Рішення

від 24.02.2009 по справі 32/85

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/85

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  32/85

24.02.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Українська консалтингова компанія»  

До

1.    Закритого  акціонерного товариства «Інтердім»2. Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»

Провизнання дійсним договору та визнання права власності

Суддя?Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача          Бондаренко Б.С. – предст.,

Від Відповідача-1  не з'явилися,

Від Відповідача-2  Чепов О.О. –предст.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповаідальністю «Українська консалтингова компанія»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відповідачів про визнання дійсним договору купівлі-продажу б/н від 04 лютого 2005 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповаідальністю «Українська консалтингова компанія»та Закритим акціонерним товариством «Інтердім»; визнання за Товариством з обмеженою відповаідальністю «Українська консалтингова компанія»права власності на окремо розташовану нежитлову будівлю (кафе), загальною площею 279,4 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Сосюри, 7 А, Дніпровського району міста Києва; зобов'язання Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»зареєструвати за Товариством з обмеженою відповаідальністю «Українська консалтингова компанія»право власності на окремо розташовану нежитлову будівлю (кафе), загальною площею 279,4 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Сосюри, 7 А, Дніпровського району міста Києва.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач-2 ухилився від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу б/н від 04 лютого 2005 року, у зв'язку з чим, Відповідачем-2 відмовлено Позивачу в прпийнятті документів для реєстрації права власності на спірне нерухоме майно.

Відповідач-1 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Закрите  акціонерне товариство «Інтердім»позов визнає в повному обсязі, та просив розглядати справу за відсутності його представника.

Відповідач-2 відзиву на позовну заяву не надав, повноважний представник Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»в судовому засіданні проти позову заперечував та наполягав на відмові в його задоволенні, стверджуючи, що Позивачем до Відповідача-2 не було подано належним чином оформленого правовстановлюючого документу.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2005 року між Товариством з обмеженою відповаідальністю «Українська консалтингова компанія»та Закритим акціонерним товариством «Інтердім»укладено договір купівлі-продажу б/н (надалі –Договір), відповідно до умов якого Відповідач-1 продав, а Позивач купив окремо розташовану нежитлову будівлю (кафе), загальною площею 279,4 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Сосюри, 7 А, Дніпровського району міста Києва.

Право власності на зазначений об'єкт нерухомості належить Закритому  акціонерному товариству «Інтердім»на підставі договору купівлі-продажу № 1 від 15.07.1997, укладеного між Відповідачем та Українською торгово-фінансовою компанією «Альфа», яке по акту приймання-передачі № 1 від 05.08.1997 прийняте Відповідачем.

При цьому, суд зазначає, що земельна ділянка, загальною площею 560 кв.м на          вул. Сосюри, 7 у Дніпровському районі м. Києва, яка знаходиться під будинком кафе, з 04.02.2005 перебуває в тимчасовому користуванні Позивача на підставі договору оренди земельної ділянки від 04.02.2005. Крім того, згідно з договором № 1 оренди експлуатування частини мережі інженерного забезпечення від 27.12.2006 Позивач прийняв в тимчасове платне користування частину мережі інженерних комунікацій для забезпечення функціонування кафе за адресою: м. Київ, вул. Сосюри, 7.

04 лютого 2005 року між сторонами підписано акт приймання-передачі нежитлової будівлі (кафе), загальною площею 279,4 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Сосюри, 7 А, Дніпровського району міста Києва.

Відповідно до п. 8 Договору Позивач набуває права власності на об'єкт нерухомого майна з моменту підписання сторонами цього договору та підписання Акту приймання-передачі об'єкту нерухомого майна.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України).

Проаналізувавши спірний договір, судом встановлено, що сторони договору досягли домовленості щодо усіх істотних умов договору (предмет, ціна, порядок оплати, порядок передачі майна).

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Пунктом 16 Договору Відповідач-1 був зобов'язаний протягом 3-х днів з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкту нерухомого майна нотаріально посвідчити цей Договір та провести його державну реєстрацію; при цьому всі витрати за подальше нотаріальне посвідчення цього договору та проведення відповідної державної реєстрації сплачує Відповідач-1.

Закрите акціонерне товариство «Інтердім»нотаріального посвідчення спірного договору не здійснило.

Згідно з частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Суд вважає, що підписання договору купівлі-продажу Позивачем та               Відповідачем-1 свідчить про погодження сторонами всіх істотних умов договору купівлі-продажу та вчинення Позивачем необхідних та достатніх дій, направлених на укладання договору.

Крім того, судом встановлено, що згідно з Актом приймання-передачі від 04 лютого 2005 року Відповідач-1 передав, а Позивач прийняв об'єкт нерухомості - окремо розташовану нежитлову будівлю (кафе), загальною площею 279,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сосюри, 7 А, що свідчить про вчинення сторонами відповідних дій на виконання умов спірного договору, а тому підтверджує визнання Відповідачем-1 зазначеного договору укладеним.

Як свідчать матеріали справи, між Позивачем та Відповідачем-1 у письмовій формі було узгоджено умови договору купівлі-продажу б/н від 04 лютого 2005 року, який підлягає нотаріальному посвідченню відповідно до приписів чинного Цивільного кодексу України, при цьому Відповідач-1 виконав умови даного договору: відповідно до Акту приймання-передачі від 04 лютого 2005 року ним був переданий Позивачу нерухомий  об'єкт - окремо розташована нежитлова будівля (кафе), загальною площею 279,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сосюри, 7 А.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Під недійсним правочином розуміють дії фізичних і юридичних осіб, які хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, але не створюють цих наслідків, внаслідок невідповідності вчинених дій вимогам закону.

Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом  або якщо він не визнаний судом недійсним.

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу б/н від 04 лютого 2005 року, що підтверджується підписанням зазначеного договору, а також частковим виконанням договору щодо передачі об'єкта нерухомості - окремо розташованої нежитлової будівлі (кафе), загальною площею 279,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сосюри,               7 А, а тому, керуючись положеннями ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, суд вважає вимоги Позивача в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу б/н від 04 лютого 2005 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповаідальністю «Українська консалтингова компанія»та Закритим акціонерним товариством «Інтердім», законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами.

Відповідно ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом, зокрема з правочинів.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності встановлюються законом (стаття 319 Цивільного кодексу України).

Відповідно п. 1 ст. 134 Господарського кодексу України, зокрема, суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується та розпоряджається належним йому (їм) майном.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, зокрема, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Згідно з пунктом 10 Додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, який визначає перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, такими документами, серед іншого, є договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу.

Частина 4 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлює, що державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом. Пунктом 5 Прикінцевих положень цього Закону передбачено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно передбачено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць. Здійснення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в межах одного населеного пункту кількома БТІ не допускається (пункт 1.3 положення). Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ (пункт 1.4 положення).

Відповідно до п. 2 рішення Київської міської ради від 20.06.2002 № 74/74 «Про затвердження Тимчасового положення про державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві»державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві здійснює комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна».

Враховуючи, що об'єкт нерухомого майна знаходиться в межах міста Києва, державну реєстрацію права власності на нього має здійснювати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».

Статтею 321 Цивільного кодексу України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 Цивільного кодексу України).

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 Цивільного кодексу України).

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська консалтингова компанія»є обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу б/н від 04 лютого 2005 року, укладений між Товариством з обмеженою відповаідальністю «Українська консалтингова компанія»(02090, м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 1, код ЄДРПОУ 31989629) та Закритим акціонерним товариством «Інтердім»(01135, м. Київ, просп. Перемоги, 5, код ЄДРПОУ 24931252).

Визнати за Товариством з обмеженою відповаідальністю «Українська консалтингова компанія»(02090, м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 1, код ЄДРПОУ 31989629) право власності на окремо розташовану нежитлову будівлю (кафе), загальною площею 279,4 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Сосюри, 7 А, Дніпровського району міста Києва.

Зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»(м. Київ,               вул. Трьохсвятительська, 4-в) зареєструвати за Товариством з обмеженою відповаідальністю «Українська консалтингова компанія»(02090, м. Київ, вул. Академіка Бутлерова, 1, код ЄДРПОУ 31989629) право власності на окремо розташовану нежитлову будівлю (кафе), загальною площею 279,4 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Сосюри, 7 А, Дніпровського району міста Києва.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                                         О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 03.03.2009