Ухвала

від 04.09.2013 по справі 812/5453/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Головуючий у 1 інстанції - Каюда А.М.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року справа №812/5453/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Нікуліна О.А.

суддів: Попова В.В., Старосуда М.І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагер" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області головного управління Міндоходів у Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування вимоги №131 від 14 травня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2013 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області головного управління Міндоходів у Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування вимоги №131 від 14 травня 2013 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагер" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська головного управління Міндоходів у Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування вимоги №131 від 14 травня 2013 року задоволено повністю, а саме:

визнано протиправною та скасовано податкову вимогу №131 від 14.05.2013;

зобов'язано Державну податкову інспекцію в Артемівському районі м. Луганська головного управління Міндоходів у Луганській області скасувати в облікових картках платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагер":

безпідставно нараховану, у зв'язку з прийняттям податкового повідомлення-рішення №0000531710 від 08.08.2011, пеню на податок на додану вартість за період з 30.09.2009 по 24.08.2011 в сумі 14258 грн. 61 коп.,

безпідставно нараховану, у зв'язку з прийняттям податкового повідомлення-рішення №0000612300 від 15.08.2011, пеню на податок з доходів фізичних осіб за період з 30.09.2009 по 24.08.2011 в сумі 3033 грн. 62 коп. та провести відповідні коригування.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 у справі №812/1367/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013, було задоволено позов ТОВ "Вагер" до ДПІ в Артемівському районі, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу №7 від 04.01.2013 (а.с. 6-17).

Зі змісту судового рішення вбачається, що на підставі акту перевірки №345/23-00/21756498 від 05.08.2011 (а.с. 43-80) у відношенні позивача було прийнято податкові повідомлення-рішення: від 08.08.2011 № 0000531710, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9562,50 грн., у тому числі за основним платежем - 7650 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1912,50 грн.; від 15.08.2011 № 0000612300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 161720 грн., у тому числі за основним платежем - 129376 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 32344 грн.

У подальшому податковим органом позивачу нараховано пеню: за податковим повідомленням-рішенням від 08.08.2011 № 0000531710 - в розмірі 3033,62 грн., за податковим повідомленням-рішенням від 15.08.2011 № 0000612300 - в розмірі 14258,61 грн. Таким чином, загальна сума пені склала 17292,23 грн.

04.01.2013 ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську Луганської області ДПС позивачу винесено податкову вимогу № 7, якою позивачу визначено борг у загальному розмірі 17291,23 грн., у тому числі з податку на додану вартість - 14257,61 грн., у тому числі основний платіж - 1731 грн., пеня - 12526,61 грн., з податку на доходи фізичних осіб - 3033,62 грн., у тому числі пеня - 3033,62 грн. Сума боргу з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1731 грн. виникла у зв'язку з тим, що поточні платежі зі вказаного податку частково зараховано в порядку календарної черговості в рахунок погашення пені.

Згідно з наданими розрахунками пеню за податковим повідомленням-рішенням від 08.08.2011 № 0000531710 було нараховано, починаючи з 30.09.2009 по 24.08.2011, за податковим повідомленням-рішенням від 15.08.2011 № 0000612300 - з 30.09.2009 по 24.08.2011.

Таким чином, відповідачем було нараховано пеню за період, який включав 2009, 2010 роки, тобто за період, в який ані Податковий кодекс України, ані Інструкція № 953 не були чинними, що суперечить положенням статті 58 Конституції України.

До 01.01.2011 питання нарахування пені визначалися Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, яким не було передбачено нарахування пені за весь період заниження.

У справі №812/1367/13-а встановлено, що сума податку на доходи фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням від 08.08.2011 № 0000531710 сплачена позивачем 15.08.2011 за платіжним дорученням №1319. Податкове зобов'язання зі сплати донарахованого податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням від 15.08.2011 № 0000612300 виконано шляхом: сплати 20000 грн. за платіжним дорученням від 22.08.2011 № 1366, сплати 20000 грн. за платіжним дорученням від 23.08.2011 № 1374, поглинанням 121720 за рахунок від'ємного значення в декларації за липень 2011 року.

Узгоджені грошові зобов'язання, визначені позивачу контролюючим органом за податковими повідомленнями-рішеннями, були сплачені платником до державного бюджету у повному обсязі та у строк, установлений законом та визначений у самому податковому повідомлені-рішенні.

В зв'язку з чим, у податкового органу не було жодних правових підстав для визначення та встановлення ТОВ "Вагер" міри відповідальності у вигляді пені, яка може бути нарахована за не сплату суми грошового зобов'язання у встановлені законодавством строки. З боку позивача порушень строку сплати узгодженого грошового зобов'язання визначеному у податковому повідомлені-рішенні допущено не було.

Враховуючи встановлені судовим рішенням обставини, суд в даній справі дійшов висновку про задоволення вимог позивача про зобов'язання податкового органу скасувати в облікових картках платника податків відомості про безпідставно нараховану пеню за період та в сумі, які зазначені у судовому рішенні, оскільки період нарахування пені, зазначений позивачем в прохальній частині позову не відповідає періоду, визначеному судовим рішенням у справі №812/1367/13-а.

За таких обставин суд вважає, що в цій частині вимог з метою відновлення прав позивача слід зобов'язати ДПІ в Артемівському районі скасувати в облікових картках платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагер" (код за ЄДРПОУ 35399672):

безпідставно нараховану, у зв'язку з прийняттям податкового повідомлення-рішення №0000531710 від 08.08.2011, пеню на податок на додану вартість за період з 30.09.2009 по 24.08.2011 в сумі 14258 грн. 61 коп.,

безпідставно нараховану, у зв'язку з прийняттям податкового повідомлення-рішення №0000612300 від 15.08.2011, пеню на податок з доходів фізичних осіб за період з 30.09.2009 по 24.08.2011 в сумі 3033 грн. 62 коп. та провести відповідні коригування.

Таке викладення не є виходом суду за межі заявлених позовних вимог та має на меті лише більш конкретне визначення природи походження безпідставно нарахованої пені та зобов'язання провести відповідні коригування з метою уникнення подальшого обліку в картках особового рахунку пені, щодо якої судовим рішенням встановлено безпідставність її нарахування.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №131 від 14.05.2013, то вона також підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 14.1.153 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Станом на 25.12.2012 відповідно до даних облікових карток за позивачем рахувалася пеня в сумі 14258,61 грн., 26.12.2012 позивачем було сплачено податку 1731 грн. та нараховано переплату в сумі 1,00 грн., суми сплаченого податку та переплати були спрямовані на погашення наявної пені, внаслідок чого станом на 31.12.2012 за позивачем обліковувався податковий борг з податку на додану вартість 1731 грн. за основним платежем, 12526,61 грн. за пенею, а разом 14257,61 грн. (а.с. 32). Зазначена сума і була включена до податкової вимоги №7 від 04.01.2013, безпідставність формування якої встановлена рішенням у справі №812/1367/13-а.

Як вбачається з картки особового рахунку за 2013 рік наступні платежі позивача з податку на додану вартість також спрямовувалися в першу чергу на погашення безпідставно нарахованої пені, внаслідок чого станом на 30.04 заборгованість позивача за основним платежем стала складати 14333,84 грн. за пенею 107,70 грн. (а.с. 37). Таким чином, так звана заборгованість позивача утворилася лише внаслідок спрямування податковим органом поточних платежів з податку на додану вартість на погашення не існуючої пені, безпідставність нарахування якої вже встановлена судом рішенням.

14.05.2013 відповідачем виноситься податкова вимога №131, в якій визначено суму заборгованості з податку на додану вартість 14442,39 грн.. з них 14334,69 грн. за основним платежем, 107,70 грн. - пеня, з податку на доходи фізичних осіб пеня 3033,62, з земельного податку 4180,06 грн. за основним платежем (а.с. 5).

Щодо пені з податку на доходи фізичних осіб безпідставність її нарахування в сумі 3033,62 грн. вже встановлена судомив рішенням у справі №812/1367/13-а.

Судом правильно встановлено, що податкова вимога №131 від 14.05.2013 підлягає скасуванню, оскільки у позивача відсутній, вказаний у вимозі, податковий борг, що підтверджено раніше прийнятим судовим рішенням та даними облікових карток.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України суд ,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагер" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області головного управління Міндоходів у Луганській області про зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування вимоги №131 від 14 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів О.А.Нікулін

В.В.Попов

М.І.Старосуд