Ухвала

від 26.03.2009 по справі 16/21н

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/21н

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

УХВАЛА

26.03.09                                                                                 Справа № 16/21н.

      За позовом  Приватного підприємства фірма “Ефтер”, м. Луганськ

до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області, м. Луганськ

про визнання незаконною та скасування постанови,  

Суддя Шеліхіна Р.М.

При секретарі судового засідання Маценко О.В.

За участю представників сторін:

від позивача – Шапка Д.А., довіреність  від 20.01.09;

від відповідача – Бурмак К.В., довіреність від 27.10.08. №802-к.

     Суть спору: заявлена вимога про визнання незаконним та скасування постанови відповідача про накладення штрафу на позивача  у сумі 14595,48 грн. від 08.01.09. №1.1.1-1.

      Відповідач листом від 16.02.09. заперечив проти позову з посиланням на правила ст.ст.24,29 Закону України "Про планування і забудову території", ст.22 Закону України "Про основи містобудування", ст.16 Закону України "Про трубопровідний транспорт".

З'ясувавши фактичні  обставини справи,  докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам  сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, виключно на підставі матеріалів, що знаходяться у справі на момент винесення рішення, суд

                                    ВСТАНОВИВ:

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області 08 січня 2009 року була прийнята постанова № 1.1.1-1 про накладення на позивача штрафу в сумі 14595 грн. 48 коп. за правопорушення у сфері містобудування.

Зазначена постанова була прийнята відповідно до Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" від 14 жовтня 1994 року                  N 208/94-ВР та Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року № 244.

Позивач не згодний з зазначеною постановою звернувся з позовом до господарського суду Луганської області, посилаючись на норми п.4.9 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затверджене в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2000 №945/5166.

Таким чином, між позивачем та Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області виникли певні правовідносини, в яких сторони виступають як носії суб'єктивних прав та обов'язків, і зміст яких визначений названими Законами.

Отже, позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача саме як до державного органу, на який покладено обов'язок здійснювати відповідні контрольні функції, зокрема, визначені Законом України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" та Положенням про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування.

Відповідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначено справи підвідомчі господарським судам.

В липні 2005 року прийнято Кодекс адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 01.09.2005 року.

Відповідно до пунктів 1, 7, 9 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вирішення спору фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України віднесено до компетенції адміністративного суду, т.ч. компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням  юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його дій чи бездіяльності, визнання недійсними рішень.

Відповідно до п. 13 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення”Кодексу адміністративного судочинства України закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цім Кодексом діють у частині, що не суперечать цьому Кодексу.

     За таких обставин, на підставі ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України, ст. 1, 17, п. 13 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення”Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку встановленому Кодексом адміністративного судочинства та не може розглядатися господарським судом.

      Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 13 грудня 2007 р. по справі № 2/250.

      За таких обставин, відповідно до п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі підлягає припиненню.

Сплачене позивачем за платіжним дорученням від 22.01.09. №21 державне мито в сумі 85 грн. 00 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачені за платіжним дорученням від 22.01.09. №20 в сумі 118 грн. 00 коп. підлягають поверненню з державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 49, п. 1 ст. 80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Припинити провадження у справі.

2.Повернути з державного бюджету України Приватному підприємству фірмі “Ефтер”, м. Луганськ, вул. "Фабрична", буд.3, ідентифікаційний код 20185987, державне мито в сумі 85 грн. 00 коп., сплачене за платіжним дорученням від 22.01.09. №21, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, сплачені за платіжним дорученням  від 22.01.09. №20 в сумі 118 грн. 00 коп.

Підставою для повернення є дана ухвала суду, скріплена гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

 Суддя                                                                                               Р. Шеліхіна