Постанова

від 19.03.2009 по справі 05/292-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

05/292-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2009 р.                                                           Справа № 05/292-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Корольов В.В., Путілін В.В.

відповідача -  Щербаков О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача вх. № 247Х/3-7 на рішення господарського суду Харківської області від 19.01.09 по справі № 05/292-08

за позовом Торгівельно-промислової компанії "Пірс" ТОВ, м. Харків

до  Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця", м. Харків

про стягнення 78633,76 грн. -

встановила:

В грудні 2008 р. позивач –Торгівельно-промисловоа компанія "Пірс" товариство з обмеженою відповідальністю, м. Харків  звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача –СТГО „Південна залізниця, м. Харків 74279,50 грн. заборгованості, 1705,30 грн. пені, 2222,63 грн. інфляційних, 426,33 грн. річних та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару в рамках укладеного між сторонами договору П/НХ-081593/НЮ від 01.09.08 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.01.09 р. (суддя Ольшанченко В.І.) по справі № 05/292-08 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що позивач в обґрунтування своїх вимог не надав доказів складання між сторонами акту прийому-передачі товару, в зв'язку з чим, з урахуванням вимог п.п. 5.5, 9.5 договору, не можливо встановити дату отримання відповідачем вказаного товару, та, як наслідок, встановити строк, в межах якого відповідач зобов'язаний оплатити цей товар (п. 7.3 договору) та ін.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати, та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення безпідставно не взяв до уваги той факт, що відповідач не заперечує факт отримання товару та частково розрахувався з позивачем за нього. Крім того, позивач також зазначає, що при переданні товару між сторонами складалися акти здачі-приймання товару № № 1, 2, 3, і такі акти досліджувалися судом під час розгляду справи, проте в оскаржуваному рішенні про існування таких актів суд безпідставно не зазначив та взагалі не взяв їх до уваги. Разом з тим, суд, на думку позивача, також безпідставно проігнорував факт надсилання позивачем на адресу відповідача претензії № 164 від 23.10.08 р., яка на думку позивача, з урахуванням вимог ст. 530 ЦК України, може встановлювати строк в межах якого відповідач мав виконати своє зобов'язання з оплати товару.

Відповідач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись зокрема на те, що надані позивачем акти № № 1, 2, 3 не можуть встановлювати строку виконання відповідачем зобов'язання з оплати, оскільки з боку відповідача вони підписані не уповноваженою особою. Також відповідачем подана заява про неприйняття до розгляду зазначених актів приймання, оскільки, як зазначає відповідач, представник позивача ввів в оману працівника відділу складського господарства та шахрайським шляхом отримав підпис цієї посадової особи та відбиток печатки відділу складського господарства датувавши їх минулою датою.

Позивачем також подана заява про залучення до матеріалів справи та розгляду судом апеляційної інстанції акту № 1 здачі-прийняття товару від 11.09.2008 року, акту № 2 від 12.09.2008 року, акту № 3 від 16.09.2008 року, що підписані та скріплені печаткою відповідача і котрі, як пояснили представники позивача, досліджувалися судом під час розгляду справи. Також, як пояснили представники позивача, справа була розглянута в одне засідання без надання правової оцінки наданим позивачем до справи доказам.

З урахуванням вимог ст.ст. 32-36, 101 ГПК України, вказане клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи докази по справі на їх підтвердження, їх, юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги  з наступних підстав.

Відповідно  до  ст. 84 Господарського  процесуального  кодексу  України, роз'яснень,  що  містяться  в  пунктах 1, 6  Постанови  Пленуму  Верховного  Суду  України  від  29.12.1976  № 11  «Про  судове  рішення»,  з  відповідними  змінами,  рішення  є  законним  тоді,  коли  суд, виконавши  всі  вимоги  процесуального  законодавства  і  всебічно  перевіривши  обставини,  вирішив  справу  у  відповідності  з  нормами  матеріального  права,  що  підлягають  застосуванню  до  даних  відносин.

Обґрунтованим  визнається  рішення,  прийняте  на  підставі  повного  з'ясування  та  дослідження  всіх  обставин  справи,  що  мають  значення  для  даної  справи,  висновки  суду  при  встановленні  обставин  і  правові  наслідки  є  вичерпними,  відповідають  дійсності  і  підтверджуються  доказами,  що  подані  сторонами  та  при  необхідності  витребувані  від  підприємств  та  організацій  незалежно  від  їх  участі  у  справі.

Мотивувальна  частина  рішення  повинна  містити  встановлені  судом  обставини,  які  мають  значення  для  справи, їх  юридичну  оцінку,  а  також  оцінку  всіх  доказів,  посилання  на  закон  та  інші  нормативні  акти  матеріального  права,  на  підставі  яких  визначено  права  й  обов'язки  сторін  у  спірних  правовідносинах.

Прийняте  по  даній  справі  рішення  даним  вимогам  не   відповідає,  виходячи  з  наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих сторонами доказів, 01.09.08 р. сторонами був укладений договір поставки № П/НХ-081593/НЮ, за яким постачальник (позивач) зобов'язався поставити і передати у встановлені договором строки у власність покупцю (відповідачу) склянку чайну виробництва Дочірнього підприємства „Склозавод „Стрий” ТПК „Пірс” ТОВ 2008 року (надалі–товар), відповідно до специфікації № 1, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Відповідно до специфікації № 1 до спірного договору загальна сума поставки складає 99279,50 грн.

Згідно з п. 5.3 спірного договору, товар постачається не пізніше 7 календарних днів від дня отримання повідомлення покупця, зазначеного у п. 5.2 даного договору.

Відповідно до поданих відповідачем повідомлень від 09.09.08 р. та 10.09.08 р. позивач передав відповідачу по видатковим накладним № РН-00056 від 11.09.08 р., № РН-00057 від 12.09.08 р., № РН-00058 від 16.09.08 р., № РН-00059 від 16.09.08 р. товар на загальну суму 99279,50 грн., що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача в видаткових накладних та копією довіреності відповідача на отримання товару серії ЯОХ №0163844/518 від 11.09.08 р.

Згідно з п. 7.3 спірного договору покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару протягом 15 банківських днів з дати поставки, при умові своєчасного надання акту прийому-передачі товару, пред'явлення постачальником рахунку-фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар у безготівковій формі.

Відповідно до п. 5.5 спірного договору датою поставки товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі товару.

В пункті 9.5 спірного договору також зазначається, що підтвердженням про одержання товару є акт прийому-передачі товару, підписаний уповноваженими представниками сторін.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посилання суду першої інстанції в рішенні, а також посилання відповідача у відзиві на позов і запереченні на апеляційну скаргу про те, що строк оплати відповідачем отриманого товару не настав, безпідставні і спростовуються наданими до справи доказами.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зокрема, позивачем, в обґрунтування позовних вимог надані акт № 1 здачі-прийняття товару від 11.09.2008 року, акт № 2 від 12.09.2008 року, акт № 3 від 16.09.2008 року, що підписані та скріплені печаткою відповідача, котрі, як пояснили представники позивача, досліджувалися судом під час розгляду справи.

Вказані акти, а так само залучені до матеріалів справи накладні (а.с. 18-20) свідчать про факт прийняття відповідачем товару та набуття на нього права власності. Факт отримання товару відповідачем не заперечується, а так само усвідомлюється подальша необхідність сплати за нього грошові кошти (протокол с/з 02.03.09 р. по даній справі).

Посилання відповідача на те, що зазначені акти підписані оманним шляхом безпідставне і не підтверджено будь-якими доказами. Крім того, відповідачем також не надано доказів реагування з приводу зазначених обставин, зокрема звернення до правоохоронних органів з цього приводу.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань з передачі товару відповідачу відповідно до наданих документів підтверджена і діями відповідача щодо часткової оплати отриманого товару. Посилання відповідача на те, що зазначені платежі є достроковим виконанням зобов'язання є безпідставним. Як вбачається з наданих до справи виписок банку від 30.09.2008 року, від 06.10.2008 року та від 09.10.2008 року платежі були здійснені відповідачем вже після отримання товару та підписання наданих до справи актів. Крім того в зазначених платіжних документах відсутня вказівка про те, що зазначені платежі є попередньою оплатою, або достроковим виконанням зобов'язання.

Разом з тим, судом першої інстанції в порушення вимог ГПК України, не надано будь-якої правової оцінки  наданій до справи претензії позивача до відповідача, котра фактично є вимогою про сплату боргу за отриманий товар.

Отримання відповідачем претензії про сплату боргу та штрафних санкцій підтверджено наданим до справи поштовим повідомленням. Отримання претензії не заперечував і представник відповідача в засіданні судової колегії. Однак, на запитання судової колегії чому претензія залишена без відповіді і чому при наявності порушень договірних зобов'язань нібито допущених з боку позивача не надана належна відповідь на претензію, представник відповідача пояснити не зміг.

Зазначене додатково підтверджує про відсутність порушень договірних зобов'язань з боку позивача.  

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, відповідач є таким, що порушив виконання свого зобов'язання з оплати отриманого товару. Розмір заборгованості в сумі 74279,50 грн. підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, який крім іншого, також не надав доказів її сплати.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального та матеріального права безпідставно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог, в зв'язку з чим, відповідне рішення господарського суду підлягає скасуванню, а позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 74279,50 грн. боргу підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню 2222,63 грн. інфляційних та 426,33 грн. річних.

Відповідно до вимог ст. 611-612 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши з урахуванням вимог зазначених положень закону правильність нарахування позивачем пені за порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати, судова колегія приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1705,30 грн. пені.

З урахуванням вимог ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 786,34 грн. держмита за подання позову, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 393,17 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 3, 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія, -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.01.2009 р. по справі № 05/292-08 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Стягнути з Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул.. Червоноармійська, 7; код ЄДРПОУ 01072609; МФО 350716; р/р 26004000016 в ХФ „Експресс-банк”) на користь Торгівельно-промислової компанії "Пірс" ТОВ  (61024, м. Харків, пр. Перемоги, 72 кв. 65; код ЄДРПОУ 25468543; МФО 351641; р/р 26008031240700 в АКІБ „Укрсіббанк”, м. Харків)  74249,50 грн. боргу, 1705,30 грн. пені, 2222,63 грн. інфляційних втрат, 426,33 грн. річних, 786,34 грн. держмита за подання позову, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 393,17 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Повний текст постанови підписаний 19.03.2009 року.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.