним доказом правомірності та обґрунтованості заявлений вимог лише в разі визнання підприємства банкрутом.

З огляду на викладене у задоволенні позову слід відмовити.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач у встановленому законом порядку звільнений від їх сплати.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 33,43,44,49,82,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                      в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили у десятиденний  строк з моменту його прийняття.

Дата підписання рішення –26.03.2009.

          Суддя                                                                                                      Т.А.Василенко

          Помічник судді                                                                                           Т.В.Шкуть